ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 912/3580/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б., Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Шевчик О.Ю.,
представників учасників справи:
позивача - громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" - не з`явились,
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Кабельні телевізійні мережі" - Хитрук Н.І., адвокат (ордер від 26.07.2021 № 1125105),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Кабельні телевізійні мережі"
на рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.03.2021 (суддя Вавренюк Л.С.) та
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021 (головуючий суддя Кузнецова І.Л., судді Антонік С.Г., Кощеєва І.М.)
у справі № 912/3580/20
за позовом громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" (далі - Спілка, позивач)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Кабельні телевізійні мережі" (далі - Телерадіокомпанія, відповідач)
про укладення договору.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог
Спілка звернулась до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Телерадіокомпанії про визнання укладеним з 10.04.2020 договору №05-08/10/20 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення (далі - договір) на умовах та у редакції, викладеній у позовній заяві.
Позов обґрунтовано тим, що Спілка є єдиною в Україні акредитованою організацією колективного управління у сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права та/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. Згідно з вимогами частини третьої статті 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (далі - Закон №2415-VIII) користувачі, у тому числі і відповідач, зобов`язані укласти з організацією колективного управління договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав. Спілка 08.10.2020 надіслала на адресу відповідача проект договору, однак останній, не надав відповіді на неї.
Стислий виклад судових рішень
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.03.2021, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021 позов задоволено повністю; визнано укладеним з 10.04.2020 Спілкою та Телерадіокомпанією договір на умовах викладених у резолютивній частині рішення; стягнуто з відповідача на користь позивача 2102,00 грн судового збору.
Ухвалюючи судові рішення у справі суди виходили з того, що в силу вимог частини третьої статті 20 Закону №2415-VIII у відповідача існує прямий обов`язок укласти з позивачем договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Одночасно суди виходили з того, що ціна, запропонована позивачем у проекті договору, до укладення якого спонукається відповідач, відповідає остаточним тарифам, які чинні на момент вирішення спору, встановленим у порядку, визначеному частиною другою статті 20 Закону №2415-VIII, а також з того, що тарифи, узгоджені на переговорах про встановлення тарифів чи визначені судом, є обов`язковими для всіх користувачів за відповідною категорією та застосовуються з дати завершення переговорів на підставі відповідного договору. На час встановлення (остаточних тарифів) відповідач здійснював діяльність з кабельної ретрансляції об`єктів авторського права і суміжних прав як провайдер програмної послуги, а посилаючись на відсутність доказів ретрансляції, відповідач не надав повний перелік телеканалів, які ним ретранслюються, що не відповідає положенням статті 78 Господарського процесуального кодексу України, а тому за наслідками дослідження змісту запропонованого проекту договору суди не вбачають у ньому умов, які б суперечили закону.
Стислий виклад вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі до Верховного Суду Телерадіокомпанія зазначає про помилкове застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права і просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.03.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021 зі справи №912/3580/20 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Зокрема, з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Телерадіокомпанія вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання укладення договорів стосовно кабельної ретрансляції об`єктів авторського права і (або) суміжних прав із акредитованою організацією колективного управління у цій сфері, у тому числі щодо суб`єктів які зобов`язані укладати такі договори.
Матеріали справи не містять доказів того, що організації мовлення, які здійснювали початкову трансляцію передач, які ретранслює Телерадіокомпанія, знаходяться поза межами території держав, які долучились до Римської конвенції або Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності або передавачі, за допомогою яких здійснювалась така трансляція, знаходяться поза межами цих держав. Суди першої та апеляційної інстанції необґрунтовано не надали правової оцінки позиції відповідача та передчасно зробили висновок про те, що Телерадіокомпанія є суб`єктом, до якого застосовуються вимоги про укладення спірного договору.
Лист Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 12.11.2020 на який посилається суд першої інстанції в обґрунтування ретрансляції Телерадіокомпанією телеканалів "Viasat Nature", "Viasat History", "Viasat TV 1000 East", "Наше любимое кино" не є належним доказом, оскільки він не підтверджує обставин фактичної ретрансляції Телерадіокомпанією у період з 10.04.2020 зазначених телеканалів, а також не містить обґрунтування того, що початкова трансляція цих передач була здійснена організаціями мовлення, що не підпадають під юрисдикцію України.
Окрім того, у відповіді Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення містяться телеканали, стосовно яких на даний момент встановлено обмеження щодо розповсюдження на території України, і Телерадіокомпанія не могла здійснювати ретрансляцію зазначених телеканалів, а тому наданий Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення перелік телеканалів не відповідає переліку, який фактично ретранслює відповідач.
Окрім того, скаржник зазначає, що відповідно до пункту 2.16 рішення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 28.12.2011 "2979 "Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги" загальна концепція (принцип, підстави) добору програм для ретрансляції (пропозиції абонентам) є додатком до ліцензії провайдера програмної послуги та підлягає щорічній перереєстрації. При цьому належними доказами, які підтверджують факт ретрансляції тих чи інших передач (програм) є акти моніторингу реєстрації таких передач (програм), які в матеріалах справи відсутні, а тому і не підтверджено ретрансляцію Телерадіокомпанією телеканалів, на які посилаються суди у своїх рішеннях.
Зазначає відповідач і про те, що тарифи, затверджені Протоколом переговорів щодо остаточних тарифів за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського і суміжних прав не були прийняті у порядку, передбаченому законом, а протокол є неналежним доказом, який підтверджує зазначену обставину, оскільки такі тарифи не були прийняті двома третинами голосів від загального складу зареєстрованих учасників переговорів, як це передбачає закон.
Спілкою подано відповідь на відзив з порушенням визначених судом строків, при цьому саме до такої відповіді було долучено доказ, яким суди мотивували факт здійснення відповідачем кабельної ретрансляції, проте Спілка не порушувала питання про поновлення пропущеного строку для звернення з такою відповіддю та не обґрунтовувала неможливість подання доказу у встановлені законодавством строки, а тому, суди необґрунтовано прийняли лист Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення як доказ здійснення відповідачем кабельної ретрансляції зазначених у рішеннях телеканалів.
Доводи інших учасників справи
Позивач подав відзив на касаційну скаргу в якому просив рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.03.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021 залишити без змін, а касаційну скаргу Телерадіокомпанії - без задоволення. При цьому Спілка зазначила, що наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими судами обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права. Водночас позивач вважає, що програми будь-якої іноземної організації мовлення є такими, які підпадають під визначення кабельної ретрансляції і відповідач не заперечує здійснення ним ретрансляції іноземних програм, що у свою чергу також підтверджується рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 11.07.2021 №919.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 02.04.2008 № 652 затверджено Перелік програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з частиною першою статті 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".
На підставі рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 11.07.2012 №919 Телерадіокомпанії видано ліцензію провайдера програмної послуги. Вказаним рішенням також затверджено пакет програм універсальної програмної послуги та загальну концепцію добору програм (перелік програм) для надання програмної послуги згідно з додатком до рішення, максимальна кількість каналів (ресурс) багатоканальної телемережі з використанням аналогової технології, яка використовується для ретрансляції зазначених у додатку до рішення 79 програм 75 каналів, строк дії ліцензії 10 років.
15.07.2015 рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1116 ліцензію провайдера програмної послуги Телерадіокомпанії переоформлено у зв`язку зі збільшенням ресурсу багатоканальної мережі до 119 каналів, зменшенням кількості програм до 70, зміною загальної концепції (принципи підстави) добору (перелік) програм для ретрансляції (пропозиції абонентам) шляхом видачі ліцензії провайдера програмної послуги на новому бланку, на підставі наданої інформації.
Вказаним рішенням, зокрема, затверджено пакет програм універсальної програмної послуги та загальну концепцію добору програм (перелік програм) для надання програмної послуги згідно з додатком до рішення, загальна кількість програм програмної послуги 70, із них вітчизняних програм 56.
Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 10.09.2019 №14 "Про акредитацію організацій колективного управління" акредитовано Спілку як організацію колективного управління у сфері обов`язкового колективного управління - кабельної ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, строком на три роки.
У період з 10.03.2020 по 09.04.2020 Спілкою та представниками провайдерів програмної послуги, а також їхніх об`єднань проведено переговори щодо встановлення остаточних розмірів тарифів за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. В ході переговорів сторони дійшли згоди щодо остаточних тарифів винагороди, що зафіксовано протоколом остаточних розмірів тарифів за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, розміщеного на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України у розділі "Ставки (тарифи) винагороди за використання об`єктів авторського права і суміжних прав" (https://www.me.gov.ua).
Як встановлено судами, зазначені переговори відбувалися відкрито і публічно, у відповідності до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", так протягом 30 календарних днів з дня оприлюднення проектів тарифів Установа здійснювала реєстрацію представників профільних асоціацій і об`єднань користувачів за відповідною категорією, а також користувачів, які виявили бажання взяти участь у переговорах не були позбавлені права прийняти в них участь та висловити свою думку.
Згідно з протоколом переговорів щодо остаточних розмірів тарифів за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх програм (передач) мовлення, 10.04.2020 прийнято рішення про затвердження тарифів.
Матеріали справи свідчать також про те, що 08.10.2020 Спілка направила на адресу Телерадіокомпанії пропозицію щодо укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення та два примірники проєкту зазначеного договору (номер рекомендованого відправлення 0102121096509), що згідно з даними офіційного сайту АТ "Укрпошта" отримана відповідачем 15.10.2020. Докази направлення відповідного листа додано до матеріалів справи.
Як на правові підстави для звернення з позовом Спілка посилалася на положення частини третьої статті 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" щодо обов`язковості укладення відповідачем як користувачем у розумінні статті 1 цього Закону з єдиною акредитованою організацією колективного управління в сфері кабельної ретрансляції об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, (крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення) договору про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Запропонований спілкою проєкт договору товариством не погоджено та не підписано; зауваження або пропозиції відносно змісту запропонованого правочину не визначено, протокол розбіжностей до нього не складено.
Не отримавши відповіді на пропозицію укласти договір, Спілка звернулася з позовом до суду про спонукання Телерадіокомпанії як користувача об`єктами авторського та суміжних прав, до укладання договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського і суміжних прав (крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши оскаржувані судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.
Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення в редакції позивача.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Зазначений в частині другій статті 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У разі невизнання стороною договору, укладення якого є обов`язком в силу вимог закону, права іншої сторони на укладення такого договору підлягають захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.
Так, у даній справі Спілка обґрунтовує позовні вимоги порушенням своїх законних прав та інтересів у зв`язку з відмовою відповідача щодо укладання договору з акредитованою організацією колективного управління (Спілкою) у відповідній сфері - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.
Верховний Суд зазначає, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.
Правовідносини з укладання господарських договорів у примусовому порядку за рішенням суду регулюється статтею 187 ГК України та статтею 648 ЦК України.
Стаття 187 ГК України встановлює, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Відповідно до частин третьої, четвертої, сьомої статті 179 ГК України укладання господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Приймаючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що Спілка як акредитована організація колективного управління у сфері кабельної ретрансляції об`єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення здійснює колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), а тому у відповідача в силу вимог частини третьої статті 20 Закону №2415-VIII існує прямий обов`язок укласти з позивачем договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні визначені Законом №2415-VIII.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону №2415-VIII організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції, зокрема: укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Частиною третьою статті 20 Закону №2415-VIII установлено, що користувачі зобов`язані до початку використання в своїй діяльності об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про авторське право і суміжні права" укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами в відповідній сфері, договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Верховний Суд за наведеного вище доходить висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства користувачі зобов`язані укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами в відповідній сфері, договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Суди встановили, що позивач є акредитованою організацією у сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. Водночас відповідач відповідно до рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 11.07.2012 № 919 отримав ліцензію Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 18.07.2012 НР№01332-м та здійснює на території України кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав під назвою ПП "ТРК "Кабельні телевізійні мережі" (строк дії ліцензії до 09.08.2022 включно).
Відповідно до пункту 2.4 Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, затвердженого рішенням Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення від 28.12.2011 № 2979, суб`єкт господарювання, який має на меті отримати ліцензію провайдера програмної послуги, або провайдер програмної послуги, який має на меті продовжити ліцензію провайдера програмної послуги, подає до Національної ради заяву про видачу (продовження) ліцензії провайдера програмної послуги відповідно до вимог статті 24 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", до якої, зокрема, додаються загальна концепція пакетування (перелік) програм, придбаних для ретрансляції, за формою згідно з додатком 3 до цього Положення (загальна кількість програм програмної послуги, кількість вітчизняних програм, перелік телерадіопрограм). Перелік телерадіопрограм не повинен містити програми, ретрансляція яких є обмеженою відповідно до вимог законодавства України.
Відповідно до пункту 2.14 цього Положення у разі зміни відомостей, що містилися у переліку телерадіопрограм, ліцензіат повідомляє про це Національну раду протягом десяти робочих днів після настання змін шляхом подання особисто або направлення інформації щодо каналів, які вимкнені та (або) включені до переліку, і документа, передбаченого в абзаці четвертому пункту 2.4 цього розділу, із відповідним підтвердженням направлення цієї інформації.
Відповідно до поданої відповідачем заяви рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 15.07.2015 №1116 переоформлено ліцензію провайдера програмної послуги від 09.08.2012 НР№1096-п відповідно до якого загальна кількість програм програмної послуги - 70, кількість вітчизняних програм - 56.
Відповідно до вимог чинного законодавства провайдери програмної послуги, які здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм та передач у багатоканальних телемережах відповідно до переліку телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати у складі програмної послуги на підставі ліцензії та відповідного дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав (творів, виконань, фонограм, відеограм, зокрема таких, що містяться в таких передачах (програмах) організацій мовлення), а використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється на підставі відповідного договору, який укладається між провайдером програмної послуги (користувачем у розумінні Закону №2415-VIII) та організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері. Укладання такого договору є обов`язковим у силу вимог чинного законодавства.
За таких обставин, враховуючи наявність у Телерадіокомпанії відповідної ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та здійснення на території України кабельної ретрансляції об`єктів авторського права і суміжних прав та наявність акредитації у Спілки в сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанції про те, що в силу чинного законодавства укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організації мовлення на програми організації мовлення між Телерадіокомпанією та Спілкою є обов`язковим.
Разом з тим, як правомірно зазначено судами, Європейська конвенція про транскордонне телебачення та інші правові норми на які посилається відповідач встановлюють ряд правил для вільного і безперешкодного транслювання телевізійних програм через відповідні країни, тобто регулюють основоположні принципи свободи слова та інформації, а також незалежності виробників телевізійної продукції, однак не визначають питання правомірності використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Також судами встановлено, що у період з 10.03.2020 по 09.04.2020 позивачем та представниками провайдерів програмної послуги, а також їхніх об`єднань проведено переговори щодо встановлення остаточних розмірів тарифів за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. В ході переговорів сторони дійшли згоди щодо остаточних тарифів винагороди, що зафіксовано протоколом остаточних розмірів тарифів за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, розміщеного на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України у розділі "Ставки (тарифи) винагороди за використання об`єктів авторського права і суміжних прав" (https://www.me.gov.ua).
Згідно з протоколом переговорів щодо остаточних розмірів тарифів за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх програм (передач) мовлення 10.04.2020 прийнято рішення про затвердження тарифів.
Ціна, запропонована позивачем у проекті договору, до укладання якого спонукається відповідач, відповідає остаточним тарифам (чинні на момент вирішення спору), встановленим у порядку, визначеному частиною 2 статті 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", та є обов`язковою для відповідача, як користувача об`єктами авторського та суміжних прав за відповідною категорією.
Щодо посилання скаржника на порушення позивачем строків на подачу відповіді на відзив та доказів у справі, то судом апеляційної інстанції встановлено, що: лист Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 12.11.2020 № 7/272 долучено Спілкою як додаток до відповіді на відзив, з урахуванням доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву; виписка з сайту АТ "Укрпошта", наявна у матеріалах справи, як доказ направлення копії відзиву на позовну заяву відповідачем позивачу, не містить конкретних відомостей щодо поштової кореспонденції, яка була направлена відповідним поштовим відправленням за трекінг номером № 2502204871313, а опису вкладення, який міг би свідчити про направлення позивачу саме відзиву на позовну заяву відповідачем не надано, а тому визнав недоведеними обставини щодо пропуску позивачем строку подання відповіді на відзив та додатків до нього.
Відповідно до статті 300 ГПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Разом з тим доводи скаржника не підтверджують наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій, а фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди позивача з ухваленими у ній судовими рішеннями.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) від 23.07.2009 суд зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення правил юрисдикції та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.
Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України ", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України"", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.