ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/8396/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 (колегія суддів: Іоннікова І. А., Тарасенко К. В., Разіна Т. І.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" до Державного підприємства "Гарантований покупець", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", про стягнення грошових коштів,
за участю представників:
позивача - Іванченко О. П.,
відповідача - Коваль О. С.,
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" (далі - ТОВ "Михайлівська СЕС") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець"), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго"), про стягнення 54 229 430,57 грн основного боргу, 2 611 983,48 грн пені, 4 034 599,85 грн штрафу та 3 % річних у розмірі 640 931,06 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем узятих на себе за договором від 29.10.2019 № 900/01 зобов`язань у частині оплати вартості електроенергії, спожитої протягом березня - серпня 2020 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 29.10.2019 між ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "Михайлівська СЕС" укладено договір № 900/01, за умовами якого останнє продало ДП "Гарантований покупець" електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, а ДП "Гарантований покупець" здійснювало оплату її вартості відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641, Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804.
4. Оскільки ДП "Гарантований покупець" здійснило оплату за електричну енергію лише за січень та лютий 2020 року, то ТОВ "Михайлівська СЕС" звернулося до суду з цим позовом про стягнення з відповідача вартості електроенергії, придбаної ним у березні-серпні 2020 року, а також про стягнення пені, штрафу та 3 % річних.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. 26.01.2021 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про часткове задоволення позову, стягнув з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Михайлівська СЕС" 54 229 430,57 грн основного боргу, 1 305 991,74 грн пені, 2 017 299,93 грн штрафу та 3 % річних у розмірі 320 465,53 грн, а в іншій частині позову відмовив.
6. Указав на невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті спожитої протягом березня - серпня 2020 року електроенергії. Водночас, за наслідками розгляду поданого відповідачем клопотання про зменшення неустойки та 3 % річних, ураховуючи ступінь виконання ним своїх зобов`язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, зменшив розмір заявлених до стягнення цих сум на 50 % і присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 1 305 991,74 грн пені, 2 017 299,93 грн штрафу та 3 % річних у сумі 320 465,53 грн. Зазначив, що зменшення неустойки та 3 % річних є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. При цьому щодо зменшення 3 % річних суд першої інстанції керувався висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, в якій указано, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд за певних умов з урахуванням конкретних обставин справи може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
7. 08.06.2021 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою скасував рішення місцевого господарського суду у частині відмови у позові про стягнення 1 305 991,74 грн пені, 2 017 299,93 грн штрафу та 3 % річних у розмірі 320 465,53 грн; ухвалив в цій частині нове рішення про задоволення позову; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
8. Зауважив на помилковості висновку суду першої інстанції стосовно наявності підстав для зменшення цих сум до 50 % і застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини першої статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) на тій підставі, що розмір такої неустойки визначено на законодавчому рівні.
9. Послався на те, що пред`явлену до стягнення неустойку нараховано на підставі договору, типову форму якого затверджено постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 "Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною" (у редакції постанови НКРЕКП від 13.12.2019 № 2802). Державне регулювання ринку електричної енергії у правовідносинах щодо реалізації гарантованим покупцем обов`язку з купівлі електричної енергії виробленої за "зеленим" тарифом є законодавчим обмеженням сторін щодо вільного визначення умов договору, у тому числі щодо порядку та розміру визначення неустойки; укладений між сторонами договір не може змінити базовий розмір неустойки, а сторони такого договору визнали свої зобов`язання згідно із Законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308.
10. Апеляційний господарський суд також не погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення належних до стягнення 3 % річних на тій підставі, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справі № 902/417/18, на яку послався суд першої інстанції як підставу для зменшення 3 % річних, не є подібними, оскільки у них різні предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. Зазначив, що заявлений позивачем до стягнення розмір 3 % річних не є надмірним, а є співмірним з розміром заявленої до стягнення з відповідача заборгованості.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
11. ДП "Гарантований покупець" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у частині прийняття нового рішення про стягнення з нього 1 305 991,74 грн пені, 2 017 299,93 грн штрафу та 3 % річних у розмірі 320 465,53 грн, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 в цій частині залишити в силі. Тобто скаржником оскаржується постанова суду апеляційної інстанції лише в частинах задоволених судом апеляційної інстанції позовних вимог про стягнення пені, штрафу та 3 % річних.
12. Касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду у питанні застосування частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України під час зменшення неустойки та 3 % річних, а також у питанні застосування статей 74, 86 ГПК України у справах за позовами виробників електроенергії за "зеленим" тарифом до гарантованого покупця.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
13. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Позиція Верховного Суду
Щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України до вимог про стягнення пені та штрафу
14. Відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
15. За змістом частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
16. Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 14.09.2021 у справі № 910/7256/20 та від 19.08.2021 у справі № 910/11889/20 у подібних правовідносинах за участю ДП "Гарантований покупець" в якості відповідача, які враховуються в силу приписів частини четвертої статті 300 ГПК України, згідно з якою суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
17. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, на відміну від суду апеляційної інстанції, належним чином оцінив доводи відповідача про можливість зменшення неустойки та подані на їх обґрунтування докази, і з достатньою повнотою навів у тексті судового рішення мотиви зменшення розміру штрафних санкцій заявлених до стягнення на 50 %.
18. Натомість висновок апеляційного господарського суду про те, що розмір присудженої до стягнення ним неустойки визначено на законодавчому рівні і він не підлягає зменшенню є помилковим з огляду на визначені законодавцем дискреційні повноваження суду у цьому питанні і сталу позицію Верховного Суду з цього приводу.
19. За вказаних обставин постанова суду апеляційної інстанції у задоволених частинах позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу підлягає скасуванню, а судове рішення місцевого господарського суду у цих частинах слід залишити в силі.
Щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України до вимог про стягнення 3 % річних
20. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
21. У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку послався місцевий господарський суд під час зменшення 3 % річних у справі, що розглядається, між сторонами виник спір у зв`язку з неналежним виконання відповідачем умов договору поставки від 01.06.2017 № АП-02-0110 щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар. Позивач просив стягнути з відповідача, окрім суми основного боргу, пеню, штраф за прострочення виконання зобов`язань більше 10 днів та відсотки річних відповідно до процентної ставки, визначеної умовами договору. Сума річних заявлена позивачем на підставі домовленості, викладеної сторонами у пункті 5.5 договору, згідно з якою сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. Тобто сторони погодили зміну розміру відсотків річних в межах положень статті 625 ЦК України.
22. Велика Палата Верховного Суду зазначила, зокрема, таке:
- справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин;
- закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах;
- господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань;
- якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;
- відповідно до положень статті 611, частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання;
- звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру;
- з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у статті 233 ГК України, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних, як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
23. Так, у розгляді вказаної справи Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги, що станом на момент звернення з позовом до суду сума заборгованості за договором поставки складала 98 381,92 грн. і була сплачена відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі, а позивач нарахував 40 306,19 грн. пені, 30 830,83 грн. штрафу, 110 887,30 грн. відсотків річних, що разом складає 182 024,32 грн, що перевищує майже в два рази суму прострочення.
24. З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у стягненні процентів річних з цих підстав.
25. Таким чином, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, може зменшити загальний розмір відсотків річних, як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання та відмовити у їх стягненні.
26. Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів зазначає, що у справі № 902/417/18 позивач нарахував суму пені, штрафу та відсотки річних, що разом перевищувала майже в два рази суму заборгованості, яка була повністю сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі.
27. Натомість у справі, що переглядається, такі обставини судами попередніх інстанцій не встановлені, тобто відповідачем не погашено суму основного боргу до закриття провадження у справі та сума нарахованих йому 3 % річних не перевищує розмір заборгованості.
28. При зменшенні розміру 3 % річних суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, однак, враховуючи, що у справі, яка переглядається, та у справі № 902/417/18 обставини не є подібними, про що описано вище, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про помилкове врахуванням місцевим господарським судом цієї позиції Великої Палати Верховного Суду до цих правовідносин і відповідно безпідставне зменшення заявленої до стягнення суми 3 % річних.