ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 808/1028/17
адміністративне провадження № К/9901/43169/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Промсервіс" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.09.2017 (суддя - Матяш О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 (судді - Семененко Я.В., Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Промсервіс" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,
в с т а н о в и в :
У квітні 2017 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом, в якому просило:
стягнути з відповідача на його користь суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році у розмірі 10822355,03 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач подав до позивача звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою №10-ПІ, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників, що працювала у відповідача у 2016 році склала 5080 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, склала 91 особу, кількість інвалідів- штат-них працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", повинна складати 203 особи, фонд оплати праці штатних працівників - 490625,80 грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 96589,9 грн. (том І а.с. 4)
Крім того, судами встановлено, що відповідачем на виконання вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" 04.09.2015 видано наказ №147 "Про створення робочих місць в ТОВ "Метінвест-Промсервіс", згідно якого на підприємстві створено 150 штатних одиниць для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями. (том І а.с. 183)
На виконання цього наказу у штатному розписі відповідача на 2016 рік затверджені вакансії "підсобний працівник" у кількості 150 штатних одиниць з умовами праці - 8 годин на день, 40 годин на тиждень.
Крім того, відповідач протягом 2016 року звертався до Маріупольського та Запорізького міських центрів зайнятості зі звітами за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". (том І а.с. 62; том V а.с. 3 - 48)
Згідно з листом Запорізького міського центру зайнятості №759/04-11 від 19.04.2017 відповідач протягом 2016 року подавало до центру зайнятості звіти за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" для працевлаштування інвалідів, в кожному з яких зазначено про пошук працівника на 0,1 ставки. (том І а.с. 35)
Вважаючи, що відповідачем не виконано відсоткового нормативу працевлаштування інвалідів у 2016 році та в добровільному порядку не сплачено адміністративно-господарські санкції, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач не виконав норматив, встановлений ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо працевлаштування у 2016 році осіб з інвалідністю у кількості 203, а тому за порушення норм чинного законодавства відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції в розмірі 10816946,56 грн та у зв`язку із порушенням строків їх сплати на вказану суму нараховано пеню у розмірі 5408,47 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.09.2017, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017, позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ "Метінвест-Промсервіс" на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році у розмірі 10822355,03 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем подавалась інформація, яка не відповідала дійсності, оскільки всі робочі місця, призначені для інвалідів, створювалися як повні робочі місця, тобто за однією повною ставкою (8 годин на день, 40 годин на тиждень), поряд з тим відповідач протягом 2016 року подавав до центру зайнятості інформацію для працевлаштування інвалідів, в кожному з яких зазначено про пошук працівника на 0,1 ставки. Надалі отриману від підприємства інформацію центр зайнятості доводив до відома особам з обмеженими фізичними можливостями, які відмовлялись від таких пропозицій працевлаштування з огляду на запропоновані умови роботи - 0,1 ставки та, відповідно, рівня заробітної плати.
При цьому суди виходили з того, що вказані обставини свідчать про суто формальний підхід відповідача до виконання обов`язку щодо належного інформування центру зайнятості про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році, що, в свою чергу, свідчить про відсутність мети фактичного працевлаштування інвалідів. Крім цього, суди дійшли висновку про існування прямого зв`язку між відмовою інвалідів від працевлаштування та створення відповідачем умов.
З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що підприємством у 2016 році виконано вимоги законодавства щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, інформування центру зайнятості, фонд соціального захисту та засобів масової інформації щодо наявності вакансій для працевлаштування інвалідів на підприємстві, тому в цьому випадку немає підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій.
Крім того, посилається на те, що ані Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ані Інструкцією за статистики кількості працівників, затв. наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, що регулює питання забезпечення інвалідам право на працю, не встановлюється заборона щодо працевлаштування осіб з обмеженими можливостями на неповний робочий день (з неповною ставкою).
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.