Постанова
Іменем України
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 766/22645/18
провадження № 61-9037св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
учасники справи за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_1,
учасники справи за об`єднаним позовом:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 лютого 2020 року, додаткове рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 лютого 2020 року в складі судді Ус О. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 травня 2020 року в складі колегії суддів: Радченка С. В., Бездрабко В. О., Приходько Л. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визнати спільним майном подружжя квартиру АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на 1/2 частину цієї квартири.
В обґрунтування позову зазначала, що з 07 серпня 1998 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 28 січня 2002 року за спільні кошти подружжя була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки нерухоме майно придбано у період шлюбу, воно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягає розподілу в рівних частках.
Також у листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_1, у якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений 07 квітня 2003 року між ним та ОСОБА_4 щодо квартири АДРЕСА_1, та визнати за ним право власності на квартиру.
Позов мотивований тим, що йому на підставі договору купівлі-продажу №221/к від 28 січня 2002 року належить на праві власності однокімнатна квартира АДРЕСА_1 . 31 жовтня 2018 року він звернувся до Відділу з питань надання адміністративних послуг Херсонської міської ради з метою проведення державної реєстрації права власності й отримання витягу з Державного реєстру речових прав, де йому стало відомо, що 07 листопада 2018 року відповідач ОСОБА_4 подав аналогічну заяву, але на підставі підробленого договору купівлі-продажу № 738/к від 07 квітня 2003 року, зареєстрованого на Товарній біржі "Олівія", за яким останній придбав у нього спірну квартиру. Він не укладав зазначений договір з відповідачем, підпис від його імені на ньому виконано іншою особою.
У січні 2019 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1, у якій, з урахуванням уточнень, просив поділити спільне майно подружжя шляхом визнання за ним права власності на 2/3 частини вищевказаної квартири, а за ОСОБА_1 - на 1/3 частину квартири; а також стягнути з неї на його користь грошові кошти в сумі 45 173, 41 грн, що складається з непогашеної заборгованості за теплопостачання, гарячу й холодну воду, газопостачання у розмірі 34 732, 80 грн та компенсації за непогашену заборгованість за електро-, газо-, водопостачання, внески на утримання будинку в сумі 10 640, 61 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що перебував з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, в якому придбав квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . З 2004 року вони спільно не проживають, фактично шлюбні відносини припинено. З вказаного часу спірну квартиру залишено для проживання позивачки з дочкою, він ніякого зв`язку з дружиною не підтримував.
У жовтні 2018 року він вирішив перевірити стан заборгованості по сплаті комунальних послуг, звернувся до ОСББ та інших комунальних служб, звідки й дізнався, що дружина за квартиру не платила, внаслідок чого станом на час подання зустрічної позовної заяви залишилась непогашеною заборгованість на загальну суму понад 35 942,80 грн. Загальний розмір боргів по квартирі становить 53 522,38 грн, що становить майже 18% її вартості, для відновлення житлового стану квартири необхідно провести заміну каналізаційних труб, встановити лічильники на водопровідну та газові труби, погасити штраф та виконати технічні умови для відновлення електропостачання.
Оскільки ОСОБА_1 не доглядала за квартирою, не здійснювала поточний ремонт, не сплачувала комунальні послуги, не здійснювала повірку лічильників водо-, газопостачання, допустила самовільне підключення до електроенергії, що в цілому призвело до нежитлового стану квартири, наявні підстави для відступу від рівності часток подружжя у спільному сумісному майна.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 30 травня 2020 року цивільні справи за позовом ОСОБА_1 та позовами ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03 лютого 2020 року, з урахуванням ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 21 лютого 2020 року про виправлення описки, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на квартиру відмовлено.
Позов ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено, визнано квартиру АДРЕСА_1 спільним майном подружжя. У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальної частки вказаної квартири.
Зустрічний позов ОСОБА_2 про поділ спільного майна, стягнення заборгованості за комунальні платежі задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частини витрат, сплачених на утримання спільної сумісної власності в загальному розмірі 6 758, 05 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира набута ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період перебування в зареєстрованому шлюбі, є об`єктом права спільної сумісної власності, тому вона підлягає поділу виходячи з принципу рівності часток подружжя в спільному майні. ОСОБА_2 не довів наявність підстав для відступлення від рівності часток при вирішенні питання про поділ майна подружжя.
ОСОБА_2 надав належні та допустимі докази на підтвердження оплати ним комунальних послуг та витрат на відновлення каналізації у спірній квартирі на загальну суму 13 516, 09 грн, тому оскільки квартира є спільною сумісною власністю подружжя, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 половина витрат на утримання квартири у сумі 6 758, 05 грн.
Вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 07 квітня 2003 року задоволенню не підлягають, оскільки при розгляді справи суду не надано доказів, що свідчать про укладення вказаного договору.
Додатковим рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 лютого 2020 року в задоволенні заяви адвоката Проніної О. О., яка діє в інтересах ОСОБА_2, про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір про надання правничої (правової) допомоги № 32 від 30 жовтня 2018 року, за якими виписані відповідні ордери ХС № 77585 від 15 листопада 2018 року (за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 ) та ХС № 129755 від 25 січня 2019 року (за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ) суду не наданий, внаслідок чого суд позбавлений можливості перевірити, чи відповідають витрати на правничу допомогу умовам укладеного договору. Саме по собі надання доказів, які підтверджують здійснення витрат, без їх відповідності укладеному договору не є належними та допустимими доказами.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 06 травня 2020 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 лютого 2020 року та додаткове рішення цього ж суду від 21 лютого 2020 року залишені без змін.
Залишаючи без змін рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначав, що при розгляді справи суду не було надано доказів, що свідчать про укладення договору купівлі-продажу спірної квартири 07 квітня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4
ОСОБА_2 стверджує, що такий договір не укладав, а його підпис підроблено. Відсутні докази того, що на сьогодні право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру оспорюється ОСОБА_4 .
Оскільки позивач не довів факт укладення спірного договору купівлі-продажу, а суд не встановив таких обставин, вимоги ОСОБА_2 про визнання цього договору недійсним є безпідставними.
Правильними є висновку суду першої інстанції про застосування презумпції спільності майна подружжя та наявність підстав для його поділу з урахуванням рівності часток подружжя.
Оскільки квартира є спільною сумісною власністю подружжя, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 як співвласника майна половини понесених ОСОБА_2 витрат на її утримання.
На час вирішення питання про стягнення судових витрат з ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 не надав суду договір про надання правової допомоги, внаслідок чого суд був позбавлений можливості перевірити, чи відповідають витрати на правничу допомогу умовам укладеного договору, а тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для стягнення з відповідача (за зустрічним позовом) на користь позивача витрати на правничу допомогу. Суд першої інстанції правильно вважав, що сам по собі факт надання доказів, які підтверджують здійснення витрат, без їх відповідності укладеному договору не є належними та допустимими доказами.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2020 року ОСОБА_2 через свого представника Проніну О. О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 лютого 2020 року, додаткове рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 лютого 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 травня 2020 року.
Просив:
скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні вимог до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 07 квітня 2003 року та визнання права власної на неї та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову;
скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, часткове задоволення вимог про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, сплачених на утримання спільної сумісної власності та відмову в задоволенні його вимог про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в загальному розмірі 45 143, 41 грн і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції;
скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вирішення питання про стягнення судових витрат та ухвалити нове рішення про задоволення його заяви;
здійснити новий перерозподіл понесених ним судових витрат у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції, а також здійснити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначав, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 640/17522/16-ц, від 23 травня 2018 року в справі № 569/4374/16-ц та від 05 червня 2019 року в справі № 478/2586/16-ц, постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 61-4537св18.
Також оскарживсудові рішення з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначав, що суд при розгляді його вимог до ОСОБА_4 не застосував положення частини першої статті 128 ЦК Української РСР, відповідно до якої право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Суд першої інстанції не надав належну оцінку письмовим доказам щодо намагання ОСОБА_4 зареєструвати право власності на спірну квартиру, що свідчить про оспорювання його права власності на квартиру.
Суд першої інстанції безпідставно об`єднав в одне провадження справи за позовом про поділ майна подружжя та визнання недійсним договору купівлі-продажу, чим порушив статтю 188 ЦПК України, оскільки правовідносини у цих справах не є тотожними, а вимоги випливали з різних правовідносин.
ОСОБА_1 не спростувала жодними належними і допустимими доказами відсутність підстав для зменшення її частки у спільному майні подружжя.
При поділі майна подружжя враховуються борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Суд першої інстанції не надав належну оцінку тим обставинам, що заборгованість по сплаті комунальних послуг утворилася у період перебування сторін у шлюбі та під час проживання дружини в квартирі.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу він надав усі необхідні документи, однак суд у порушення статей 133, 137 ЦПК України відмовив у задоволенні його заяви про стягнення судових витрат з формальних причин.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Херсонського міського суду Херсонської області.
22 лютого 2021 року справа № 766/22645/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 07 серпня 1998 року сторони зареєстрували шлюб.
28 січня 2002 року між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на Товарній біржі "Ольвія" укладено договір купівлі-продажу № 221/к, за яким ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 . Вказаний договір зареєстровано на товарній біржі в Журналі реєстрації біржових угод, реєстр. №221/к та у Херсонському міжміському бюро технічної інвентаризації за № 352404.
З листа №П-9290 від 14 грудня 2018 року Херсонської міської ради на звернення ОСОБА_2 щодо розгляду заяви про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, повідомлено, що 31 жовтня 2018 року адміністратором Центру надання адміністративних послуг Херсонської міської ради зареєстровано та передано на розгляд відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Херсонської міської ради заяву за № 30914785 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_4 . Для державної реєстрації права власності на вищезазначену квартиру подано договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на товарній біржі "Ольвія" 28 січня 2002 року за №221/к. Згідно з довідкою, наданою Комунальним підприємством "Херсонське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради, станом на 31 грудня 2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 . Державним реєстратором Відділу при розгляді поданої заяви здійснено всі необхідні дії для прийняття обґрунтованого рішення щодо проведення реєстраційних дій та встановлено, що 07 листопада 2018 року до виконавчого комітету Голопристанської міської ради подано заяву про реєстрацію права власності на вищевказану квартиру. Для державної реєстрації права власності заявником ОСОБА_4 подано договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на товарній біржі "Ольвія" 07 квітня 2003 за №738/к.
15 листопада 2018 року за заявою ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій на квартиру АДРЕСА_1, у зв`язку з чим відділом прийнято рішення про зупинення державної реєстрації прав.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження№12018230020002653 від 16 листопада 2018 року, до Чергової частини Корабельного ВП ХВП надійшло повідомлення від ОСОБА_2 щодо прийняття мір до невстановленої особи, яка 07 листопада 2018 року подала до реєстраційної служби документи з ознаками підробки на квартиру АДРЕСА_1 .
З листа МКП "Херсонтеплоенерго" № 24136-03-07 від 05 листопада 2018 року вбачається, що особовий рахунок № НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 відкрито з 01 жовтня 2001 року на абонента ОСОБА_7 . За період з січня 2002 року по жовтень 2018 року до МКП "Херсонтеплоенерго" для переоформлення особового рахунку ніхто не звертався. Особовий рахунок в листопаді 2018 року буде переоформлено на власника квартири ОСОБА_2 й на вказаному особовим рахунком станом на 01 листопада 2018 року існує заборгованість за послугу теплозабезпечення у сумі 21 423,70 грн.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 20 листопада 2018 року відомості щодо власника квартири АДРЕСА_1 відсутні.
В матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу від 07 квітня 2003 року № 738/к, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на Товарній біржі "Ольвія" та посвідченого директором Товарної біржі "Ольвія" ОСОБА_10, за умовами якого ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1 . Вказаний договір зареєстровано на товарній біржі в Журналі реєстрації біржевих угод, реєстровий №738/к. На вказаній копії договору відсутня відмітка про його реєстрацію у бюро технічної інвентаризації