ПОСТАНОВА
Іменем України
21 жовтня 2021 року
Київ
справа №804/4434/16
адміністративне провадження № К/9901/38451/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017 (судді - Суховаров А.В., Головко О.В., Ясенова Т.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови, яка викладена у листі № К-3944/0-2579/6-16 від 04.07.2016 у надані дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 8,3 га із земель раніше наданих фермерському господарству "Букурія" (і.к. 24242647), розташованої на території Гуляйпільської сільської Ради Криничанського району Дніпропетровської області;
- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру України у Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 8,3 га із земель раніше наданих фермерському господарству "Букурія" (і.к. 24242647), розташованої на території Гуляйпільської сільської Ради Криничанського району Дніпропетровської області для ведення фермерського господарства.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.04.2016 позивач звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 8,3 га розташованої на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, для ведення фермерського господарства.
До клопотання позивачем було додано: копію державного акта ДП від 24.06.1996; копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи АОО №188600; копію державного акта ЯБ №875752 від 01.03.2006 року; копію державного акта ДП №095748 від 01.03.2006; копію державного акта Яб №875751 від 20.02.2006; копію державного акта ДП №095750 від 22.02.2006; копію державного акта ДП №095749 від 22.02.2006; копію державного акта ДП №095747 від 24.03.2006; копію статуту (Нової редакції) фермерського господарства "Букурія"; копію акта №413 від 10.12.2015; Графічні матеріали - ксерокопія викопіювання від 10.12.2015; копію паспорта; копію ІПН; довідку 6 - зем №6198 від 11.02.2016.
Листом від 07.04.2016 №К-2522/0-1073/6-16 відповідач повідомив позивача про невідповідність наданих документів вимогам Земельного кодексу України для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою оскільки на графічних матеріалах, доданих до клопотання, всупереч вимог статті Земельного кодексу України, не позначено бажане місце розташування земельної ділянки. Крім того, не надано згоду на вилучення земельної ділянки, протокол зборів фермерського господарства, довідку про середню частку паю на території сільської ради та інформацію про не використане прав на безоплатну приватизацію.
02.06.2016 позивач повторно звернулась до відповідача із заявою до якої додала копію державного акта ДП від 24.06.1996; копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи АОО №188600; копію державного акта ЯБ №875752 від 01.03.2006; копію державного акта ДП №095748 від 01.03.2006; копію державного акта Яб №875751 від 20.02.2006; копію державного акта ДП №095750 від 22.02.2006; копію державного акта ДП №095749 від 22.02.2006; копію державного акта ДП №095747 від 24.03.2006; копію статуту (Нової редакції) фермерського господарства "Букурія"; копію акта №413 від 10.12.2015; графічні матеріали - ксерокопія викопіювання від 10.12.2015; копію паспорта; копію ІПН; копію довідки 6 - зем від 11.02.2016; копію довідки 189 від 03.04.2016; копію протоколу №4-04-16 зборів засновників фермерського господарства "Букурія" від 04.04.2016; копію письмової відмови від 07.04.2016.
Листом від 04.07.2016 №К-3944/0-2579/6-16 відповідач повідомив позивача про те, що в пакеті документів, поданих на його розгляд відсутня згода землекористувача на вилучення земельної ділянки та документи, що посвідчують досвід роботи в сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, у зв`язку з чим рекомендував позивачці привести наданий пакет документів у відповідність та повторно звернутись до Держгеокадастру.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що є членом ФГ "Букурія" та згідно протоколу зборів №4/04-16 від 04.04.2016 їй надано згоду на безоплатну приватизацію земельної ділянки в розмірі земельного паю із земель, раніше наданих господарству в користування. Для безоплатної приватизації нею було надано необхідний пакет документів, водночас відповідачем у надання дозволу протиправно відмовлено.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області у надані ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 8,3 га у власність для ведення фермерського господарства із земель раніше наданих фермерському господарству "Букурія", розташованої на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, яка викладена в листі К-3944/0-2579/6-16 від 04.07.2016.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру України в Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 8,3 га у власність для ведення фермерського господарства із земель раніше наданих фермерському господарству "Букурія", розташованої на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач розглянув клопотання позивача у порядку встановленому статтею 118 Земельного кодексу України та правомірно виніс рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення землевпорядної документації, яке оформлено листом від 04.07.2016 №К-3944/0-2579/6-16, оскільки позивачем не надані всі необхідні документи.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про задоволення позову, апеляційний суд вказав на помилковість висновку суду першої інстанції, щодо відсутності законних підстав для використання земельної ділянки наданої ОСОБА_2 Фермерським господарством "Букурія" та відсутності права розпоряджатись нею за своїм переконанням та надавати згоду на виділення земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель ФГ "Букурія".
Крім того, Законом України №1067-УІІ від 31.03.2016 вимога ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" яка передбачала обов`язковість документів що посвідчують досвід роботи в сільському господарстві при отриманні земельних ділянок для ведення фермерського господарства виключена.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що відмова відповідача у надані дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 8,3 га із земель раніше наданих фермерському господарству "Букурія", розташованої на території Гуляйпільської сільської Ради Криничанського району Дніпропетровської області є протиправною.
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що оскаржуване рішення є вмотивованим, правомірним, прийнятим згідно вимог чинного законодавства, оскільки на сьогоднішній день відсутні законні підстави для використання земельної ділянки, наданої ОСОБА_2, ФГ "Букурія", так як останнє не є власником або користувачем вказаної земельної ділянки, а тому й не має права розпоряджатись нею за власним переконанням, зокрема надавати будь-яку згоду на її вилучення.
Заперечуючи проти касаційної скарги представник позивача зазначав про правомірність використання земельної ділянки з боку посадових осіб ФГ "Букурія", що на його думку, підтверджується постановою слідчого відділення Криничанського відділення поліції Кам`янського відділу поліції ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області від 24.11.2017 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016040160000034 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України (самовільне використання земельної ділянки) у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Згідно частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Статтею 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.
За правилами частини шостої, сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що "відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження.".
У постанові від 30.11.2020 у справі №804/4743/16, за аналогічних правовідносин та за участю того ж відповідача, Верховний Суд дійшов висновку, що "за результатами розгляду будь-яких основних питань, в тому числі, про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ.