УХВАЛА
01 жовтня 2021 року
м. Київ
Провадження № 13-175зво21
Справа № 1-13/2002
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Британчука В.В.,
суддів: Анцупової Т.О., Власова Ю.Л., Григорʼєвої І.В., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Катеринчук Л.Й., Крет Г.Р., Лобойка Л.М., Пількова К.М., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Сімоненко В.М., Ситнік О.М., Ткача І.В., Штелик С.П.
перевірила заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вироку Апеляційного суду Хмельницької області від 21 березня 2002 року і
встановила:
Вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 21 березня 2002 року, який 30 липня 2002 року залишено без зміни Верховний Судом України, ОСОБА_1 засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України, пунктами "а", "г", "е", ст. 93, ч. 3 ст. 142Кримінального кодексу України 1960 року із застосуванням положень ст. 42 цього Кодексу до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, окрім житла.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 01 квітня 2021 року в справі "Фарзієв та інші проти України" (заяви № 63747/14 та 23 інших, у тому числі ОСОБА_1 ) констатував порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення.
02 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 від 29 липня 2021 року, у якій заявник просив скасувати призначене безальтернативне довічне позбавлення волі
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) від 26 серпня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження про перегляд за виключними обставинами судових рішень щодо нього, а заяву повернуто з усіма доданими до неї матеріалами. Таке рішення прийнято з урахуванням того, що відсутні правові підстави для відкриття провадження за виключними обставинами у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.
30 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшла повторна заява ОСОБА_1 про перегляд судових рішень з тих же самих підстав. Просить прийняти рішення, яким застосувати до нього покарання у виді позбавлення волі на певний строк та звільнити з-під варти у зв`язку з відбуттям строку покарання. Також просить поновити строк на звернення із заявою.
Перевіряючи підстави для відкриття провадження за заявою, Велика Палата виходить з такого.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.
01 квітня 2021 року рішенням ЄСПЛ у справі "Фарзієв та інші проти України" встановлено порушення Україною ст. 3 Конвенції щодо ОСОБА_1 стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення.
Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при ухваленні цього рішення, - оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований зміст порушення Конвенції та визнання порушення достатньо справедливою сатисфакцією - свідчать про допущення щодо ОСОБА_1 таких порушень Конвенції, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до вчинення порушень.
У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.
З урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень ЄСПЛ від 19 січня 2000 року встановлене Судом порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, якщо можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.
Щодо ОСОБА_1 таке повне відновлення попереднього юридичного стану, зокрема шляхом перегляду судових рішень та заміни призначеного покарання, на покарання, не пов`язане з довічним позбавлення волі, не є можливим, оскільки ЄСПЛ констатував порушення Конвенції лише щодо довічного ув`язнення без перспективи звільнення та не зробив висновку про порушення конвенційних прав заявника під час розгляду в судах справи щодо нього.
Констатоване порушення Конвенції щодо заявника може бути усунуто лише шляхом вжиття заходів загального характеру з боку держави (внесення Верховною Радою України змін і доповнень у відповідне законодавство).
Отже, підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 відсутні.
За таких обставин розгляд клопотання про поновлення строку вирішенню не потребує.
Керуючись статтями 459, 463, 464 Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду