ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/2043/20
Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Огородніка К.М. - головуючого, Банаська О.О., Білоуса В.В., Васьковського О.В., Жукова С.В., Пєскова В.Г., Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
за участю представника Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - Туніка Г.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020
у справі № 911/2043/20
за заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєннет солар",-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст обставин справи та заявлених вимог
17.07.2020 Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк", Банк) звернулось до Господарського суду Київської області із заявою від 15.07.2020 № 09-1-8/653 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєннет солар" (далі - ТОВ "Лєннет солар", боржник).
Заява обґрунтована нездатністю ТОВ "Лєннет солар" погасити наявну у нього заборгованість, яка виникла на підставі договору № 20-4264/3-2 про надання банківської гарантії (із відповідними змінами) від 28.12.2012. Заборгованість по цьому договору підтверджена рішенням суду у господарській справі № 911/2482/17.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2020, серед іншого, прийнято заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лєннет солар" до розгляду, запропоновано боржнику подати до суду відзив на заяву ПАТ "Промінвестбанк".
Ухвалою суду від 22.07.2020 витребувано від Служби безпеки України інформацію про переуступку боргу заявником російській компанії ООО "КапиталЮгИнвест" за Договором гарантії, укладеним між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "Лєннет солар".
Установлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи
28.12.2012 між ПАТ "Промінвестбанк" (банк-гарант) та ТОВ "Лєннет солар" (принципал) укладений договір № 20-4264/3-2 про надання банківської гарантії (із договорами про внесення відповідних змін, далі - Договір банківської гарантії), за умовами якого банк-гарант за дорученням принципала та на підставі його заяви надає на користь бенефіціара (China National Building Materials and Equipment Import & Export Corporation) гарантію, що забезпечує виконання принципалом своїх зобов`язань за контрактом (зовнішньоекономічний контракт № SAAF4112015 від 15.11.2012).
Умовами цього Договору визначено, що гарантія - безвідклична гарантія № GA/12/2112/LD, що надається банком-гарантом на основі заяви принципала та є інструментом забезпечення виконання зобов`язання, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) перед бенефіціаром або його правонаступником (банк або фінансова організація, що знаходиться на території Китаю) сплатити кошти у разі отримання вимоги, що засвідчить про настання гарантійного випадку в результаті невиконання принципалом зобов`язань у повному обсязі або їх частини (пред`явлення банку-гаранту бенефіціаром або його правонаступником вимоги). Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром або його правонаступником не залежить від основного зобов`язання (контракту) принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов`язання міститься в тексті гарантії.
Гарантія вважається наданою та набирає чинності з моменту її надання (з дати відправлення SWIFT-повідомлення з умовами гарантії на адресу банку бенефіціара для подальшої передачі бенефіціару).
Згідно з пунктом 3.1 Договору банківської гарантії в забезпечення виконання зобов`язань принципала перед банком-гарантом за цим договором оформлюється відповідні договори, а саме, договори застави, іпотеки та поруки.
Комісійна винагорода за виконання операцій з супроводу наданої гарантії по цьому Договору складає - 3% річних від фактичної суми зобов`язань принципала за гарантію (пункт 3.3 Договору банківської гарантії).
Заявник зазначав у своїй заяві, що боржник (принципал) не сплатив нараховану банком-гарантом: з 01.03.2014 по 30.09.2015 у розмірі 60 122 555,58 грн комісійну винагороду, 2 386 823,48 грн 3% річних та 240 000,00 грн судового збору, що підтверджується рішенням суду від 19.10.2017 у справі № 911/2482/17; з 28.12.2012 по 30.06.2020 у розмірі 104 095 090,67 грн комісійну винагороду; з 17.01.2018 по 18.09.2019 у розмірі 93 514 869,79 грн - за гарантією; з 17.01.2018 по 30.06.2020 у розмірі 4 939 099,48 грн 3% річних; з 06.10.2015 по 30.06.2020 у розмірі 9 675 132,31 грн 3% річних. Усього: 212 464 192,25 грн.
Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 27.12.2017 у справі № 761/43884/17, яка розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reestr.court.gov.ua/Review/74123757), за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України наявне кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22017000000000288 від 02.08.2017. Для дослідження обставин кримінального провадження, з метою перевірки стану здійснення фінансової діяльності ПАТ "Промінвестбанк" зазначеною ухвалою було надано старшому слідчому в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України майору юстиції Камінському Д.В. тимчасовий доступ та можливість вилучити відповідні документи (інформацію). Разом з цим, в ухвалі зазначено, що ПАТ "Промінвестбанк" було здійснено переуступку боргу російській компанії ООО "КапиталЮгИнвест", зокрема, за договором № 20-4264/3-2 від 28.12.2012, укладеним між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "Лєннет солар".
Заявник, щодо цієї обставини, у своїх додаткових поясненнях зазначив, що за відповідним договором банк-гарант частково відступив права вимоги ООО "КапиталЮгИнвест" за Договором банківської гарантії, а саме у розмірі 17 609 576,48 євро по гарантії (тоді як загальний розмір гарантії - 39 480 396,25 євро). За такої умови кредиторські вимоги складаються із комісійної винагороди (п.3.3 Договору), 3% річних та заборгованість за гарантією (за період з 17.01.2018 по 18.09.2019).
02.03.2016 ПАТ "Промінвестбанк" (цедент) та ООО "КапиталЮгИнвест" (цесіонарій) підписали договір № 39/375 від 02.03.2016 (далі - Договір цесії), за умовами якого цедент передає, а цесіонарій приймає вимоги до боржника в об`ємі, передбаченому статтею 3 даного договору, та на умовах установлених договором цесії.
У розумінні Договору цесії вимога - належить цеденту як кредитору, вимога за зобов`язаннями боржника за основним договором (договір № 20-4264/3-2 про надання банківської гарантії від 28.12.2012) у розмірі сплачених цедентом платежів за основним договором у сумі 17 609 576,48 євро, а також інші вимоги, склад яких наведений у статті 3 договору цесії.
У статті 3 Договору цесії зазначено, що вимога, включає у себе (мовою оригіналу - російська): "3.1. Требование, уступаемое по основной сделке, включает в себя: 3.1.1. права в отношении любых платежей (вне зависимости от того, наступает ли срок осуществления таких платежей по состоянию на дату цессии), составляющих сумму основного долга по основной сделке; 3.1.2. права в отношении платежей за пользование основным долгом по основной сделке как начисленных по дату цессии (не включая дату цессии) и не уплаченных должником цеденту, так и подлежащих начислению в соответствии с условиями основной сделки с даты цессии; 3.1.3. права в отношении платы за досрочное погашение основного долга по основной сделке, если предусмотрено основной сделкой; 3.1.4. права в отношении платы за просрочку любых платежей по основной сделке, включая суммы неустойки на просроченные суммы, не уплаченные должником по основной сделке; 3.1.5. права в отношении иных платежей, подлежащих к уплате по основной сделке; 3.2. Обеспечительные права подлежат передаче цессионарию в полном объеме согласно действующему законодательству Украины в течение 6 рабочих дней с даты заключения договора с соблюдением нотариальной формы договоров (в случае необходимости) и обязательным предоставлением цессионарию документов, подтверждающих факт перехода обеспечительных прав (в том числе и выписки из государственного реестра обременений движимого имущества)".
Із урахуванням наведеного суди встановили, що за Договором цесії заявником були передані ООО "КапиталЮгИнвест" усі права, у тому числі і права на забезпечення виконання зобов`язання за Договором банківської гарантії.
Крім того, за результатом аналізу змісту рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017 у справі № 911/2482/17 суди встановили, що під час розгляду спору у вказаній справі учасниками не надавалися докази, які, у свою чергу, досліджувалися судом під час розгляду заяви про порушення справи про банкрутство, а тому брати його до уваги в частині наявності грошового зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму за Договором, у місцевого суду правових підстав не було.
Згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням боржника - ТОВ "Лєннет солар" є м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, що відповідно до статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII є тимчасово окупованою територією.
З метою належного повідомлення боржника про час та місце підготовчого засідання, місцевим господарським судом на підставі пункту 21 Перехідних положень ГПК України та статті 3, 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII було розміщено відповідні оголошення. Відтак ТОВ "Лєннет солар" було належним чином повідомленим про час і місце розгляду заяви ПАТ "Промінвестбанк", але не скористалося правом на участь в судовому засіданні та подання відзиву на заяву банку.
Короткий зміст оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі № 911/2043/20 (суддя - Янюк О.С.) відмовлено ПАТ "Промінвестбанк" у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лєннет солар".
За апеляційним переглядом справи, постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 (колегія суддів: Доманська М.Л. - головуюча, Верховець А.А., Пантелієнко В.О.) апеляційну скаргу ПАТ "Промінвестбанк" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі № 911/2043/20 залишено без змін.
Судові рішення обґрунтовані тим, що право заявника, на підставі якого він звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є спірним, що відповідно до частини п`ятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав враховувати факти, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.2017 у справі № 911/2482/17, в частині наявності грошового зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму за Договором банківської гарантії, оскільки у цій справі, що розглядається, суди встановили факт передачі вимог за зобов`язаннями боржника за Договором банківської гарантії іншій особі на підставі Договору цесії до ухвалення рішення у справі № 911/2482/17, при чому ці обставини не були предметом дослідження у вказаній справі.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями у цій справі, ініціюючий кредитор - ПАТ "Промінвестбанк" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020, направити справу № 911/2043/20 на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів скаржник посилається на таке:
- судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ, частини п`ятої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 1291 Конституції України, та пункту 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії", яке є частиною національного законодавства;
- судами протиправно не прийнято до уваги встановлений факт - рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017 у справі № 911/2482/17 про стягнення з Товариства на користь Банку 60 122 555,58 грн комісійної винагороди, 2 386 823,48 грн 3% річних та 240 000,00 грн судового збору, та при наявності безспірних вимог безпідставно відмовлено у порушенні справи про банкрутство;
- під час розгляду справи ані боржник, ані будь-яка інша особа жодних заперечень або незгоди щодо заявлених банком вимог чи взагалі про існування будь-якого спору між кредитором і боржником не заявляли.
У якості підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник вказує на неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 39 КУзПБ у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, а також неврахування правової позиції щодо застосування частин 4, 5 статті 75 ГПК України, викладеної у постанові від 13.10.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.
Доводи інших учасників справи
Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
Касаційне провадження
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/2043/20 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Жуков С.В.., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.12.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 11.01.2021 касаційну скаргу ПАТ "Промінвестбанк" залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 11.01.2021 до касаційного суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2021, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Промінвестбанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 у справі № 911/2043/20; призначено скаргу до розгляду на 24.03.2021 о 11:30 год.
Ухвалою Верховного Суду від 24.03.2021 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 911/2043/20 з розгляду касаційної скарги ПАТ "Промінвестбанк" до 07.04.2021 о 11:05 год.
Ухвалою Верховного Суду від 07.04.2021 справу № 911/2043/20 передано на розгляд палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Підставою передачі справи на розгляд палати для розгляду справ про банкрутство касаційного суду визначено формування сталої судової практики з розгляду справ про банкрутство, враховуючи необхідність уточнення правової позиції щодо правозастосування статті 39 КУзПБ у подібних правовідносинах, а також можливість відступлення від правової позиції Верховного Суду, викладеної у справах № 911/2042/20 та № 911/1922/20.
На підставі ухвали Верховного Суду від 07.04.2021, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/2043/20 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Погребняк В.Я., Пєсков В.Г., Жуков С.В., Білоус В.В., Банасько О.О., Васьковський О.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.04.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2021 справу № 911/2043/20 за касаційною скаргою ПАТ "Промінвестбанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 прийнято до провадження судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; розгляд касаційної скарги призначено на 02.06.2021 о 15:00 год.
Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2021 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 911/2043/20 з розгляду касаційної скарги ПАТ "Промінвестбанк" до отримання висновку Науково-консультативної ради при Верховному Суді.
Листом від 10.06.2021 № 22.2-12/761 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду звернувся до Науково-консультативної ради при Верховному Суді для підготовки наукового висновку у справі № 911/2043/20 з метою формування єдності судової практики Верховним Судом з приводу застосування положень частини шостої статті 39 КУзПБ у справах про банкрутство.
На адресу касаційного суду надійшли висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді.
У зв`язку з відпусткою суддів Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Погребняк В.Я., Пєсков В.Г., Жуков С.В., Банасько О.О., Васьковський О.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 31.08.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2021 прийнято справу № 911/2043/20 до провадження (у новому складі колегії суддів). Призначено розгляд касаційної скарги на 22.09.2021 о 15:40 год.
У зв`язку з виходом з відпустки суддів Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Погребняк В.Я., Пєсков В.Г., Жуков С.В., Білоус В.В., Банасько О.О., Васьковський О.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.09.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2021, зокрема, прийнято справу № 911/2043/20 до провадження (у новому складі колегії суддів). Ухвалено розглянути касаційну скаргу Крикуна С.А. у судовому засіданні, яке призначено на 22.09.2021 о 15:40 год.
Судове засідання 22.09.2021 відбулось за участі представника скаржника - ПАТ "Промінвестбанк", який надав пояснення у справі. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.
Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників інших учасників у справі.
При цьому, суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
З урахуванням встановлених статтею 300 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог та доводів касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги ПАТ "Промінвестбанк" зводяться до незгоди скаржника із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лєннет солар" та в цілому ґрунтуються на дотриманні ним як ініціюючим кредитором визначених КУзПБ порядку та умов для звернення до суду з заявою та відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відтак предметом касаційного дослідження є перевірка правомірності відмови у відкритті провадження у цій справі про банкрутство боржника за наявності, на думку скаржника, факту безспірності (підтвердження судовим рішенням) грошових вимог ініціюючого кредитора.
З урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, судова палата керується наступним.
Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
На переконання Верховного Суду, процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Судова палата також зауважує, що провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.
Згідно з частиною другою статті 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Частинами першою, другою статті 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань.
За змістом частини першої статті 35 КУзПБ у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п`яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначається дата проведення підготовчого засідання суду. Також ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд має право вирішити питання про зобов`язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.
Відповідно до частин першої - п`ятої статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 КУзПБ; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Поряд з цим, у силу частини восьмої статті 39 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, зазначається про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Згідно з частиною третьою статті 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Таким чином, стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
За таких обставин, на думку Верховного Суду, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).
Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.
Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
Судова палата зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).
Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).
Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
При цьому, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.
У справі, що розглядається, ПАТ "Промінвестбанк" ініціювало питання відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лєннет солар" з підстав наявності у боржника заборгованості за Договором, яку він неспроможний погасити, при цьому частина боргу підтверджена рішенням суду від 19.10.2017 у справі № 911/2482/17.
З матеріалів справи вбачається та судами встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2020 запропоновано ТОВ "Лєннет солар" надати відзив на заяву ПАТ "Промінвестбанк" про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Однак, боржник не скористався своїм правом на подання відзиву на заяву про відкриття провадження у справі, що відповідно до частини четвертої статті 36 КУзПБ не перешкоджає провадженню у справі, а відтак не має вирішального значення для встановлення судом наявності чи відсутності підстав для відкриття провадження у справі за заявою кредитора.
Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених вимог та, як наслідок, наявності/відсутності підстав відкриття провадження у справі, судами попередніх інстанцій встановлено, як зазначалось вище, наступні обставини:
- 28.12.2012 між ПАТ "Промінвестбанк" (банк-гарант) та ТОВ "Лєннет солар" (принципал) укладено Договір банківської гарантії, заборгованість за яким визначена Банком в якості грошових вимог до боржника;
- у заяві ініціюючим кредитором зазначено, що боржник (принципал) не сплатив нараховану банком-гарантом з 01.03.2014 по 30.09.2015 у розмірі 60 122 555, 58 грн комісійну винагороду, 2 386 823,48 грн 3% річних та 240 000,00 грн судового збору, що підтверджується рішенням суду від 19.10.2017 у справі № 911/2482/17;
- відповідно до ухвали суду від 27.12.2017 у справі № 761/43884/17 за ознаками вчинення кримінального правопорушення наявне кримінальне провадження, для дослідження обставин якого слідчому надано тимчасовий доступ та можливість вилучити відповідні документи (інформацію) з метою перевірки стану здійснення фінансової діяльності ПАТ "Промінвестбанк". Разом з цим, в ухвалі зазначено, що ПАТ "Промінвестбанк" було здійснено переуступку боргу російській компанії ООО "КапиталЮгИнвест", зокрема, за Договором банківської гарантії, укладеним між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "Лєннет солар";
- 02.03.2016 між ПАТ "Промінвестбанк" (цедент) та ООО "КапиталЮгИнвест" (цесіонарій) укладено Договір цесії щодо прав цедента за Договором банківської гарантії.
- за Договором цесії заявником були передані ООО "КапиталЮгИнвест" усі права, у тому числі і права на забезпечення виконання зобов`язання за Договором банківської гарантії.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лєннет солар", оскільки право ПАТ "Промінвестбанк", на підставі якого він звернувся до суду, є спірним.
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вважає, що обставина наявності чинного судового рішення, ухваленого в результаті вирішення спору щодо стягнення грошового зобов`язання, на підставі якого заявлено вимоги ініціюючого кредитора до боржника, як правило, свідчить про відсутність між вказаними особами спору про право щодо такого зобов`язання.
Наявність судових рішень (які набрали законної сили та які з огляду на положення статті 1291 Конституції України та 326 ГПК України є обов`язковим до виконання) на момент звернення ініціюючого кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є підтвердженням вирішення спору про право (безпосередньо між боржником та ініціюючим кредитором) судом у порядку позовного провадження (пункт 36.2 постанови Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20).
Протилежний підхід порушує принципи остаточності судового рішення та юридичної визначеності ("res judicatа"), а також, згідно стандартів нормотворчої техніки, суперечить змісту самого правового визначення цієї категорії "спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження".
Поряд з цим, ураховуючи встановлені судами у цій справі фактичні обставини щодо передачі (яка відбулась до прийняття рішення у справі № 911/2482/17) за Договором цесії прав вимоги за зобов`язаннями, що виникли на підставі Договору банківської гарантії, судова палата вважає, що суб`єктивне право ініціюючого кредитора щодо таких вимог відсутнє, а тому заявником не доведено наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство.
Верховний Суд зауважує, що, в цьому конкретному та винятковому випадку, у підготовчому засіданні суду відбулась перевірка обґрунтованості безспірних (підтверджених рішенням суду) вимог ініціюючого кредитора, оскільки судом встановлено факт передачі вимог за зобов`язаннями боржника іншій особі до ухвалення судового рішення у справі № 911/2482/17, яким кредитор підтверджував безспірність своїх вимог, при чому обставини передачі прав вимоги не були предметом дослідження у вказаній справі.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно прецедентної практики ЄСПЛ, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. пункт 46 рішення у справі "Устименко проти України", пункти 51, 52 рішення у справі "Рябих проти Росії", пункт 31 рішення у справі "Марушин проти Росії", пункт 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").
Відповідно до орієнтирів дотримання міжнародних стандартів, наведених ЄСПЛ у рішенні від 11.07.2017 у справі "Морейра Феррейра проти Португалії", відступ від принципу правової визначеності є необхідним і виправданим у разі виявлення суттєвого недоліку попереднього провадження, який може вплинути на результат справи, або у випадках, коли необхідність забезпечення відшкодування, особливо в контексті виконання рішень Суду, в цілому свідчить на користь поновлення провадження (пункт 62 рішення).
У цій справі особливими обставинами, які зумовлюють необхідність перевірки у підготовчому засіданні суду (під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство) безспірних (підтверджених рішенням суду) вимог ініціюючого кредитора, є обставини передачі заявником цих вимог за договором цесії іншій особі до ухвалення судового рішення, яким кредитор підтверджував безспірність своїх вимог, при чому ці обставини не були предметом дослідження у вказаному спорі.
Згідно пунктами 2, 4 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Частиною першою статті 43 ГПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер (пункт 3 частини другої статті 43 ГПК України)
Як вбачається зі змісту оскаржених судових рішень, заявник - ПАТ "Промінвестбанк", всупереч вказаним вимогам процесуального закону, при вирішенні спору у справі № 911/2482/17 не повідомив суд про істотні обставини, зокрема про наявність Договору цесії прав вимоги за зобов`язаннями, що виникли на підставі Договору банківської гарантії, а відтак про відсутність у нього права стягнення з боржника коштів. Це свідчить про нехтування заявником процесуальними обов`язками сторони спору, недобросовісне користування процесуальними правами і зловживання ними при вирішенні спору у справі № 911/2482/17.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено факт наявності кримінального провадження, в межах якого здійснюється перевірка фінансової діяльності ПАТ "Промінвестбанк", зокрема, щодо обставин переуступки Банком боргу російській компанії ООО "КапиталЮгИнвест", серед іншого, за Договором банківської гарантії, заборгованість за яким стала підставою для звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лєннет солар".
Наведені обставини (попри наявність чинного судового рішення, яким підтверджено безспірність частини заявлених ініціюючим кредитором грошових вимог), через призму судового контролю у цій категорії справ, не можуть бути залишені поза увагою господарського суду під час вирішення питання відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Такі висновки Верховного Суду спростовують доводи скаржника щодо протиправного неприйняття до уваги судами встановленого факту безспірності вимог, що підтверджено чинним судовим рішенням, а відтак необґрунтованими є аргументи Банку про порушення положень частини п`ятої статті 75 ГПК України та неврахування правової позиції щодо її застосування, викладеної у постанові від 13.10.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, а також приписів статті 1291 Конституції України, пункту 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії".
Таким чином, встановлений судами факт передачі заявником - ПАТ "Промінвестбанк" за Договором цесії іншій особі усіх прав, у тому числі і права на забезпечення виконання зобов`язання за Договором банківської гарантії, свідчить про необґрунтованість заявлених кредитором вимог, що є самостійною і достатньою правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника.
Судова палата звертає увагу, що норми частини шостої статті 39 КУзПБ, як і інші положення цього Кодексу, не містять окремого визначення такої підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство як-то необґрунтованість/непідтвердження вимог ініціюючого кредитора, однак (беручи до уваги визначений частиною першою статті 39 КУзПБ обов`язок суду щодо перевірки обґрунтованості вимог заявника) протилежний підхід, тобто відкриття провадження за цих умов, матиме наслідком порушення прав та інтересів боржника, інших його кредиторів та в цілому суперечитиме спрямованості законодавства у сфері неплатоспроможності.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд вважає, що, вирішуючи питання процесуальних наслідків подання ініціюючим кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, яка не містить у собі належних доказів існування суб`єктивного права вимоги щодо грошових зобов`язань (частина яких є безспірними), суди попередніх інстанцій фактично обґрунтовано послалися на норму частини шостої статті 39 КУзПБ (відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження), яка, з урахуванням концепції недостатньої якості закону, є найбільш близькою за предметом регулювання до сфери спірних правовідносин.
Таким чином, судова палата зазначає про відсутність правових підстав для відступу від правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постановах від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20 та від 18.03.2021 у справі № 911/1922/20, однак зауважує на уточненні правових висновків щодо застосування положень частини шостої статті 39 КУзПБ у подібних правовідносинах.
Верховний Суд звертає увагу на імперативні приписи статті 300 ГПК України, згідно з якими суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Отже, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо передачі за Договором цесії прав вимоги за зобов`язаннями, що виникли на підставі Договору банківської гарантії та на яких ґрунтуються вимоги ПАТ "Промінвестбанк" як ініціюючого кредитора до боржника, Верховний Суд погоджується із висновками цих судів щодо відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лєннет солар".
Інші аргументи скаржника про відсутність висловлених боржником або будь-якою іншою особою заперечень чи незгоди щодо заявлених банком вимог, як і про існування будь-якого спору між кредитором і боржником, спростовуються вищенаведеними висновками Верховного Суду щодо особливої, порівняно із позовним провадженням, ролі господарського суду у справах про банкрутство, яка полягає у судовому контролі таких проваджень з метою дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Оцінюючи доводи скаржника про недотримання апеляційним судом правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм частини шостої статті 39 КУзПБ у подібних правовідносинах, судова палата враховує, що в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18) зазначено, що подібність правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. (аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
Тому доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не враховано правових висновків щодо застосування частини шостої статті 39 КУзПБ у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, судовою палатою відхиляються, оскільки фактичні обставини у справах різняться, зокрема, через наявність у справі, що розглядається, встановленого судами попередніх інстанцій факту передачі за Договором цесії прав вимоги за зобов`язаннями, на яких ґрунтуються вимоги ініціюючого кредитора та які стали підставою для його звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України", згідно якого пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У контексті вказаної практики Верховний Суд вважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування та порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм, не знайшли свого підтвердження за касаційним переглядом справи.