ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/246/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Дерлі І. І.,
за участю представників сторін:
прокуратури - Савицька О. В.,
позивача - не з`явився,
відповідача - Шакуров Д. Г. (адвокат),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 (судді: Гетьман Р. А. - головуючий, Дучал Н. М., Склярук О. І.)
за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ"
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Керівник Харківської місцевої прокуратури № 3 (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - Рада, Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" (далі - ТОВ "МД ІСТЕЙТ", Відповідач), в якому просив стягнути з Відповідача на користь Позивача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 2057666,87 грн.
1.2. В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилався на те, що Відповідач у період з 01.04.2018 по 31.12.2019 не сплачував грошові кошти за користування земельною ділянкою на вул. Хабарова, 2 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138500:13:002:0031), яка належить територіальній громаді м. Харкова, і відповідно до статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України зобов`язаний відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 2 057666,87 грн.
1.3. Підставою звернення до суду із даним позовом в інтересах держави Прокурор зазначив те, що орган місцевого самоврядування з 2017 року та до цього часу не вживає заходів захисту прав територіальної громади щодо стягнення з ТОВ "МД ІСТЕЙТ" безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати та не пред`являє позову до Товариства з цим предметом і з цих підстав.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.04.2021 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "МД ІСТЕЙТ" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 2057666,87 грн.
2.2. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідачу правомірно нараховано 2 057 666,87 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, оскільки земельна ділянка площею 1,4889 га з кадастровим номером 6310138500:13:002:0031 є сформованою як об`єкт цивільних прав та використовується ТОВ "МД ІСТЕЙТ" для експлуатації і обслуговування нежитлових будівель, які належить йому на праві власності. При цьому Відповідач у період з01.04.2018 по 31.12.2019 не сплачував плату за користування вказаною земельною ділянкою у встановленому чинним законодавством розмірі. Водночас, місцевим судом враховано, що розрахунок розміру безпідставно збережених Відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснено на підставі відомостей Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на вул.Хабарова, 2 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138500:13:002:0031) №376/0/45-19 від 13.02.2019.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2021 у справі №922/246/21 та залишено без розгляду позовну заяву керівника Харківської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" про стягнення коштів.
2.4. Зазначене судове рішення обґрунтовано відсутністю законних підстав для представництва Прокурором інтересів держави у цій справі, оскільки при подачі позову останнім не зазначено жодних, підтверджених відповідними доказами, юридично значимих причин неможливості здійснення Позивачем захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку. Вказані Прокурором обставини пасивної поведінки Ради, без відповідних підтверджуючих доказів, не дають можливості, перевірити фактичний стан правовідносин між сторонами. Водночас, апеляційний суд зазначив, що наявність підстав для представництва інтересів держави має бути підтверджена Прокурором на момент звернення до суду з відповідним позовом, а тому листування з Харківською міською радою, на яке посилається Прокурор, не може свідчити про дотримання ним вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки Позивач у зазначених листах лише повідомляв про незвернення до суду із позовом, що не є тотожним наявності підстав для висновку про невиконання або неналежне виконання Радою своїх функцій щодо захисту інтересів територіальної громади.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі заступника керівника Харківської обласної прокуратури просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції.
3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 16.07.2021 у справі № 917/664/18, від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "МД ІСТЕЙТ" просить повністю відмовити в її задоволенні, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.
4. Обставини встановлені судами
4.1. Господарськими судами встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 26.08.2015 за ТОВ "МД ІСТЕЙТ" (код ЄДРПОУ 32040840) на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.2015 (продавець - ТОВ "МД ГРУП ХАРКІВ", код ЄДРПОУ 33290304) зареєстровано право власності на об`єкти нерухомості, а саме: нежитлові будівлі літ. "М-2" площею 935,1 кв.м; літ. "Ж- 1" площею 38,0 кв.м; літ. "В-1" площею 87,9 кв.м; літ. "Д-1" площею 147,2 кв.м; літ. "К-1" площею 431,0 кв.м; літ. "Г-1" площею 4,9 кв.м, що знаходяться на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Хабарова, 2.
4.2. 22.10.2012 між Харківською міською радою та ТОВ "МД ГРУП ХАРКІВ" (код ЄДРПОУ 33290304) було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,4889 га, кадастровий номер 6310138500:13:002:0031, за адресою: м. Харків, вул. Хабарова, 2, на якій розташовані вищевказані нежитлові будівлі.
4.3. У подальшому, вказану земельну ділянку прийнято Харківською міською радою до земель запасу міста відповідно до акта приймання від 24.11.2017 за № 176/17, про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.03.2018.
4.4. Водночас, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 1,4889 га з кадастровим номером 6310138500:13:002:0031, що розташована на території Немишлянського району м. Харкова за адресою: м. Харків, вул. Хабарова, 2, є сформованою, її державну реєстрацію проведено 14.12.2012.
4.5. Як встановлено господарськими судами, ТОВ "МД ІСТЕЙТ" з часу набуття права власності на нерухоме майно та по теперішній час використовує зазначену земельну ділянку без оформлення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав.
4.6. У зв`язку з цим Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження та складено акт від 19.03.2020, яким встановлено, що ТОВ "МД ІСТЕЙТ" використовує для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель: літ. "М-2" площею 935,1 кв.м, літ. "Ж- 1" площею 38,0 кв.м, літ. "В-1" площею 87,9 кв.м, літ. "Д-1" площею 147,2 кв.м, літ. "К-1" площею 431,0 кв.м, літ. "1-1" площею 4,9 кв.м, земельну ділянку площею 1,4889, з кадастровим номером 6310138500:13:002:0031. Право користування земельною ділянкою ТОВ "МД ІСТЕЙТ" на вул. Хабарова, 2, у м. Харкові, не оформлено.
4.7. Відповідно до інформації, наданої Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДПС України від 04.03.2020, ТОВ "МД ІСТЕЙТ" є платником земельного податку, річна сума земельного податку за 2018 рік складає 1358618,27 грн, за 2019 рік - 1 358 618,27 грн, за 2020 рік - 1 358 618,27 грн.
4.8. Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання ТОВ "МД ІСТЕЙТ" вищезазначеної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, з урахуванням сплачених коштів земельного податку.
Так, відповідно до вказаного розрахунку, сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки ТОВ "МД ІСТЕЙТ" у період з 01.04.2018 по 31.12.2019 у розмірі орендної плати складає 2 057 666,87 грн, з яких: у 2018 році товариство не сплатило орендну плату у розмірі 717 048,55 грн, у 2019 році - 1 358 618,29 грн. Розрахунок здійснено па підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
4.9. Звертаючись з даним позовом до суду, Прокурор зазначав, що ТОВ "МД "ІСТЕЙТ" у період з 01.04.2018 по 31.12.2019 не сплачувало плату за користування земельною ділянкою на вул. Хабарова, 2, у м. Харкові у встановленому чинним законодавством розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника вказаної земельної ділянки майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
5.3. Згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
5.4. Відповідно до абзаців 1 - 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
5.5. Водночас, згідно з положеннями частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
5.6. Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
5.7. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
5.8. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
5.9. Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).
5.10. Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
5.11. Таким чином, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
5.12. У контексті вищенаведеного колегія суддів зазначає, що за своїм змістом положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" спрямовані саме на забезпечення балансу прав, свобод та інтересів учасників процесу з метою, з одного боку, недопущення підміни прокурором належного суб`єкта владних повноважень або надання необґрунтованих переваг відповідним суб`єктам, права яких порушуються, а, з іншого боку, захисту інтересів держави у випадку коли цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист.
5.13. З огляду на викладене, встановлюючи підстави для представництва прокурором інтересів держави, суд повинен здійснити оцінку не тільки виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову, а й наявних у справі інших доказів щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, що за своїм змістом може мати різний характер.
Такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:
- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави, у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу четвертого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру";
- інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;
- отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій) необхідних для здійснення представництва інтересів держави в суді.
5.14. При цьому, якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації про можливе порушення і пов`язане саме зі з`ясуванням факту його наявності або відсутності, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.
5.15. Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, і такий орган протягом розумного строку на зазначену інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави вказаним органом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 926/14/19.
5.16. Верховний Суд звертає увагу, що критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, має визначатися судом з урахуванням великого кола чинників.
До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення або про можливе порушення інтересів держави та вжиті ним заходи з моменту виникнення такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави.
Схожі за змістом висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 913/124/10, від 08.04.2021 у справі № 925/11/19.
5.17. Як вже зазначалося, в якості підстави для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави Прокурор вказував те, що орган місцевого самоврядування з 2017 року та до цього часу не вживає заходів захисту прав територіальної громади щодо стягнення з ТОВ "МД ІСТЕЙТ" безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати та не пред`являє позов до Відповідача з цим предметом і з цих підстав.
5.18. Так, з матеріалів справи вбачається, що 20.03.2020 у відповідь на лист місцевої прокуратури від 05.03.2020 № 33-1398вих-20 Департамент територіального контролю Харківської міської ради направив їй розрахунок безпідставно збережених ТОВ "МД ІСТЕЙТ" коштів у розмірі орендної плати та акт обстеження спірної земельної ділянки.
При цьому судами було встановлено, що 23.03.2020 місцевою прокуратурою було направлено на адресу Харківської міської ради лист щодо надання інформації чи вживались заходи захисту шляхом звернення до суду з позовом про стягнення до бюджету з Відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати у сумі 2 057 666,87 грн.
Крім того, 23.03.2020 прокуратурою також було направлено на адресу Харківської міської ради повідомлення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір вжити заходи представницького характеру шляхом з вершенням з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ТОВ "МД ІСТЕЙТ" про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної.
Листом від 09.04.2020 Департамент територіального контролю Харківської міської ради повідомив, що станом на вказану дату він не звертався до суду з позовною заявою до ТОВ "МД ІСТЕЙТ" щодо стягнення безпідставно збережених коштів. Одночасно, Департамент зазначив, що у разі подання прокуратурою відповідного позову в інтересах держави його співробітниками буде забезпечена участь у даному судовому провадженні.
26.11.2020 місцевою прокуратурою повторно було направлено на адресу Харківської міської ради лист щодо надання інформації чи вживались та чи будуть вжиті заходи захисту шляхом звернення до суду з позовом про стягнення до бюджету з Відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати у сумі 2 057 666,87 грн
Листом від 30.12.2020 Департамент територіального контролю Харківської міської ради повідомив, що станом на 29.12.2020 він не звертався до суду з позовною заявою до ТОВ "МД ІСТЕЙТ" про стягнення безпідставно збережених коштів. При цьому Департамент зазначив, що листом від 20.03.2020 на адресу місцевої прокуратури направлено матеріали перевірки для вжиття заходів представницького характеру.
15.01.2021 прокуратурою повторно повідомлено Харківську міську раду про звернення до суду з позовною заявою.
5.19. Наведені обставини було розцінено прокурором як бездіяльність, про що він зазначив в позовній заяві, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Ради.
5.20. Водночас, апеляційний суд не надав належної правової оцінки змісту тривалого (починаючи з 05.03.2020, що випливає з листа-відповіді Ради від 20.03.2020) листування Прокурора з Позивачем щодо наявної у останнього інформації про порушення та запитів щодо вжиття належних заходів для його усунення, зокрема заходів представницького характеру шляхом звернення до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної, а також повідомлення прокуратури про звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави.
5.21. Як зазначалось вище, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
5.22. З огляду на наведене суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими доводи заступника керівника Харківської обласної прокуратури про те, що при з`ясуванні питання наявності підстав для звернення Прокурора з позовом до суду, в порушення приписів процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, які свідчать про обізнаність Позивача з виявленими порушеннями та про відсутність будь-якого активного реагування щодо вжиття заходів судового захисту порушених інтересів держави.
Відтак, дійшовши висновку, що Прокурором не було подано доказів невиконання або неналежне виконання Радою своїх функцій щодо захисту інтересів територіальної громади, у тому числі, в судовому порядку, апеляційний господарський суд безпідставно залишив поза увагою обставини того, що Рада була обізнана про порушення вказаних інтересів, яке відбулось раніше звернення Прокурора до Позивача з повідомленням про намір подати до суду позов, та протягом тривалого періоду.
5.23. Таким чином, оскаржувану постанову апеляційного суду прийнято з неправильним застосуванням норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та без врахування обставин, які передували передачі цього спору на вирішення господарського суду.
5.24. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає право суб`єкта владних повноважень на оскарження повідомлення прокурора про представництво інтересів у суді, тобто надає такій особі право на спростування обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, в обґрунтування підстав представництва.
5.25. Однак, як вбачається з матеріалів справи, Позивач, в інтересах якого подано позов, не спростовував обставини, на які посилався Прокурор у позовній заяві в обґрунтування підстав представництва інтересів держави, більш того підтримав позовні вимоги Прокурора у суді першої інстанції.
5.26. Наведене у сукупності свідчить про те, що, передчасно скасувавши рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції всупереч вимог статей 86, 236, 282, 316 Господарського процесуального кодексу України залишив позов Прокурора без розгляду у зв`язку з чим не відбувся апеляційний перегляд справи по суті заявлених позовних вимог.
5.27. При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до норм статті 287 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду першої інстанції може бути переглянуте в касаційному порядку лише після перегляду справи в апеляційному суді по суті позовних вимог, чого в даному випадку не відбулося, оскільки, як зазначалося вище, позов Прокурора було залишено без розгляду оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим вимога касаційної скарги про залишення в силі рішення суду першої інстанції задоволенню не підлягає.