ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 820/268/17
адміністративне провадження № К/9901/537/17
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Харківського управління офісу великих платників податків ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 (суддя - Зінченко А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 (головуючий суддя - Старостін В.В., Бегунц А.О., Рєзнікова С.С.) у справі №820/268/17.
встановив:
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (далі - КП "Харківські теплові мережі") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС у Харківській області (далі - СДПІ з ОВП у м. Харкові) від 19.08.2016 № 0000354100 та №0000344100.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Харківське управління офісу великих платників податків ДФС оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2017, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог Харківське управління офісу великих платників податків ДФС посилається на те, що сума авансових внесків, які необхідно сплачувати на протязі 2015 року розраховуються та визначаються в рядку 23 річної декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, а отже подані в 2015 році декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2015 року жодним чином не впливають на обов`язок платника податків здійснювати сплату авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 1/12 протягом 3 кварталів.
У відзиві на касаційну скаргу КП "Харківські теплові мережі" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, КП "Харківські теплові мережі" складено та 26.02.2015 направлено до СДПІ з ОВП у м. Харкові основну річну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств № 9081059232 за 2014 рік. В декларації відображена сума податкових зобов`язань в розмірі 125 525 175 грн., а також нарахована до сплати сума авансових внесків на 2015 рік у розмірі 10 460 431,00грн.
Факт подання зазначеної податкової декларації та її зміст сторонами не оспорюється, визнається та підтверджується завіреною копією податкової декларації, залученою до матеріалів судової справи.
Крім того, позивач склав і подав податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2015 року № 9222221683 від 30.10.2015 та уточнену податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2015 року № 9244567868 від 02.12.2015. Зокрема, в рядку 07 декларації № 9222221683 від 30.10.2015 позивач показав від`ємне значення податкового зобов`язання за податком на прибуток підприємств. В рядку 16 декларації № 9244567868 від 02.12.2015 позивач зменшив суму самостійно нарахованих податкових зобов`язань за податком на прибуток підприємств на "мінус" 73 223 017,00 грн. Ця сума є сумою самостійно нарахованих позивачем щомісячних авансових внесків за податком на прибуток підприємств (10 460 431 грн.) за період з березня 2015 року по вересень 2015 року, які не підлягали сплаті позивачем у зв`язку із відсутністю прибутку за 3 квартали 2015 року.
Також, позивач склав і подав річну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 рік № 9275461729 від 09.02.2016. Зокрема, в цій декларації позивач в рядку 04 показав від`ємне значення податкового зобов`язання за податком на прибуток підприємств, а в рядку 19 зменшив суму самостійно нарахованих податкових зобов`язань за податком на прибуток підприємств на "мінус" 20920862,00 грн., тобто на суму самостійно нарахованих позивачем щомісячних авансових внесків за податком на прибуток підприємств за період жовтень-листопад 2015 року, які не підлягали сплаті позивачем у зв`язку із відсутністю прибутку за 2015 рік.
Отже, зазначені документи свідчать про те, що позивач протягом 2015 року не мав оподатковуваного прибутку, у зв`язку із чим самостійно скоригував раніше подану податкову декларацію в частині самостійно розрахованих авансових внесків з податку на прибуток підприємств.
Інші податкові зобов`язання з податку на прибуток підприємств самостійно визначені позивачем при поданні податкової декларації № 9081059232, буди сплачені ним в лютому 2016 року. Зокрема, залученими до матеріалів судової справи Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 та Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 по справі № 820/6453/15 встановлено, що позивач повністю сплатив самостійно визначені ним податкові зобов`язання у лютому 2016 року.
Контролюючим органом проведено перевірку дотримання позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового Кодексу України щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за період з 20.05.2015 по 19.02.2016, за результатами якої складено акт №456/28-09-41-14/31557119 від 29.07.2016.
За змістом акту, позивач в порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України протягом граничних строків несвоєчасно сплатив суму самостійно визначеного та (або) узгодженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств (код 11020100).
На підставі вказаного акту, відповідач прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.08.2016 № 0000354100 про сплату податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств (штраф) у сумі 35 616 999,41 грн. та №0000344100 про сплату податкового зобов`язання з податку на прибуток (штраф) у сумі 1800000 грн.
Відповідно до додатку до рішення "Розрахунок штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) до податкового повідомлення-рішення № 0000354100 від 19.08.206" початок періоду нарахування штрафних санкцій становить 11.03.2015, а останньою датою нарахування штрафів - 19.02.2016. При цьому, суми штрафних санкцій нараховані як за несвоєчасно сплачені суми податку на прибуток підприємств, так і за несвоєчасну сплату авансових внесків з податку на прибуток.
Законом України від 24.12.2015, № 909-VIII, "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", було викладено в наступній редакції пункт 9 Підрозділу 4 Перехідних положень ПК України. Згідно нової редакції даної норми, у січні - грудні 2015 року платники зобов`язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. Починаючи з 1 січня 2016 року щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств не сплачуються.
Так, згідно з пунктами 7, 8 статті 57 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов`язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов`язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов`язань.
Тобто, право на припинення сплати щомісячних авансових внесків платник податку має лише у разі отримання збитку за правилами ведення податкового обліку. У такому разі сплата авансових внесків припиняється з квітня поточного року, сума нарахованого податку зменшується у деклараціях з податку на прибуток за квартал, перше півріччя, три квартали та рік на суму сплачених щомісячних авансових внесків за січень - березень цього року.
Відповідно до наданих позивачем до матеріалів судової справи доказів судами встановлено, що позивач не отримував прибуток у 2015 році, а отже не був зобов`язаний сплачувати авансові внески з податку на прибуток підприємств.
Крім того, судами враховано, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 підрозділ 10 розділу XX Податкового кодексу України доповнено пунктом 31, згідно якому за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.
Згідно додатку до спірного податкового повідомлення-рішення, сума штрафних фінансових санкцій розрахована виходячи з несвоєчасно сплачених позивачем сум податку на прибуток підприємств, що були самостійно визначені позивачем у поданих ним протягом 2015 року податкових деклараціях і при цьому граничний термін сплати цих зобов`язань спливав 11.03.2015. Таким чином, норми Закону України № 71-VIII від 28.12.2014 підлягають застосуванню до всіх нарахованих спірним податковим повідомленням-рішенням сум штрафів.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову є вірним та підлягає залишенню без змін.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд