Постанова
Іменем України
06 жовтня 2021 року
місто Київ
справа № 501/1774/18
провадження № 61-10192св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", ОСОБА_2, приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Янковська Ольга Сергіївна,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у липні 2018 року звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсними договір від 10 листопада 2017 року № 56/К про відступлення прав вимоги; договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 10 листопада 2017 року, реєстровий №2972; договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 10 листопада 2017 року, реєстровий № 2973, що укладені між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") та ОСОБА_2 . Також просила визнати протиправними та скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Янковської О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 травня 2018 року, індексний номер 41336112, про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок, загальною площею 238, 9 кв. м, житловою площею 42, 8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Янковської О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 травня 2018 року, індексний номер 41340163, про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5121084200:02:003:1330, площею 0, 1398 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування позову посилалася на те, що 10 листопада 2006 року між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк")укладено договір про надання споживчого кредиту № 11074072000 та договір про надання споживчого кредиту № 11074251000. Відповідно до умов договорів ОСОБА_3 отримав кредит в іноземній валюті в сумі 20 000, 00 дол. США та кредитну лінію, який він зобов`язується повернути у повному обсязі не пізніше 10 листопада 2013 року або достроково, зі сплатою 11, 3 % річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за первісним договором ОСОБА_3 за іпотечним договором від 10 листопада 2006 року передав у іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0, 1398 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5121084200:02:003:1330.
20 серпня 2008 року між ОСОБА_3 та АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту № 11385368000 та договір про надання споживчого кредиту № 11385373000. Відповідно до умов цих договорів ОСОБА_3 отримав кредит в іноземній валюті в сумі 10 000, 00 дол. США та кредитну лінію, який він зобов`язався повернути у повному обсязі не пізніше 20 серпня 2018 року або достроково, зі сплатою 14, 5 % річних за користування кредитом та сплатою ануїтетних платежів.
З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами ОСОБА_3 передав у наступну іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, площею 0, 1398 га, кадастровий номер 5121084200:02:003:1330.
З метою забезпечення виконання зазначених кредитних договорів з боку ОСОБА_3 між позивачем та АКІБ "УкрСиббанк" 10 листопада 2006 року та 20 серпня 2008 року укладено договори поруки, згідно з якими позивач взяла на себе зобов`язання перед АКІБ "УкрСиббанк" відповідати за виконання ОСОБА_3 усіх його зобов`язань.
08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), яке є правонаступником АКІБ "УкрСиббанк", та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), укладено договір купівлі продажу прав вимоги за кредитами.
Під час розгляду цивільної справи № 496/3275/14-ц, яка знаходиться в провадженні Біляївського районного суду Одеської області, позивач дізналася про те, що на підставі договору від 10 листопада 2017 року № 56/к про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 10 листопада 2017 року, реєстровий № 2973, договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 10 листопада 2017 року, реєстровий № 2972, право власності на спірне майно перейшло до ОСОБА_2 . У зв`язку з тим, що спірне майно є спільною сумісною власністю, є предметом спору та належить ОСОБА_3 та позивачу в рівних частках, позивач вважає, що правочини, на підставі яких майно перейшло у власність ОСОБА_2, є незаконними, а тому мають бути визнані недійсними, у зв`язку з чим позивач і звернулася до суду з відповідним позовом.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідачі позов не визнали, вважали його необґрунтованим, таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції обґрунтовував ухвалене рішення тим, що відповідно до змісту статей 512, 1077 ЦК України проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і негрошової (роботи, товари, послуги) вимоги. ЦК України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України), тому суд вважає, що договір відступлення прав вимоги було укладено з дотриманням вимог законодавства.
Посилання позивача на те, що її цивільні права та обов`язки були порушенні спірними договорами відступлення прав вимоги, суд не може узяти до уваги у зв`язку з тим, що під час укладення договорів іпотеки від 10 листопада 2006 року та 20 серпня 2008 року роз`яснено, що можливе позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки. Про цей факт повідомлений ОСОБА_3, а також ознайомлено позивача з цим договором, оскільки без її згоди неможливо було укласти договори іпотеки, тому суд визнав, що позивач була повідомлена про можливість передачі іпотечного майна іпотекодержателю.
Постановою Одеського апеляційного суду від 17 червня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано недійсними договір від 10 листопада 2017 року № 56/К про відступлення права вимоги; договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 10 листопада 2017 року, реєстровий №2972; договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 10 листопада 2017 року, реєстровий № 2973, що укладені між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 . Визнано протиправними та скасовано рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Янковської О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 травня 2018 року, індексний номер 41336112, про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок, загальною площею 238, 9 кв. м, житловою площею 42, 8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Янковської О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 травня 2018 року, індексний номер 41340163, про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5121084200:02:003:1330, площею 0, 1398 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що з врахуванням розміру заборгованості, право вимоги якої відступається згідно з додатком № 1 до договору та становить 7 509 695, 95 грн, та вартості права вимоги у розмірі 732 678, 00 грн, наявні підстави для висновку, що різниця, яка становить 6 777 017, 95 грн, є дисконтом, тобто платою (фінансовою вигодою), яку отримує фактор за договором факторингу, у цьому випадку - ОСОБА_2 . Отже, оспорювані договори відступлення прав вимоги мають ознаки факторингу.
Однак ОСОБА_2 не є банком або іншою фінансовою установою, які відповідно до закону мають право здійснювати факторингові операції, тобто не може бути фактором за договором відступлення права вимоги з ПАТ "Дельта Банк". У постанові від 31 жовтня 2018 року (справа № 465/646/11, провадження № 14-222цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним. Фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.
Крім того, іпотечний договір від 20 серпня 2008 року не містить застереження, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, сторони погодили можливість виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Однак під час державної реєстрації прав договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, не був наданий разом із договором іпотеки, що свідчить про відсутність належних доказів на підтвердження прав ПАТ "Дельта Банк" та, відповідно, свідчить про відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення та проведення реєстраційних дій у зв`язку з цим.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк"
ПАТ "Дельта Банк" 09 липня 2020 року звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2020 року, залишити без змін рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 листопада 2019 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження наведеного судового рішення заявником визначено, що:
- оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права;
- оскаржуване судове рішення висновках не відповідає правовим висновкам, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 161/5127/17-ц (провадження
№ 61-17635св18), від 31 липня 2019 року у справі № 910/4816/18. Крім того, суд дійшов помилкового висновку про те, що у договорі відсутнє іпотечне застереження, з огляду на що безпідставно скасував рішення нотаріуса про реєстрацію права власності за відповідачем.
Тож серед підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції заявником зазначена та підстава, яка згадана у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_2
ОСОБА_2 14 липня 2020 року звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2020 року, залишити без змін рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 листопада 2019 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження наведеного судового рішення заявником визначено, що:
- оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права;
- оскаржуване судове рішення у своїх висновках не відповідає правовим висновкам, викладеним, зокрема у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 161/5127/17-ц (провадження
№ 61-17635св18).
Тож серед підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції заявником зазначена та підстава, яка згадана у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що свідчить про виконання нею вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 у жовтні 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду відзиви, у яких просила касаційні скарги ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2020 року залишити без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалами Верховного Суду від 24 липня 2020 року відкрито касаційні провадження у справі за касаційними скаргами ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2, ухвалою від 27 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10 листопада 2006 року між ОСОБА_3 та АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту № 11074072000 та договір про надання споживчого кредиту № 11074251000.
Відповідно до умов зазначених договорів ОСОБА_3 отримав кредит в іноземній валюті у сумі 20 000, 00 дол. США та кредитну лінію, який зобов`язувався повернути у повному обсязі не пізніше 10 листопада 2013 року або достроково, зі сплатою річних за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за первісним кредитним договором ОСОБА_3 передав у іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці, площею 0, 1398 га, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності; земельну ділянку, площею 0, 1398 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності.
10 листопада 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань, що виникли з кредитного договору № 11074072000.
20 серпня 2008 року між ОСОБА_3 та АКІБ "УкрСиббанк" укладено договори про надання споживчого кредиту № 11385368000 та № 11385373000. Відповідно до умов зазначених договорів ОСОБА_3 отримав кредит в іноземній валюті у сумі 100 000, 00 дол. США та кредитну лінію, який зобов`язувався повернути у повному обсязі не пізніше 20 серпня 2018 року або достроково, зі сплатою 14, 5 % за користування кредитом та сплатою ануїтетних платежів.
20 серпня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавець з метою забезпечення зобов`язань, що випливають з кредитного договору, передав в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташованих на земельній ділянці площею 0, 1398 га, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності; земельну ділянку, площею 0, 1398 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності.
20 серпня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань, що виникли з кредитного договору від 20 серпня 2008 року № 11385368000.
20 серпня 2008 року з метою забезпечення виконання зазначених зобов`язань ОСОБА_3 між позивачем ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" укладений договір поруки № 224473.
На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 27 жовтня 2009 року АКІБ "УкрСиббанк" змінило назву ПАТ "УкрСиббанк".
08 грудня 2011 року ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" уклали договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г., за реєстровим № 2949, відповідно до умов якого ПАТ "УкрСиббанк" відступив, а ПАТ "Дельта Банк" набув права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, серед яких є і кредитні договори № 11074072000 та № 11074251000 від 10 листопада 2006 року, кредитні договори від 20 серпня 2008 року № 11385368000 та № 11385373000.
Відповідно договору від 10 листопада 2017 року № 56/к про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, протоколу електронних торгів від 24 листопада 2017 року № UA-EA-2017-10-12-000097-а, договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 10 листопада 2017 року, реєстровий № 2973, договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 10 листопада 2017 року, реєстровий № 2972 право власності на спірне майно перейшло до ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 4.1 оскаржуваного договору за відступлення прав вимоги за основними договорами новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 732 678, 00 грн.
Згідно з пунктом 2.2 договору розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, зазначений у додатку № 1 до цього договору.
Згідно з додатком № 1 до договору від 10 листопада 2017 року № 56/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги встановлено, що загальна сума заборгованості за кредитними договорами на дату відступлення прав вимоги становить 7 509 695, 95 грн, що складається із: заборгованість за кредитним договором № 11074072000 - 947 805, 26 грн; заборгованість за кредитним договором № 11385368000 - 6 561 890, 69 грн.