ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 826/4727/17
адміністративне провадження № К/9901/66727/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2018 у складі судді Келеберди В.І. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018 у складі колегії суддів: Губської Л.В. (суддя-доповідач), Епель О.В., Степанюка А.Г. у справі №826/4727/17 за позовом громадянки Канади ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити певні дії
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Громадянка Канади ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) через уповноваженого представника ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3) звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач 1, Мін`юст), Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України (надалі - відповідач 2, Комісія), в якому просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Мін`юсту від 05.10.2016 №1239/7 "Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5., який діє в інтересах громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_1, від 06 вересня 2016 року";
1.2. визнати протиправною бездіяльність Комісії, що полягає у не розгляді по суті скарги ОСОБА_5., який діє в інтересах громадян Канади ОСОБА_3 і ОСОБА_1, від 06.09.2016, зареєстрованої в Мін`юсті від 06.09.2016 за №Т-22838;
1.3. визнати незаконними (протиправними) дії Комісії, які виразилися у внесенні 28.12.2016 змін (виправлень) до висновків Комісії за результатами розгляду скарги ОСОБА_5, який діє в інтересах громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_1, від 06.09.2016, зареєстрованої в Мін`юсті від 06.09.2016 за №Т-22838;
1.4. зобов`язати Мін`юст та Комісію розглянути по суті скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_1, від 06.09.2016, зареєстрованої в Мін`юсті від 06.09.2016 за №Т-22838, за результатами розгляду якої видати наказ з урахуванням постановленого судом за цим позовом рішення.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2018, яке залишене постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018 без змін, адміністративний позов задоволено частково.
2.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Мін`юсту від 05.10.2016 №1239/7 "Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5, який діє в інтересах громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_1, від 06 вересня 2016 року".
2.2. Визнано протиправною бездіяльність Комісії, що полягає у не розгляді по суті скарги ОСОБА_5, який діє в інтересах громадян Канади ОСОБА_3 і ОСОБА_1, від 06.09.2016, зареєстрованої в Мін`юсті 06.09.2016 за №Т-22838.
2.3. Зобов`язано Комісію та Мін`юст повторно розглянути по суті скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах громадян Канади ОСОБА_3 та ОСОБА_1, від 06.09.2016, зареєстрованої в Мін`юсті 06.09.2016 за №Т-22838.
2.4. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1920,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Мін`юсту.
2.5. В решті позову відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини у даній справі:
3.1. Відповідно до договорів дарування від 12.02.2008 та 30.09.2008, а також від 20.09.2009 ОСОБА_3 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_1 - Обдаровувана прийняла як дарунок 1/2 частину квартир №5, №6 та 1/2 частину нежитлових приміщень групи АДРЕСА_3, у результаті чого ОСОБА_1 на праві власності належить 100% зазначених квартир та нежитлових приміщень.
3.2. Зазначене нерухоме майно виступає об`єктом забезпечення за договорами позики та щодо них укладено договори іпотеки:
- щодо квартири №5 - від 13.11.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В.А. з накладенням заборони відчуження;
- щодо квартири №6 - від 13.03.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В.А. з накладенням заборони відчуження;
- щодо нежитлових приміщень групи №9 - від 10.04.2009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В.А. з накладенням заборони відчуження.
3.3. Відомості про реєстрацію права власності позивача на вказані об`єкти нерухомого майна були перенесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у березні-травні 2015 року, про що сформовані відповідні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.03.2015 та від 02.06.2015.
3.4. Боргові зобов`язання за договорами позики остаточно не виконані.
3.5. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 05.09.2016 о 10 годині 57 хвилин на запит позивача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костенко І.М., вбачається, що у березні 2016 року державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Середою О.В. зареєстровано припинення іпотеки і обтяжень щодо усіх об`єктів нерухомості, належних ОСОБА_1, а державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хибою А.В. зареєстровано припинення права власності ОСОБА_1 на усі об`єкти нерухомості та, одночасно, зареєстровано таке право за ОСОБА_10 .
3.6. Підставою для вчинення реєстраційних дій стало рішення Макарівського районного суду Київської області від 23.12.2009 у цивільній справі №2-1429/2009.
3.7. Упродовж чотирьох місяців після перереєстрації права власності на зазначені об`єкти нерухомого майна за ОСОБА_10, здійснено подальшу перереєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільське збіжжя", ОСОБА_11, ОСОБА_12 .
3.8. Відповідно до листа Прокуратури Макарівського району Київської області від 03.11.2015 №2065 вих-15, наявного в матеріалах справи, в рамках досудового розслідування кримінальних проваджень, розпочатих прокуратурою області за зверненням Реєстраційної служби м. Києва, встановлено, що цивільна справа №2/1429/2009 у Макарівському районному суді Київської області не розглядалася, судове рішення не підписувалося суддею, прізвище якого у ньому вказано, в також відсутні відомості про реєстрацію справи в обліково-статистичній картотеці суду. Крім того встановлено, що 10.09.2014 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві звернувся ОСОБА_10 із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки з рішенням Макарівського районного суду Київської області від 23.12.2009 у справі №2-1429/2009, тобто, мало місце використання підробленого судового рішення.
3.9. Матеріали кримінального провадження скеровано за підслідністю до Солом`янського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
3.10. За твердженнями позивача, дізнавшись з інформаційної довідки від 05.09.2016 про зміну власників на об`єкти нерухомості, належній їй на праві власності, через уповноваженого представника ОСОБА_5, вона звернулася до Мін`юсту зі скаргою у порядку статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", виклавши у ній відповідні обставини.
3.11. За результатами розгляду скарги ОСОБА_5 . Комісією було складено висновок від 26.09.2016, згідно з яким встановлені обставини пропущення строку звернення до Комісії, у зв`язку з чим вирішено відмовити у задоволенні скарги, зокрема у висновку зазначено:
За інформацією, наявною в Державному реєстрі прав, 19.06.2016 ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Костенко І.М. із заявою про надання інформації з Державного реєстру прав у формі інформаційної довідки за об`єктом нерухомого майна, а саме: квартири №5 та квартири №6 . Разом із заявами були подані квитанції за надання інформації. Заяви зареєстровані в базі даних заяв Державного реєстру прав за номерами 11957564 та 11958244. Того ж дня приватним нотаріусом Костенко І.М. було задоволено зазначені вище заяви.
Абзацом 1 частини 3 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що рішення можуть бути оскаржені до Мін`юсту та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
З інформації, викладеної у скарзі, вбачається, що оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень були прийняті 04.03.2016, 09.03.2016, 14.03.2016, 18.03.2016, 07.04.2016, 29.04.2016, 25.07.2016.
Скарга була складена 06.09.2016 та зареєстрована в Мін`юсті того самого дня, що вказує на порушення строків подачі скарги для розгляду її відповідно до вимог статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
3.12. 05.10.2016 Мін`юстом видано наказ №1239/7 "Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5., який діє в інтересах громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_1, від 06 вересня 2016 року", підставою для видання якого слугував висновок Комісії від 26.09.2016.
3.13. У подальшому Мін`юст виправив помилку в описовій частині висновку Комісії, а саме: змінив дату звернення ОСОБА_5 до приватного нотаріуса та отримання інформаційної довідки виправлено з "19 червня 2016 року" на "19 червня 2015 року", оформивши виправлення висновком Комісії про виправлення описки. Як зазначає відповідач у своїх запереченнях на адміністративний позов, обставини виправлення описки не потягнули за собою зміни змісту висновку Комісії.
4. Задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанції виходили з того, що відповідачем 1 було порушено процедуру розгляду скарги позивача. Також судами з`ясовано, що висновки відповідача 2 про те, що позивач дізналась про порушення своїх прав 19.06.2015 не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки про таке порушення позивач дізналася лише 05.09.2016, отримавши інформаційну довідку з державних реєстрів щодо спірного нерухомого майна. Тому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним і скасування наказу Мін`юсту, визнання протиправною бездіяльності Комісії, яка полягала у нездійсненні розгляду скарги позивача по суті та зобов`язання Мінюсту розглянути цю скаргу по суті. У той же час, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій Комісії щодо внесення виправлень до висновку, суди попередніх інстанцій зазначили, що виправлення не потягнули зміни суті відповідного висновку.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідачем 1 - Мін`юстом, подано касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник наполягає, що судами попередніх інстанцій не спростовано його доводів щодо пропуску заявником строку подання скарги в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . На переконання скаржника, Мінюст прийняв одне із допустимих рішень за наслідками розгляду скарги поданої в інтересах позивача, оскільки відмовив у її задоволенні у зв`язку із відсутністю у Мін`юсту компетенції щодо розгляду цієї скарги. Крім того, скаржник посилається на те, що позивач оскаржила рішення державних реєстраторів (справа №826/15145/16), тому на його думку, задоволення позову не призведе до відновлення будь-яких порушених прав позивача у цій справі.
6. Іншими учасниками справи відзивів на касаційну скаргу подано не було.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів Верховного Суду враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 08.02.2020, надалі - КАС України), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Нормами частини 2 статті 19 Конституції України гарантується, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №1952-IV (тут і надалі в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
10. Згідно з частиною 2 цієї статті, Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
11. Частинами 3-4 статті 37 Закону №1952-IV передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
12. За змістом норм, закріплених у частині 6 цієї статті, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги.
13. Пунктом 8 частини 8 статті 37 Закону №1952-IV визначено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, у разі якщо закінчився встановлений законом строк подачі скарги.
14. Як встановлено частиною 9 цієї статті, порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
15. Зокрема, процедура розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закони) скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту (далі - суб`єкт оскарження), що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами (далі - суб`єкт розгляду скарги) закріплена Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (надалі - Порядок №1128).
16. Згідно з пунктом 5 Порядку №1128 (тут і надалі в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:
1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги);
2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги;
3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.
17. Пунктом 7 Порядку №1128 передбачено, що у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.
18. Пунктом 12 цього Порядку визначено, що за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.
19. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, оспорюваним наказом Мін`юсту від 05.10.2016 №1239/7 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5, поданої в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_1, на підставі вимог пункту 1 частини 2, пункту 8 частини 8 статті 37 Закону №1952-IV та пункту 12 Порядку №1128.
20. Системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що питання щодо дотримання скаржником строку подання скарги, встановленого вимогами Закону №1952-IV, вирішується комісією з розгляду скарг на етапі підготовки відповідної скарги до розгляду. Тому, рішення про відмову у задоволенні скарги з підстав порушення вимог Закону №1952-IV щодо строків її подання приймається комісією саме на підготовчій стадії, тобто, до розгляду такої скарги по суті. У свою чергу, Мін`юст як суб`єкт розгляду скарги на підставі цього висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.
21. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що Мін`юст, відмовляючи у розгляді скарги ОСОБА_5, поданої в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_1, з підстав пропуску скаржником строку її подання, повинен був послатись на пункт 7, а не пункт 12 Порядку №1128, оскільки така скарга по суті не розглядалась.
22. При цьому, слід відхилити наведені у касаційній скарзі доводи скаржника про те, що Мін`юст прийняв одне із допустимих рішень за наслідками розгляду даної скарги, оскільки відмовив у її задоволенні у зв`язку із відсутністю компетенції здійснювати її розгляд. Зокрема, скаржник посилається на те, що в основу оскаржуваних рішень державного реєстратора покладено підроблене рішення суду, як зазначає безпосередньо позивач у своєму позові.
23. Такі доводи колегія суддів Верховного Суду оцінює критично, адже відповідні мотиви та посилання на пункт 9 частини 8 статті 37 Закону №1952-IV, згідно з яким Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу) не знайшли відображення в оспорюваному наказі.
24. Що стосується тверджень щодо пропуску строку подання скарги ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_1, то як з`ясовано судами попередніх інстанцій, у своєму висновку Комісія послалась на отримання позивачем інформаційної довідки від 19.06.2016, з якої їй стало відомо про оскаржувані реєстраційні дії та рішення. У подальшому відповідач 1 визнав, що це була помилка і звернення фактично мало місце у 2015 році. Разом з тим, як вбачається з дослідженої судами попередніх інстанцій інформаційної довідки від 19.06.2015, в ній відсутні відомості про перехід права власності від ОСОБА_1 до інших осіб і оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що датовані березнем, квітнем, липнем 2016 року, не могли бути відображені в зазначеній інформаційній довідці.
25. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у відповідачів належних підстав стверджувати з посиланням на вказану інформаційну довідку від 19.06.2015 про пропуск позивачем встановленого законом строку подання скарги до Мін`юсту.
26. Слід відхилити посилання скаржника у касаційній скарзі на справу №826/15145/16, оскільки її предмет не є аналогічним тому, що заявлений у цій справі та крім того ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2018, яка набрала законної сили, провадження у цій справі було закрито з підстав, визначених пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України.
27. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з аргументами касаційної скарги про відсутність спростування доводів Мін`юсту щодо пропуску заявником строку подання скарги в оскаржуваних судових рішеннях. Варто зауважити, що це не відповідає дійсності, адже оскаржувані судові рішення містять мотиви, з яких суди попередніх інстанцій відхилили відповідні доводи відповідача 1. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
28. За приписами статті 350 КАС України (в редакції до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,