Постанова
Іменем України
18 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 391/462/20
провадження № 61-10094св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 травня 2021 року у складі колегії суддів: Черненка В. В., Єгорової С. М., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення від спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 .
За життя мати подарувала належний їй будинок в рівних частках йому та ОСОБА_2 .
Крім того, 13 грудня 2016 року ОСОБА_4 склала заповіт на його користь, згідно якого заповіла йому належну їй земельну ділянку розміром 6,58 га.
Сторони приходяться один одному рідними братом та сестрою.
Після відкриття спадщини він звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини, але йому стало відомо, що ідентичну заяву подано і його сестрою ОСОБА_2, що стало перешкодою в отриманні свідоцтва про право на спадщину за заповітом на всю земельну ділянку.
Вказував, що наявні підстави для усунення ОСОБА_2 від спадкування, оскільки їх мати ОСОБА_4, хоча і проживала в частині будинку, який вона подарувала ОСОБА_2, але в той час перебувала в безпорадному стані (травма правого стегна та серцева недостатність), потребувала постійного стороннього догляду, який отримувала від нього, він доглядав за матір`ю, купував продукти, ліки та готував їжу тощо.
ОСОБА_2 в той час проживала у м. Києві та, знаючи про хворобу матері, маючи при цьому можливість для догляду, оскільки вона була пенсіонеркою і мала на це час, свідомо ухилялася від догляду за матір`ю.
Враховуючи наведене з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд:
визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 23 квітня 2019 року, виданого приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Солодовою Л. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 521;
скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3522855100:02:000:2086, площею 6,58 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Компаніївської селищної ради Кіровоградської області, та припинити право власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку;
усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, в смт. Компаніївка Кіровоградської області;
визнати за ним право особистої власності на земельну ділянку площею 6,58 га з кадастровим номером 3522855100:02:000:2086 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Компаніївської селищної ради Кіровоградської області, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, в смт. Компаніївка Кіровоградської області.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 12 січня 2021 року у складі судді Червонописького В. С. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивачем не доведено ухилення відповідача від утримання померлої й того, що остання перебувала у безпорадному стані та потребувала постійної сторонньої допомоги.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 12 січня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Враховуючи те, що суд першої інстанції всупереч положенням пункту 2 частини четвертої статті 274 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції на підставі пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України дійшов висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування рішення місцевого суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявності умов, передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, для усунення відповідача від права на спадкування за законом.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц, провадження № 61-1302св18, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16, провадження № 61-15926св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано покази свідків, які підтвердили, що його мати ОСОБА_5 хворіла, а в період з квітня по серпень 2017 року була лежачою, взагалі не ходила і була в безпорадному стані та потребувала сторонньої допомоги.
Крім того, з довідки лікаря, у якого ОСОБА_5 перебувала на обліку, вбачається, що остання у період з квітня по серпень 2017 року перебувала в тяжкому стані, що був обумовлений травмою правого стегна та серцевою недостатністю, й потребувала постійного (цілодобового) стороннього догляду.
Також заявник вказує, що до матеріалів справи було також долучено копію спадкової справи, з якої вбачається, що 16 грудня 2016 року було складено заповіт, яким скасовано заповіт, складений ОСОБА_5 14 грудня 2004 року, яким остання заповідала спірну земельну ділянку йому та відповідачу. Згідно заповіту від 16 грудня 2016 року мати заповідала земельну ділянку тільки йому.
Зазначає, що ОСОБА_2, знаючи про хворобу матері, її похилий вік, безпорадний стан, допомогу матері не надавала, хоча мала на це час і можливості, оскільки вона є пенсіонеркою, а отже свідомо ухилялась від догляду за матір`ю. Наведеного ОСОБА_2 під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не спростувала.
Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При дослідженні копії спадкової справи № 64/2017, заведеної після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, вбачається, що померла склала два заповіти.
Перший заповіт складений 14 грудня 2004 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яким остання заповіла житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку та майновий пай КДСС "Колос".
Другий заповіт склала 13 грудня 2016 року на користь ОСОБА_1, за яким заповіла останньому земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва площею 6,58га.
Родинні відносини між сторонами підтверджуються актовими записами про народження ОСОБА_1 та ОСОБА_3, де їх матір`ю зазначено ОСОБА_6 .
З актового запису про шлюб ОСОБА_6 вбачається, що остання 25 жовтня 1986 року зареєструвала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_5 .
З актового запису про шлюб ОСОБА_7 вбачається, що остання 25 червня 1977 року зареєструвала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_8 .
ОСОБА_1 отримав 10 квітня 2019 року свідоцтво про право на спадщину на 3/4 частки земельної ділянки, яка належала ОСОБА_4
ОСОБА_2 23 квітня 2019 року отримала свідоцтво про право на спадщину на 1/4 частки земельної ділянки, яка належала ОСОБА_4 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.