П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/544/19
Провадження № 11-193заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1,
представник позивача - Придувалов В. В.,
представник відповідача - Шевчук А. О.,
розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року (судді Мартинюк Н. М., Дашутін І. В., Жук А. В., Мельник-Томенко Ж. М., Шевцова Н. В.) у справі № 9901/544/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду як суду першої інстанції зі скаргою до ВРП, у якій просив скасувати рішення відповідача:
- від 06 червня 2019 року № 1559/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19 про притягнення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності";
- від 06 серпня 2019 року № 2033/0/15-19 "Про тимчасове, на шість місяців, відсторонення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді таобов`язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсів підвищення кваліфікації із застосування норм Цивільного процесуального кодексу України і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді", прийняте на виконання рішення ВРП від 06 червня 2019 року № 1559/0/15-19.
2. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 жовтня 2019 року роз`єднала вказані вимоги шляхом виділення в самостійне провадження вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення ВРП від 06 червня 2019 року № 1559/0/15-19, а адміністративну справу в частині вимоги про скасування рішення ВРП від 06 серпня 2019 року № 2033/0/15-19 передала на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції.
3. Після подання позивачем належним чином оформленої позовної заяви зміст позовних вимог ОСОБА_1 в цій справі є таким: визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 06 серпня 2019 року № 2033/0/15-19 "Про тимчасове, на шість місяців, відсторонення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсів підвищення кваліфікації із застосування норм Цивільного процесуального кодексу України і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді".
4. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що рішення ВРП від 06 серпня 2019 року № 2033/0/15-19 є невмотивованим, оскільки не містить суджень і пояснень про наявність чи відсутність фактів, які покладено в основу висновків ВРП щодо результату розгляду подання про тимчасове відсторонення позивача від здійснення правосуддя. Позивач указав на те, що чинна редакція Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) не містить окремої норми, якою були б закріплені форма, зміст і складові / критерії вмотивованості рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя. Тому до форми і змісту оскаржуваного рішення ВРП, на думку ОСОБА_1, необхідно застосовувати аналогію закону, тобто правила, визначені частиною восьмою статті 50 Закону № 1798-VIII, щодо вмотивованості рішення у дисциплінарній справі.
5. На переконання позивача, рішення від 06 серпня 2019 року № 2033/0/15-19 прийнято відповідачем з порушенням норм Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент). ВРП розглянула подання про тимчасове відсторонення позивача від здійснення правосуддя після спливу десятиденного строку з дня його надходження, чим порушила вимоги пунктів 20.8, 20.9 Регламенту. До того ж саме подання також надійшло до ВРП після спливу вказаного десятиденного строку. Позивач також зауважив, що оскаржуване рішення було вручено йому після спливу семиденного строку для його надіслання, який встановлений пунктом 20.15 Регламенту.
6. Крім цього, ОСОБА_1 указав на те, що склад ВРП, який ухвалив оскаржуване рішення, не мав повноважень його ухвалювати. На переконання позивача, ті члени ВРП, які брали участь у прийнятті рішень стосовно нього від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19 та 06 червня 2019 року № 1559/0/15-19, повинні були заявити самовідвід під час ухвалення рішення від 06 серпня 2019 року № 2033/0/15-19, а відтак прийняття такими членами ВРП перших двох рішень свідчить про їх упередженість при ухваленні оскаржуваного рішення ВРП.
7. Позивач також зауважив, що рішення ВРП від 06 серпня 2019 року № 2033/0/15-19 прийнято на підставі протиправного рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19, а тому не може вважатися законним. При цьому ОСОБА_1 навів доводи протиправності рішень ВРП від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19 та 06 червня 2019 року № 1559/0/15-19, стверджуючи, що не вчиняв дисциплінарних проступків, за які до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
8. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 07 квітня 2021 року відмовив у задоволенні позову.
9. Судове рішення мотивовано тим, що:
- оскаржуване рішення ВРП не є рішенням про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань, оскільки для цього законами України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) і № 1798-VIIIпередбачено процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу. Чинним законодавством не передбачено права ВРП переоцінювати вже встановлені нею обставини на стадії розгляду подання дисциплінарного органу про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя. ВРП в оскаржуваному рішенні навела обґрунтування його прийняття виходячи з тих меж умотивованості, яких вимагає закон при вирішенні питання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя за наслідками розгляду подання дисциплінарного органу ВРП. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 9901/742/18 (провадження № 11-1152заі19);
- дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом ВРП з використанням спеціально передбачених для цього процедур (попередня перевірка дисциплінарної скарги, складення доповідачем умотивованого висновку з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи, розгляд Дисциплінарною палатою відповідного висновку, вчинення дій з підготовки справи до розгляду Дисциплінарною палатою: збирання додаткової інформації та документів, матеріалів, пояснень судді та скаржника, ознайомлення із суддівським досьє, визначення свідків чи інших осіб, які підлягають виклику або запрошенню взяти участь у засіданні; надання учасниками дисциплінарної справи доказів, пояснень, подання клопотань про виклик свідків і заяв про відвід). Результатом указаних процедур є рішення Дисциплінарної палати, рівень вмотивованості якого повинен відображати суть допущеного суддею дисциплінарного проступку та інші обставини, які мають значення для кваліфікації проступку і обрання відповідного виду дисциплінарного стягнення. Натомість рішення ВРП про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя приймається на підставі відповідного рішення Дисциплінарної палати, яке у випадку позивача залишене ВРП без змін. Тобто оскаржуване рішення ВРП є реалізацією обраного Дисциплінарною палатою виду стягнення і межі його вмотивованості не можуть бути такими ж, як у рішенні Дисциплінарної палати;
- ураховуючи висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 11-1007сап19, якою надано оцінку доводам позивача щодо обставин вчинення дисциплінарних проступків, та з огляду на частину четверту статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд під час розгляду цієї справи не дає оцінки обставинам дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_1, у тому числі щодо підстав і порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, правомірність яких перевірена Великою Палатою Верховного Суду, рішення якої є остаточним і не може бути оскаржене. Відтак суд першої інстанції відхилив доводи позивача щодо незаконності рішення ВРП від 06 серпня 2019 року як такого, що прийнято на підставі протиправних рішень ВРП та її дисциплінарного органу від 13 лютого і 06 червня 2019 року;
- доводи позивача про те, що ті члени ВРП, які брали участь у прийнятті рішень стосовно нього від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19 та від 06 червня 2019 року №1559/0/15-19, повинні були заявити самовідвід під час прийняття рішення від 06 серпня 2019 року № 2033/0/15-19, є безпідставними. Так, приписами частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIIIвизначено, що ті члени Дисциплінарної палати, які ухвалили оскаржуване рішення, не можуть брати участь у розгляді ВРП скарги на таке рішення Дисциплінарної палати (тобто у цьому випадку члени Другої Дисциплінарної палати ВРП, які ухвалили рішення від 13 лютого 2019 року, не мали права брати участь у прийнятті рішення ВРП від 06 червня 2019 року, яким рішення від 13 лютого 2019 року залишено без змін). Натомість жодних заборон щодо участі тих членів ВРП, які ухвалили рішення від 13 лютого і 06 червня 2019 року, у прийнятті рішення від 06 серпня 2019 року, яким реалізовано відповідне дисциплінарне стягнення, Закон № 1798-VIII не містить. Більше того, оскаржуване рішення в силу статті 68 указаного Закону приймається у пленарному складі ВРП, яка є повноважною лише за умови участі в ухваленні рішення більшості членів від складу ВРП. Крім того, як ОСОБА_1, так і його представник, які були присутні на засіданні ВРП 06 серпня 2019 року, не були позбавлені права заявити відвід тим членам ВРП, щодо безсторонності яких у них були сумніви, проте цим правом не скористалися;
- розгляд питання про тимчасове відсторонення позивача від здійснення правосуддя на підставі подання Другої Дисциплінарної палати ВРП, яке надійшло до ВРП 07 червня 2019 року, здійснено цим органом 06 серпня 2019 року, тобто після спливу десятиденного строку, встановленого пунктом 20.9 Регламенту (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Однак ця обставина не може бути визнана єдиною і беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП від 06 серпня 2019 року № 2033/0/15-19 (подібний підхід застосований Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 11-1007сап19);
- порушення відповідачем установленого у пункті 20.15 Регламенту семиденного строку для надіслання судді копії рішення, прийнятого за результатами розгляду подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, не свідчить про незаконність самого рішення і його дефектність.
10. За висновком суду першої інстанції, оскаржуване рішення ВРП відповідає вимогам статті 69 Закону № 1798-VIII, а також критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
11. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним і таким, що не відповідає критеріям засад здійснення судочинства, зокрема принципу верховенства права.
12. Скаржник зауважив, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржуване рішення, керувався правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 9901/742/18. Проте незважаючи на висновки Великої Палати Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, підхід ВРП при ухваленні рішень про застосування дисциплінарного стягнення щодо суддів слід вважати формальним і таким, що не відповідає загальним засадам здійснення судочинства, про що свідчать окремі думки ряду суддів Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/230/20 щодо форми та змісту рішення ВРП, а також критеріїв, які необхідно враховувати при ухваленні рішення ВРП про застосування дисциплінарного стягнення щодо судді та затвердження раніше прийнятих рішень ВРП та її Дисциплінарної палати. Водночас не можна погодитись із висновком суду першої інстанції з посиланням лише на практику Великої Палати Верховного Суду без застосування практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та відповідних конвенцій, якими регламентовано та врегульовано спірні правовідносини щодо загальних норм та принципів притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та подальшого затвердження прийнятого рішення. Відтак суд першої інстанції, на переконання позивача, неповно та необ`єктивно дослідив усі обставини справи, не надав їм належної правової оцінки, не застосував до спірних правовідносин міжнародно-правові документи, що призвело до прийняття незаконного рішення.
13. На думку ОСОБА_1, висновки суду першої інстанції про відповідність оскаржуваного рішення ВРП вимогам пункту 1 частини першої статті 69 Закону № 1798-VIII є необґрунтованими, упередженими та незаконними. Скаржник вважає, що члени ВРП ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які приймали рішення в складі Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19, та члени ВРП ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11, які приймали рішення ВРП від 06 червня 2019 року № 1559/0/15-19, не виконали покладеного на них пунктом 3 частини п`ятої статті 20 та частиною першою статті 33 Закону № 1798-VIII зобов`язання щодо відмови від участі у розгляді подання про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності та повинні були заявити самовідвід. Адже прийняття вказаними особами рішень від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19 та від 06 червня 2019 року № 1559/0/15-19 відносно судді ОСОБА_1, за якими 07 червня 2019 року до ВРП надійшло подання її Другої Дисциплінарної палати, свідчить не лише про упередженість складу ВРП при прийнятті оскаржуваного рішення від 06 серпня 2019 року № 2033/0/15-19, а й про прийняття невмотивованого рішення. Законом № 1798-VIII чітко визначено обов`язок членів ВРП заявити самовідвід, а не право на реалізацію такого самовідводу. Однак суд першої інстанції проігнорував цей обов`язок. Крім цього, станом на час прийняття оскаржуваного рішення від 06 серпня 2019 року ВРП не набула повноважень, оскільки до її складу було обрано (призначено) лише 12 осіб. Водночас суд першої інстанції не надав оцінки доводам позивача щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності після закінчення строків притягнення до такої відповідальності, оскільки 04 лютого 2018 року закінчився встановлений законом 90-денний строк для розгляду дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_12 стосовно судді ОСОБА_1, відкритої 06 листопада 2017 року, а 13 лютого 2019 року, тобто більш ніж через рік після закінчення строку для розгляду дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_12 стосовно судді ОСОБА_1, Друга Дисциплінарна палата ВРП вирішила притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності.
14. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року.
Рух апеляційної скарги
15. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 травня 2021 року поновила ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року та відкрила апеляційне провадження за його апеляційною скаргою, а ухвалою від 30 червня 2021 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін на підставі положень частини першої статті 310 та частини п`ятої статті 262 КАС України.
Позиція інших учасників справи
16. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив усі обставини справи та дослідив докази, у результаті чого прийняв законне та обґрунтоване рішення.
17. ВРП указала, що її рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі, а отже, у такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань. Утім підстави притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, що покладено в основу оспорюваного в цій справі рішення, були предметом окремого судового розгляду, за результатами якого суд констатував обґрунтованість рішень ВРП і її дисциплінарного органу, ухвалених за наслідками дисциплінарного провадження щодо позивача. Оскаржуване рішення ВРП прийняте її повноважним складом та підписане всіма її членами, які брали участь у його ухвалені, містить посилання на визначенні законом підстави для тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя та мотиви, з яких відповідач дійшов відповідних висновків, - рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19, залишене без змін рішенням ВРП від 06 червня 2019 року № 1559/0/15-19.
18. У зв`язку з викладеним ВРП просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - без змін.
19. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.
20. Представник відповідача просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції
21. Указом Президента України від 09 січня 2003 року № 13/2003 "Про призначення суддів", зокрема, ОСОБА_1 призначено на посаду судді Оболонського районного суду міста Києва строком на п`ять років.
22. Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 300-VI "Про обрання суддів", зокрема, позивача обрано на посаду судді цього ж суду безстроково.
23. 04 вересня 2017 рокудо ВРП надійшла скарга ОСОБА_13 на дії судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час розгляду справи № 756/9253/17.
24. Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 09 жовтня 2017 року № 3186-1/2дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1 за скаргою ОСОБА_13 .
25. Крім того, 12 грудня 2016 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_12 на дії судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час розгляду справи № 756/9538/16-ц (№ 2/756/4744/16).
26. Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 06 листопада 2017 року № 3588/2дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_1 за скаргою ОСОБА_12, а також об`єднано дисциплінарні справи стосовно позивача, відкриті за скаргою ОСОБА_13 і ОСОБА_12, в одну.
27. 05 лютого 2018 року Друга Дисциплінарна палата ВРП постановила ухвалу № 352/2дп/15-18 "Про продовження строку розгляду дисциплінарної справи, відкритої за скаргами ОСОБА_13, ОСОБА_12 стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1".
28. Ухвалою від 16 липня 2018 року Друга Дисциплінарна палата ВРП відкрила дисциплінарну справу щодо ОСОБА_1 за власною ініціативою, оскільки під час розгляду дисциплінарної справи виявила відомості, які можуть свідчити про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктами "а", "г" пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. Цією ж ухвалою об`єднано дисциплінарну справу щодо ОСОБА_1 за скаргами ОСОБА_13, ОСОБА_12 зі справою, відкритою Другою Дисциплінарною палатою ВРП за власною ініціативою.
29. За результатами розгляду об`єднаної дисциплінарної справи щодо ОСОБА_1 . Друга Дисциплінарна палата ВРП 13 лютого 2019 року прийняла рішення № 452/2дп/15-19 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді подання про тимчасове, на шість місяців, відсторонення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсів підвищення кваліфікації із застосування норм Цивільного процесуального кодексу України і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
30. Указане рішення ОСОБА_12, ОСОБА_1 та його адвокат ОСОБА_14 оскаржили до ВРП.
31. Ухвалою ВРП від 23 квітня 2019 року продовжено строк розгляду вказаних вище скарг на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19 на шістдесят днів.
32. ВРП рішенням від 06 червня 2019 року № 1559/0/15-19 залишила без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19.
33. Велика Палата Верховного Суду постановою від 13 лютого 2020 року у справі № 11-1007сап19 залишила без задоволення скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП від 06 червня 2019 року №1559/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19.
34. 07 червня 2019 року до ВРП надійшло подання її Другої Дисциплінарної палати від цієї ж дати№ 21773/0/9-19 про тимчасове, на шість місяців, відсторонення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсів підвищення кваліфікації із застосування норм Цивільного процесуального кодексу України і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
35. ВРП рішенням від 06 серпня 2019 року № 2033/0/15-19 тимчасово, на шість місяців, відсторонила суддю Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді й обов`язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсів підвищення кваліфікації із застосування норм Цивільного процесуального кодексу України і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, а також доручила Національній школі суддів України забезпечити проходження суддею ОСОБА_1 курсів підвищення кваліфікації з метою подальшого кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
36. Листом від 06 серпня 2019 року № 29319/0/9-19 ВРП повідомила ОСОБА_1 про зміст рішення від 06 серпня 2019 року № 2033/0/15-19, а листом від 15 серпня 2019 року № 30446/0/9-19 надіслала позивачу копію вказаного рішення (а. с. 171, 176, т. 2).
37. Вважаючи рішення ВРП від 06 серпня 2019 року № 2033/0/15-19 протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
38. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
39. Згідно зі статтею 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантується Конституцією та законами України.
40. Порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, законами № 1402-VIII та № 1798-VIII.
41. Статтею 108 Закону № 1402-VIII установлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
42. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
43. Згідно зі статтею 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора (пункт 3 частини першої цієї статті).
44. Статтею 1 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
45. За правилами статті 68 Закону № 1798-VIII тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності здійснюється ВРП на підставі рішення Дисциплінарної палати про застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.
Суддя, стосовно якого розглядається питання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності, та/або його представник може бути заслуханим на засіданні ВРП.
Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
За результатами розгляду подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
46. Статтею 69 Закону № 1798-VIII установлено, що рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
47. Відповідно до положень статей 5 і 18 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена та є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
48. Згідно із частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
49. Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 06 серпня 2019 року № 59 та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її 12 членами, які брали участь у його ухваленні (а. с. 133 - 135, 169, 170, т. 2).
50. Як убачається з витягу з протоколу від 06 серпня 2019 року № 59, оскаржуване рішення ВРП ухвалила у складі 12 її членів: ОСОБА_15, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які на момент прийняття рішення мали повноваження членів ВРП, що відповідає положенням частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII.
51. З огляду на викладене доводи скаржника про те, що ВРП на час ухвалення оскаржуваного рішення діяла, не набувши відповідних повноважень, є безпідставними.
52. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 указав, що члени ВРП ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які приймали рішення в складі Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19, та члени ВРП ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11, які приймали рішення ВРП від 06 червня 2019 року № 1559/0/15-19, не виконали покладеного на них пунктом 3 частини п`ятої статті 20 та частиною першою статті 33 Закону № 1798-VIII зобов`язання щодо відмови від участі в розгляді подання про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності та повинні були заявити самовідвід. На думку скаржника, прийняття вказаними членами ВРП рішень від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19 та від 06 червня 2019 року № 1559/0/15-19 відносно судді ОСОБА_1, за якими 07 червня 2019 року до ВРП надійшло подання її Другої Дисциплінарної палати про тимчасове відсторонення цього судді від здійснення правосуддя, свідчить не лише про упередженість складу ВРП при прийнятті оскаржуваного рішення від 06 серпня 2019 року № 2033/0/15-19, а й про невмотивованість цього рішення.
53. За змістом частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII у розгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді не беруть участі члени ВРП, які входять до Дисциплінарної палати, що ухвалила оскаржуване рішення.
54. Проаналізувавши наведені вище положення Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що вказаною нормою встановлено неможливість участі в розгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді тих членів ВРП, які брали участь у прийнятті цією Дисциплінарною палатою оскаржуваного рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. У такий спосіб законодавець установив неможливість участі члена ВРП в перевірці законності рішення, прийнятого за його ж участю. Натомість Закон № 1798-VIII не передбачає жодних заборон щодо участі у прийнятті рішення ВРП стосовно реалізації відповідного дисциплінарного стягнення тих членів ВРП, які брали участь у прийнятті Дисциплінарною палатою ВРП рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та у прийнятті ВРП рішення, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її відповідного дисциплінарного органу.
55. Окрім наведеного, Велика Палата Верховного Суду також бере до уваги те, що в разі задоволення самовідводів / відводів указаних в апеляційній скарзі членів ВРП реалізувати дисциплінарне стягнення було б неможливо, оскільки формально не існувало б складу ВРП, установленого для цього законом. У поєднанні із зазначеними вище аргументами настання такої ситуації є неприпустимим.
56. Таким чином, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 69 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
57. Оцінюючи рішення ВРП від 06 серпня 2019 року № 2033/0/15-19 на його відповідність пункту 3 частини другої статті 69 Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду вважає, що це рішення містить конкретну підставу тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності та є вмотивованим.
58. Так, підставою для тимчасового відсторонення ОСОБА_1 від здійснення правосуддя слугувало рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19, залишене без змін рішенням ВРП від 06 червня 2019 року № 1559/0/15-19, про притягнення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове, на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсів підвищення кваліфікації із застосування норм Цивільного процесуального кодексу України і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
59. Також у спірному рішенні наведено нормативно-правове обґрунтування його прийняття.
60. Позивач не ставить під сумнів правильності застосованих відповідачем правових норм.
61. Велика Палата Верховного Суду акцентує увагу на тому, що оскаржуване рішення ВРП не є рішенням про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань, оскільки для цього законами № 1402-VIII і № 1798-VIIIпередбачено процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу. Нормами зазначених вище законів не передбачено права ВРП переоцінювати вже встановлені нею обставини на стадії розгляду подання дисциплінарного органу про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.
62. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП у спірному рішенні навела обґрунтування його прийняття виходячи з тих меж умотивованості, яких вимагає закон при вирішенні питання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя за наслідками розгляду подання дисциплінарного органу ВРП.
63. Із цих підстав Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника щодо неналежної вмотивованості оскаржуваного рішення ВРП.
64. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 11-1152заі19
65. Крім цього, рішення ВРП від 06 червня 2019 року № 1559/0/15-19, яким залишено без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13 лютого 2019 року № 452/2дп/15-19 про притягнення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, було предметом судового розгляду в порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 КАС України, і Велика Палата Верховного Суду постановою від 13 лютого 2020 року у справі № 11-1007сап19 відмовила в задоволенні скарги ОСОБА_1 .
66. Велика Палата Верховного Суду в указаному рішенні погодилась з висновком ВРП про те, що, призначаючи справу про адміністративне правопорушення № 756/9253/17 до розгляду поза межами строків, передбачених статтями 277, 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя ОСОБА_1 не міг не усвідомлювати, що наслідком цього буде затягування розгляду справи та закриття адміністративного провадження у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Встановлені під час розгляду об`єднаної дисциплінарної справи, відкритої, зокрема, за скаргою ОСОБА_13, факти свідчать про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (невжиття суддею заходів щодо розгляду справи № 756/9253/17 протягом строку, встановленого законом).
67. У судовому рішенні також указано про правильність висновків ВРП про те, що дії судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 756/9538/16-ц щодо зміни позивачки ОСОБА_17 на третю особу з подальшою зворотною зміною на позивачку у судовому засіданні 09 листопада 2016 року, видалення представника позивачки із судового засідання, з`ясування обставин, які не входять до предмета доказування у вказаній категорії справ, прийняття відмови від позову без дійсного волевиявлення ОСОБА_17 свідчать про те, що суддя не забезпечив справедливого судового розгляду з дотриманням принципів диспозитивності, змагальності й рівності всіх учасників процесу та не сприяв позивачці ефективно реалізувати свої права нарівні з протилежною стороною через свого представника в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція). Встановлені під час розгляду об`єднаної дисциплінарної справи, відкритої, зокрема, за скаргою ОСОБА_12, факти свідчать про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарних проступків, передбачених:
- підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків);
- підпунктом "г" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII(порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом у наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості);
- пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII(у редакції станом на 09 листопада 2016 року) (у зв`язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод), що відповідає аналогічному положенню пункту 4 частини першої статті 106 чинної редакції цього Закону (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод).
68. Крім цього, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2020 року погодилась із висновком ВРП та її дисциплінарного органу про порушення суддею ОСОБА_1 при розгляді справи № 756/9538/16-ц обов`язків, передбачених статтями 1, 8 Кодексу суддівської етики, затвердженого 22 лютого 2013 року ХІ черговим з`їздом суддів України. Відтак у діях судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 756/9538/16-ц наявний також склад дисциплінарного проступку, передбаченогопунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояву неповаги до учасників судового процесу).
69. Велика Палата Верховного Суду, надавши в зазначеному судовому рішенні оцінку всім основним доводам і мотивам, якими ОСОБА_1 обґрунтував вимоги своєї скарги на рішення ВРП від 06 червня 2019 року № 1559/0/15-19, указала, що вони не спростовують обґрунтованості висновків ВРП та її дисциплінарного органу щодо наявності правових підстав для притягнення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та пропорційності застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове, на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсів підвищення кваліфікації із застосування норм Цивільного процесуального кодексу України і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
70. Велика Палата Верховного Суду не встановила передбачених статтею 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування рішення ВРП, дійшла висновку про те, що дії й рішення ВРП та її дисциплінарного органу не характеризувалася недоліками, які б могли поставити під сумнів принципи незалежності та неупередженості, як це було встановлено ЄСПЛ у рішеннях у справах "Олександр Волков проти України" (пункти 109-131) і "Куликов та інші проти України" (пункти 135-137), а подальший перегляд справи Великою Палатою Верхового Суду з урахуванням усіх ключових аргументів ОСОБА_1 гарантує відсутність впливу будь-яких недоліків на результат дисциплінарного провадження.
71. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
72. Згідно з положеннями частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
73. Таким чином, у силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України не потребують доказування факт вчинення позивачем зазначених вище дисциплінарних проступків та, як наслідок, правомірність рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове, на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсів підвищення кваліфікації із застосування норм Цивільного процесуального кодексу України і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
74. Крім цього, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2020 року надала оцінку доводам скаржника з приводу того, що Друга Дисциплінарна палата ВРП розглянула об`єднану дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_1 поза межами передбаченого частиною тринадцятою статті 49 Закону № 1798-VIII 90-денного строку, оскільки провадження в цій справі відкрито ухвалою від 16 липня 2018 року, а рішення в ній ухвалено дисциплінарним органом ВРП лише 13 лютого 2019 року. При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ця обставина не може бути визнана єдиною і беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП від 06 червня 2019 року № 1559/0/15-19.
75. Стверджуючи в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам позивача про притягнення його до дисциплінарної відповідальності після закінчення строків притягнення до такої відповідальності, скаржник помилково ототожнює строк розгляду Дисциплінарною палатою ВРП дисциплінарної справи зі строком давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, який установлений у частині одинадцятій статті 109 Закону № 1402-VIII, відповідно до якої дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
76. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, прийнятого в порядку застосування дисциплінарного стягнення, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (в тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).
77. Отже, рішення ВРП від 06 серпня 2019 року № 2033/0/15-19 про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від здійснення правосуддя прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстав для скасування вказаного рішення відповідно до статті 69 Закону № 1798-VIII немає.
78. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що виходячи з доводів, викладених позивачем у позовній заяві та в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 фактично просить суд апеляційної інстанції втрутитися в остаточну постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 11-1007сап19, яка набрала законної сили, переглянути цю постанову та дійти висновків, протилежних тим, що зроблені у вказаній постанові.
79. Водночас право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинне тлумачитись у світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами.
80. У цій справі питання про зміну висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих щодо позивача у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 11-1007сап19, ОСОБА_1 ставить в іншому провадженні - за позовом про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 06 серпня 2019 року № 2033/0/15-19 про своє тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя.
81. При цьому представниця позивача брала участь у розгляді справи № 11-1007сап19, наводила у Великій Палаті Верховного Суду ті самі аргументи, які наводить ОСОБА_1 у справі № 9901/544/19 і на які надано відповіді у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 11-1007сап19.
82. З огляду на це особливих чи непереборних обставин, які могли б виправдати втручання в остаточну постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2020 року, немає.
83. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення цього суду.