Постанова
Іменем України
12 жовтня 2021року
м. Київ
справа № 333/2564/20
провадження № 51-2613 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Білик Н.В., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
захисника Кузнєцова Д.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Кузнєцова Д.О. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Запорізького апеляційного суду від 26 квітня 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
ВирокомКомунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Згідно з вироком, ІНФОРМАЦІЯ_2 о 02.20 год, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (категорії "В"), керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ-2171" реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався з трьома пасажирами в салоні автомобіля по вулиці Чубанова в м. Запоріжжі, зі швидкістю 100 км/год, що перевищує максимально дозволену швидкість руху в населеному пункті.
Під час руху ОСОБА_1, у порушення вимог пп. 2.1 а), 2.9 а), 10.1, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху, не переконавшись, що не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, безпричинно змінив напрямок, повертаючи рульове колесо в боки, внаслідок чого допустив бічний занос керованого ним автомобілю з виїздом на ліве узбіччя, де відбулось перекидання автомобілю в кювет та подальший контакт з деревом лівою бічною частиною кузова.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці пригоди.
Вироком Запорізького апеляційного суду від 26 квітня 2021 року скасовано вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання і ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. У решті вирок залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Кузнєцова Д.О., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що засуджений ОСОБА_1 повністю визнав свою вину, у скоєному щиро розкаявся, сприяв встановленню об`єктивної істини по справі, добровільно відшкодував шкоду і потерпілі просили не призначити йому покарання пов`язане з позбавлення волі. Крім того, ОСОБА_1 позитивно характеризується та має на утриманні малолітню дитину.
На касаційну скаргу захисника Кузнєцова Д.О. прокурор подав заперечення, в якому він, з наведенням відповідних мотивів, просить вирок апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник Кузнєцов Д.О. підтримав касаційну скаргу та просив скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо задоволення касаційної скарги та просив вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу та переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, кваліфікація дій за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі захисника не оспорюються.
Що стосується доводів про неправильне застосування кримінального закону, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, то колегія суддів вважає ці доводибезпідставними з огляду на таке.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно приписів ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керували транспортними засобами у стані сп`яніння, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 286 КК, який відповідно до вимог ст. 12 КК є тяжким злочином.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні засудженому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, в результаті якого настали тяжкі наслідки у виді смерті потерпілого, дані про особу засудженого, відшкодування збитків потерпілому та думку останнього про призначення засудженому несуворого покарання, а також обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття і сприяння розкриттю злочину, та обставини, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.
На підставі наведених даних, суд першої інстанції дійшов висновку про призначення ОСОБА_1 основного покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Водночас, суд першої інстанції необґрунтовано, без наведення відповідних мотивів, дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе без відбування покарання та звільнив його на підставі ст. 75 КК.
Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК, що потягнуло за собою невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через м`якість, просив скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, дійшов правильного висновку, що суд першої інстанції безпідставно звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробовуванням, застосувавши до нього положення ст. 75 КК, що призвело до неправильного застосування цим судом закону України про кримінальну відповідальність та потягнуло за собою невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через м`якість.
На думку касаційного суду, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, невідворотних наслідків у виді смерті потерпілого, даних про особу винного, який раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП через керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим був позбавлений права керувати транспортними засобами, а також підвищену суспільну небезпеку скоєного, таке рішення суду апеляційної інстанції про неможливість застосування положень ст. 75 КК та звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробовуванням, є законним та обґрунтованим.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що призначене ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого, відповідає меті покарання, є співмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам. Крім того, воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість колегія суддів не вбачає.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, касаційну скаргу захисника Кузнєцова Д.О. необхідно залишити без задоволення, а вирок суду апеляційної інстанції - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК,