ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 812/903/15
адміністративне провадження № К/9901/42183/18 К/9901/42188/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
секретар судового засідання Драга Р.В.,
за участю представника відповідача Єгорова А.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу № 812/903/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами:
1. Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 (суддя - Чиркін С.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 (головуючий суддя - Геращенко І.В., судді: Арабей Т.Г., Міронова Г.М.);
2. Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 (суддя - Чиркін С.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 (головуючий суддя - Компанієць І.Д., судді: Васильєва І.А., Ястребова Л.В.).
встановив:
Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (далі - ПрАТ "ЛИНІК") звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просило суд:
визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - СДПІ з ОВП у м. Луганську) щодо ненадання висновку про розмір суми бюджетного відшкодування та пені періоду січня-квітня 2013 року Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - ГУ ДКС України у Луганській області);
зобов`язати СДПІ з ОВП у м. Луганську надати ГУ ДКС України у Луганській області висновок про повернення суми бюджетного відшкодування у сумі 24102815,00 грн. та пені в сумі 8271452,89 грн за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ період січень-квітень 2013 року платнику податку ПрАТ "ЛИНІК" на його п/р НОМЕР_1 у АТ "ОТП Банк", м.Київ, МФО 300528.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність СДПІ з ОВП у м. Луганську щодо ненадання висновку про розмір суми бюджетного відшкодування за період січень-квітень 2013 року ГУ ДКС України у Луганській області. Зобов`язано СДПІ з ОВП у м. Луганську надати ГУ ДКС України у Луганській області висновок про повернення суми бюджетного відшкодування у сумі 24102815,00 грн. на його п/р НОМЕР_1 у АТ "ОТП Банк", м. Київ, МФО 300528. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 апеляційну скаргу ПрАТ "ЛИНІК" залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 залишено без змін.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 залишено без змін.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в позові ПрАТ "ЛИНІК" оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2016, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Доводи касаційної скарги мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено питання щодо початку перебігу строку заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість та не встановлено з якого моменту виникла така заборгованість та, відповідно, виникло право на нарахування та стягнення пені на підставі пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.
Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби також звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2016, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем пропущено встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду. Також зазначає, що з урахуванням положень статті 200 Податкового кодексу України повинна закінчитись процедура адміністративного оскарження, а контролюючий орган повинен отримати відповідне рішення.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивача ГУДКС у Луганській області зазначає, що вимоги позивача щодо скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 в частині відмови в позові є необґрунтованими.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПрАТ "ЛИНІК" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позову постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ПрАТ "ЛИНІК" просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2021 замінено Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби його процесуального правонаступника - Східне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представника Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, 19.02.2013 ПрАТ "ЛИНІК" подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість в електронному вигляді № 9008049240 на суму 5471769,00 грн.
За кодом рядка 23 цієї податкової декларації, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 Д3) (рядок 23.1+рядок 23.2) у розмірі 5471769,00 грн. Разом із поданням податкової декларації № 9008049240 подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (Д4) за січень 2013 у розмірі 5471769,00 грн.
16.04.2013 СДПІ з ОВП у м. Луганську проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності ПрАТ "ЛИНІК" з податку на додану вартість за січень 2013 року, за наслідками якого виявлено порушення підпункту 200.4 (а), пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України та прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1" № 0000022300 від 14.05.2013.
Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено в судовому порядку.
Так, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 у справі № 812/7850/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.08.2015, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.05.2013 № 0000022300.
19.03.2014 позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість у електронному вигляді № 9014325742. За кодом рядка 23 зазначеної податкової декларації, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 Д3) (рядок 23.1+рядок 23.2) складає 8291490,00 грн., яка отримана контролюючим органом 20.03.2013.
Разом із податковою декларацією № 9014325742 подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (Д4) за лютий 2013 року у розмірі 8291490,00 грн.
Податковим органом 18.04.2013 проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" з податку на додану вартість за лютий 2013 року за наслідками якої контролюючий орган виявив порушення підпункту 200.4 (а), пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України в частині завищення суми бюджетного відшкодування заявленого у податковій декларації за лютий 2013 року та відповідальність платника, передбачену пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
За результатами акту перевірки податковим органом 04.07.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1" № 0000192302, яким зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7722685,50 грн. та штрафу 3861342,50 грн, разом 11584027,5 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.03.2014, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013, у справі № 812/8872/13-а визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013 №0000192302.
Позивач 17.04.2013 подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість у електронному вигляді № 9021241014. Згідно з кодом рядка 23 цієї податкової декларації, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 Д3) (рядок 23.1+рядок 23.2) складає 6199093,00 грн. Вказана податкова декларація отримана податковим органом 17.04.2013.
Разом із податковою декларацією № 9021241014 подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (Д4) за березень 2013 року у розмірі 6199093,00 грн. та податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.05.2016 № 9028998818 за квітень 2013 року.
Платником податків 20.05.2013 до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість у електронному вигляді № 9028998818 за квітень 2013 року, яка отримана податковим органом 20.05.2013.
Відповідно до розрахунку суми бюджетного відшкодування за квітень 2013 (рядок 3 Д3) (рядок 23.1+рядок 23.2) сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 4160495,00 грн.
Контролюючим органом 04.07.2013 проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПрАТ "ЛИНІК" від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту за березень 2013 року, за квітень 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2013 року.
За результатами перевірки складено акт №4/17-202/32292929 на підставі якого податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.07.2013 № 0000082302, № 0000092302 та №0000102302, за якими платнику податків нараховані зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1324621,50 грн.; за рішенням №0000082302 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 10359588,00 грн, разом із штрафною санкцією 15539382,00 грн.; за рішенням № 0000092302 зменшено розмір від`ємного значення суми відшкодування в розмірі 11192750,00 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 у справі № 812/9439/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.07.2013 № 0000102302, № 0000082302, № 0000092302.
Згідно з пунктами 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктами 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Враховуючи наведені норми суди дійшли висновку, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п`ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.
Однак, враховуючи показники задекларованих сум податку на додану вартість у поданих деклараціях та зменшення суми бюджетного відшкодування згідно податкових повідомлень-рішень, які оскаржено в судовому порядку, під час вирішення даного спору судами не з`ясовано обґрунтованість заявленої суми бюджетного відшкодування .
Вирішуючи даний спір щодо правомірності заявленої вимоги про стягнення пені за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування судами враховано, що спеціальною нормою, яка регулює порядок відшкодування податку на додану вартість є стаття 200 Податкового кодексу України, яка встановлює обов`язкові процедури узгодження бюджетної заборгованості та містить обов`язок податкового органу направити відповідний висновок після закінчення судового оскарження.
При цьому, зазначено, що весь період судового оскарження не включається до періоду існування заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
Однак, судами не було встановлено, з якого часу сума податку, не відшкодована платнику, набула статусу заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, не встановлено обставини щодо початку перебігу строку нарахування пені, обґрунтованість визначення позивачем періоду нарахування пені та правильність здійсненого розрахунку.
Так, згідно з пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Початком перебігу такого строку є набуття статусу бюджетної заборгованості невідшкодованих сум ПДВ, тобто наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, та з якого фактично і розпочинається нарахування такої пені.
Пеня відповідно до положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України починає нараховуватися за фактом виникнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ. Заборгованість з відшкодування ПДВ у свою чергу виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням державними органами комплексу дій, необхідних для повернення платнику узгодженої суми бюджетного відшкодування.
Слід також зазначити, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 254 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій), у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Таким чином, постановлені у справі судові рішення в частині відмови в позові щодо нарахування пені у зв`язку з несвоєчасним повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до частин другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За правилами частини другої статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд