Постанова
Іменем України
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 766/14057/17
провадження № 61-6003св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 листопада 2020 року у складі судді Майдан С. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 11 березня 2021 року у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про надання права на спадкування разом із спадкоємцем першої черги за законом.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її сестра - ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається із права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Позивачка вказує, що відповідач, як чоловік померлої ОСОБА_3 і спадкоємець першої черги за законом, та вона, як спадкоємець другої черги за законом, у передбачений законом строк подали до Першої Херсонської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Інші спадкоємці ОСОБА_3 відсутні.
Позивачка зазначала, що її сестра постійно хворіла, неодноразово знаходилась на лікуванні в лікарні. За час її лікування відповідач матеріальної допомоги на її лікування не надавав, а вона, в свою чергу, постійно допомагала сестрі, тривалий час доглядала за нею, оскільки остання знаходилась у безпорадному стані, після її смерті організовувала поховання.
Просила суд надати їй право на спадкування майна, належного ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з ОСОБА_2, спадкоємцем першої черги за законом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачкою не доведено безпорадний стан спадкодавця.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 11 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 листопада 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
09 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 листопада 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 11 березня 2021 року у вказаній цивільній справі.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
01 липня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим Дніпровським районним у м. Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.
ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу належала квартира АДРЕСА_2 .
З матеріалів спадкової справи № 114/2017, заведеної 06 березня 2017 року Першою Херсонською державною нотаріальною конторою щодо майна ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_2 - чоловік померлої та ОСОБА_1 - сестра померлої. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).
Черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (частина перша статті 1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (частина друга статті 1259 ЦК України).
Зокрема, частиною другою статті 1259 ЦК України встановлено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Підставами для задоволення такого позову є сукупність таких юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 (провадження № 61-14692св19) та від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61-11757св19).
Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до наданих позивачкою та наявних у матеріалах справи медичних довідок, ОСОБА_3 перебувала у Комунальному закладі Херсонської обласної ради "Херсонський обласний онкологічний диспансер" у період з 24 березня 2009 року по 24 квітня 2009 року у радіологічному відділенні № 2, де їй проведено перший етап передопераційної променевої терапії; з 01 червня 2009 року по 26 червня 2009 року перебувала у гінекологічному відділенні, де їй 04 червня 2009 року проведено операцію; з 30 червня 2009 року по 27 липня 2009 року - їй проведено другий етап променевої терапії; з 03 вересня 2009 року по 11 вересня 2009 року, з 06 жовтня 2009 року по 07 жовтня 2009 року - вона перебувала у гінекологічному відділенні, де їй проведено курс хіміотерапії та неспецифічні медикаментозні терапії; з 03 листопада 2009 року по 12 листопада 2009 року проведено курс поліхіміотерапії; з 30 липня 2014 року по 20 серпня 2014 року ОСОБА_3 знаходилися на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні у Комунальному закладі "Херсонська міська клінічна лікарня ім. А. і О. Тропіних" з діагнозом "закритий перелом обох кісток лівої гомілки зі зміщенням"; з 06 лютого 2017 року по 27 лютого 2017 року ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у Комунальному закладі "Херсонська міська клінічна лікарня ім. О. С. Лучанського" з діагнозом "пост ін`єкційний абсцес правої пахвинної ділянки, глибока флегмона правого стегна", виписана у задовільному стані, рекомендовано нагляд, перев`язки у хірурга.
Разом з тим, у жодному із вказаних медичних документів не зазначено, що після виписки з лікарні ОСОБА_3 потребувала стороннього догляду.
Пояснення допитаних судом свідків також не підтверджують тривалої безпорадності ОСОБА_3 внаслідок перенесених нею захворювань.
При таких обставинах суди попередніх інстанцій встановили, що докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 тривалий час перебувала у безпорадному стані та потребувала постійної сторонньої допомоги, у матеріалах справи відсутні.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то при таких обставинах суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
До схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Ураховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.