ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № ЗД/380/67/20
провадження № К/9901/5891/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Виконавчого комітету Львівської міської ради
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року (суддя Кухар Н.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року (головуючий суддя Кузьмич С.М., судді Улицький В.З., Шавель Р.М.) з питань вжиття заходів забезпечення позову
у справі № ЗД/380/67/20
за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про забезпечення позову
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просив зупинити дію рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 16 жовтня 2020 року №951 "Про демонтаж конструкції літнього майданчика на АДРЕСА_1 " та зупинити дію вимоги Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 19 жовтня 2020 року № 34-вих-81895.
2. Заявник зазначав, що має намір подати позовну заяву щодо визнання протиправним та скасування вказаного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради та вимоги Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради 19 жовтня 2020 року № 34-вих-81895.
Заява була обґрунтована також тим, що очевидними є ознаки протиправності оскаржуваного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради, адже останнє грубо порушує вимоги законодавства, що встановлюють порядок демонтажу як об`єктів нерухомого майна, так і тимчасових споруд.
3. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року, заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено частково: зупинено дію рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 16 жовтня 2020 року №951 "Про демонтаж конструкції літнього майданчика на АДРЕСА_1 " до набрання законної сили рішенням суду у справі. Заборонено Сихівській районній адміністрації та комунальному підприємству "Адміністративно-технічне управління" вчиняти будь-які дії щодо демонтажу конструкції літнього майданчика на АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
4. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, виконавчий комітет Львівської міської ради звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року.
5. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
6. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, керувалися тим, що демонтаж конструкції літнього майданчика до ухвалення рішення у цій адміністративній справі істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, адже після демонтажу об`єкту нерухомого майна, повернення його до попереднього стану буде ускладнено. Щодо зупинення дії вимоги Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 19 жовтня 2020 року № 34-вих-81895, то суд першої інстанції зазначив, що така вимога винесена на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 16 жовтня 2020 року №951 "Про демонтаж конструкції літнього майданчика на просп.Червоної Калини,109" та належним видом забезпечення позову буде заборонити Сихівській районній адміністрації та комунальному підприємству "Адміністративно-технічне управління" вчиняти будь-які дії щодо демонтажу конструкції літнього майданчика на просп.Червоної Калини,109.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВІВ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
7. Касаційну скаргу мотивовано порушеннями судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що заявник не надав суду не надав суду доказів, які б свідчили про очевидність ознак протиправності вказаного рішення суб`єкта владних повноважень чи утруднення виконання рішення суду у подальшому. Наведені у заяві аргументи заявника про те, що для відновлення його прав необхідно буде докласти значних зусиль, у разі незастосування заходів забезпечення позову, не мали б братися в силу своєї необґрунтованості та незаконності.
8. Скаржник наголошує, що встановлення конструкцій літнього майданчика не передбачає влаштування фундаменту, тобто при їх примусовому демонтажі може відбуватись лише перенесення останніх в будь-яке інше місце для подальшого зберігання, що не впливає на цінність відповідного майна, відтак, можливий демонтаж конструкції літнього майданчика, що перебуває в користуванні позивача не свідчить про неможливість або ускладнення поновлення у подальшому прав, які позивач вважає порушеними, оскільки об`єкт, що підлягає демонтажу не є капітальною спорудою та, у разі поновлення прав позивача у судовому порядку, може бути повернутим на попереднє місце розташування.
9. У відзиві на касаційну скаргу фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначає, що касаційна скарга не відповідає вимогам процесуального законодавства в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження, також у відзиві наведено аргументи щодо протиправності рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 16 жовтня 2020 року №951 "Про демонтаж конструкції літнього майданчика на АДРЕСА_1 " та вимоги Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 19 жовтня 2020 року № 34-вих-81895.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
11. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
12. Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
13. Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
14. За умовами ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
15. Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
16. Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України).
17. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
18. Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
19. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
20. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
21. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
22. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
23. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
24. Заяву про вжиття заходів забезпечення позову мотивовано протиправністю дій відповідачів.
25. Суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову, врахував такі обставини.
Позивач є власником об`єкту нерухомого майна - будівля кафе, заг пл. 82,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .
12 квітня 2010 року між Львівською міською радою та позивачем укладено договір оренди землі на 10 років до 28 січня 2020 року.
16 квітня 2015 року укладено договір №С-53-2015 (П) на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, відповідно до якого позивачу надано у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності на розміщення відкритого літнього майданчика пл.. 163,50 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, термін дії договору до 31 жовтня 2019 року.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 26 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16 червня 2020 року, визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради від 10 жовтня 2019 року № 5638 "Про відмову ФОП ОСОБА_1 у поновленні договору оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1".
Постановою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року касаційну скаргу Львівської міської ради залишено без задоволення. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16 червня 2020 року і рішення Господарського суду Львівської області від 26 лютого 2020 року у справі № 914/2139/19 залишено без змін.
Крім того, Господарським судом Львівської області відкрито провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання поновленим договору оренди землі та визнання додаткової угоди укладеною.
12 червня 2020 року складено акт обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1, яким встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку №1 комунальної власності пл.. 0,0670 га №3 орієнтовною площею 0,0042 га №4 орієнтовною площею 0,0053 га на АДРЕСА_1 за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про надання їх в оренду та за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок.
16 жовтня 2020 року виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №951 "Про демонтаж конструкції літнього майданчика на АДРЕСА_1", у якому вирішено:
1) демонтувати самовільно встановлені конструкції літнього майданчика ( двох терас з навісом біля будівлі кафе, одна з яких містить віконно-дверні конструкції з заповненнями) на прос. Червоної Калини,109;
2) визначити уповноваженою особою на виконання демонтажу конструкцій літнього майданчика ( двох терас з навісом біля будівлі кафе, одна з яких містить віконно-дверні конструкції з заповненнями) на прос. Червоної Калини,109 комунальне підприємство "Адміністративно- технічне управління" спільно з Сихівською районною адміністрацією.
19 жовтня 2020 року Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради скеровано вимогу № 34-вих-81895, якою зобов`язано позивача у 7-ми денний термін здійснити демонтаж самовільно встановлених конструкцій літнього майданчика ( двох терас з навісом біля будівлі кафе, одна з яких містить віконно-дверні конструкції з заповненнями) на прос. Червоної Калини,109 та про результат повідомити районну адміністрацію.
26. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
27. Суд погоджується з позивачем стосовно того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки дії по демонтажу літнього майданчику кафе призведуть до значних фінансових витрат позивача. Зазначені обставини суттєво ускладнюють відновлення прав позивача та вказують на загрозу унеможливлення захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
28. Колегія суддів зазначає, що забезпечення позову у цій справі було направлено на захист права власності та було єдиним дієвим засобом для збереження майна до вирішення в судовому порядку питання щодо законності демонтажу такого майна.
28. Суди дійшли законного та обґрунтованого висновку про те, що побоювання позивача про можливість завдання шкоди та невідворотних наслідків його правам є об`єктивними, і суд не знайшов беззаперечного висновку про відсутність небезпеки порушених прав позивача.
29. Аналогічна правова позиція щодо доцільності забезпечення позову у справі про демонтаж тимчасових споруд була висловлена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2020 року у справі №1840/2909/18.
30. З урахуванням викладеного, Суд вважає, що при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм процесуального права, тому слід залишити касаційну скарги без задоволення, а судові рішення - без змін.
31. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,