П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №552/2540/20
провадження №51-3807км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого Антонюк Н. О.,
суддів Макаровець А. М., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Олеярника М. І.,
прокурора Матюшевої О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, та потерпілої ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 31 травня 2021 року щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Краснодон Луганської області, громадянина України, який зареєстрований в АДРЕСА_1 ),
кримінальне провадження щодо якого закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Київського районного суду м. Полтави від 11 лютого 2021 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. Вирішено цивільний позов та інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 31 травня 2021 року вирок місцевого суду скасовано, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК.
Судами встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він 09 лютого 2020 року близько 10:00 на АДРЕСА_1 завдав своїй дружині щонайменше 12-14 ударів кулаком в ділянку голови, молочних залоз та лівого передпліччя, чим заподіяв ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Крім цього, 24 квітня 2020 року щодо ОСОБА_2 складено два протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за фактом вчинення щодо своєї дружини психологічного насильства та заподіяння тілесних ушкоджень.
За наведених обставин ОСОБА_2 обвинувачувався у домашньому насильстві щодо своєї дружини ОСОБА_1 .
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також заперечень на них
У касаційних скаргах прокурор та потерпіла стверджують про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційних вимог прокурор та потерпіла стверджують про те, що поза увагою апеляційного суду залишились докази на підтвердження факту заподіяння потерпілій ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Сторона обвинувачення та потерпіла вказують, що апеляційний суд повинен був перекваліфікувати дії ОСОБА_2, оскільки санкція ст. 126-1 КК є значно суворішою, ніж санкція ч. 2 ст. 125 КК. Прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції не виправив помилку місцевого суду, адже не надав будь-якої оцінки доказам, що підтверджують вину ОСОБА_2 у заподіянні умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Як на підтвердження своїх доводів потерпіла та прокурор посилаються на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №288/1158/16-к.
ОСОБА_2 подано заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких він просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор підтримала касаційні скарги сторони обвинувачення та потерпілої і просила їх задовольнити.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи і дійшла висновку про наявність підстав для їх задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Під час касаційного розгляду колегія суддів виходить із фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судами нижчих інстанцій.
На думку прокурора та потерпілої, суд апеляційної інстанції повинен був застосувати ч. 3 ст. 337 КПК та перекваліфікувати дії ОСОБА_2 на ч. 2 ст. 125 КК.
Колегія суддів вважає, що такі доводи скаржників заслуговують на увагу з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 було скеровано обвинувальний акт за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, тобто у домашньому насильстві.
Суд першої інстанції засудив ОСОБА_2 за вчинення цього кримінального правопорушення.
Однак з таким висновком місцевого суду не погодився апеляційний суд, який на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК закрив кримінальне провадження. При цьому суд апеляційної інстанції вказав про відсутність такої обов`язкової ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення, як систематичність вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя.
Судами попередніх інстанцій були встановлені обставини вчинення ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення. Зокрема судами було встановлено те, що він 09 лютого 2020 року близько 10:00 у АДРЕСА_1 завдав своїй дружині щонайменше 12-14 ударів правим кулаком, в ділянку голови, а саме підборіддя, молочних залоз та лівого передпліччя, внаслідок чого спричинив їй фізичні та психологічні страждання, які виразились у спричиненні ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у вигляді гематоми лівого передпліччя та багаточисельних синців голови, тулубу, кінцівок, які відповідно до висновку експерта від 17 лютого 2020 року № 178 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Ст. 126-1 КК передбачає кримінальну відповідальність за домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Насамперед Суд констатує, що фізичне насильство, яке передбачене у ст. 126-1 КК, може полягати в спричиненні умисних легких тілесних ушкоджень.
У цьому кримінальному провадженні судами було встановлено завдання цих тілесних ушкоджень потерпілій за епізодом від 09 лютого 2020 року, що підтверджено висновком експерта, який наявний у матеріалах справи (а. с. 104-105, Т. 1).
Закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 у зв`язку із відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, апеляційний суд не звернув уваги на підтверджений матеріалами кримінального провадження факт спричинення потерпілій легких тілесних ушкоджень, що за своїм характером та обсягом спричинили короткочасний розлад її здоров`я.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 337 КПК з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Суд зазначає, що межі повноважень суду щодо перекваліфікації злочину окреслені названою нормою, згідно з якою зміна кваліфікації допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема шляхом застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин.
У цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції не забезпечив належного захисту прав ОСОБА_1 за епізодом від 09 лютого 2020 року, не перевірив чи наявні у діях ОСОБА_2 ознаки іншого кримінального правопорушення, зокрема ч. 2 ст. 125 КК.
Склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК є менш тяжким, аніж той, що передбачений ст. 126-1 КК.
Закриття судом кримінального провадження у тих випадках, коли існують підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого судом, не виправдовує легітимних очікувань особи, яка зазнала шкоди і не узгоджується із завданнями кримінального судочинства.
Відмова держави від кримінального переслідування особи за наявності у її діях ознак іншого кримінального-караного діяння (менш тяжкого, ніж те, у якому їй пред`явлено обвинувачення) суперечитиме таким засадам як верховенство права, законність та диспозитивність, що призведе до безкарності винного, а особу, якій завдано шкоду, поставить у становище правової незахищеності і створить умови для повторної віктимізації.
Наведене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 03 липня 2019 року (справа №288/1158/16-к, провадження №13-28кс19).
Таким чином, за результатами касаційної перевірки колегією суддів встановлено, що апеляційним судом допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому ухвала цього суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати висновки, наведені у цій постанові, положення ч. 3 ст. 337 КПК та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Керуючись статтями 433, 436-438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд