ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №820/268/17
адміністративне провадження № К/9901/42138/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 (головуючий суддя - Кононенко З.О., судді: Бондар В.О., Калитка О.М.) у справі № 820/268/17.
встановив:
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС у Харківській області від 19.08.2016 № 0000354100 та №0000344100.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 позов задоволено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2017.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження відповідач оскаржив його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що скориставшись правом на повторне звернення відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, яка оформлена відповідно до вимог статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Однак, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, порушив при цьому право контролюючого органу на справедливий судовий захист.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення з апеляційною скаргою) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2017 відмовлено у задоволенні клопотання Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Харківського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 повернуто відповідачу.
У червні 2016 року Харківського управління Офіс великих платників податків ДФС повторно звернулось до суду з апеляційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2017, одночасно заявляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення з апеляційною скаргою) передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.
Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Державна фіскальна служба та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Разом з тим, заявником апеляційної скарги доказів, що він був позбавлений фінансової можливості сплатити судовий збір не надано, а судом будь - яких поважних причин, що об`єктивно перешкоджали відповідачу для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою, не встановлено.
Таким чином, суд погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що зазначені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, у зв`язку з чим підстави для поновлення такого строку відсутні.
За наведених обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.
Поряд з цим слід зазначити, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 по справі № 820/268/17.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 по справі № 820/268/17 залишено без змін.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд