Постанова
Іменем України
18 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 336/4988/19
провадження № 61-14869св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - казенне підприємство "Науково-виробничий комплекс "Іскра",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2020 року у складі судді Дмитрюк О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (далі - КП "НВК "Іскра") про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення заборгованості з виплати заробітної плати після звільнення.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2018 року у справі № 336/3444/17 було частково задоволено його позов до КП "НВК "Іскра" та поновлено його на посаді заступника директора з економічних питань підприємства. Одночасно з цією справою відбувався розгляд іншої судової справи, де предметом розгляду було його незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Так, 17 січня 2018 року в судовому засіданні він надав суду і представнику відповідача доказ відсутності з його сторони дисциплінарного проступку, за який його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, але представник відповідача заявив, що його відповідь на відзив з додатком "Таблиця № 1" містить інформацію з державної таємниці та запросив перерву у судовому засіданні.
22 січня 2018 року експертна комісія з режиму секретності КП "НВК "Іскра", прийняла рішення про присвоєння гриф "таємно" його відповіді на відзив з додатком "Таблиця № 1", яке було затверджено протоколом від 22 січня 2018 року № 286.
Після затвердження протоколу від 22 січня 2018 року № 286 був складений акт про порушення трудової дисципліни від 22 січня 2018 року.
У його присутності посадові особи КП "НВК "Іскра" зачитали йому акт про порушення трудової дисципліни від 22 січня 2018 року, за яким він підлягав звільненню за розкриття державної таємниці на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
У результаті вказаного ним була вимушено подана заява про звільнення за угодою сторін, що не відповідало його добровільному волевиявленню, оскільки фактично до нього зі сторони посадових осіб КП "НВК "Іскра" було застосовано психічне насильство.
Наказом від 24 січня 2018 року № 132-к директора КП "НВК "Іскра" його було звільнено за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
Вказував, що правочин про звільнення за угодою сторін від 24 січня 2018 року не мав нічого спільного з добровільним волевиявленням сторін, а виражав лише волю керівництва КП "НВК "Іскра", тому цей правочин не відповідає вимогам частини третьої статті 203 ЦК України.
На підстав вказаного ОСОБА_1 просив суд визнати правочин, укладений між ним і КП "НВК "Іскра", про звільнення від 24 січня 2018 року на підставі наказу від 24 січня 2018 року № 132-к та його заяви про звільнення за угодою сторін від 23 січня 2018 року недійсним, оскільки він не відповідає вільному волевиявленню сторін та здійснений під впливом насильства; поновити його на посаді заступника директора з економічних питань в КП "НВК "Іскра"; стягнути з КП "НВК "Іскра" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 січня 2018 року до дня поновлення на роботі у подвійному розмірі на підставі частини другої статті 231 ЦК України; стягнути з КП "НВК "Іскра" на його користь заборгованість з виплати заробітної плати, яка йому належить на час звільнення 24 січня 2018 року.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України було законним та в діях відповідача порушень законодавства про працю не встановлено. Вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення заборгованості з виплати заробітної плати також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними вимогами від вимоги про поновлення на роботі.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2020 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання наказу КП "НВК "Іскра" від 24 січня 2018 року № 132-к недійсним, поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з економічних питань в КП "НВК "Іскра", стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу залишено без змін, а справу в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати направлено для розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2020 року в частині, яка є предметом нового апеляційного перегляду у цій справі (щодо заборгованості по заробітній платі), змінено, мотивувальну частину рішення викладено в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у позовній заяві ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати вказав у розмірі 86 879,19 грн, яка визначена позивачем як різниця між сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу при першому звільненні за період з 20 червня 2017 року по 15 січня 2018 року (по день поновлення на роботу за рішенням суду) у розмірі 340 924,64 грн, яку він самостійно розрахував на підставі додаткових даних про свій заробіток, та фактично стягнутою судовим рішенням за цей же період сумою у розмірі 254 045,45 грн, яка на теперішній час вже виплачена йому на виконання рішення суду. Тобто позивач вважає, що судом при розгляді справи № 336/3444/17 неправильно обраховано середній заробіток за час вимушеного прогулу при першому поновленні на роботі та розмір недоплати складає 86 879,19 грн, у подальшому уточнив цю суму, зменшивши її до 82 283,29 грн.
При цьому заборгованості із заробітної плати після повторно звільнення - 24 січня 2018 року за фактично відпрацьовані робочі дні після поновлення на роботі - 16 січня 2018 року немає, тобто за відпрацьований час розрахунок підприємство здійснило у повному обсязі.
Таким чином, вимога про стягнення заробітної плати у розмірі 82 283,29 грн як ненарахованої і несплаченої підприємством при звільненні є фактично незгодою позивача із рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2018 року в частині визначеного розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому ця вимога не може бути задоволеною за його новим позовом.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У вересні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з КП "НВК "Іскра" заборгованість із заробітної плати у розмірі 82 283,29 грн.
Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 607/14495/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що визначена судом у справі № 336/3444/17 на підставі неповних даних заборгованість із заробітної плати у розмірі 254 045,45 грн є лише частиною заробітної плати із загальної заборгованості у розмірі 336 328,74 грн, яка належить йому до виплати після звільнення відповідно до статті 116 КЗпП України. Оскільки із загальної суми заборгованості із заробітної плати у розмірі 336 328,74 грн, термін сплати якої сплив 24 січня 2018 року, відповідач із значним запізненням виплатив лише частину у розмірі 254 045,45 грн, то заборгованість відповідача по виплаті заробітної плати на дату подання позову складає 82 283,29 грн.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом від 03 квітня 2012 року № 496-к ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до КП "НВК "Іскра" у відділ № 100 на посаду заступника директора з економічних питань.
Наказом від 19 червня 2017 року № 1278-к ОСОБА_1 був звільнений у зв`язку зі скороченням посади заступника директора з економічних питань на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2018 року у справі № 336/3444/17 частково задоволено позов ОСОБА_1, його було поновлено на роботі на посаді заступника директора з економічних питань в КП "НВК "Іскра" та стягнуто з останнього на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 20 червня 2017 року по 15 січня 2018 року у розмірі 254 045,45 грн.
Наказом КП "НВК "Іскра" від 16 січня 2018 року № 73-к ОСОБА_1 на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2018 року у справі № 336/3444/17 був поновлений на посаді заступника директора з економічних питань.
23 січня 2018 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України з 24 січня 2018 року.
Наказом КП "НВК "Іскра" від 24 січня 2018 року № 132-к ОСОБА_1 було звільнено за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України. З копією цього наказу ОСОБА_1 був ознайомлений 24 січня 2018 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.