Постанова
Іменем України
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 661/285/20
провадження № 61-7660св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
третя особа - Херсонська обласна прокуратура,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Приходько Л. А., Бездрабко В. О., Кутурланової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування заробітку.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 01 липня 2019 року вироком Новокаховського міського Херсонської області у справі № 661/4683/13-к (провадження № 1-кп/661/14/19) його визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 368 КК України та виправдано.
27 листопада 2019 року Херсонський апеляційний суд залишив вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 01 липня 2019 року без змін.
14 квітня 2010 року його відсторонено від посади першого заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області - начальника головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області на час розслідування кримінальної справи, а у подальшому звільнено з посади.
Зазначав, у зв`язку з незаконним засудженням, він має право на відшкодування заробітку, втраченого за час незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та відбування покарання.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з державного бюджету шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на його користь втрачений заробіток у розмірі 2 856 251,35 грн.
Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 01 квітня 2020 року клопотання Державної казначейської служби України задоволено частково.
Замінено неналежного відповідача Державну казначейську службу України на належного відповідача - державу Україна в особі Державної казначейської служби України.
В іншій частині клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів відмовлено.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 18 вересня 2020 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 09 листопада 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток у розмірі 986 893,17 грн з подальшим утриманням податків та обов`язкових платежів. У іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 незаконно відсторонено від посади, а в подальшому звільнено з посади, у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, що є обмеженням його права, а тому шкода, завдана внаслідок такої процесуальної дії, підлягає відшкодуванню, як і втрачений заробіток за період незаконного звільнення з посади до набрання чинності виправдувальним вироком суду.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 28 січня 2021 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Херсонську обласну прокуратуру.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено, рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 18 вересня 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позовна заява пред`явлена до неналежного відповідача.
При цьому апеляційний суд зазначив, що залучення в якості відповідача держави лише в особі Державної казначейської служби України і не залучення органу (органів), чиїми діями завдано шкоди постраждалій особі, перешкоджає встановити дійсні обставини справи, визначити причини й підстави вчинення неправомірних дій щодо виправданої особи, незалежно від того, що шкода відшкодовується без доведення вини, такі доводи можуть подати саме ці органи, а не Державна казначейська служба України, яка участі у кримінальному провадженні не брала, будь-яких дій відносно позивача не вчиняла, тому й не могла надати пояснення з приводу як обставин, викладених у позові, так і з приводу визначення розміру втраченого позивачем заробітку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що він звернуся до суду з позовом про відшкодування заробітку, втраченого за час незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та відбування покарання, на підставі Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у зв`язку з набранням законної сили виправдувальним вироком.
Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 01 квітня 2020 року замінено неналежного відповідача Державну казначейську службу України на належного відповідача - державу Україна в особі Державної казначейської служби України. Клопотання Державної казначейської служби України про залучення як відповідача інших державних органів (прокуратури, податкової міліції) судом не задоволено.
Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні його позову з тих підстав, що Державна казначейська службу України не є належним відповідачем у цій справі, не врахував, що позов пред`явлений до держави Україна, а залучення до участі у справі як відповідача органу, діями якого заподіяно шкоду, не є обов`язковим.
Підставами касаційного оскарження постанови Херсонського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 19 червня 2019 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) та у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 212/4359/18 (провадження № 61-21959св19).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липня 2021 року Херсонська обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що Державна казначейська служба України є неналежним відповідачем у цій справі, просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 06 липня 2009 року прийнятий на службу в податкову міліцію Державної податкової адміністрації у Херсонській області (наказ Державної податкової адміністрації України від 06 липня 209 року № 850-о).
Наказом Державної податкової адміністрації України від 14 квітня 2010 року № 247, на виконання постанови старшого слідчого прокуратури м. Нова Каховка Херсонської області Сосновського М. В. від 15 березня 2010 року, капітана податкової міліції ОСОБА_1 відсторонено від посади першого заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області - начальника головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області на час розслідування кримінальної справи.
Вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 16 січня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права працювати в органах податкової міліції Державної податкової адміністрації України на посадах, пов`язаних з виконанням функцій представника влади відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" строком на три роки, з позбавленням його спеціального звання начальницького складу - капітана податкової міліції відповідно до статті 54 КК України. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробовуванням з іспитовим строком три роки.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 18 грудня 2015 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено. Виключено з обвинувачення ОСОБА_1 кваліфікуючу ознаку - "поєднане з вимаганням хабаря".
У решті вирок залишено без змін.
Наказом ДФС України від 08 лютого 2016 року № 274-о, виданого на виконання вироку Новокаховського міського суду Херсонської області від 16 січня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 18 грудня 2015 року, ОСОБА_1 звільнений зі служби в податковій міліції з 02 лютого 2016 року.
22 вересня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 18 грудня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 09 лютого 2017 року вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 16 січня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано, призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі.
Вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 01 липня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Херсонського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, яка діяла станом на 24 лютого 2010 року, та виправдано за недоведеністю його винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Постановою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року ухвалу Херсонського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року залишено без змін.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року, визнано протиправною відмову Державної фіскальної служби України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника головного відділу податкової міліції - першого заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області, поновлено спеціальне звання "капітан податкової міліції", визнано запис у трудовій книжці № 23 від 08 лютого 2016 року недійсним та вчинено відповідний запис про це, зараховано час з 08 лютого 2016 року по день поновлення на посаді до загального трудового стажу, стажу державної служби, безперервного стажу, вислуги в спеціальних званнях.
Зобов`язано Державну фіскальну службу України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника головного відділу податкової міліції - першого заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області з 08 лютого 2016 року; поновити спеціальне звання - капітан податкової міліції з 08 лютого 2016 року; визнати запис у трудовій книжці № 23 від 08 лютого 2016 року недійсним та вчинити про це відповідний запис у трудовій книжці; зарахувати період з 08 лютого 2016 року по день поновлення на посаді до загального трудового стажу, стажу державної служби, безперервного стажу, вислуги в спеціальних званнях та розглянути питання щодо присвоєння ОСОБА_1 чергових спеціальних звань.
Згідно з розрахунком середнього заробітку ОСОБА_1 від 23 березня 2020 року № 60/21-22-05-02-09, наданого ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим, та м. Севастополі, розмір середнього заробітку позивача за період відсторонення його від посади з 14 квітня 2010 року до 08 лютого 2016 року включно становив 328 196,10 грн, середньоденний заробіток - 154,30 грн.
Розмір середнього заробітку за період після звільнення позивача з посади починаючи з 09 лютого 2016 року по 27 листопада 2019 року включно становив 401 874,62 грн. Середньоденний заробіток до січня 2018 року становив 154,30 грн, з січня до березня 2018 року - 167,82 грн, з березня 2018 року до листопада 2019 року включно - 447,72 грн.
При визначенні розміру середньоденного заробітку за період з 01 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року врахований коефіцієнт підвищення посадового окладу в розмірі 1,08765, середньоденний заробіток за період з 01 березня 2018 року обраховано з грошового забезпечення за новими умовами оплати праці в сумі 13 431,50 грн на місяць.
Розмір посадового окладу ОСОБА_1 з 14 квітня 2010 року складав 1 620 грн, з 01 січня 2018 року -1 762 грн, коефіцієнт підвищення посадового окладу - 1,08765.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку ДФС України про суми виплачених доходів, ОСОБА_1 з квітня 2010 року до квітня 2019 року доходи не отримував, окрім додаткового блага від АТ "Ідея Банк" у березні 2017 року в сумі 372,67 грн.
Відповідно до листа ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим, та м. Севастополі від 23 січня 2020 року № 25/Ч/21-22-05-02-19 розмір місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 на дату відсторонення від посади складав 4 629,02 грн. Одноденний розмір грошового забезпечення станом на 14 квітня 2010 року обраховано у розмірі 154,30 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
ОСОБА_1, звертаючись до суду з цим позовом, просив суд на підставі положень Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання та досудового слідства, прокуратури і суду" стягнути з державного бюджету шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на його користь втрачений заробіток у розмірі 2 856 251,35 грн.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Таким чином, цивільним законодавство України встановлено вичерпний перелік актів правоохоронних органів та суду, незаконність яких може призвести до виникнення деліктного зобов`язання.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини друга статті 1176 ЦК України).
Так, відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 2) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 3) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
За змістом положень частини першої статті 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
Частиною другою зазначеної статті встановлено, що у разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.
З метою визначення порядку застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" затверджено Положення, пунктом 6 якого встановлено, що суд, одночасно з копією виправдувального вироку, який набрав законної сили, направляє громадянинові повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які цей громадянин має право претендувати.
Згідно з пунктами 11, 12 Положення для визначення розміру заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції.
У місячний термін з дня звернення громадянина суд витребовує від відповідних державних та громадських організацій усі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною першою статті 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" ухвалу. Пункт 12 Положення містить вимоги щодо змісту такої ухвали. У разі незгоди з винесеною ухвалою суду громадянин має право оскаржити її до суду вищої інстанції в касаційному порядку.
Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Суд апеляційної інстанції, установивши, що позивача незаконно відсторонено від посади, що призвело до втрати ним заробітку, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування втраченого заробітку з тих підстав, що позовна заява пред`явлена до неналежного відповідача - Державної казначейської служби України.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна з огляду на таке.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Статтею 43 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) установлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно з пунктами 1, 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Державна казначейська служба України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Основними завданнями Державної казначейської служби України є: 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Державна казначейська служба України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (пункт 4 Положення про Державну казначейську службу України).
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 7, частини другої статті 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 25 БК України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.
Відповідно до пунктів 63, 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (постанова № 14-316цс19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) (пункт 44)).
У пункті 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) зазначено, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
Згідно з пунктом 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) зроблено висновок про те, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункт 6.22); від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункт 4.20); від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 33), від 26 червня 2019 року у справі 587/430/16-ц (пункт 26), від 18 грудня 2019 року у справі 688/2479/16-ц (пункт 22), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35)). У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоби заявити відповідний позов до Держави України, не є обов`язковою (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 30)). Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 44), від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (пункт 64), від 11 листопада 2020 року у справі № 9901/845/18 (пункт 38), від 9 грудня 2020 року у справі № 9901/613/18 (пункт 79)).
На вказані обставини суд апеляційної інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у позові ОСОБА_1 з тих підстав, що позов пред`явлений до неналежного відповідача.
Крім того, залучивши до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Херсонську обласну прокуратуру, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, оскільки не має передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, які беруть участь у справі, крім випадків процесуального правонаступництва.
Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За викладених обставин постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Херсонського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.