ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 420/1504/21
адміністративне провадження № К/9901/16953/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №420/1504/21
за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Водопостачання та каналізація" м. Южне КП "Южводоканал", Южненської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання неправомірним та скасування погодження (рішення), провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року (суд у складі судді-доповідача - Завальнюка І.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Коваля М.П., суддів: Кравця О.О., Зуєвої Л.Є)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Водопостачання та каналізація" м. Южне КП "Южводоканал", Южненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2, в якій просила визнати неправомірним та скасувати погодження (рішення) комунального підприємства "Водопостачання та каналізація" м. Южне КП "Южводоканал" про видачу технічних умов на приєднання земельної ділянки по АДРЕСА_1 до центральної системи водопостачання.
2. Позовні вимоги аргументовано тим, що внаслідок перепломбування КП "Южводоканал" колодязя, що належить позивачу на праві власності, відбулося підключення субспоживача - ОСОБА_2 до централізованого водопостачання без згоди власника.
3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року, яка залишена без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року, відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі та роз`яснено, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
4. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, що склалися між сторонами, не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір, що пов`язаний із захистом прав, що виникають із цивільних відносин. Суд дійшов висновку, що зазначений спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, оскільки він не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із судовим рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач 06 травня 2021 року направила до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року по справі № 420/1504/21 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6. Касаційна скарга аргументована тим, що позивач звернувся до суду саме для перевірки законності рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого безпосередньо в ході здійсненні владних управлінських функцій. Будь-яких інших позовних вимог, зокрема, пов`язаних із спричиненням шкоди, позивачем не заявлено.
Касатор вказує, що управлінські дії суб`єкта владних повноважень оскаржуються саме в порядку публічно-правового спору, що відповідає ст.ст. 2,4,19 КАС України. При цьому, даний спір виник не з метою захисту порушених майнових прав позивачки, а через неправомірність рішення суб`єкта владних повноважень.
7. Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року по справі № 420/1504/21.
8. Відповідачі відзиву на касаційну скаргу не надавали.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
10. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року (справа №2040/5159/18), приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
11. Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачка вказує, що КП "Южводоканал" погодило третій особі - ОСОБА_2 технічні умови на приєднання земельної ділянки по АДРЕСА_1 до централізованої системи водопостачання та підключило його як субспоживача без згоди власника водопровідного колодязя - ОСОБА_1 .
Фактично, своє звернення до суду ОСОБА_1 пов`язує із завданням третьою особою матеріальної шкоди її майну (колодязю), що стало можливим завдяки прийняттю відповідачем - КП "Южводоканал" спірного рішення і опломбування колодязя без згоди позивачки.
Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що даний спір виник на захист майнових інтересів заявниці та за своєю суттю не є публічно-правовим.
Колегія суддів звертає увагу на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року (справа № 504/1438/14-а), відповідно до яких якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких дій є способом захисту цивільних прав та інтересів. Та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Стосовно доводів касатора про те, що вона звернулась до суду саме для перевірки законності рішення суб`єкта владних повноважень та будь-яких інших позовних вимог, пов`язаних із відшкодуванням шкоди, нею не заявлялось, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що у випадку підключення субспоживача до централізованого водопостачання без згоди власника водопровідного колодязя, визнання неправомірним та скасування погодження комунального підприємства "Водопостачання та каналізація" м. Южне КП "Южводоканал" про видачу технічних умов на приєднання земельної ділянки по АДРЕСА_1 до центральної системи водопостачання не призведе до реального поновлення порушених прав позивачки.
У даному випадку ефективним способом захисту буде вирішення питання щодо приведення об`єкта, належного позивачці на праві власності, до первісного стану.
Оскільки, як зазначено вище, даний спір відноситься до приватноправових, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що подальше його вирішення, з огляду на суб`єктний склад, має відбуватися за правилами цивільного судочинства.
12. Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому у її задоволенні слід відмовити.
13. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
14. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
15. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
16. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду