ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/1666/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельне об`єднання "Львівміськбуд" - Шимчишина І.С., Попельчука С.О.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Комплекс" - не з`явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівський асфальтобетонний завод" - не з`явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ" - Цімко П.О.,
ОСОБА_1 - не з`явився,
ОСОБА_2 - не з`явився,
Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дякович Мирослави Михайлівни - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 (у складі колегії суддів: Зварич О.В. (головуючий), Гриців В.М., Якімець Г.Г.)
та рішення Господарського суду Львівської області від 30.12.2020 (суддя Рим Т.Я.)
у справі № 914/1666/20
за позовом Закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельне об`єднання "Львівміськбуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Комплекс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівський асфальтобетонний завод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дякович Мирослави Михайлівни,
про визнання договорів недійсними,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2020 року Закрите акціонерне товариство "Проектно-будівельне об`єднання "Львівміськбуд" (далі - ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд", Позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Комплекс" (далі - ТОВ "Агат-Комплекс", Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівський асфальтобетонний завод" (далі - ТОВ "Золочівський асфальтобетонний завод", Відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ" (далі - ТОВ "Дукат ЛВ", Відповідач-3) про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.07.2017, укладеного між ТОВ "Агат-Комплекс" та ТОВ "Золочівський асфальтобетонний завод", посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. та зареєстрованого у реєстрі за № 365;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.07.2017, укладеного між ТОВ "Золочівський асфальтобетонний завод" та ТОВ "Дукат ЛВ", посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. та зареєстрованого у реєстрі за №387.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" має у фактичному користуванні земельну ділянку по АДРЕСА_1, яку було виділено його правопопереднику Львівміськбуд, на якій розташовані належні йому під`їзні залізничні колії та асфальтна (асфальтозмішувальна) установка "Тельтомат" (інвентарний № 615), що були відчужені ним як виробничі об`єкти, які не є нерухомим майном та не підлягають державній реєстрації. Проте, ТОВ "Агат-Комплекс" незаконно зареєструвало право власності на господарську споруду площею 44,2 кв. м, на якій була розташована асфальтна установка, та відчужило її у складі залізничних колій на користь ТОВ "Золочівський асфальтобетонний завод", яке в свою чергу продало її у власність ТОВ "Дукат ЛВ". Наведені обставини зачіпають права та охоронювані законом інтереси ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" як користувача земельної ділянки. Судовими рішеннями у справі № 914/1870/17 встановлено, що ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" має охоронюваний законом інтерес, що полягає у прагненні користуватися конкретним матеріальним та нематеріальним благом, і в подальшому узаконенні й оформленні належним чином речових прав на відповідну земельну ділянку, тому порушене право Позивача підлягає захисту шляхом визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.12.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021, позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 12.07.2017, укладений між ТОВ "Агат-Комплекс" та ТОВ "Золочівський асфальтобетонний завод", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. та зареєстрований у реєстрі за № 365. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 20.07.2017, укладений між ТОВ "Дукат ЛВ" та ТОВ "Золочівський асфальтобетонний завод", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. та зареєстрований у реєстрі за № 387.
Судові рішення мотивовано тим, що державна реєстрація права власності за ТОВ "Агат-Комплекс" була проведена без достатніх на те підстав, а тому право власності на господарську споруду в ТОВ "Агат-Комплекс" не виникло. Відтак ця особа не вправі була розпоряджатися господарською спорудою як об`єктом нерухомості. Визнання оскаржуваних правочинів недійсними спроможне захистити законний інтерес Позивача, який полягає в намаганні оформити право на земельну ділянку, надане відповідними рішеннями органів державної влади. За таких умов, вчинені правочини порушують вимоги, визначені частиною 1 статті 203, статтею 328 Цивільного кодексу України, статтями 5, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними.
Не погоджуючись із висновками суду першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Дукат ЛВ" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 30.12.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021, і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю; судові витрати у справі покласти на Позивача.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 914/1666/20 за касаційною скаргою ТОВ "Дукат ЛВ" з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.09.2021; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 15.09.2021.
15.09.2021 ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі без змін.
Інші учасники не скористалися наданим процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
ТОВ "Агат-Комплекс", ТОВ "Золочівський асфальтобетонний завод", ОСОБА_1, ОСОБА_2, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання або з клопотаннями про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК України не зверталися.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд", які взяли участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та представника ТОВ "Дукат ЛВ", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих №599 від 21.10.1985 "Про уточнення меж відводу прирізки земельних ділянок під будівництво Домобудівельного комбінату по вул. Зеленій" задоволено клопотання Домобудівельного комбінату "Головльвівбуд" (правонаступником якого є ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд") та для розширення будівництва виробничих цехів комбінату, крім прирізки площі 1,68 га по вул. Зеленій, додатково відведено площу земельної ділянки 2,72 га. Зобов`язано головного архітектора забезпечити відвід земельних ділянок з уточненням червоної лінії по вул. Зеленій та видачу архітектурно-планувального завдання на забудову і благоустрій.
Проте, докази про розроблення та затвердження в установленому порядку проекту землеустрою на земельну ділянку, виділену рішенням виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих від 21.10.1985 № 599, приведення його до виконання зі встановленням межових знаків та отримання землевпорядних документів суду не надано.
За даними викопіровки з генплану міста Львова до рішення № 599 від 21.10.1965 встановлено, що загальна площа по вул. Зелена становить 15,62 га, зокрема, за рішенням №1617 від 09.12.1954 пл. - 9,64 га; за рішенням №1017 від 28.09.1955 пл. - 1,58 га; за рішенням № 518 від 02.09.1965 пл. - 1,68 га та за рішенням № 599 від 21.10.1985 пл. - 2,72 га.
За даними довідки Управління держкомзему у місті Львові № 40/01-15/1366 від 25.03.2010, відповідно до земельно-кадастрових даних земельна ділянка по вул. Зеленій у місті Львові, площею 12,1102 га, знаходиться у користуванні ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" (згідно зі списком землекористувачів і землевласників Галицького району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради № 51 від 06.02.1998).
Разом з тим, за результатами здійсненого державного контролю було встановлено, що ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" використовує земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 1,4700 га, з яких: 0,5935 га під об`єктами нерухомого майна, що належать ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" на праві приватної власності. В той же час, ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" використовує без правовстановлюючих документів земельну ділянку площею 0,8770 га. В.о. генерального директора ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" притягнуто до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки по АДРЕСА_1, загальною площею 0,8770 га.
Також судами встановлено, що згідно Звіту про оцінку майна асфальтної установки "Тельтомат" (виробник Німеччина) АТ "ПБО "Львівміськбуд" станом на 01.07.2002, останнє було власником асфальтної установки (інв. №615), яка (установка) змонтована та встановлена на території АТ "ПБО "Львівміськбуд" за адресою: АДРЕСА_1.
01.07.2002 між АТ "ПБО "Львівміськбуд" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західресурс" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі - Договір), відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору асфальтну установку "Тельтомат", яка розташована у АДРЕСА_1.
За змістом пункту 1.7 цього Договору розподіл меж земельної ділянки, на яку передається право переоформлення в користування Покупцю, визначається Додатковою угодою № 1, яка є невід`ємною частиною цього договору.
За умовами пунктів 1, 3, 4 Додаткової угоди №1 від 18.12.2002, укладеної між АТ "ПБО "Львівміськбуд" та ТОВ "Західресурс", Продавець зобов`язується передати Покупцю право на користування земельною ділянкою площею 5334 кв. м, біля переданої у власність покупцю асфальтної установки "Тельтомат", розташованої по АДРЕСА_1, а Покупець зобов`язується прийняти та переоформити на себе право користування цією земельною ділянкою. Покупцю передається в користування земельна ділянка в межах літер A-B-C-D-E-F-G-H-I-K-L-M-A. Огородження по трасі літер L-M-A-В є власністю Продавця і не може бути перенесене або змінене без його дозволу.
Згідно з пунктом 5 зазначеної Додаткової угоди Покупець зобов`язаний протягом 9 місяців з моменту підписання акту прийому-передачі нерухомого майна переоформити на себе право користування переданою йому земельною ділянкою та самостійно оплачувати земельні податки та збори згідно чинного законодавства України.
На виконання умов договору купівлі-продажу від 01.07.2002 асфальтна установка "Тельтомат" передана ТОВ "Західресурс" за актом прийому-передачі від 10.02.2003.
Суду не надано доказів оформлення (реєстрації) у встановленому порядку за Покупцем асфальтної установки "Тельтомат" - ТОВ "Західресурс" права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1.
20.02.2003 між АТ "ПБО "Львівміськбуд" (Сторона-1, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління №3" (Сторона-2, Покупець) укладено угоду розподілу меж земельної ділянки щодо асфальтної установки "Тельтомат", розташованої у місті Львові по АДРЕСА_1, відповідно до якої Сторона-1 зобов`язується передати Стороні-2 право на користування земельною ділянкою площею 5334,0 кв. м біля належної Стороні-2 асфальтної установки "Тельтомат", розташованої у місті Львові по АДРЕСА_1, а Сторона-2 зобов`язується прийняти та переоформити на себе право користування цією земельною ділянкою. Сторона-1 погоджується, що Стороні-2 переходить в користування земельна ділянка в межах літер A-B-C-D-E-F-G-H-I-K-L-M-A.
При цьому, суду не надано правовстановлюючі документи, які б засвідчували перехід права власності на асфальтну установку "Тельтомат" від ТОВ "Західресурс" до ТОВ "Спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління №3", чи інших осіб.
24.08.2004 між АТ "ПБО "Львівміськбуд" (Продавець) та ТОВ "Спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління № 3" (Покупець) укладено договору купівлі-продажу №1/08/04 (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов`язується оплатно передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору частину внутрішньозаводських залізничних колій: № 9 довжиною 110,0 метрів погонних (від закінчення колії) та № 8 довжиною 110,0 метрів погонних (від закінчення колії) згідно технічного паспорту. Майно розташоване біля асфальтної установки "Тельтомат" по АДРЕСА_1 у місті Львові, яке належить Покупцю.
За умовами пунктів 1.7 та 5.1 цього Договору майно знаходиться на земельній ділянці, право користування якою у зв`язку з придбанням Покупцем майна переходить до Покупця відповідно до чинного законодавства України. У зв`язку з продажем майна Покупцю, Продавець відмовляється від будь-яких прав на зазначену земельну ділянку. Покупець, серед іншого, зобов`язаний переоформити на себе право користування земельною ділянкою, на якій розташоване майно.
Відповідно до акту прийому-передачі від 24.08.2004 АТ "ПБО "Львівміськбуд" передало ТОВ "Спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління № 3" частину внутрішньозаводських залізничних колій: №9 довжиною 110,0 метрів погонних (від закінчення колії) та №8 довжиною 110,0 метрів погонних (від закінчення колії), які розташовані біля асфальтної установки "Тельтомат" по АДРЕСА_1 у місті Львові.
Докази оформлення у встановленому порядку за ТОВ "Спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління № 3" права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, суду не надано.
04.09.2009 між ТОВ "Спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління №3" (Продавець) та ТОВ "Агат-Комплекс" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №1/09 (далі - Договір), згідно з яким Продавець за плату передав у власність Покупця, на умовах даного Договору, частину внутрішньозаводських залізничних колій: №9 довжиною 110,0 метрів погонних (від закінчення колії) та №8 довжиною 110,0 метрів погонних (від закінчення колії) згідно технічного паспорта (надалі майно). Майно розташоване біля асфальтної установки "Тельтомат" по АДРЕСА_1, у місті Львові, яке належить Покупцю.
За змістом пунктів 1.6 та 5.1 цього Договору майно знаходиться на земельній ділянці, право користування якою у зв`язку з придбанням Покупцем майна переходить до Покупця відповідно до чинного законодавства України. У зв`язку з продажом майна покупцю, продавець відмовляється від будь-яких прав на зазначену земельну ділянку. Покупець зобов`язаний, серед іншого, переоформити на себе право користування земельною ділянкою, на якій розташоване майно.
ТОВ "Агат-Комплекс" прийняло за актом прийому-передачі частину внутрішньозаводських залізничних колій: №9 довжиною 110,0 метрів погонних (від закінчення колії) та №8 довжиною 110,0 метрів погонних (від закінчення колії), розташованих біля асфальтної установки "Тельтомат" по АДРЕСА_1, у місті Львові.
Доказів як про перехід права власності на асфальтну установку "Тельтомат" до ТОВ "Агат-Комплекс", так і виконання сторонами умов вищезазначених правочинів щодо оформлення прав на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, суду не надано.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 03.07.2017 за ТОВ "Агат-Комплекс" зареєстровано право приватної власності на господарську споруду під літ. Хʼ-1, до складу якої входить підпірна стінка, заїзд, асфальтобетонна площадка, під`їзні залізничні колії № 8, № 9, за адресою: АДРЕСА_1. Підставою виникнення права власності зазначено довідку ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" № 6291 від 17.12.2013; технічний паспорт від 22.05.2017, видавник ФОП Лаба П.І.
12.07.2017 між ТОВ "Агат-Комплекс" (Продавець) та ТОВ "Золочівський асфальтобетонний завод" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за №365, відповідно до якого Покупець набув у власність господарську споруду під літ. Хʼ-1, площею 44,2 кв. м, до складу якої входять: підпірна стінка, площею 194,5 кв. м, заїзд, площею 36,0 кв. м, асфальтобетонна площадка, площею 192,5 кв. м, під`їзні залізничні колії № 8 та № 9 по 110 метрів погонних кожна (надалі - об`єкт нерухомості), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
В пунктах 2, 3 вказаного Договору купівлі-продажу зазначено, що кадастровий номер земельній ділянці, на якій знаходиться відчужуваний об`єкт нерухомості, не присвоювався. Вказаний об`єкт нерухомості належить Продавцеві на праві приватної власності на підставі довідки № 6291, виданої 17.12.2013 ОКП ЛОР "БТІ та ЕО"; технічного паспорта б/н, складеного станом на 22.05.2017 ФОП Лабою П.І. Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано 03.07.2017 державним реєстратором Лапаївської сільської ради Пустомитівського р-ну Львівської області Шубеляком І.Я., номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21231622, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1292031346101.
20.07.2017 між ТОВ "Золочівський асфальтобетонний завод" (Продавець) та ТОВ "Дукат ЛВ" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за № 387, згідно якого Покупець набув у власність господарську споруду під літ. Хʼ-1, площею 44,2 кв. м, до складу якої входять: підпірна стінка, площею 194,5 кв. м, заїзд, площею 36,0 кв. м, асфальтобетонна площадка, площею 192,5 кв. м, під`їзні залізничні колії № 8 та № 9 по 110 метрів погонних кожна (надалі - об`єкт нерухомості), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
За умовами пунктів 2, 3 вказаного Договору купівлі-продажу кадастровий номер земельній ділянці, на якій знаходиться відчужуваний об`єкт нерухомості не присвоювався. Об`єкт нерухомості належить Продавцеві на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12.07.2017 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу М.М. Дякович та зареєстрованого в реєстрі за №365. Право приватної власності зареєстроване 12.07.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 21358555, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1292031346101.
В подальшому, згідно з рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Дукат-ЛВ", оформленим протоколом № 03/2019 від 15.08.2019, господарську споруду літ. Хʼ-1, площею 44,2 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, передано у власність ОСОБА_1 На виконання зазначеного рішення між сторонами підписано акт приймання-передачі нерухомого майна від 15.08.2019.
27.08.2019 державним реєстратором Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Червінчак М.Є. зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на господарську споруду літ. Хʼ-1, площею 44,2 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Згодом господарська споруда літ. Хʼ-1, площею 44,2 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, була обтяжена на підставі договору іпотеки №3514 від 03.10.2019, укладеного між ОСОБА_1 (Іпотекодавець) та ОСОБА_2 (Іпотекодержатель). Право іпотеки зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Майхер О.Л. №49001267 від 03.10.2019.
Судами також встановлено, що ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" оскаржило до суду запис про реєстрацію права власності за ТОВ "Дукат ЛВ" на господарську споруду під літ. Хʼ-1 площею 44,2 кв. м, до складу якої входять підпірна стінка площею 194,5 кв. м, заїзд площею 36 кв. м, асфальтобетонна площадка площею 192,5 кв. м, під`їзна колія № 8 (110 метрів погонних), під`їзна колія № 9 (110 метрів погонних). Втім, постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі № 914/1870/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07.10.2019, скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що реєстрація права власності за ТОВ "Дукат-ЛВ" здійснена на підставі не оскаржених договорів, а тому такий спосіб захисту не є ефективним та не призведе до поновлення порушеного права позивача.
З огляду на підстави відмови у позові у справі № 914/1870/17, ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" звернулось до суду з даним позовом з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 365 від 12.07.2017, укладеного між ТОВ "Агат-Комплекс" та ТОВ "Золочівський асфальтобетонний завод", та визнання недійсним договору купівлі-продажу №387 від 20.07.2017, укладеного між ТОВ "Золочівський асфальтобетонний завод" та ТОВ "Дукат ЛВ", оскільки визнання оскаржуваних правочинів недійсними спроможне захистити його законний інтерес, який полягає в намаганні оформити право на земельну ділянку, надане відповідними рішеннями органів державної влади.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що реєстрація речових прав на майно, відчужене за оспорюваними договорами, не могла здійснюватися на підставі довідки БТІ та експертної оцінки, у зв`язку з чим договір купівлі-продажу від 12.07.2017 укладено за відсутності у Продавця (ТОВ "Агат-Комплекс") належних правовстановлюючих документів на відповідне нерухоме майно; у спірних правовідносинах у ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" існує охоронюваний законом інтерес, який полягає у прагненні оформити належним чином речові права на земельні ділянки, що перебувають у його фактичному користуванні на підставі рішення виконкому №599 від 21.10.1985; отже, реєстрація та відчуження майна, яке не можна віднести до нерухомого та знаходиться на земельній ділянці, наданій у користування ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд", здійснено з порушенням частини 1 статті 203, статей 328 Цивільного кодексу України, частин 1, 4 статті 5, статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на момент реєстрації речового права за ТОВ "Агат-Комплекс"), що є підставою для визнання договору купівлі-продажу від 12.07.2017 недійсним.
За таких обставин, суди дійшли висновку, що задоволенню також підлягає похідна позовна вимога ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.07.2017, укладеного між ТОВ "Дукат ЛВ" та ТОВ "Золочівський асфальтобетонний завод".
У поданій касаційній скарзі ТОВ "Дукат ЛВ" посилаючись на наявність підстави оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказало на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки судами не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 910/7579/16, від 11.06.2020 у справі № 281/129/17 щодо застосування положень статей 3, 4, 15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України при розгляді спору про визнання недійсним оспорюваного правочину та необхідності вирішення питання про спростування презумпції правомірності такого правочину; у постановах Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 19.02.2020 у справі № 916/1408/19, від 09.04.2019 у справі № 908/1194/18, від 03.09.2019 у справі № 910/14255/18, від 14.06.2019 у справі 910/6642/18, від 14.08.2018 у справі 910/23369/17 (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14) щодо необхідності встановлення обставин наявності порушених прав та інтересів позивача, який не є стороною оспорюваного правочину; у постанові Вищого адміністративного суду України від 18.02.2016 у справі № К/800/24520/15 щодо документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація набуття, зміни або припинення прав на нерухоме майно; у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 926/4729/16 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 щодо ефективності обраного способу захисту, який повинен відповідати змісту порушеного права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, оскільки у разі обрання способу захисту який не може забезпечити поновлення прав позивача внаслідок його невідповідності змісту порушеного права та характеру спірних правовідносин у позові слід відмовити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц); у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17 щодо можливості захисту порушеного права шляхом визнання недійсним договору лише для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц, у якій зроблено висновок, що вирішення юридичного спору повинно завершуватися судовим рішенням, яким вичерпується конфлікт між сторонами, а не наданням одній із сторін конфлікту сподівання на те, що вона отримає бажане для неї рішення в майбутньому; у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі 390/34/17 щодо заборони суперечливої поведінки, тобто, поведінки, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.
Положеннями статті 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК України межі такого перегляду, виходить із такого.
З урахуванням положень частини 2 статті 4 ГПК України підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) особи, тоді як відсутність обставин на підтвердження наявності порушення такого права, за захистом якого звернувся позивач, є підставою для відмови у задоволенні позову (пункт 51 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №908/1194/18).
Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.07.2017, укладеного між ТОВ "Агат-Комплекс" та ТОВ "Золочівський асфальтобетонний завод", та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.07.2017, укладеного між ТОВ "Золочівський асфальтобетонний завод" та ТОВ "Дукат ЛВ".
Розглядаючи спір у цій справі суди встановили, що Позивач не є стороною оскаржуваних ним договорів купівлі-продажу від 12.07.2017 та від 20.07.2017, укладених між відповідачами.
Положеннями статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом наведеної норми вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Отже, за змістом вищенаведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, і у випадку відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.
Зазначена правова позиція Верховного Суду сформована у постановах від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 19.02.2020 у справі №916/1408/19, від 09.04.2019 у справі № 908/1194/18, від 03.09.2019 у справі №910/14255/18.
Задовольняючи позовні вимоги у дані справі суди виходили з того, що порушення майнових прав та інтересів Позивача полягає у тому, що на підставі рішення виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих № 599 від 21.10.1985 у його користуванні перебуває земельна ділянка по АДРЕСА_1 у місті Львові, площею 2,72 га, яку він свого часу належним чином не оформив, але, в силу положень статей 116, 120, 125, 126 Земельного кодексу України, має охоронюваний законом інтерес, який полягає у прагненні оформити належним чином речові права на землю, що перебуває у його фактичному користуванні.
Водночас, судами не надано правової оцінки тим обставинам, що здійснюючи відчуження за договорами купівлі-продажу (зокрема, від 01.07.2002 та від 24.08.2004) асфальтної установки "Тельтомат" та частини внутрішньозаводських залізничних колій, Позивачем, як Продавцем за цими договорами, передавалось право користування земельною ділянкою під відчуженим майном з правом переоформлення Покупцем на себе права користування такою земельною ділянкою, і у подальшому таке право (користування земельною ділянкою, на якій розташовано придбане майно) було передане ТОВ "Агат-Комплекс" на підставі договору купівлі-продажу від 04.09.2009.
У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 та у постанові від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Наведеними правовими висновками скаржником обґрунтовано касаційну скаргу, а судами не надано будь-якої оцінки діям Позивача під час укладення договорів купівлі-продажу належного йому майна, у зв`язку з чим висновки щодо наявності законного інтересу Позивача за захистом якого він звернувся до суду у обраний ним спосіб є передчасними.
Судами також не враховано положення статті 216 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій не враховано, що звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсними оспорюваних правочинів, Позивач свої вимоги обґрунтовує незаконністю проведеної реєстрації прав власності за ТОВ "Агат-Комплекс" на господарську споруду під літ. Хʼ-1 площею 44,2 кв. м, яка розміщена на земельній ділянці, що належить Позивачу. Втім, судами не надано належної оцінки цим підставам позову з урахуванням предмету спору та не встановлено, чи можуть вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним захистити порушене право шляхом приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину у даному спорі.
До того ж, судами не враховано, що при оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно виходити з його ефективності, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права, з огляду на те, що визнання недійсними спірних правочинів про відчуження майна не призведе до вирішення юридичного спору щодо правомірності реєстрації такого майна як об`єкта нерухомості, тобто спір між сторонами не буде вичерпано.
Отже, з урахуванням предмета та підстав позову у даній справі судами не враховано, що суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц).
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц).
Відповідно до положень статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду сформованого у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18), встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
У зв`язку з наведеним, рішення та постанова судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази, які входять до предмету доказування у спорі про визнання оспорюваного правочину недійсним, невірно застосували положення норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, без урахуванням висновків щодо застосування цих норм права, які викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду, тому ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими.
Разом з тим, суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Виходячи з вищевикладеного, з дотриманням передбачених ГПК України меж перегляду судових рішень, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
За змістом частини 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Оскільки у цьому випадку Верховний Суд не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).
Відповідно до положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за результатами розгляду справи по суті.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд