ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 808/6022/15
адміністративне провадження № К/9901/33876/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року, у складі судді Киселя Р.В., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року, у складі колегії суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., Ясенової Т.І., у справі №808/6022/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХЕНЕРГОХІМ" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
28 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХЕНЕРГОХІМ" (далі - позивач, ТОВ "ТЕХЕНЕРГОХІМ") звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001252201 від 14.08.2015, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2883640 грн 50 коп., у тому числі за основним платежем 1922427 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 961213 грн 50 коп., податкового повідомлення-рішення № 0001272201 від 14.08.2015, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 251510 грн, податкового повідомлення-рішення № 0001242201 від 14.08.2015, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 2163528 грн 75 коп., у тому числі за основним платежем 1730823 грн та штрафними (фінансовим) санкціями 432705 грн 25 коп., податкового повідомлення-рішення № 0012071702 від 14.08.2015, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податків у вигляді заробітної плати, на суму 510 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.04.2016 у задоволенні позову було відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 апеляційна скарга позивача була задоволена частково, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 13.04.2016 скасована в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2015 №0001252201, №0001272201, №0001242201 та прийнято нову постанову в цій частині, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.08.2015 №0001252201, №0001272201, №0001242201, в решті постанова Запорізького окружного адміністративного суду залишена без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.12.2018 касаційна скарга Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області задоволена частково, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 та постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 13.04.2016 скасовані, справа передана на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду 29 липня 2019 року, яке було залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14 серпня 2015 року № 0001252201, № 0001272201 та № 0001242201. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо реальності здійснених операцій між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, водночас первинні документи, є достатніми для висновку про обґрунтованість відображення в податковій звітності відповідної інформації за наслідками таких господарських операцій. Також, суди вказали, що позивач, відповідно до актів приймання-передачі простих векселів № 1, № 2, № 3 від 11.04.2014 передав ТОВ "Гіпер Трейд" векселі на суму 3169212,76 грн. Надалі зазначені векселі були індосовані ТОВ "Вітекс Трейд Групп", ТОВ "ТД Редстар", погашення яких позивачем відбулося 18.10.2016, 23.11.2016, 09.12.2016, що підтверджується актами пред`явлення векселю до платежу. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про помилковість позиції контролюючого органу про необхідність включення заборгованості за векселями, до складу доходу платника податків.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
Податковим органом у період з 12.05.2015 по 16.06.2015 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "ТЕХЕНЕРГОХІМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт перевірки № 774/08-28-22-01/22161169 від 01.07.2015 (т. 3 а. с. 146-202).
Згідно з висновками Акту перевірки, з урахуванням змін, внесених до Акту перевірки листом від 04.08.2015 № 12727/10/08-28-22-01, перевіркою встановлені порушення:
1)підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1, 135.2, підпунктів 135.5.4, 135.5.7 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.1 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпунктів 138.12.1, 138.12.2, 138.12.4 пункту 138.12, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 153.1.1 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1730823 грн, у тому числі за 2013 рік в сумі 439071 грн, за 2014 рік в сумі 1291752 грн;
2)пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1922427 грн, у тому числі по періодам:
- січень 2013 року у сумі 2147083 грн;
- березень 2013 року у сумі 365539 грн;
- квітень 2013 року у сумі 91322 грн;
- травень 2013 року у сумі 129586 грн;
- червень 2013 року у сумі 36340 грн;
- липень 2013 року у сумі 66919 грн;
- серпень 2013 року у сумі 80461 грн;
- вересень 2013 року у сумі 10898 грн;
- жовтень 2013 року у сумі 75959 грн;
- грудень 2013 року у сумі 210110 грн;
- січень 2014 року у сумі 316512 грн;
- лютий 2014 року у сумі 10826 грн;
- березень 2014 року у сумі 14121 грн;
- квітень 2014 року у сумі 142011 грн;
- травень 2014 року у сумі 32388 грн;
- червень 2014 року у сумі 18078 грн;
- липень 2014 року у сумі 47427 грн;
- жовтень 2014 року у сумі 43026 грн;
- листопад 2014 року у сумі 16821 грн;
завищено від`ємне значення по рядку 19 Декларації з ПДВ "Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" на загальну суму 251510 грн, у тому числі по періодам:
-січень 2013 року у сумі 92632 грн;
-лютий 2013 року у сумі 64496 грн;
-листопад 2013 року у сумі 22961 грн;
-лютий 2014 року у сумі 6073 грн;
-березень 2014 року у сумі 51148 грн;
-серпень 2014 року у сумі 14200 грн;
завищено суми залишку від`ємного значення по рядку 24 Декларації з ПДВ "Залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, у тому числі по періодам:
-лютий 2013 року у сумі 152432 грн;
-березень 2013 року у сумі 22068 грн;
-грудень 2013 року у сумі 2282 грн;
-вересень 2014 року у сумі 59654 грн;
-жовтень 2014 року у сумі 16821 грн;
3)підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим підприємством у 2 кварталі 2013 року подано податковий розрахунок форми 1-ДФ з неповними відомостями (т. 1 а. с. 44, т. 3 а. с. 201).
За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення-рішення:
-№ 0001252201 від 14.08.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2883640 грн 50 коп., у тому числі 1922427 грн за основним платежем та 961213 грн 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
-№ 0012071702 від 14.08.2015, яким ТОВ "ТЕХЕНЕРГОХІМ" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку у вигляді заробітної плати за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 510 грн;
-№ 0001272201 від 14.08.2015, яким ТОВ "ТЕХЕНЕРГОХІМ" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 251510 грн;
-№ 0001242201 від 14.08.2015, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 2163528 грн 75 коп., у тому числі за основним платежем 1730823 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 432705 грн 75 коп. (т. 1 а.с. 46-49, т. 10 а.с. 144).
Відповідно до акту перевірки не підтверджено отримання товарів, робіт та послуг від ТОВ "УКРЕЛЕКТРОСТАНДАРТ", ТОВ "КАПІТАЛБУД СЕРВІС", ТОВ "СТІЛФОРТ", ТОВ "СТІЛ ФОРТ", ТОВ "ТОРГ КОНСАР", ТОВ КФ "АВІОН", ТОВ "ГРЕЙН ОПТ", ТОВ "ДНІПРО ТРЕНД МЕНЕДЖМЕНТ", ПП "АННТАГО", ТОВ "ФОРОС СЕРВІС", ПП "БУДМАЙСТЕР І К", ТОВ "ДЕЙМОС ІНВ", ПП "ТД АГРОБУД", ТОВ "МЕРКУРІЙ С.К.", позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування на загальну суму 9536805 грн, у тому числі за 2013 рік у сумі 5734590 грн, за 2014 рік у сумі 3802215 грн, а також завищено податковий кредит на загальну суму 1808900 грн (т. 3 а.с. 179-зворот, 194).
Також в акті перевірки йдеться про непідтвердження поставки товарів від ТОВ "УКРЕЛЕКТРОСТАНДАРТ", ТОВ "СТІЛФОРТ", ТОВ "СТІЛ ФОРТ", ТОВ "ТОРГ КОНСАР", ТОВ КФ "АВІОН", ТОВ "ГРЕЙН ОПТ", ТОВ "ДНІПРО ТРЕНД МЕНЕДЖМЕНТ", ПП "АННТАГО", ТОВ "ФОРОС СЕРВІС", ПП "БУДМАЙСТЕР І К", ТОВ "ДЕЙМОС ІНВ", ПП "ТД АГРОБУД", ТОВ "МЕРКУРІЙ С.К.".
Актом перевірки встановлено порушення ТОВ "ТЕХЕНЕРГОХІМ" пункту 135.1, підпунктів 135.5.4, 135.5.7. пункту 135.5 статті 135, підпункту 159.1.1. пункту 159.1 статті 159 Податкового кодексу України внаслідок не віднесення безнадійної заборгованості перед ТОВ "ГІПЕР ТРЕЙД", яке визнано банкрутом, у розмірі 3169212 грн 76 коп. до складу доходу 2014 року.
Проведеною перевіркою встановлено, що внаслідок укладення договорів між ТОВ "В.Г.М." з ТОВ "ГІПЕР ТРЕЙД", а також ТОВ "МЕРКУРІЙ С.К." з ТОВ "ГІПЕР ТРЕЙД" про заміну кредитора (відступлення права вимоги), станом на 31.12.2014 кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "ГІПЕР ТРЕЙД" становила 3169212 грн 76 коп.
Окрім того, проведеною перевіркою також встановлено:
- не включення в доходи балансової вартості реалізованої валюти (євро), в результаті чого занижено показники у загальній сумі 2155 грн (за 2013 рік у сумі 806 грн, за 2014 рік у сумі 1349 грн) (т. 3 а.с. 149);
- не віднесено до складу інших доходів по рядку 03 "Інші доходи" Декларації з податку на прибуток за 2013 рік суму 1544409 грн, та завищено показник за 2014 рік на суму 294077 грн (т. 3 а.с. 149-зоврот);
- не вірно відображені показники рядку 05.1 СВ "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" внаслідок не віднесення витрат за 2013 рік у сумі 226704 грн, та зайвого віднесення за 2014 рік суми 406699 грн (т. 3 а.с. 179-зворот, 180);
- до складу витрат по рядку 06 Декларації з податку на прибуток "Адміністративні витрати" зайво віднесено витрати за 2013 рік у сумі 2717 грн та занижено показники за 2014 рік у сумі 240686 грн (т. 3 а.с. 180-181);
- завищено показники рядку 06.4 ІВ Декларацій "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" - завищено суму витрат за 2014 рік у сумі 331689 грн (т. 3 а.с. 181), що є порушенням підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.56, пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1, пункту 135.2 статті 135, пункту 137.1, пункту 137.4 статті 137, пункту 138.2, пункту 138.4, підпункту 138.12.1, підпункту 138.12.2, підпункту 138.12.4, пункту 138.12 статті 138, підпункту 153.1.1пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України.
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.
Як убачається з матеріалів справи контрагенти - ТОВ "УКРЕЛЕКТРОСТАНДАРТ", ТОВ "КАПІТАЛБУД СЕРВІС", ТОВ "ГРЕЙН ОПТ", ПП "АННТАГО" та ТОВ "МЕРКУРІЙ С.К." залучались як субпідрядні організації для виконання робіт відповідно до укладених ТОВ "ТЕХЕНЕРГОХІМ" договорів:
- № 61-1/08-2011 від 17.08.2011 з ПАТ "Західенерго" про виконання робіт з реконструкції хімводоочистки Бурштинської теплової електричної станції (БТЕС) (субпідрядники ТОВ "УКРЕЛЕКТРОСТАНДАРТ", ТОВ "КАПІТАЛБУД СЕРВІС", ПП "АННТАГО", ТОВ "МЕРКУРІЙ С.К.")(т.9 а.с. 93-113);
- № 21 від 18.10.2012 з КП "Кіровоградрембудмонтаж" про виконання монтажних робіт на об`єкті "Реконструкція комплексу будівель по вул. Мурманська, 37г в м. Кіровограді" (субпідрядник ТОВ "КАПІТАЛБУД СЕРВІС") (т. 9 а.с. 55-58);
- № 612 від 02.02.2012 з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на виконання капітального ремонту ХВО-4 ТЕЦ-3 ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (субпідрядник ТОВ "КАПІТАЛБУД СЕРВІС")(т. 9 а.с. 59-79);
- № 42/12 від 17.07.2012 з ТОВ "ТІТАНПРОЕКТ" на виконання робіт по об`єкту "ДП "ЗТМК" "Реконструкція з розширенням титанового виробництва. Реконструкція з розширенням виробництва титанового шлаку потужністю 150 тис. т/рік. ТЕО, Проект, Робоча документація" (субпідрядник ТОВ "МЕРКУРІЙ С.К.")(т. 9 а.с. 80-92);
- № 04У від 11.02.2013 з ТОВ "Яна інжиніринг" на проведення хімічного очищення мембран установки зворотнього осмосу з реагентами (субпідрядник ТОВ "КАПІТАЛБУД СЕРВІС")(т. 9 а.с. 114-15);
- № 44 від 30.01.2013 з ПАТ "Запорізький оліяжиркомбінат" на проведення тепло-хімічних випробувань парового котла ОЛ-20 № 9 (субпідрядник ТОВ "КАПІТАЛБУД СЕРВІС")(т. 9 а.с. 116-117);
- № 34275/хд/1061/2103 з ПАТ "ЕВРАЗ - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" на проведення аудиту параметрів води (кількісний баланс, якісний склад відповідно ПДС підприємства, швидкість потоку) (субпідрядник ТОВ "ГРЕЙН ОПТ") (т. 4 а.с. 47-48).
З постанови начальника 1 ВКР СУ ФР ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області Літвиненко А.М. про закриття кримінального провадження від 29.04.2016 року убачається, що висновком судової економічної експертизи № 17 від 27.04.2016 судового експерта TOB "Регіональне судово-експертне бюро" Давидової О.В., підтверджуються документальне відображення у податковому кредиті з податку на додану вартість операцій з придбання товарів (робіт, послуг) TOB "Укрелектростандарт", ПП "Аннтаго", TOB "Донстрой-Плюс", TOB "Інтер-Пейнт", ПП "ТД Агробуд", TOB "Мега Торг", TOB "Інтерпампс". TOB "Дніпро TM", TOB "Торг Консар", TOB "Капіталбуд Сервіс", TOB "Форос Сервіс", TOB "Грейн Опт", TOB КФ "Авіон", ПП "Будмайстер і К", TOB "Стілфорт", TOB "Меркурій С.К." та TOB "Стил Форт".
З матеріалів справи також убачається, що допитаний в якості свідка директор TOB КФ "Авіон" (СДРПОУ 34635532) та ПП "Будмайстер і К" (ЄДРПОУ 36423276) ОСОБА_1 підтвердив реєстрацію очолюваних ним підприємств у ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (Дніпра) ГУ ДФС у Дніпропетровській області, пояснив, що діяльністю вказаних підприємств займався особисто він, та підтвердив виконання всіх зобов`язань перед підприємствами як покупцями так і постачальниками.
При відпрацюванні TOB "Укрелектростандарт" (ЄДРПОУ 35262331), установлено, що вказане підприємство зареєстровано у ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (Дніпра) ГУ ДФС у Дніпропетровській області та директор указаного підприємства Мороз К.О. підтвердив факт проведення фінансово-господарських операцій очолюваного ним підприємства.
Крім того, встановлений факт наявності у ПП "Будмайстер і К" та TOB "Укрелектростандарт" ліцензії на проведення діяльності пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, підтверджує право вказаних підприємств на проведення робіт з хімічної водопідготовки, які надані в адресу TOB "ТЕХЕНЕРГОХІМ".
Направленим дорученням до ОУ ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області факт фіктивної реєстрації та проведення фінансово-господарських операції з метою прикриття незаконної діяльності TOB "Укрелектростандарт", ПП "Аннтаго", TOB "Донстрой-Плюс", TOB "Інтер-Пейнт", ПП "ТД Агробуд", TOB "Мега Торг", TOB "Інтерпампс", TOB "Дніпро TM", TOB "Торг Консар", TOB "Капіталбуд Сервіс", TOB "Форос Сервіс", TOB "Грейн Опт", TOB КФ "Авіон", ПП "Будмайстер І К", TOB "Стілфорт", TOB "Меркурій С.К." та TOB "Стил Форт" не встановлено.
Додатково встановлено, що вказані вище підприємства зареєстровані у передбаченому законом порядку із дотриманням всіх вимог податкового законодавства та у період проведення операцій були платниками ПДВ, що надавало можливість формувати податковий кредит з податку на додану вартість для підприємств - контрагентів.
Відповідно до бази даних "АІС суб`єкти фіктивного підприємництва", ПП "Аннтаго", TOB "Донстрой-Плюс", TOB "Інтер-Пейнт", ПП "ТД Агробуд", TOB "Мега Торг", TOB "Інтерпампс", TOB "Торг Консар", TOB "Капіталбуд Сервіс", TOB "Форос Сервіс", TOB "Грейн Опт", TOB "Стілфорт", TOB "Меркурій С.К." та TOB "Стил Форт" на обліку ДФС України як фіктивні суб`єкти господарської діяльності не обліковуються. Жодний з договорів укладених між указаними підприємствами та TOB "Техенергохім" не визнано недійсним та не оскаржено в установленому діючим законодавством порядку.
Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд в постанові від 21.12.2018 по справі №808/6022/15 зазначив, що судами не встановлені істотні, фактичні обставини, які мають значення для справи, а саме в розрізі спірних податкових повідомлень-рішень не встановлені правопорушення в межах звітних податкових періодів щодо податку на прибуток та податку на додану вартість, які призвели до збільшення грошових зобов`язань з цих податків та зменшення Товариству розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість.
Ураховуючи висновки Верховного Суду судами було встановлено, що ТОВ "ТЕХЕНЕРГОХІМ" звернулось до слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області листом №1335-1 від 23.04.2019 про надання копії експертизи, стосовно документального підтвердження господарських взаємовідносин ТОВ "ТЕХНЕНРГОХІМ" з ТОВ "Меркурій С.В.", ТОВ "ДЕЙМОС ІНВ", ТОВ "Форос Сервіс", ПП "АННТАГО", ТОВ "Дніпро Тренд Менеджмент", ТОВ "ГРЕЙН ОПТ", ТОВ КФ "АВІОН", ТОВ "ТОРГ КОНСАР", ТОВ "СТІЛФОРТ", ТОВ "КАПІТАЛБУД СЕРВІС", ТОВ "УКРЕЛЕКТРОСТАНДАРТ", ПП "Будмайстер і К", ПП "ТД АГРОБУД".
При цьому слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС було надано копію Висновка судового експерта Давидової О.В. №196 від 20.04.2016. Висновком судового експерта Давидової О.В. №196 від 20.04.2016 підтверджено документально включення до складу податкового кредиту ТОВ "ТЕХЕНЕРГОХІМ" сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Меркурій С.В.", ТОВ "ДЕЙМОС ІНВ", ТОВ "Форос Сервіс", ПП "АННТАГО", ТОВ "Дніпро Тренд Менеджмент", ТОВ "ГРЕЙН ОПТ", ТОВ КФ "АВІОН", ТОВ "ТОРГ КОНСАР", ТОВ "СТІЛФОРТ", ТОВ "КАПІТАЛБУД СЕРВІС", ТОВ "УКРЕЛЕКТРОСТАНДАРТ", ПП "Будмайстер і К", ПП "ТД АГРОБУД".
Зазначений висновок доданий до відповіді на відзив та долучений до матеріалів справи.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 28.02.2014 заборгованість TOB "ТЕХЕНЕРГОХІМ" перед TOB "ГІПЕР ТРЕЙД" складала 3169212,76 грн.
ТОВ "ТЕХЕНЕРГОХІМ" та ТОВ "ГІПЕР ТРЕЙД" дійшли згоди про погашення заборгованості в сумі 3169212,76 грн шляхом видачі векселів ТОВ "ТЕХЕНРГОХІМ" на користь ТОВ "ГІПЕР ТРЕЙД", та відповідно згідно з актами приймання-передачі простих векселів №1, №2, №3 від 11.04.2014 ТОВ "ТЕХЕНЕРГОХІМ" передав ТОВ "ГІПЕР ТРЕЙД" векселі на суму 3169212, 76 грн, у тому числі:
- по акту приймання-передачі №1 від 11.04.2014 - передано вексель АА 2609069 від 11.04.2014 на суму 1000 000,00 грн;
- по акту приймання-передачі №2 від 11.04.2014 - передано вексель АА 2609070 від 11.04.2014 на суму 1000 000,00 грн;
- по акту приймання-передачі №3 від 11.04.2014 - передано вексель АА 2609071 від 11.04.2014 на суму 1169 212,76 грн
При цьому погашення заборгованості в сумі 3169212,76 грн шляхом видачі зазначених векселів було здійснено товариством 11.04.2014, а визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ТОВ "ГІПЕР ТРЕЙД" було здійснено на підставі ухвали Господарського суду Донецької області від 18.06.2014 по справі №905/3693/14, тобто зі спливом часу в 2 місяці. Ліквідаційний баланс по ТОВ "ГІПЕР ТРЕЙД", який витребувано та отримано Запорізьким окружним адміністративним судом, складений станом на 07.11.2014, тобто зі спливом часу в 7 місяців після видачі векселів в погашення заборгованості перед ТОВ "ГІПЕР ТРЕЙД".
Надалі зазначені векселі, які були видані в погашення заборгованості перед ТОВ "ГІПЕР ТРЕЙД" були останнім індосовані іншим суб`єктам господарювання, що відповідає чинному законодавству (Закону України "Про обіг векселів в Україні", Закону України від 06.07.1999 № 826-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі") з обігу векселів.
При цьому надалі ТОВ "ТЕХЕНЕРГОХІМ" дійшло згоди на дострокове погашення зазначених векселів, які раніше були видані ТОВ "ГІПЕР ТРЕЙД", з іншими підприємствами, які отримали по індосаменту зазначені векселі, та були векселедержателями, а зокрема:
- по векселю АА 2609069 від 11.04.2014 на суму 1000000,00 грн - було складено акт пред`явлення векселя до платежу від 18.10.2016 з ТОВ "ВІТЕКС ТРЕЙД ГРУПП". Копія акту пред`явлення векселя до платежу від 18.10.2016 з ТОВ "ВІТЕКС ТРЕЙД ГРУПП" долучено до матеріалів справи;
- по векселю АА 2609070 від 11.04.2014 на суму 1000000,00 грн - було складено акт пред`явлення векселя до платежу від 23.11.2016 з ТОВ "ТД РЕДСТАР". Копія акту пред`явлення векселя до платежу від 23.11.2016 з ТОВ "ТД РЕДСТАР" долучено до матеріалів справи;
- по векселю АА 2609071 від 11.04.2014 на суму 1169212,76 грн - було складено акт пред`явлення векселя до платежу від 09.12.2016 з ТОВ "ТД РЕДСТАР". Копія акту пред`явлення векселя до платежу від 09.12.2016 з ТОВ "ТД РЕДСТАР" долучено до матеріалів справи;
Таким чином пред`явлення зазначених векселів відбулось не ТОВ "ГІПЕР ТРЕЙД", а іншими підприємствами, які отримали зазначені векселі по індосаменту, а зокрема ТОВ "ВІТЕКС ТРЕЙД ГРУПП" та ТОВ "ТД РЕДСТАР".
Отже, судами встановлено, що позивач, відповідно до актів приймання-передачі простих векселів № 1, № 2, № 3 від 11.04.2014 передав ТОВ "Гіпер Трейд" векселі на суму 3169212,76 грн. Надалі зазначені векселі були індосовані ТОВ "Вітекс Трейд Групп", ТОВ "ТД Редстар", погашення яких позивачем відбулося 18.10.2016, 23.11.2016, 09.12.2016, що підтверджується актами пред`явлення векселю до платежу.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що отримувач векселя визнаний банкрутом. Отже, на момент ліквідації без правонаступництва отримувача векселя векселедавець повинен суму заборгованості за векселем включити до складу доходу. Також указував, що суди врахували акти приймання-передачі простих векселів, які до перевірки податковому органу не надавались, що суперечить практиці Верховного Суду, викладеній у справах №160/8441/18, №826/27811/15. Крім того, скаржник зазначив про заниження позивачем грошових зобов`язань внаслідок проведення безтоварних операцій. Також, скаржник указав, що судами попередніх інстанцій не було враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у справі № 21-421а11.
З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Позивач вказував, що твердження податкового органу про порушення ним норм податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі - ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.
Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.
Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.
Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Так, підтвердженням нереальності господарських операцій є встановлення під час перевірки відсутності в контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів.
Суд погоджується з доводами скаржника, що встановлення такої інформації може поставити під сумнів здійснення відповідних операцій, але висновок про нездійснення господарських операцій має ґрунтуватись на аналізі всіх первинних документів та змісту господарських операцій.
У разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. Невиконання обов`язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі може позбавляти цей документ статусу первинного або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції. При цьому, відсутність об`єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема, підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку. В такому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентами, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).
Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судами попередніх інстанцій було встановлено рух активів (товару/послуг), та зв`язок між фактом придбання товару (послуг) і господарською діяльністю позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наявність податкової інформації відносно контрагентів позивача не доводить обставин, з якими податковий орган пов`язує висновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Твердження скаржника про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів саме по собі, не свідчить про безтоварність угод поставки.
Суд звертає увагу на те, що в ході розгляду адміністративної справи при оскарженні рішення суб`єкта владних повноважень суд перевіряє чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Інформація з баз даних, стосується виключно контрагентів і не вказує, жодним чином, на протиправні дії платника податків - позивача як покупця товарів та робіт у його контрагентів.
Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 по справі №820/4648/13-а, зазначив, що твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічний висновок Верховного Суду наведений у постанові від 16.01.2018 року по справі №826/1398/14.
Також Суд зазначає, що Верховний Суд (Верховний Суд України) неодноразово звертав увагу на те, що чинним законодавством, не передбачено і не визначено обов`язку підприємства встановлювати ланцюг суб`єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації, проте, як вбачається з акту перевірки, право позивача на отримання податкового кредиту поставлено в залежність від дотримання контрагентами позивача вимог податкового законодавства.
Скаржник в поданій касаційній скарзі вказує на неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень у справі правової позиції, викладеної Верховним Судом України у справі №21-421а11 стосовно обставин, що можуть свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій.
Колегія суддів зауважує, що наведені позиції Верховного Суду України у справі №21-421а11 сформовані Судом за результатом розгляду вказаних справ, зважаючи на обсяг наданих позивачами доказів в підтвердження реальності здійснення господарських операцій. При цьому, така позиція Суду не стосується порядку застосування певних норм права, що мала би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
Так, з огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку
Скаржником в касаційній скарзі наведена практика Верховного Суду, яка на його думку не була врахована судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи.
Так, скаржником указано, що судами не було застосовано правову позицію Верховного Суду, викладену у справах №160/8441/18, №826/27811/15. Разом з тим, скаржником не наведено, які саме норми матеріального права були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій, проте в касаційній скарзі скаржником було процитовано приписи Податкового кодексу України щодо зобов`язання платника податків надати податковому органу у повному обсязі усі документи, що пов`язані з предметом перевірки (п.44.7 ст.44, п.85.2 ст.85 ПКУ), а також стосовно питання заниження позивачем суми доходів за векселями.
Колегія суддів указує, що постановою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у вказаній справі було акцентовано увагу на тому, що в межах спірної операції заборгованість за товари (роботи, послуги) замінена заборгованістю за векселями, при цьому судом апеляційної інстанції не встановлено, яким чином кредиторська заборгованість (заборгованість за векселями) відображена в ліквідаційному балансі банкрута, а також не встановлено обставин щодо передачі векселів за індосаментом або відчуження його у будь-який інший спосіб, що в свою чергу стало підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції мав обов`язок урахувати висновки Верховного Суду під час нового розгляду зазначеної справи та з`ясувати обставини передачі векселів за індосаментом або відчуження його у будь-який інший спосіб.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Судами встановлено, що позивач, відповідно до актів приймання-передачі простих векселів № 1, № 2, № 3 від 11.04.2014 передав ТОВ "Гіпер Трейд" векселі на суму 3169212,76 грн, які надалі були індосовані ТОВ "Вітекс Трейд Групп", ТОВ "ТД Редстар", та погашені 18.10.2016, 23.11.2016, 09.12.2016, що підтверджується актами пред`явлення векселю до платежу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем було погашено заборгованість перед ТОВ "Гіпер Трейд" 11.04.2014 шляхом видачі простих векселів, сплата по яких відбулася іншим підприємствам, яким останні були індосовані, що свідчить про безпідставність доводів податкового органу про необхідність включення позивачем суми заборгованості 3169212,76 грн до складу доходу у 2014 році.
Суд уважає за необхідне зазначити, що у справі № 826/8499/16 Верховний Суд указав наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійною є заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.
Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
За правилами підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Відносини, пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються "Уніфікованим законом про переказний та простий векселі", що ратифікований Законом України від 06 липня 1999 року № 826-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Цивільним кодексом України, Законами України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок" та від 05 квітня 2001 року № 2374-III "Про обіг векселів в Україні".
За визначенням, наведеним у частині першій статті 14 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок", векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Відповідно до статті 4 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2374-III "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, фінансових векселів.
На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.
У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.
Згідно зі статтею 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).
Відповідно до частини першої статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.
Ця норма стосується не тільки векселедержателя, а всіх осіб, що мають право вимагати за векселем.
За правилами статей 11, 16 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.
Таким чином, вексель є інструментом комерційного кредиту, що виступає у вигляді відстрочення платежу за надані товари та послуги.
При цьому векселедавець не має можливості та не зобов`язаний отримувати відомості щодо обігу виданих векселів та передачі їх векселедержателем іншим особам.
Відповідно до статті 43 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов`язаних осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений, а також до настання строку платежу за таких умов: якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; у разі банкрутства трасата (незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні), або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.
Наведені правові норми закріплюють право векселедержателя на дострокову реалізацію права вимоги за векселем за рахунок солідарно зобов`язаних осіб у разі, якщо до настання строку платежу відбудуться визначені Уніфікованим законом події, що унеможливлюють погашення такого векселя прямим боржником.
При цьому векселедержатель може використовувати простий вексель у розрахунках зі своїми контрагентами шляхом переводу власної заборгованості на векселедателя. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги в іншого кредитора.
Отже, вексель може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним. Вексель як актив не втрачає своєї правової сили внаслідок ліквідації держателя та може і надалі використовуватися в обігу.
Верховний Суд у справі №826/8499/16 вказав, що у випадку відсутності даних про те, що 7 простих векселів на загальну суму 832098,98 грн зі строком погашення 14 червня 2022 року до ліквідації держателя - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіброліт-7" 18 червня 2013 року не були передані іншим сторонам (кредитору, індосату) та залишені в нього, заборгованість за такими векселями не може вважатися безнадійною кредиторською заборгованістю та обумовлювати обов`язок позивача включити її до інших доходів звітного періоду.
Аналогічної правової позиції додержувався Верховний Суд у постанові від 31 липня 2018 у справі № 820/11646/13-а.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,