Постанова
Іменем України
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 607/23087/19
провадження № 61-140св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І, Храпак Н. М.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання недійсним договору купівлі-продажу.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 07 червня 2003 року між нею та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 березня 2019 року. У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є особою з інвалідністю.
За час шлюбу подружжя набуло у власність житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 48 кв. м; земельні ділянки, розташовані на території Цебрівської сільської ради, площею 0,084 га та 0,223 га; автомобіль "Шевроле Авео", 2008 року випуску, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 .
09 листопада 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (сестра відповідача), тобто під час перебування ОСОБА_2 у шлюбі з ОСОБА_1, без її згоди укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля "Шевроле Авео", 2008 року випуску, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 .
Оскільки будинок, земельні ділянки та автомобіль є об`єктами спільної сумісної власності та враховуючи, що на її утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, один з яких має інвалідність, позивач просила відступити від засад рівності часток подружжя та визнати за нею:
- право власності на 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 48 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- право власності на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,084 га згідно з державним актом на землю серії ЯЕ №123690 та на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,223 га згідно з державним актом на землю серії ЯЕ №123689;
- скасувати договір купівлі-продажу від 09 листопада 2018 року №6141/2018/1183018 транспортного засобу "Шевроле Авео", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини автомобіля "Шевроле Авео", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
У січні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації.
В обґрунтування вимог зустрічного позову ОСОБА_2 зазначав, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 вони проживали у квартирі АДРЕСА_2, у якій за рахунок спільних коштів провели капітальний ремонт. Загальна вартість вкладених у ремонт коштів становить 115 140,00 грн, половина з яких - 57 570,00 грн, просив стягнути з ОСОБА_1 відповідно до статей 57, 60, 62, 70 СК України.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі - продажу автомобіля "Шевроле Авео", 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, № 6141/2018/1183018 від 09 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля Шевроле Авео", 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 48 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,084 га згідно з державним актом на землю серії ЯЕ № 123690 та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,223 га згідно з державним актом на землю серії ЯЕ № 123689.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 48 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки площею 0,084 га та 0,223 га є спільною сумісною власністю подружжя, яке підлягає поділу в рівних частках.
Встановивши, що автомобіль "Шевроле Авео", 2008 року випуску, державний реєстраційний знак НОМЕР_1, був набутий за спільні кошти подружжя у період шлюбу, а отже є їх спільною сумісною власністю, суд першої інстанції дійшов висновку, що неотримання згоди іншого з подружжя при відчуженні такого майна є порушенням вимог статей 60, 61, 63 СК України, та підставою для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу автомобіля.
Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, не приховував, не знищував та не пошкоджував спільного майна, витрачав кошти в інтересах сім`ї та сплачує аліменти, суд першої інстанції вважав відсутніми підстави для відступу від засад рівності часток подружжя, у зв`язку з чим дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, визнавши за нею право власності на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок, земельних ділянок та автомобіля.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів збільшення вартості квартири внаслідок проведених подружжям ремонтних робіт, а отже не довів наявність підстав для задоволення позову.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 серпня 2020 року в частині визнання права власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будовами та спорудами, житловою площею 48,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та визнання права власності на 1/2 частину земельних ділянок площею 0,084 га згідно з державним актом на землю серії ЯЕ №123690, та площею 0,223 га згідно з державним актом на землю серії ЯЕ №123689, скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
У решті рішення місцевого суду залишено без змін, поновлено дію рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 серпня 2020 року щодо вирішення питання про поділ автомобіля. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права при вирішенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу №6141/2018/1183018 транспортного засобу "Шевроле Авео", 2008 року випуску, державний реєстраційний знак НОМЕР_1, укладений 09 листопада 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину автомобіля. Апеляційний суд також визнав обґрунтованим висновок місцевого суду про недоведеність зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .
Разом з тим, апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про поділ між подружжям житлового будинку та земельних ділянок. Зазначив, що оскільки ОСОБА_2 набув право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 48 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на земельні ділянки площею 0,084 га та 0,223 га на підставі рішення Зборівського районного суду від 17 грудня 2010 року, то зазначене нерухоме майно є його особистою приватною власністю. Оскільки ОСОБА_1 не оспорювала та не ставила питання про визнання за нею на 1/2 права власності на житловий будинок та дві земельні ділянки після ухвалення Зборівським районним судом рішення від 17 грудня 2010 року, доказів щодо придбання цих об`єктів за спільні кошти подружжя не надала, а також беручи до уваги відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки та, що вони не зареєстровані у встановленому законом порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поділу зазначеного майна, оскільки воно не є спільною сумісною власністю подружжя.
Узагальнені доводи касаційної скарги та позицій інших учасників справи
У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій заявник просила скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року та залишити в силі рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 серпня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 401/1221/16-ц, від 03 грудня 2018 року у справі № 525/511/16-ц, від 24 січня 2019 року у справі № 729/1170/16-ц, від 31 січня 2019 року у справі № 686/23104/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не враховував висновків, викладених у вказаних вище постановах Верховного Суду, щодо дотримання презумпції права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя в судовому порядку, при цьому тягар доказування обставин, необхідних для її спростування, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Вказувала на те, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами факт того, що набуті у шлюбі житловий будинок та земельні ділянки були придбані виключно за його кошти, навпаки як і під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, так і в самій апеляційній скарзі відповідач зазначав, що діяв в інтересах сім`ї, а отже на спірне майно, поширюється правовий режим спільної сумісної власності подружжя. Сама по собі відсутність державної реєстрації права власності на земельні ділянки, не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки державна реєстрація є лише посвідченням речового права на об`єкт нерухомості, набутого на підставі рішення Зборівського районного суду від 17 грудня 2010 року.
У березні 2021 року до суду касаційної інстанції від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновком апеляційного суду, який ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції 15 лютого 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.