ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 280/5260/19
адміністративне провадження № К/9901/21945/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року (у складі головуючого судді Татаринова Д.В.), та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року (у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В.) у справі №280/5260/19,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокуратури Запорізької області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора (далі - третя особа), в якому просив:
стягнути з прокуратури Запорізької області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 липня 2017 року по 19 вересня 2019 року у розмірі 1 593 389,54 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів;
стягнути з Прокуратури Запорізької області на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року та постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 19 вересня 2019 року за період з 20 вересня 2019 року по день розгляду позовної заяви.
2. Позовна заява обґрунтовувалась тим, що позивача поновлено на посаді рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року, яке у подальшому скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року., а постанова суду апеляційної інстанції у подальшому скасована постановою Касаційного адміністративною суду у складі Верховного суду від 19 вересня 2019 року; тобто, остаточно позивача поновлено на посаді лише після ухвалення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного сулу постанови від 19 вересня 2019 року, у зв`язку із чим, час вимушеного прогулу необхідно розраховувати з 26 липня 2017 року до 19 вересня 2019 року; при цьому, період з 09 лютого 2017 року (день незаконного звільнення) до 25 липня 2017 року (день винесення рішення судом першої інстанції) не береться, адже за вказаний період вже стягнуто суму 129 129,70 грн. рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року.
3. Крім того позивач вказував, що станом на дату звернення до суду, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року та Касаційною адміністративного суду у складі Верховною суду від 19 вересня 2019 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника прокурора Запорізької області залишалось не виконаним, у зв`язку із чим з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020 адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з прокуратури Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 липня 2017 року по 19 вересня 2019 року у розмірі 1 593 389,54 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнуто з Прокуратури Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року та постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 19 вересня 2019 року за період з 20 вересня 2019 року по 27 грудня 2019 року у розмірі 213 378,90 грн.
5. Суди попередніх інстанції виходили з того, що законодавством передбачено обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі; негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави; виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
6. Суди попередніх інстанцій, посилаючись на статтю 236 КЗпП України зазначали, що ця норма передбачає обов`язок власника, а у сфері публічно-правових правовідносинах - суб`єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника; в цьому випадку орган, який розглядав спір, виносить ухвалу про виплату вказаного відшкодування.
7. В контексті наведеного, суди вказували, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин; Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі; чинне законодавство не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі; Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
8. Суди попередніх інстанції дійшли висновків, що підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі, а так як станом на час розгляду справи, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2017 та постанову Касаційною адміністративного суду у складі Верховною суду від 19.09.2019 про поновлення позивача на роботі виконано лише 28 грудня 2019 року, то з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі з 20 вересня 2019 року по 27 грудня 2019 року у сумі 213 379,90 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
9. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2017 та постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019, та в цій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.
10. Як на підставу касаційного оскарження скаржник зазначає необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, зазначеного у постанові від 19.12.2019 у справі №2а-7683/12/1370, застосованого судом апеляційної інстанції, а саме, щодо непоширення положень статті 236 КЗпП України на працівника у випадку відсутності волевиявлення цього працівника на продовження роботи та взяття ним зобов`язання виконувати роботу, визначену трудовою угодою, з підляганням внутрішньому розпорядку (пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України).
11. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що системний аналіз статті 236 КЗпП України, статей 33, 371-373 КАС України дає підстави вважати, що винесення ухвали про виплату незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час виконання судового рішення про поновлення на роботі можливе за умови добросовісного користування таким працівником наданими законом правами, зокрема щодо вчинення ним необхідних дій, спрямованих на примусове виконання належним органом судового рішення про поновлення на посаді.
12. Касатор вказує, що позивач звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою від 04.10.2019 про виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2017 та постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховною суду від 19.09.2019 про поновлення його на посаді першого заступника прокурора Запорізької області, а до 04.10.2019 Генеральною прокуратурою України не отримувались жодні виконавчі документи з даного питання; у той же час, судами попередніх інстанцій проігноровано, що в матеріалах даної справи відсутні відмови Генеральної прокуратури України про невиконання судового рішення про поновлення позивача на роботі та відповідно стягнення коштів на його користь.
13. На переконання Офісу Генерального прокурора, системний аналіз норм статей 21, 24 КЗпП України, які, як вважає касатор, у даному випадку поширюються на спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що працівник не може бути допущений до роботи без видання уповноваженою особою відповідного наказу, необхідною умовою (підставою) для видання якого слугує його письмова заява, яка, в свою чергу, не тільки підтверджує волевиявлення на продовження роботи, але й свідчить про взяття працівником зобов`язання виконувати роботу, визначену трудовою угодою, з підляганням внутрішньому службовому розпорядку, а уповноважена особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання передбаченої трудовим договором роботи тощо.
14. У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. Касаційна скарга Офісу Генерального прокурора до Верховного Суду надійшла 31 серпня 2021 року.
16. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.08.2020 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В., судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
17. Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020 у справі №280/5260/19.
18. Ухвалою судді Верховного Суду від 12.07.2021 Офісу Генерального прокурора відмовлено у задоволенні заявленого в касаційній скарзі клопотання про зупинення виконання судових рішень, що оскаржуються.
19. Ухвалою судді Верховного Суду від 20.10.2021 дану справу призначено до попереднього розгляду за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Генерального прокурора України від 09.07.2015 №514к позивача призначено на посаду першого заступника прокурора Запорізької області.
21. Наказом Генерального прокурора України №33к від 08.02.2017 позивача звільнено з посади першого заступника прокурора Запорізької області та з органів прокуратури у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.
22. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково:
визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України №33к від 08.02.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника прокурора Запорізької області з 08 лютого 2017 року у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органів прокуратури відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про пращо України;
поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника прокурора Запорізької області з 09 лютого 2017 року;
стягнуто з Прокуратури Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 129 129,70 грн.
Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника прокурора Запорізької області з 09 лютого 2017 року та в частині стягнення з прокуратури Запорізької області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 28076, 08 грн.
23. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України задоволено, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2017 в адміністративній справі №808/588/17 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
24. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховною Суду від 19.09.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративною суду від 12.10.2017 скасовано, а постанову Запорізького окружною адміністративного суду від 25.07.2017 залишено в силі.
25. Наказом Генерального прокурора України від 28.12.2019 №565К поновлено старшого радника юстиції ОСОБА_1 на посаді першого заступника прокурора Запорізької області з 09 лютого 2017 року. Разом з тим встановлено виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 лютого 2017 року по 25 липня 2017 року.
26. Оскільки позивача незаконно звільнено, він звернувся до суду з вказаним позовом.