Постанова
Іменем України
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 554/6777/17-ц
провадження № 61-17750 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
третя особа - приватний нотаріус Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволос Олег В`ячеславович;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Пилипчук Л. І., Чумак О. В., і касаційну скаргу приватного нотаріуса Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволоса Олега В`ячеславовича на рішення Октябрського районного
суду м. Полтави від 26 жовтня 2017 року у складі судді Гальонкіної Ю. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволос О. В.
(далі - приватний нотаріус), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява мотивована тим, що 24 березня 2015 року між ним та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір позики,
за умовами якого ОСОБА_2 передала йому у борг 500 тис. грн строком до 31 грудня 2015 року.
У січні 2017 року йому стало відомо про те, що 02 червня 2016 року постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Полтави головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - Шевченківський ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області) Дукою О. С. відкрито виконавче провадження № 51270820 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 суми боргу за вищевказаним договором позики у розмірі 533 991,10 грн. Зазначене виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 26 травня 2016 року приватним нотаріусом Семиволосом О. В., за реєстровим номером 623, про стягнення з нього
на користь ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 533 991,10 грн, з яких:
500 тис. грн - сума позики, 2 700 грн - витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису, 25 250 грн - сума боргу, нарахована відповідно до індексу інфляції за час прострочення повернення позики, 6 041,10 грн -
три процента річних за прострочення виконання зобов`язання за період
з 01 січня 2016 року по 26 травня 2017 року.
ОСОБА_1 вважав, що вищевказаний виконавчий напис нотаріуса вчинений з порушенням вимог закону та порядку його вчинення, оскільки заборгованість не була безспірною, так як доказом на підтвердження безспірності вимог може бути лише документ, яким боржник визнає суму заборгованості перед кредитором, проте нотаріус цього не перевірив,
а надані йому документи не свідчили про безспірність боргу. При цьому
у лютому 2017 року він оспорював договір позики у судовому порядку (справа № 542/149/17), вважаючи його недійсним, що також свідчить про наявність спору між позикодавцем і боржником та спірність суми боргу, яка стягнута за виконавчим написом. Крім того, виконавчий напис нотаріуса вчинено без його повідомлення, як боржника, про наявність боргу та вчинення виконавчого напису.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 26 травня 2016 року приватним нотаріусом Семиволосом О. В., за реєстровим номером 623 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 533 991,10 грн за договором позики від 24 березня 2015 року.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня
2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто
з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 3 200 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час вчинення виконавчого напису нотаріуса сума боргу була безспірною, про що свідчили надані нотаріусу та оформлені у встановленому законом порядку документи, нотаріус вчинив виконавчий напис правомірно, відповідно
до вимог законодавства і підстав для визнання його таким, що
не підлягає виконанню, відсутні. Нотаріус при вчиненні виконавчого напису виконав умови вчинення виконавчого напису, передбачені статтею 87, частиною першою статті 88 Закону України "Про нотаріат", перевірив належним чином безспірність боргу за переліком документів, який затверджений Кабінетом Міністрів України і пунктом 1 цього переліку не передбачено надання будь-яких зустрічних підтверджень чи заперечень боржника щодо безспірності боргу.
Також суд першої інстанції стягнув з позивача на користь відповідачки підтверджені письмовими доказами витрати на правову допомогу.
Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави
від 27 грудня 2017 року Октябрський районний суд м. Полтави стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 640 грн судового збору.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що питання про розподіл судових витрат не було вирішено при ухваленні рішення.
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення,
а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня
2017 року - без змін.
Додатковою постановою апеляційного суду Полтавської області
від 22 березня 2018 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Ухвалено додаткову постанову, якою стягнуто
з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати (пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції), а саме витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 5 тис. грн.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Семиволос О. В., про визнання виконавчого напису таким, що не
підлягає виконанню, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду (провадження № 61-19494св18).
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2020 року вищевказану справу повернуто на розгляд до колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (провадження № 14-68цс20).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року заяву колегії суддів: Крата В. І., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., про самовідвід від участі у розгляді справи № 554/6777/17-ц
задоволено. Справу передано на автоматизований розподіл (провадження № 61-19494св18).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової
палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову апеляційного
суду Полтавської області від 08 лютого 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження
№ 61-19494св18).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, учинений 26 травня 2016 року приватним нотаріусом Семиволосом О. В., зареєстрований за № 623, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 533 991,1 грн боргу за договором позики від 24 березня 2015 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса складається з двох етапів: підготовчий, який включає повідомлення боржника і безпосередньо учинення виконавчого напису, який включає подання нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, у тому числі і повідомлення боржника. Недотримання одного з етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Матеріали справи не містять доказів направлення позичальником - ОСОБА_2 листа-вимоги про повернення боргу та отримання боржником - ОСОБА_1 такого листа.
Отже, встановлена законом процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса
не була дотримана (виконана), а саме боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є окремою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
При цьому суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах: від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 і від 15 січня 2020 року у справі 305/2082/14, на які послався у подальшому Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду при попередньому скасуванні судового рішення у цій справі постановою від 27 серпня 2020 року.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави
від 26 жовтня 2017 року залишити у силі.
У касаційній скарзі приватний нотаріус Семиволос О. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової
палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2020 року за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду
від 11 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Октябрського районного суду
м. Полтави.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової
палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2020 року за касаційною скаргою приватного нотаріуса Семиволоса О. В. на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2017 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової
палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2020 року заяву ОСОБА_2 про відвід судді Жданової В. С. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Семиволос О. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за касаційними скаргами ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року і приватного нотаріуса Семиволоса О. В. на рішення Октябрського районного суду
м. Полтави від 26 жовтня 2017 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року визнано необґрунтованою.
Вирішення питання про відвід колегії суддів передано судді, який визначається у порядку встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 21 грудня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Жданової В. С. відмовлено.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи
між суддями від 22 вересня 2021 року справу передано судді-доповідачеві
у зв`язку зі звільненням у відставку попереднього судді-доповідача Жданової В. С .
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Семиволос О. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційний
суд, пославшись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду
у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14, провадження
№ 14-557цс19, не врахував висновків і мотивів Великої Палати Верховного Суду, яка, повертаючи ухвалою від 28 квітня 2020 року, провадження
№ 14-68цс20, справу № 554/6777/17, що переглядається, на розгляд
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зазначала, що у справі № 305/2082/14 Велика Палата Верховного Суду застосувала норми права та зробила висновки щодо можливості вчинення виконавчого напису про звернення стягнення за іпотечним договором, тоді як у справі, що переглядається, спір стосується договору позики грошових коштів. Ні нотаріус, ні вона, як позичальник,
не були зобовʼязані повідомляти боржника письмово про вчинення виконавчого напису за договором позики, так як ні умовами договору позики, ні положеннями закону таких дій за договором позики не передбачено. Письмова вимога про усунення порушення виконання зобовʼязання надсилається боржнику та майновому поручителю для одержання виконавчого напису лише по іпотечним договорам.
Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що обставини, на які посилається позивач, не відповідають дійсності, оскільки факт безспірності суми боргу було встановлено нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, а доказів зворотного позивачем не надано. Так, позивач дійсно звертався до суду з позовом про визнання договору позики недійсним, проте зробив це майже через рік після вчинення оспореного виконавчого напису нотаріуса та лише з метою зупинення виконавчого провадження щодо стягнення з нього отриманої і неповернутої суми позики. Оспорюваний позивачем виконавчий напис нотаріуса було вчинено з дотриманням вимог положень законодавства й підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, відсутні.
Касаційна скарга приватного нотаріуса Семиволоса О. В. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повинні були залишити позовну заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким,
що не підлягає виконанню, без розгляду, оскільки у провадженні Новосанжарського районного суду Полтавської області перебувала на той час справа № 542/149/17 за позовом ОСОБА_1 про визнання правочину (договору позики) недійсним та скасування оспореного виконавчого напису нотаріуса від 26 травня 2016 року. Таким чином, станом на 26 жовтня 2017 року у провадженні Октябрського районного суду
м. Полтави та Новосанжарського районного суду Полтавської області одночасно розглядалися дві позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Лише після відмови Октябрським районним судом
м. Полтави у позові у справі № 554/6777/17 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 подав до Новосанжарського районного суду Полтавської області клопотання про зміну позовних вимог, відповідно до яких ним було залишено без розгляду вимогу про скасування виконавчого напису нотаріуса від 26 травня
2016 року.
Оспорений виконавчий напис нотаріуса було вчинено з дотриманням
вимог Закону України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу приватного нотаріуса Семиволоса О. В., в якому зазначали, що вона підтримує доводи касаційної скарги приватного нотаріуса щодо скасування оскаржуваних судових рішень та залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
У січні 2021 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_1 на касаційні скарги ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Семиволоса О. В., в яких зазначено, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду
є законним та обґрунтованим, а доводи касаційних скарг - безпідставними. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позичальник не забезпечила його права та інтереси, як боржника, оскільки не повідомила його про початок процедури стягнення боргу за договором позики
на підставі виконавчого напису нотаріуса. Нотаріусом не перевірено, чи заборгованість за договором позики не є безспірною, так як не звернув уваги на те, що за умовами договору передбачено два способи погашення заборгованості, а саме: перший - перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника, а другий - передача грошових
коштів готівкою у визначеному місці. При поданні документів нотаріусу Горобченко С. Б. підтвердила лише той факт, що грошові кошти на її рахунок не надходили, проте не надала доказів того, що оплата не була проведена іншим альтернативним шляхом, передбаченим договором, а саме шляхом передачі грошових коштів готівкою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволосом О. В.,
за умовами якого ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 500 тис. грн, які останній зобов`язався повернути ОСОБА_2 без нарахування процентів до 31 грудня 2015 року.
Відповідно до пунктів 5, 7, 8 договору позики позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми на банківський рахунок позикодавця, відкритому у приватному акціонерному товаристві "Креді Агріколь Банк".
У разі прострочення виконання зобов`язання позичальником за договором позики позичальник зобов`язується сплатити позикодавцю суму боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,
а також три процента річних від простроченої суми.
У випадку невиконання позичальником зобов`язання за цим договором
він може бути поданий до стягнення. Звернення стягнення здійснюється
у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або в судовому порядку.
ОСОБА_1 у встановлений договором строк грошові кошти
ОСОБА_2 не повернув, не перерахував їх на банківський рахунок позикодавця, відкритому у приватному акціонерному товаристві "Креді Агріколь Банк".
26 травня 2016 року ОСОБА_2 у зв`язку з невиконанням боржником взятих на себе зобов`язань за договором позики та неповерненням грошових коштів позикодавцю у встановлений договором позики строк, звернулась до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису про стягнення боргу.
ОСОБА_2 надала нотаріусу заяву про вчинення виконавчого
напису, оригінал договору позики, посвідчений приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволосом О. В. від 24 березня 2015 року за реєстровим № 219, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, розрахунок заборгованості за договором позики та банківську виписку за рахунком ОСОБА_2 щодо відсутності надходження коштів від платника ОСОБА_1 для підтвердження безспірності заборгованості.
На підставі цієї заяви та доданих до неї документів 26 травня 2016 року приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволос О. В. за реєстровим номером 623
вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 533 991,10 грн за договором позики від 24 березня 2015 року, з яких 500 тис. грн - сума позики, 2 700 грн - витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису, 25 250 грн - сума боргу, нарахована відповідно до індексу інфляції за час прострочення повернення позики, 6 041,10 грн - три процента річних за прострочення виконання зобов`язання за період з 01 січня 2016 року по 26 травня
2016 року.
02 червня 2016 року постановою державного виконавця Октябрського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса.
У лютому 2017 року ОСОБА_1, дізнавшись про вчинений виконавчий напис, звернувся до Новосанжарського районного суду Полтавської
області з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволос О. В., про визнання правочину недійсним (справа № 542/149/17), який на час ухвалення рішення районним судом не будо розглянуто.