ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 643/13043/18
провадження № К/9901/13339/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Григорова А.М., суддів: Ральченка І.М., Подобайло З.Г.)
у справі №643/13043/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. Позивач звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив:
- визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду м. Харкова по не розгляду заяв про перерахунок пенсії, не нарахуванню та невиплати пенсії в повному обсязі незаконними;
- зобов`язати Управління Пенсійного фонду м. Харкова нарахувати та виплачувати пенсію відповідно до законодавства України у розмірі 6575,3 грн.
- зобов`язати виплатити незаконно не сплачену допомогу на непрацездатних дітей віком до 18 років починаючи з 09.10.2017, з часу набуття права на цю доплату у сумі 29624,8 грн.
- зобов`язати виплатити моральну шкоду у сумі 20000 грн.
2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суд від 06.12.2018 позов задоволено частково:
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі, якій обчислено з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснивши виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018, з урахуванням проведених платежів, однією сумою.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
4. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є ВПО, перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
6. З 01.03.2018 відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року на підставі довідки уповноваженого органу та ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262), Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) та в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (далі - Постанова № 103).
7. Розмір пенсії позивача обрахований із наступних складових грошового забезпечення та складає: посадовий оклад - 2910 грн., оклад за військове звання - 950 грн., процентна надбавка за вислугу років 40% - 1544 грн., усього 5404 грн., основний розмір пенсії за вислугу років 55% - 2972,20 грн., з урахуванням надбавок за участь в АТО - 363 грн., учасника бойових дій - 40 грн., на непрацездатних дітей: сина ОСОБА_2 - 726 грн. та доньку ОСОБА_3 - 726 грн., підсумок пенсії (з надбавками): 4827,2 грн., з урахуванням підвищення 760,1 (50% від 1520,2) та попередньої суми пенсії 3307- 4076,10 грн.
8. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 підвищення складає 1520,20 грн., з них виплачується: з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% підвищення - 760,1 грн., з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісячно 75% підвищення - 1140,15 грн., з 01.01.2020 щомісячно 100% підвищення - 1520,20 грн.
9. Спірні правовідносини виникли внаслідок дій відповідача, що полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2018, несплаті з часу набуття права, доплати на непрацездатних членів сім`ї з дня виникнення такого права з 09.10.2017 (коли позивач став непрацездатним) - трьох дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, останню взагалі не включено в розрахунок.
10. Всі зазначені дії відповідача, як вказував позивач, призводять до отримання ним пенсії у неналежному розмірі, чим позивачу завдано моральну шкоду. Зазначене у сукупності стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що в цьому випадку є підстави стверджувати про наявність "законних сподівань", оскільки позивач отримав право на перерахунок пенсії відповідно до Закону № 2262 та з січня 2018 року відповідні дії відповідачем були вчинені, а Постанова № 103, яка фактично звужує право позивача на отримання розміру перерахованої пенсії за 2018-2019 роки, без внесення змін до відповідного Закону, прийнята 21 лютого 2018 року та набрала чинності 24.02.2018 і безпідставно звужує права позивача.
12. Суд вважав, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом № 2262, отже підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати "майном" у значенні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке до прийняття постанови КМУ № 103 від 21 лютого 2018 передбачено Законом № 2262, отже, невиплата вказаних сум у повному обсязі є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
13. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що станом на дату здійснення ГУ ПФУ в Харківській області перерахунку пенсії позивача пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 були чинними, а тому правомірно застосовані відповідачем.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. У касаційній скарзі позивач зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанцій. На думку скаржника відповідач в порушення норм Конституції України допустив зниження вже призначеної позивачу пенсії.
15. Наголошує, що нормами Закону №2262, відповідно до якого він отримує пенсію, не передбачено жодних обмежень у виплаті пенсії та/або поетапної виплати пенсії. Звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсоткове значення основного розміру пенсії не може змінюватись при перерахунку такої пенсії.
16. Окремо позивач посилається на ряд процесуальних порушень, допущених судом апеляційної інстанції на стадії прийняття апеляційної скарги до розгляду та під час судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
18. Позивач просить касаційний суд залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги задоволено частково. Таким чином, в межах розгляду цієї касаційної скарги оцінці касаційним судом підлягають лише висновки судів попередніх інстанцій щодо того, чи розповсюджується на спірні правовідносини дія пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103.
19. Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами.
20. Так, у постанові Верховного Суду від 09.04.2020 (справа №640/19928/18) суд дійшов таких правових висновків.
"щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо виплати позивачу лише 50 % суми підвищення пенсії та зобов`язання ГУ ПФУ виплачувати йому 100 % суми підвищення пенсії, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, постановою №704 та постановою № 103, починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, поетапність виплат підвищення перерахованої пенсії було передбачено пунктом 2 постанови №103, відповідно до якого виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводиться з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50 %; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 %; з 01.01.2020 - 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Проте, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 й зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі №826/3858/18 Верховний Суд у постанові від 12.11.2019, серед іншого вказав на те, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону №2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Відтак із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06.08.2019 у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020.
Разом з тим, скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пункту 2 постанови №103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми постанови №103 були діючими.
З урахуванням наведеного, правильними є висновки судів попередніх інстанцій в тому числі в частині відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо виплати йому лише 50 % суми підвищення пенсії та зобов`язання ГУ ПФУ виплачувати йому 100 % суми підвищення пенсії, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, постановою №704 та постановою № 103, починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою, оскільки на момент перерахунку пенсії позивачу у березні 2018 року пенсійний орган керувався ще чинними положеннями постанови №103, а підставою звернення позивача до суду з даним позовом були, на його думку, незаконні дії відповідача щодо виплати 50% суми підвищення пенсії".
21. Застосовуючи цей висновок до обставин цієї справи, Суд звертає увагу на те, що правовідносини у цій справі цілком тотожні справі №640/19928/18, висновок Верховного Суду у якій процитований вище.
22. В межах спірних правовідносин позивач теж оскаржив до суду дії Пенсійного органу, вчинені в березні 2018 року на виконання чинної на той час постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103.
23. Посилання позивача на практику Верховного Суду про те, що відсоткове значення основного розміру пенсії не може змінюватись при перерахунку такої пенсії, колегія суддів відхиляє, оскільки в цьому випадку після перерахунку відсоткове значення основного розміру пенсії позивача не змінювалось.
24. Щодо посилань позивача на ряд процесуальних порушень, допущених судом апеляційної інстанції на стадії прийняття апеляційної скарги до розгляду та під час судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
25. Доводи щодо упередженості головуючого судді у судді апеляційної інстанції могли бути підставою для заявлення відповідного відводу судді у апеляційному суді, проте не можуть бути підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.
26. Доводам щодо підписання апеляційної скарги неуповноваженої особою вже була надана оцінка апеляційним судом і такі доводи, аналогічно вищезазначеному, не можуть бути підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.
27. Доводи позивача щодо строків розгляду справи в суді апеляційної інстанції також на правильність вирішення спору по суті в цій справі не впливають.
28. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
29. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 350, 356 КАС України, Суд -