ПОСТАНОВА
Іменем України
21 жовтня 2021 року
Київ
справа №460/626/19
адміністративне провадження №К/9901/16001/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 460/626/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправною та скасування вимоги, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 травня 2020 року (головуючий суддя - Онишкевич Т. В., судді: Іщук Л. П., Обрізко І. М.),
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "РІВНЕАЗОТ" (далі - позивач, ПрАТ "РІВНЕАЗОТ") звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС (далі - відповідач, Офіс ВПП ДПС), у якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу № Ю-258-11 від 16 січня 2019 року про сплату боргу з єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) у сумі 16694823,73 грн.
Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 29 липня 2019 року позов задовольнив повністю.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 6 травня 2020 року рішення суду першої інстанції скасував, а позовну заяву ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" залишив без розгляду.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, зокрема, такі обставини.
16 січня 2019 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби сформував і направив позивачеві вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-258-11, відповідно до якої ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" зобов`язане сплатити недоїмку з єдиного внеску в сумі 16694823,73грн, що сформувалася станом на 31 грудня 2018 року відповідно до даних картки особового рахунку платника єдиного внеску.
Не погоджуючись із вказаною вимогою, ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" 30 січня 2019 року відповідно до приписів частини 4 статті 25 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) звернулося до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) зі скаргою.
Директор Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ДФС рішенням від 5 березня 2019 року № 10628/6/99-99-11-05-02-25 скаргу ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" про скасування вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ю-258-11 від 16 січня 2019 року залишив без задоволення.
Зазначене рішення директора Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ДФС позивачем отримано 7 березня 2019 року, а 20 березня 2019 року до Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-258-11 від 16 січня 2019 року.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, яким спір було вирішено по суті позовних вимог, виходив з того, що рішення про результати розгляду скарги на вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивач отримав 7 березня 2019 року, а з позовом про скасування цієї вимоги - 20 березня 2019 року, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду, встановленого абзацом 9 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI. Будь-яких поважних причин звернення до адміністративного суду із пропуском встановленого строку позивачем не наведено і судом першої інстанції питання поновлення такого строку не вирішувалося. При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 8 серпня 2019 року у справі №480/106/19.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і направити справу для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції застосував частину третю статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 19 березня 2020 року у справі №140/1757/19 (провадження №К/9901/2190/20); від 8 серпня 2019 року у справі №480/106/19 (провадження №К/9901/16500/19); 19 березня 2020 року у справі №140/1757/19 (провадження №К/9901/2190/20); від 10 червня 2020 року у справі №620/1715/19 (провадження №К/9901/3029/20).
Як зазначає позивач, порушення судом апеляційної інстанції цієї норми полягає в тому, що виявивши, як на думку суду, пропуск позивачем строку звернення до суду, він не вчинив дій щодо надання позивачу можливості подати відповідну заяву із наведенням поважних причин такого пропуску, тобто, надати пояснення щодо пропуску строку та з`ясувати питання щодо наявності такого пропуску. Дане питання взагалі не обговорювалось в судовому засіданні.
Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" 20 березня 2019 року звернулось до суду із цим позовом після того, як 7 березня 2019 року отримало рішення ДФС від 5 березня 2019 року про залишення без задоволення його скарги. Однак, адміністративний позов було направлено до суду засобами поштового зв`язку 18 березня 2019 року (у понеділок), тобто, враховуючи, що десятиденний строк припадає на 17 березня 2019 року, який є вихідним днем, звернення до суду з позовом відбулось без порушення строку.
На переконання позивача, залишення позовної заяви без розгляду внаслідок судової помилки, а саме не долучення канцелярією суду конверта в якому надійшла позовна заява, що не залежить від поведінки особи, яку позбавлено права на звернення до адміністративного суду, в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо судового захисту, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначає, що подібні правові позиції щодо судової помилки викладенні в постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №702/268/18 (провадження №К/9901/22592/19), від 27 лютого 2020 року у справі №640/20714/18 (провадження №К/9901/36312/19), від 23 липня 2019 року у справі №826/7824/18 (провадження №К/9901/67222/18).
Верховний Суд ухвалою від 17 липня 2020 року відкрив касаційне провадження за цією скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів позивача про застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах.
Від Офісу ВПП ДПС надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на правильність висновків апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому, КАС України визначає порядок дій суду першої інстанції у випадку, якщо позов подано після закінчення строків, установлених законом.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя