ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/19454/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмарк Україна"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 (судді: Алданова С. О. - головуючий, Мартюк А. І., Зубець Л. П.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 (суддя Босий В. П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Буд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмарк Україна"
про стягнення 641 824,59 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Буд" (далі - ТОВ "Сіті Інвест Буд", Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмарк Україна" (далі - ТОВ "Алмарк Україна", Відповідач) про стягнення 641 824,59 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за договорами суборенди нежитлових приміщень № 13/12-13 від 13.12.2013 та № 05/06-14 від 05.06.2014, у зв`язку з чим у ТОВ "Сіті Інвест Буд" виникла заборгованість у розмірі 610 345,79 грн. Крім того, на суму заборгованості Позивачем в порядку статті 265 Цивільного кодексу України нараховано 3% річних у розмірі 14 999,46 грн та інфляційні втрати у розмірі 16 479,34 грн.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/19454/20 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Алмарк Україна" на користь ТОВ "Сіті Інвест Буд" заборгованість у розмірі 610 345,79 грн, 3% річних у розмірі 13 257,51 грн. У іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Відповідач неналежним чином виконав договірні зобов`язання з оплати орендних платежів. Водночас, судом відмовлено в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у зв`язку з тим, що Позивачем здійснено нарахування індексу інфляції на грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, а відтак витрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Крім того, у зв`язку з помилково проведеним Позивачем розрахунком сум 3% річних місцевим господарським судом здійснено власний розрахунок даної частини позовних вимог та частково задоволено ці вимоги.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/19454/20 та викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Буд" задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмарк Україна" (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, будинок 5; ідентифікаційний код 38365651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Буд" (03150, м. Київ, вул. Ділова, будинок 6; ідентифікаційний код 33101228) заборгованість у розмірі 610 345 (шістсот десять тисяч триста сорок п`ять) грн 79 коп., 3% річних у розмірі 13 257 (тринадцять тисяч двісті п`ятдесят сім) грн 51 коп. та судовий збір у розмірі 9354 (дев`ять тисяч триста п`ятдесят чотири) грн 05 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовити".
2.3. Приймаючи вказану постанову, суд апеляційної інстанції погодився з висновками господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 610 345,79 грн, 3% річних у розмірі 13 257,51 грн.
Разом з тим, за висновком суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд здійснив вирішення спору без належного повідомлення Відповідача про судовий розгляд справи та, відповідно, з позбавленням його можливості викласти свої заперечення проти задоволення заявлених позовних вимог, оскільки довідка "Укрпошти" від 23.12.2020, яка була оформлена у зв`язку з поверненням надісланого Відповідачу рекомендованого відправлення (ухвали про відкриття провадження у справі) та яка була врахована місцевим судом, містить дві відмітки навпроти підстав для повернення, що виключає можливість дійти беззаперечного висновку про відсутність адресата за відповідною адресою.
При цьому апеляційний суд, враховуючи дату звернення Позивача до суду з цим позовом, наявність в матеріалах справи актів звірки взаєморозрахунків (які у розумінні статті 264 Цивільного кодексу України, є дією, що свідчить про визнання Відповідачем боргу), наявність документів, що підтверджують перебування в строковому платному користуванні Відповідача нежитлових приміщень та несплату ним орендних платежів, дійшов висновку, що Позивачем не було пропущено позовну давність у зв`язку з наявністю обставин, які свідчать про переривання її перебігу.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Алмарк Україна" просить скасувати постанову апеляційного суду і рішення господарського суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмову у задоволенні позовних вимог.
3.2. При цьому у вказаній скарзі заявник зазначає, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки предметом касаційного оскарження є незастосування апеляційним судом строку позовної давності з посиланням на акти звірки взаємоорозрахунків. Водночас, на думку скаржника, господарським судом апеляційної інстанції не було зазначено конкретний акт, який би зумовлював переривання перебігу зазначеного строку, і в матеріалах справи відсутній такий акт звірки взаєморозрахунків.
Крім того, на думку ТОВ "Алмарк Україна", ця справа має виняткове значення для нього, оскільки відсутність в матеріалах справи акта звірки взаєморозрахунків, на який посилається апеляційний суд в оскаржуваній постанові, порушує право Відповідача на справедливий суд.
3.3. Заявник також зазначає, що підставами для касаційного оскарження вищевказаних рішення і постанови є неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 15.05.2018 у справі №922/2058/17, від 13.11.2018 у справі № 924/127/17, від 15.01.2019 у справі №910/2972/18, від 10.04.2019 у справі № 6/8-09, від 13.08.2019 у справі №910/11614/18, від 22.08.2019 у справі № 910/15453/17, від 03.09.2019 у справі № 920/903/17, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу, ТОВ "Сіті Інвест Буд" просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду та рішення господарського суду першої інстанції - без змін.
3.5. Від ТОВ "Алмарк Україна" також надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких заявник підтримав її вимоги.
4. Обставини встановлені судами
4.1. 13.12.2013 між ТОВ "Сіті Інвест Буд" (суборендодавець) та ТОВ "Алмарк Україна" (суборендар) був укладений договір суборенди нежитлових приміщень №13/12-13 (далі - Договір 1), відповідно до п. 1.1. якого суборендодавець зобов`язується передати суборендареві в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 119,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 20, літера А, каб. 318, 320, а суборендар зобов`язується прийняти ці приміщення, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення дії цього договору повернути орендовані приміщення суборендодавцеві в належному стані.
4.2. 05.06.2014 між ТОВ "Сіті Інвест Буд" (суборендодавець) та ТОВ "Алмарк Україна" (суборендар) був укладений договір суборенди нежитлових приміщень №05/06-14 (далі - договір 2), відповідно до п. 1.1. якого суборендодавець зобов`язується передати суборендареві в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 23,99 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 20, літера А, каб. 316, а суборендар зобов`язується прийняти ці приміщення, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення дії цього договору повернути суборендовані приміщення суборендодавцеві в належному стані.
4.3. Згідно з п. 2.1. договорів орендар вступає у строкове платне користування об`єктом після підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі.
4.4. Пунктом 3.1. договору 1 передбачено, що суборендар за користування суборендованим об`єктом щомісячно сплачує орендну плату протягом дії цього договору. Орендна плата визначається сторонами і складає: 266,43 грн за один квадратний метр за один місяць суборенди; крім того ПДВ 20% - 55,29 грн, разом - 319,72 грн за один квадратний метр за один місяць суборенди, що еквівалентно 40 доларам США, за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день підписання цього договору.
Орендна плата за місяць складає 31 731,81 грн, крім того ПДВ - 6 346,36 грн. Загальна сума орендної плати на місяць складає 38 078,17 грн, що еквівалентно 4 764 доларам США, за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день підписання цього договору.
При здійсненні платежу за цим договором перерахунок вищезазначеної суми в доларах США в суму в гривнях, яка підлягає сплаті суборендарем, здійснюється за курсом, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку. У випадку зміни встановленого Національним банком України офіційного курсу долара США до гривні на день виставлення рахунку, порівняно з курсом, який діяв на день укладення даного договору, розмір щомісячної плати за суборенду пропорційно збільшується або зменшується.
4.5. Пунктом 3.1. договору 2 передбачено, що суборендар за користування суборендованим об`єктом щомісячно сплачує орендну плату протягом дії цього договору. Орендна плата визначається сторонами і складає: 392,00 грн за один квадратний метр за один місяць суборенди; крім того ПДВ 20% - 78,40 грн, разом - 470,40 грн за один квадратний метр за один місяць суборенди, що еквівалентно 40 доларам США, за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день підписання цього договору.
Орендна плата за місяць складає 9 404,08 грн, крім того ПДВ - 1 880,81 грн. Загальна сума орендної плати на місяць складає 11 284,89 грн, що еквівалентно 959,60 доларам США, за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день підписання цього договору.
При здійсненні платежу за цим договором перерахунок вищезазначеної суми в доларах США в суму в гривнях, яка підлягає сплаті суборендарем, здійснюється за курсом, встановленому Національним банком України на день виставлення рахунку. У випадку зміни встановленого Національним банком України офіційного курсу долара США до гривні на день виставлення рахунку, порівняно з курсом, який діяв на день укладення даного договору, розмір щомісячної плати за суборенду пропорційно збільшується або зменшується.
4.6. Орендна плата сплачується суборендарем на поточний рахунок суборендодавця кожного місяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним (п. 3.3. договорів).
4.7. На виконання умов зазначених договорів Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування об`єкти оренди, що підтверджується актами прийому-передачі від 13.12.2012 та від 05.06.2014.
4.8. Позивачем виставлялись рахунки на оплату орендних платежів за період користування орендованими приміщеннями, а саме з 13.12.2012 та 05.06.2014 відповідно по 31.12.2016 (дата повернення об`єктів з суборенди).
4.9. Як встановлено господарськими судами, ТОВ "Алмарк Україна" свої зобов`язання виконував не належним чином, що зумовило виникнення у нього заборгованості з оплати орендних платежів за договором № 13/12-13 від 13.12.2013 в сумі 290 816,26 грн та за договором № 05/06-14 від 05.06.2014 в сумі 319 529,53 грн.
4.10. Оскільки, як стверджує Позивач, суборендар неналежним чином виконував свої зобов`язання з оплати орендних платежів за період з початку користування нежитловими приміщеннями по 31.12.2016, то за ТОВ "Алмарк Україна" рахується заборгованість в загальній сумі 610 345,79 грн, в т.ч. 290816,26 грн за договором №13/12-13 від 13.12.2013 та 319 529,53 грн за договором № 05/06-14 від 05.06.2014. Наведене стало підставою для звернення ТОВ "Сіті Інвест Буд" з позовом у даній справі про стягнення з ТОВ "Алмарк Україна" основної заборгованості, на яку в порядку статті 625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні та 3% річних.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 12.08.2021 касаційне провадження було відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмарк Україна" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/19454/20 в письмовому провадженні на підставі "а" і "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначена касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для скаржника.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
5.3. За змістом частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.4. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, підставами її подання стала незгода заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності до заявлених позовних вимог.
5.5. Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
5.6. Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
5.7. Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
5.8. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
5.9. Колегія суддів зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення ЄСПЛ у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; рішення ЄСПЛ у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
5.10. При цьому згідно з частинами першою, третьою статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
5.11. До дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, у розумінні частини першої статті 264 Цивільного кодексу України, належить, зокрема, підписання в межах позовної давності уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.
5.12. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.
Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
5.13. З огляду на викладене, суд зобов`язаний у будь-якому випадку, в разі подання заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, розглянути її, встановити початковий момент вказаного строку та чи переривався він, і якщо позовна давність спливла - відмовити в позові у зв`язку з її спливом (за відсутності наведених позивачем та визнаних судом поважними причин пропуску вказаного строку).
5.14. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно з нормами частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності, саме на позивача покладено обов`язок доведення тієї обставини, що зазначений строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.
Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі №911/3681/17.
5.15. У свою чергу, аналіз наведених норм Глави 19 Цивільного кодексу України щодо "інституту позовної давності" в сукупності із нормами Господарського процесуального кодексу України (які обмежують повноваження суду касаційної інстанції в частині здійснення додаткової оцінки доказів та обставин) не дає Верховному Суду підстав та можливостей для самостійного дослідження такої заяви щодо визначення обставин початку перебігу строку позовної давності, однак не обмежує його у перевірці правильності встановлення судами попередніх інстанцій початку відліку такого строку.
Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 910/14469/18, від 22.10.2019 у справі № 910/2968/18, від 23.01.2020 у справі №916/2128/18.
5.16. Іншими словами, касаційний суд має право лише здійснити перевірку застосування судами правових норм Глави 19 Цивільного кодексу України на предмет правильності такого застосування з урахуванням встановлених фактичних обставин.
5.17. Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, спірні нежитлові приміщення було передано в суборенду Відповідачу згідно з актами прийому-передачі від 13.12.2013 та від 05.06.2014 та повернуто Позивачу за актами прийому-передачі від 31.12.2016. Тобто вказані приміщення перебували в оренді Відповідача в період з 13.12.2013 та 05.06.2014 (відповідно) по 31.12.2016.
При цьому відповідно до копій актів звірки взаєморозрахунків, що підписані уповноваженими представниками сторін (директорами і головними бухгалтерами) та скріплені печатками товариств, Відповідач визнав наявність грошового зобов`язання перед Позивачем за договором № 13/12-13 від 13.12.2013 в загальній сумі 1 201 326,26 грн та за договором № 05/06-14 від 05.06.2014 в загальній сумі 319 529,53 грн.
5.18. З огляду на викладене, а також враховуючи дату звернення Позивача до суду з даним позовом, наявність в матеріалах справи актів звірки взаєморозрахунків та документів, які підтверджують перебування в строковому платному користуванні Відповідача нежитлових приміщень, а також неспростовану останнім заборгованість зі сплати орендних платежів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Позивачем не було пропущено позовну давність у зв`язку з наявністю обставин, що свідчать про переривання її перебігу.
5.19. Разом з тим, колегія суддів вважає вказані висновки передчасними, оскільки апеляційний господарський суд, зазначаючи, що строк позовної давності за вимогами у цій справі переривався у зв`язку з підписанням сторонами актів звірки взаєморозрахунків, не дослідив коли саме було складено вказані акти і не встановив точної дати початку та закінчення строку позовної давності після його переривання, наявність обставин з якими закон пов`язує новацію вказаного строку.
5.20. Таким чином, для правильного вирішення спору у цій справі господарським судам попередніх інстанцій необхідно було чітко визначити початковий момент строку позовної давності і момент з якого він переривався у зв`язку з підписанням сторонами актів звірки взаєморозрахунків, та дослідити чи не закінчився зазначений строк на дату звернення ТОВ "Сіті Інвест Буд" з цим позовом до суду після такого переривання.
5.21. Враховуючи викладене, висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позову є передчасними та такими, що зроблені без встановлення істотних обставин справи.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що апеляційним господарським судом було скасовано рішення суду першої інстанції у зв`язку з наявністю підстав для його обов`язкового скасування (вирішення спору без належного повідомлення Відповідача про судовий розгляд справи). У свою чергу, місцевим судом не досліджувалося питання пропуску строку позовної давності за вимогами ТОВ "Сіті Інвест Буд".
5.22. За таких обстави доводи скаржника про неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України знайшли своє підтвердження.
5.23. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.24. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.