ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 149/1543/16-а
адміністративне провадження № К/9901/45049/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Хмільницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06.10.2016 (суддя - Олійник І.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 (судді - Залімський І.Г., Смілянець Е.С., Сушко О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Хмільницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати відповідача відновити з 01.06.2015 виплату йому пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працює головним редактором міськрайонної газети "Життєві обрії" і з 01.12.2003 отримує пенсію в управлінні Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області на підставі Законів України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів".
З 01.04.2015 відповідачем припинено виплату позивачу пенсії за віком, у зв`язку зі змінами в законодавстві, зокрема прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015, яким внесено зміни до ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
З 01.05.2016 відповідачем поновлено виплату позивачу пенсії за віком.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо зупинення виплати пенсії позивач звернувся до суду з даним позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що припинення виплати йому пенсії з 01.04.2015 є неправомірним, оскільки він не є державним службовцем і на нього не поширюється дія Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 (№3723) та Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 (№889).
Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06.10.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016, позов задоволено частково.
Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.06.2015 до 22.12.2015 залишено без розгляду.
Зобов`язано Хмільницьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 23.12.2015 по 31.04.2016.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення повних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на позивача не розповсюджується дія ст. 37 Закону України "Про державну службу" в редакції Закону №213-VIII, оскільки позивач не є державним службовцем, а пенсія йому призначена у відповідності до ст.16 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", а не "Про державну службу" із застосуванням норми, методики та порядку нарахування пенсії у відповідності до Закону України "Про державну службу".
Суди дійшли висновку, що те, що посадовий оклад позивача прирівнюється до посад керівних працівників, спеціалістів секретаріату відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування не означає, що він є державним службовцем, а означає, що його заробітна плата та пенсія не може бути нижчою за вказаних посадових осіб державної служби чи органу місцевого самоврядування, тому пенсія і призначається у порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
Суди дійшли висновку, що станом на 01.04.2015 посада, на якій працює позивач, дійсно, давала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", у зв`язку з чим відповідачем правомірно виплату пенсії позивачу було припинено.
Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", Про прокуратуру", Про судоустрій і статус суддів", Про статус народного депутата України", Про Кабінет Міністрів України", Про судову експертизу", Про Національний банк України", Про службу в органах місцевого самоврядування", Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Враховуючи, що закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України "Про державну службу" щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються. Особам, які підпадають під дію Закону України "Про державну службу", пенсія призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що з 01.06.2015 посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", у зв`язку з чим передбачені ч. 1 ст. 47 Закону №1058 підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, і з цієї дати перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.
Залишаючи позовні вимоги за період з 01.06.2015 по 22.12.2015 без розгляду, суди дійшли висновку щодо пропуску позивачем передбаченого законом шестимісячного строку звернення до суду.
З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що припинення виплати позивачу пенсії відбулось правомірно, оскільки таке припинення відбулось на виконання положень Закону №213-VІІІ.
Заперечення на касаційну скаргу відповідача до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Враховуючи, що в частині залишення позовних вимог без розгляду рішення судів попередніх інстанцій не були предметом касаційного оскарження, а тому за правилами частини 1 статті 341 КАС України, в цій частині рішення судів не переглядаються.
Верховний Суд вже розглядав справи, правовідносини у яких є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
Зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі № 126/2198/16-а та від 09.06.2021 у справі №471/744/16-а, Верховний Суд дійшов наступних висновків:
" <…> частиною другою ст. 16 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" при нарахуванні пенсії журналісту державного або комунального засобу масової інформації застосовуються норми, методика та порядок нарахування пенсії державному службовцю.