ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/399/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." - Харицької А.М.,
відповідача - 1 - публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" - Кібця Р.Р.,
відповідача - 2 - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кібця Р.Р.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 - Українцевої К.Л.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" - Луговика Є.В.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." (далі- Товариство)
на рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2020 (суддя - Марченко О.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 (головуючий суддя - Куксов В.В., судді Яковлєв М.Л. і Шаптала Є.Ю.)
зі справи № 910/399/20
за позовом Товариства
до: публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (далі - Банк);
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд)
про скасування рішення від 17.07.2019 №1805 та визнання недійсними результатів прилюдних торгів (аукціону),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - Компанія),
ВСТАНОВИВ:
1. Позов було подано про: скасування рішення Фонду від 17.07.2019 №1805 (далі - Рішення №1805) про затвердження порядку продажу активів (майна) Банку в частині включення права вимоги за кредитним договором від 28.08.2013 №129/08-13 (далі - Кредитний договір), укладеним Банком і Товариством, що підлягають продажу; визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу права вимоги за Кредитним договором (лот № GL16N08957), проведених 09.08.2019; визнання нікчемним договору від 22.10.2019 №14 (далі - Договір №14) про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за Кредитним договором.
2. Рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021, у позові відмовлено.
3. У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство з посиланням на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просить оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
4. За доводами скаржника, відповідні судові рішення є незаконними, необґрунтованими, такими, що порушують норми матеріального і процесуального права та не відповідають правовим висновкам Верховного Суду.
5. У відзиві на касаційну скаргу Компанія заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та те, що вони "зводяться до спонукання суду касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів та обставин у справі, здійснених судами попередніх інстанцій, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції".
6. Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.
7. Товариство у письмових поясненнях щодо відзиву Компанії на касаційну скаргу не погоджується з аргументами наведеними Компанією у відзиві на касаційну скаргу та просить касаційну скаргу задовольнити в повному обсязі.
8. Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
8.1. Товариством (позичальник) і Банком (кредитор) укладено Кредитний договір, за яким кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (30 000 000 грн.) на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
8.2. На забезпечення виконання Кредитного договору Банком і фізичними особами у 2013 році укладено низку іпотечних договорів.
8.3. 30.08.2013 Товариством (позичальник) і Банком укладено договір №23/08-13 на відкриття Банком вкладнику вкладного рахунку.
8.4. 19.08.2014 Правлінням Національного банку України (НБУ) прийнято постанову №510/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" шляхом призначення куратора".
8.5. 11.09.2014 Товариство перерахувало Банку кошти в рахунок погашення кредиту та відсотків за Кредитним договором.
8.6. Постановами Правління НБУ Банк було віднесено до категорій спочатку проблемних, а згодом - неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду у Банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у Банку.
8.7. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17.07.2019 №1805 вирішено, зокрема, визначити активи Банку, що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні).
09.08.2019 проведено електронний аукціон з продажу права вимоги за Кредитним договором.
Переможцем-учасником визначено Компанію.
8.8. 22.10.2019 Банком і Компанією (новий кредитор) укладено Договір №14, за умовами якого, зокрема, Банк відступає новому кредитору за плату належні Банку права вимоги та майнові права Банку до позичальників та іпотекодавців, зазначених у додатку №1 до Договору №14 (боржники).
8.9. Суд першої інстанції у прийнятті рішення зі справи виходив з того, що, оскільки операція, проведена 11.09.2014, з перерахування Товариством коштів у сумі 30 000 000 грн. є нікчемною в силу приписів пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", то й договори, укладені за результатами такої операції, є нікчемними. Таким погашенням було порушено суть та мету встановлених постановою Правління НБУ від 19.08.2014 №510/БТ обмежень щодо прийняття розрахунків виключно через кореспондентський рахунок НБУ.
Так, погашення заборгованості за Кредитним договором відбувалося за рахунок депозитних коштів. Перерахування коштів проводилося в межах Банку в період неспроможності виконання ним своїх грошових зобов`язань, без залучення реальних коштів в оплату договору.
8.10. За висновком суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, жодних порушень стосовно включення права вимоги за Кредитним договором до ліквідаційної маси - немає.
9. Відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) НБУ не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
10. Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. За пунктом 6 статті 2 названого Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
11. За вимогами частин першої, другої і четвертої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
12. Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з такої підстави: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством.
13. Згідно з частиною четвертою статті 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" НБУ мав право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок. Тобто, зобов`язання проведення розрахунків через консолідований кореспондентський рахунок та заборона використання прямих кореспондентських рахунків не є тотожними поняттями.
14. Відповідно до Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 16.08.2006 №320, консолідований кореспондентський рахунок - це кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ і на якому об`єднані кошти банку та його філій для роботи банку у системі електронних платежів за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.
15. З огляду на застосовані судами законодавчі приписи та з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи вони дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.
Зі змісту касаційної скарги не вбачається невідповідності оскаржуваних судових рішень правовим висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах останнього, на які посилається скаржник.
15. Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.
Позивачем у даній справі не обґрунтовано належним чином порушення його прав/законних інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.
Так, з установлених обставин справи вбачається, що Товариство звернулося з позовними вимогами про скасування рішення Фонду щодо затвердження продажу активів майна Банку (в певній частині) та про визнання недійсним результатів торгів (аукціону), не будучи учасником відповідних торгів (аукціону). При цьому Товариством не обґрунтовано (і не доведено в судах попередніх інстанцій), що на час звернення з позовом у даній справі до нього пред`являлися б будь-ким будь-які вимоги, пов`язані з результатом цих торгів (аукціону). Сама лише теоретична можливість пред`явлення подібних вимог у майбутньому не свідчить про порушення прав/законних інтересів Товариства, тим більше, що воно не позбавлене буде права й можливості заперечувати проти них (у разі їх пред`явлення) на загальних підставах.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 у справі № 639/4836/17 зазначив, що "законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов`язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору".
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 914/2567/17, від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18, від 28.01.2020 у справі № 924/1208/18, від 10.04.2020 у справі № 346/2447/17, від 07.06.2021 у справі № 648/3596/19 (провадження № 61-12225св20).
16. Що ж до відхилення судом апеляційної інстанції клопотання Товариства про витребування та дослідження оригіналу акта комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності, то названим судом правомірно відзначено, що Товариством (позивачем) не аргументовано причин того, що відповідне клопотання не було подано до суду першої інстанції, і не доведено неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції (або заявлення відповідного клопотання до цього суду) з причин, що об`єктивно не залежали від Товариства.
17. Крім того, позовна вимога про визнання Договору №14 нікчемним не узгоджується з вимогами закону, оскільки в силу частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом, і в цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
18. Суд бере до уваги доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, як такі, що відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи.
19. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятих ними рішень.
20. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасувань.
20. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд