Постанова
Іменем України
19 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 328/1928/19
провадження № 51-2488 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Щепоткіної В. В., Кишакевича Л. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Костюка О. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Кірічка В. В., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 01 жовтня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 лютого 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080350000734, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено виконання обов`язків, передбачених пунктами 1, 2ч. 1 ст. 76 КК України.
Вироком вирішено питання цивільного позову.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 лютого 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 21 липня 2018 року, приблизно о 18 год, проїжджаючи на своєму автомобілі вздовж берегової лінії ставка в с. Курошани Токмацького району Запорізької області, який він використовує на підставі договору суборенди № 565 від 22 лютого 2012 року, побачив на березі ОСОБА_2, з яким у нього раніше виникали конфлікти з приводу вилову риби. Підійшовши до останнього, ОСОБА_1 виявив у нього рибу в мішку та почав конфлікт, в ході якого у нього виник умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_1, діючи умисно, завдав кулаком один удар ОСОБА_2 в обличчя, після чого потерпілий впав. Продовжуючи свій злочинний умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 умисно завдав не менше 4 ударів правою ногою по тулубу потерпілого. В результаті таких протиправних дій ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження, зокрема, і переломи 8-10 ребер зліва, які ускладнились гемо-пневмотораксом та мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як такого, що небезпечне для життя, так як гемоторакс є ускладенням, яке свідчить про ускладнення легенів та без медичного втручання здатне викликати смерть.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Кірічок В. В. просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальністьта призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги наводить доводи щодо допущених, на його думку, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції при дослідженні та оцінці доказів, зокрема, судово-медичних експертиз, оскільки, на його думку, вони є суперечливими. Крім того, зазначає про відсутність у матеріалах кримінального провадження постанови про призначення прокурора,з огляду на те, що стороні захисту, при виконання вимог ст. 290 КПК України, вона не відкривалась, а тому докази, на підтвердження винуватості ОСОБА_1, отримані з порушенням кримінального процесуального закону. Також не відкривалась стороні захисту, відповідно до ст. 290 КПК України, і медична документація. Вказує, що апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за його апеляційною скаргою, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив належним чином всіх її доводів та відповідей на них не дав.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційну скаргу захисника, прокурор, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Під час касаційного розгляду прокурор вважав за необхідне касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Положення ст. 94 КПК України передбачають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Кримінальний процесуальний закон передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог закону при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_1 дотримано в повному обсязі.
За встановлених судом фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно.
В основу вироку судом обґрунтовано покладено послідовні показання: потерпілого ОСОБА_2 щодо події, під час якої він отримав тілесні ушкодження, зокрема і тяжке; свідка ОСОБА_3, який був безпосереднім очевидцем події злочину; свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про тривалий конфлікт ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо вилову риби зі ставка останнім; свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які були понятими під час проведення слідчого експерименту та підтвердили факт завдання засудженим ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілому; дані протоколів слідчих дій, висновки судових експертиз.
Сукупність всіх зібраних у провадженні доказів всебічно досліджено в судовому засіданні та ретельно проаналізовано судом, вони є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та об`єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Також, судом було проведено ретельний аналіз тверджень ОСОБА_1 про, нібито, його непричетність до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, і вони були визнані безпідставними.
Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповнота судового розгляду, неналежна, на думку захисника, оцінка доказів у провадженні, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи справу за апеляційною скаргою захисника в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку діям засудженого.
Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляційної скарги захисника ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України та погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі захисника Кірічка В. В. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, Суд знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Доводи касаційної скарги захисника щодо недопустимості покладених в основу обвинувального вироку доказів є безпідставними.
У відповідності до приписів ст. 290 КПК України стороні захисту було надано доступ до матеріалів досудового розслідування, з якими ОСОБА_1 та його захисник Кірічок В. В. ознайомились 29 липня 2019 року. Зауважень від них не надходило.
Згідно висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 січня 2020 року (справа № 754/14281/17, провадження № 51-218 кмо 19), відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.
Як убачається з матеріалів справи, в ході збирання доказів на виконання приписів ч. 2 ст. 242 КПК України щодо обов`язковості проведення експертизи на предмет встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень стороною обвинувачення було забезпечено проведення судово-медичної експертизи.
Враховуючи, що зазначену експертизу проведено особою, яка володіє спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, об`єктивних підстав не довіряти результатам експертизи та вважати її висновки недостовірними у суду не було.
Експертиза містить посилання на медичні документи, що були об`єктом експертного дослідження, а також перелік запитань, поставлених перед експертом. За наявності сумнівів щодо достовірності медичних документів, які були об`єктом експертного дослідження, сторона захисту, реалізуючи закріплені у статтях 22, 26 КПК України принципи змагальності й диспозитивності, на стадії дослідження доказів мала процесуальну можливість клопотати про надання відповідних документів, однак цього не зробила. Порушень порядку отримання наданих експерту для дослідження медичних документів не встановлено. Тому, посилання захисника на стадії перегляду вироку на недопустимість висновків експерта є необґрунтованими.
Крім того, доводи касаційної скарги захисника щодо не відкриття постанови про призначення прокурора Бебешка А. С. у даному кримінальному провадження, спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Також є безпідставними і доводи захисника Кірічка В. В. щодо суперечностей у висновках експерта щодо заподіяних тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_2 . Так, додатковим висновком експерта № 29 від 19 червня 2019 року були усунуті невідповідності висновку експертизи № 88 від 03 січня 2019 року та висновку додаткової судово-медичної експертизи № 19 від 17 травня 2019 року. Крім того, під час судового засідання був допитаний експерт ОСОБА_10, яка зазначила про технічні помилки під час складання висновку.
Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд