Постанова
Іменем України
18 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 461/4230/17
провадження № 61-19519 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілії Володимирівни;
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 серпня 2017 року у складі судді Зубачик Н. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л. В. про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ткачук Г. І. 18 травня 2012 року, зареєстрований в реєстрі за № 951, за яким заповіла належну їй на праві власності частку квартири АДРЕСА_1, оскільки вона та члени її родини багато років доглядали ОСОБА_3 .
Зазначала, що про наявність заповіту дізналася з ухвали Галицького районного суду м. Львова про відкриття провадження у справі за позовом сина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 до неї про визнання заповіту недійсним, яку вона отримала 06 лютого 2017 року.
Вказувала, що звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л. В., однак їй було відмовлено у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. Вважала, що строк пропущено з поважних причин, оскільки їй не було відомо про наявність заповіту.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд просила поновити строк для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки такий пропущено з поважних причин.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду мотивоване тим, що позивач не знала про наявність заповіту, яким ОСОБА_3 заповіла все належне їй майно, а, відтак, строк для подання заяви про прийняття спадщини пропущено з поважних причин.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
При розгляді справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини приватні чи державні нотаріуси, державні нотаріальні контори не є належними відповідачами у цих справах, оскільки прийнятими за результатами розгляду цих справ, їхні права чи законні інтереси не порушуються, рішення не впливає на їхні права чи законні інтереси.
З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л. В. про поновлення строку для прийняття спадщини. Однак, зважаючи на те, що приватний нотаріус не може бути відповідачем у даній категорії справ, позов подано до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц та постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17, від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 тощо, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 461/4230/17 з Галицького районного суду м. Львова.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не перевірено та не надано оцінки фактичним обставинам справи щодо неправомірності дій приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л. В. після відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3 та порушення у зв`язку із цим прав позивача.
Вказувала, що приватний нотаріус Амбросійчук Л. В. після відкриття спадкової справи № 18/2016 ще у січні 2017 року була поінформована щодо наявності заповіту від ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 та права позивача на подання заяви про прийняття спадщини та спадкування за вказаним заповітом належного померлій ОСОБА_3 майна., проте не повідомила про його наявність позивача.
Зазначала, що на момент подання позову їй не було відомо про заповіт ОСОБА_4, складений на користь ОСОБА_2, а остання станом на момент розгляду справи спадщину за ОСОБА_4 ще не прийняла, тому у неї не було можливості звернутися з позовом до ОСОБА_2 як до правонаступника ОСОБА_4 .
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У березні 2021 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л. В. подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що спадкова справа відкривалась нею на підставі заяви ОСОБА_4 на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, поданої представником ОСОБА_4 - ОСОБА_2 . Жодних інших дій з її боку вчинено не було, будь яких інших заяв нею не подавалось. ОСОБА_4 особисто по спадщині, відкритій після смерті його матері - ОСОБА_3, також не звертався.
Згідно з даними заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ткачук Г. І. 18 травня 2012 року за № 951, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, проте місце проживання або місце роботи не зазначено. Вказувала, що ОСОБА_1 була обізнана стосовно існування на її ім`я заповіту ще до спливу шестимісячного строку, визначеного законом для прийняття спадщини, проте не вчинила жодних дій для її прийняття у вказаний строк.
У квітні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якій зазначила, що судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 08 грудня 2016 року, виданим повторно Галицьким районним у м. Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, підтверджується, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).
З копії заповіту ОСОБА_3 від 18 травня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ткачук Г. І., вбачається, що належну ОСОБА_3 на праві власності 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, а також все інше майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і все те, що їй буде належати на день смерті і на що за законом вона матиме право, вона заповідає ОСОБА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.