Постанова
Іменем України
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 750/2055/20
провадження № 61-5500св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчий комітет Чернігівської міської ради, державний реєстратор Симоненко Олена Анатоліївна,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, подану їх представником Шевченком Олександром Анатолійовичем, на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Скрипки А. А., Губар В. С., Онищенко О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог та судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Чернігівської міської ради, державного реєстратора Симоненко О. А.про визнання протиправними і скасування рішення органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та скасування державної реєстрації права власності.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року, позовні вимоги задоволено.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 000, 00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 560, 53 грн на відшкодування сплаченого судового збору, а всього 2 560, 53 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 000, 00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 560, 53 грн на відшкодування сплаченого судового збору, а всього 2 560, 53 грн.
Стягнуто з виконавчого комітету Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 2 000, 00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 560,53 грн на відшкодування сплаченого судового збору, а всього 2 560, 53 грн.
Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 по 1 000, 00 грн з кожного витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Верховного Суду від 20 січня 2021 року додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року скасовано.
Справу № 750/2055/20 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.
Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Прокоф`єва Б. І. про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у даній справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 по 1 666, 67 грн з кожного в рахунок відшкодування понесених ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Прокоф`євим Б. І. при поданні заяви про відшкодування судових витрат по справі № 750/2055/20 були дотримані положення частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Також апеляційний суд зазначив, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000, 00 грн є співмірними у розумінні частини четвертоїстатті 137 ЦПК України та обґрунтованими.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
01 квітня 2021 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Шевченко О. А. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), просив скасувати додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу, понесених позивачем при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що з дня відкриття апеляційного провадження і до закінчення судових дебатів у вищевказаній справі позивачем не було подано до суду жодного письмового доказу стосовно розміру витрат, які ця сторона сплатила або мала сплатити у звʼязку з розглядом справи судом апеляційної інстанції, у тому числі і витрат на правничу допомогу. Також заявник вказав, що з дня відкриття апеляційного провадження і до закінчення судових дебатів під час розгляду справи апеляційним судом стороною позивача не було зроблено в суді жодної заяви (в тому числі, у поданому позивачем відзиві на апеляційну скаргу) про подання у майбутньому такою стороною доказів щодо розміру витрат, які ця сторона сплатила або мала сплатити у звʼязку з розглядом справи (у тому числі, витрат на правничу допомогу), протягом пʼяти днів після ухвалення рішення суду, а також не було зазначено жодної поважної причини неможливості подання таких доказів позивачем до закінчення судових дебатів. Натомість 28 вересня 2020 року представником позивача до Чернігівського апеляційного суду було подано заяву про відшкодування судових витрат по справі № 750/2055/20, а не про ухвалення додаткового рішення у справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Деснянського районного суду м. Чернігова.
12 травня 2021 року справа № 750/2055/20 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з положеннями частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, повʼязаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першоїстатті 137 ЦПК України, яка регламентує витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з частиною третьоюстатті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.
Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повʼязані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, а в разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначила, що склад та розмір витрат, повʼязаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, повʼязаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що матеріали справи містять в собі наступні документи: копію договору про надання правової допомоги від 02 березня 2020 року № 21/20, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП Прокоф`євим Б. І., згідно з якимклієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту правові послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду за надання правової допомоги, квитанцію від 25 вересня 2020 року №291216 про сплату 5 000, 00 грн, в якій найменування послуги зазначено: правова допомога по справі №750/2055/20 по договору про правову допомогу від 02березня 2020 року та акту від 25вересня 2020 року в Чернігівському апеляційному суді, акт виконаних робіт від 25 вересня 2020 року, згідно з яким загальна вартість наданих послуг складає 5 000, 00 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Прокоф`єва Б. І.
Установивши, що у відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Чернігівського апеляційного суду 31серпня 2020 року, представник позивача -адвокат Прокоф`єв Б. І. просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 всі судові витрати, понесені ОСОБА_1 під час розгляду справи в апеляційній інстанції, та що до вказаного відзиву було додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а також докази направлення відзиву на апеляційну скаргу та доданих до неї письмових доказів сторонам по справі, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що не можуть бути прийняті до уваги доводи представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Шевченка О. А. відносно того, що представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Прокоф`євим Б. І. при поданні заяви про відшкодування судових витрат по справі №750/2055/20 не були дотримані положення частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскількирішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено, постановою Чернігівського апеляційного суду від 25вересня 2020 року рішення суду першої інстанції від 07 липня 2020 року залишено без змін, доводи заяв виконавчого комітету Чернігівської міської ради не містять в собі доведення неспівмірності витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, а томувитрати позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000, 00 грн є співмірними у розумінні частини четвероїстатті 137 ЦПК України та обґрунтованими.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення прийнято без додержанням норм процесуального права.