ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/1197/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Волковицької Н.О.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Харківської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року (головуючий - Слободін М. М., судді: Дучал Н. М., Тихий П. В.) та ухвалу Господарського суду Харківської області від 15 квітня 2021 року (суддя Прохоров С. А.) про забезпечення позову, у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко"
до Харківської міської ради
про визнання незаконним і скасування рішення та визнання договору оренди землі поновленим
ХРОНОЛОГІЯ СПОРУ
1. Приватне акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" (далі - позивач, ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко") звернулося до суду з позовом до Харківської міської ради (далі - відповідач, Рада), в якому просило (1) визнати незаконним та скасувати пункт 14 додатку №2 до рішення Ради від 24.02.2021 № 48/21 щодо надання дозволу територіальній громаді м. Харкова на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,2200 га з кадастровим номером 6310136600:09:001:0015 для експлуатації торговельного майданчику з організацією торгівлі автозапчастинами та автомобілями по просп. Ювілейному ріг вул. Академіка Павлова (далі - спірне рішення); (2) визнати поновленим договір оренди від 03.08.2004 земельної ділянки площею 0,2200 га з кадастровим номером 6310136600:09:001:0015 для експлуатації торговельного майданчику з організацією торгівлі автозапчастинами та автомобілями по просп. Ювілейному ріг вул. Академіка Павлова (далі - земельна ділянка) на той саме строк і на тих саме умовах; (2) визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 03.08.2004 в редакції, викладеній в позовній заяві.
2. Після відкриття провадження у справі позивач подав до місцевого господарського суду заяву про забезпечення позову, у якій просив:
- зупинити дію спірного рішення до розгляду справи по суті;
- заборонити Раді, а також іншим особам, що можуть вчиняти юридично значущі дії для реалізації спірного рішення, у тому числі, але не виключно: виконавчим органам Ради, КП "Міський торговий ринок", ГУ Держгеокадастру у Харківській області та його структурним підрозділам, державним кадастровим реєстраторам, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, юридичним та фізичним особам, які здійснюють землеустрій, проводити будь-які дії щодо поділу, виділення, розробки технічної документації, проекту землеустрою, виділення (встановлення), визначення меж в натурі, передачі в оренду/інше право користування, будь-яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки.
3. Позивач зазначив, що реалізація оспорюваного рішення створює реальну загрозу для його прав та інтересів, оскільки земельна ділянка, яку орендує ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко", припинить своє існування як об`єкт цивільних прав, що унеможливить ефективний захист права оренди позивача без нових звернень до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року, заяву позивача про забезпечення позову задоволено. До вирішення спору по суті: (1) зупинено дію спірного рішення; (2) заборонено Раді, а також іншим особам, що можуть вчиняти юридично значущі дії для реалізації спірного рішення, у тому числі, але не виключно: виконавчим органам Ради, КП "Міський торговий ринок", ГУ Держгеокадастру у Харківській області та його структурним підрозділам, державним кадастровим реєстраторам, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, юридичним та фізичним особам, які здійснюють землеустрій, проводити будь-які дії щодо поділу, виділення, розробки технічної документації, проекту землеустрою, виділення (встановлення), визначення меж в натурі, передачі в оренду/інше право користування, будь-яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки.
5. Суди констатували, що реалізація спірного рішення створює реальну загрозу для прав та інтересів позивача, оскільки в разі припинення існування земельної ділянки захист права оренди позивача щодо цієї ділянки значно ускладниться або взагалі стане неможливим без нових звернень до суду.
6. Крім того, апеляційний господарський суд акцентував увагу на існуванні фактичних правовідносин оренди земельної ділянки між сторонами спору у зв`язку з отриманням відповідачем орендної плати, тоді як позивач продовжує фактично користуватись земельною ділянкою. У зв`язку з чим поділ земельної ділянки унеможливить ефективний захист прав позивача, що у свою чергу свідчить про наявність зв`язку між вжитими заходами забезпечення та заявленими позовними вимогами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводів особи, яка подала касаційну скаргу
7. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати.
8. Скарга обґрунтована порушенням судами приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки ними не враховано, що задоволення заяви позивача не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та співмірності. Судами проігноровано те, що застосовані заходи порушують права відповідача та спричиняють невиправдане обмеження у реалізації останнім правомочностей власника земельної ділянки. При цьому апеляційний суд, надаючи оцінку фактичному стану правовідносин сторін та законності спірного рішення Ради, вийшов за межі апеляційної скарги та встановив обставини, які підлягають дослідженню виключно при вирішенні спору по суті.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
9. Позивач заперечує проти доводів касаційної скарги та вважає їх необґрунтованими. Оскаржувані судові рішення вважає законними, а тому просить залишити їх без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції
10. Згідно зі статтею 136 ГПК України (в редакції, чинній до 04.08.2021) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
11. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
12. Відповідно до частин 1, 4 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
13. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві здійснювати певні дії.
14. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
15. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язано застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише застереження у заяві про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення або імовірну неможливість ефективного поновлення прав позивача без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
16. Оскільки ТОВ "Концерн АВЕК та Ко" звернулося до суду у даній справі з позовною вимогою немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
17. При цьому в такому немайновому спорі має досліджуватися і те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
18. У вказаних висновках колегія суддів Касаційного господарського суду звертається до усталених правових висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі № 917/751/19.
19. Як вже зазначалося, звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач, з доводами якого погодились суди, вказував, що земельна ділянка щодо якої відповідачем прийнято спірне рішення (про надання дозволу на поділ, розроблення технічної документації) є предметом договору оренди, з питання поновлення якого позивач і звернувся до суду у даній справі. На думку заявника, прийняття Радою вказаного рішення та його виконання призведуть до припинення існування земельної ділянки, як об`єкта цивільних справ, а отже невжиття таких заходів (зупинення дії рішення та заборона відповідачу та іншим особам вчиняти дії щодо його виконання) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі задоволення позову.
20. Утім, Верховним Суд не підтримує такі висновки судів з огляду на таке.