ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/667/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г.- головуючий, Банаська О.О., Жукова С.В.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю представників: ОСОБА_1 - адвоката Буртового М.В., ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ" - адвоката Галь А.М., розпорядника майна - арбітражного керуючого Кізленка В.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021
у справі № 910/667/21
за заявою ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ"
про відкриття провадження у справі про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 (суддя Пасько М.В.) відкрито провадження у справі № 910/667/21 про банкрутство ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Визнано ОСОБА_1 кредитором ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ" на загальну суму 23 126 473,38 грн. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ" арбітражного керуючого Кізленка В.А.
Ухвала суду першої інстанції мотивована неможливістю боржника - ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ" виконати майнові зобов`язання за договором поруки, укладеним 10.05.2018 між ним та ініціюючим кредитором - ОСОБА_1 . При цьому встановлено, що доказів можливості виконати свої зобов`язання перед заявником і погасити заборгованість у відповідності до ч. 3 ст. 39 КзПБ ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ" суду не надано.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 (колегія суддів: Поляков Б.М. - головуючий, Пантелієнко В.О., Доманська М.Л.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі № 910/667/21 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ"ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ".
За висновком суду апеляційної інстанції, між боржником та ініціюючим кредитором існує спір про право, що згідно з ч. 6 ст. 39 КУзПБ є підставою для відмови ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ".
ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 і залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі № 910/667/21.
Підставами касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає пункти 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України, а саме: застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Так, заявник касаційної скарги вважає, що висновок апеляційного суду про наявність спору про право та, відповідно, передчасність відкриття провадження у справі про банкрутство, суперечить висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20, від 18.03.2021 у справі № 911/1922/20, від 02.02.2021 у справі № 922/2503/20, від 24.09.2020 у справі № 916/3619/19, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20.
При цьому, ОСОБА_1 наголошує на відсутності на дату відкриття 04.02.2021 провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ" спору про право між боржником та ініціюючим кредитором з огляду на те, що 26.11.2020 Голосіївським районним судом міста Києва у справі № 752/1591/20 прийнято ухвалу, якою зустрічну позовну заяву ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ" до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки залишено без розгляду і ця ухвала відповідно до ст. 261 ЦПК України набрала законної сили негайно після її проголошення. На думку ініціюючого кредитора, оскарження боржником ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від у справі № 752/1591/20 до апеляційного суду не зупиняло дію даної ухвали та її виконання.
Разом з цим, заявник касаційної скарги стверджує про порушення апеляційним судом норм процесуального права, які, на думку ОСОБА_1, призвели до порушення його права на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, ініціюючий кредитор у касаційній скарзі послався на те, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 21.05.2021 у справі № 752/1591/20 на підставі ч. 3 ст.7 КУзПБ передано матеріали цієї справи на розгляд Господарського суду міста Києва в межах провадження справи № 910/667/21 про банкрутство ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ", але фактично після винесення оскаржуваної постанови від 25.05.2021 про відмову у відкритті провадження у справі № 910/667/21 про банкрутство ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ", у поєднанні з направленням справи №752/1591/20, яка перебувала у провадження Голосіївського районного суду міста Києва, до господарського суду, який розглядає справу про банкрутство боржника, ОСОБА_1 позбавлений права на доступ до суду оскільки ГПК України не передбачає процедури повернення справи назад до суду, після винесення рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Водночас, заявник касаційної скарги вважає ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ" законною та обґрунтованою.
Від арбітражного керуючого Кізленка В.А. надійшов відзив на касаційну скаргу, у якій розпорядник майна боржника підтримує касаційну скаргу, просить її задовольнити, постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 - скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі № 910/667/21 - залишити в силі.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін та розпорядника майна, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загально-обов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 34 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити, зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду, відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
Згідно з ч. 1 ст. 35 цього Кодексу, у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п`яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство передбачений ст. 39 КУзПБ.
Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 39 КзПБ господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстав виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Водночас, відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право.
При цьому, Верховний Суд зауважує, що заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ.
Водночас, у суду першої інстанції під час проведення підготовчого засідання відсутня можливість вирішення такого спору про право, що в свою чергу пов`язано з особливостями позовного провадження, як то пред`явлення позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо.
Аналогічні правові висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19, від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, на необхідність застосування яких посилається також і заявник касаційної скарги.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ" обґрунтована неможливістю боржника виконати майнові зобов`язання за укладеним між ними договором поруки від 10.05.2018.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ініціюючий кредитор послався на те, що 10.05.2018 між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено Договір позики, за умовами якого Позикодавець передав у власність Позичальникові грошові кошти у розмірі 1 062 327,06 доларів США, а Позичальник зобов`язався повернути Позикодавцеві грошові кошти на умовах, визначених Договором позики.
У забезпечення зобов`язання Позичальника за Договором позики, 10.05.2018 між ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ" (Поручитель) та ОСОБА_1 (Кредитор) було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого Поручитель зобов`язався відповідати перед Кредитором за виконання Позичальником (Боржником) - ОСОБА_2 своїх зобов`язань, що випливають з Договору позики від 10.05.2018, укладеного між Позичальником та Кредитором (п. 1.1 Договору).
Згідно з п. 1.6 Договору поруки відповідальність Поручителя та Боржника перед Кредитором є солідарною.
У п. 2.1 Договору поруки сторони погодили, що відповідальність Поручителя перед Позикодавцем включає: зобов`язання повернути після спливу строку позики (п. 1.5 Договору) суму позики; зобов`язання відшкодувати Позикодавцю шкоду, завдану невиконанням чи неналежним виконанням Основного зобов`язання (зобов`язання з відшкодування шкоди).
У випадку невиконання (неналежного виконання) Основного зобов`язання Поручитель і Боржник (Позичальник) відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п. 3.3 Договору поруки).
Відповідно до поданої заяви, 24.12.2019 ОСОБА_1 направлена на адресу Поручителя - ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ" вимога про повернення заборгованості у сумі 1 062 327,06 доларів США, а також 3 (три) проценти річних - 166 906,18 грн. не пізніше 7 (семи) днів з моменту отримання даної вимоги (претензії).
Заявник зазначив, що вищевказану вимогу Поручитель не отримав, дана вимога була повернута за закінченням терміну зберігання 13.01.2020, що підтверджується відміткою на конверті. Таким чином, з 20.01.2020 (через сім днів) у ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ" виникло зобов`язання повернути всю суму позики як у солідарного боржника відповідно до умов Договору поруки.
Разом з цим, 10.02.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було підписано Акт звірки розрахунків. Відповідно до Акту, станом на 10.02.2020 заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за Договором позики від 10.05.2018 б/н становить 793 615,85 дол. США (23 126 473,38 грн).
Пославшись на наведені вище обставини, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ" та зазначив, що загальна сума підтвердженої непогашеної заборгованості ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ" складає 23 126 473,38 грн. і боржник має наявні ознаки неплатоспроможності.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 39 КУзПБ, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.
Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість (ч.3 ст. 39 КУзПБ).
Згідно з ч. 5 ст. 39 КУзПБ, за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про: відкриття провадження у справі про банкрутство; відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі; встановлення наявності/відсутності спору про право.
Як вбачається із матеріалів справи, вст ухвалюючи у підготовчому засіданні судове рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ" за заявою ОСОБА_1, суд першої інстанції зазначив, що загальна сума підтверджених непогашених грошових вимог заявника до боржника складає 23 126 473,38 грн., натомість, боржником не надано суду доказів погашення заборгованості перед заявником у відповідності до ч. 3 ст.39 КУзПБ.
За змістом ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Однак, суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшовши висновку про наявність підстав для відкриття провадження у даній справі про банкрутство, в порушення ст. 86 ГПК України, ч. 2 ст. 39 КУзПБ у підготовчому засіданні належним чином не розглянув подані ініціюючим кредитором докази на предмет обґрунтованості його вимог, залишив їх без жодного дослідження та оцінки, а також не надав оцінки обґрунтованості викладених у відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство як заперечень боржника щодо наявності у нього заборгованості перед ОСОБА_1 та підстав її виникнення, так доводів стосовно наявності спору про право.
Водночас, як досліджено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, у січні 2020 року ОСОБА_1 (за 1 рік до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ") звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ" заборгованості за договором позики від 10.05.2018, провадження за якою було відкрито ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.01.2020 (справа № 752/1591/20).
Крім того, судом апеляційної інстанції з`ясовано та встановлено, що ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ" 04.03.2020 звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки від 10.05.2018, яку ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.11.2020 було залишено без розгляду, проте, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Київського апеляційного суду від 04.02.2021 ухвалу суду від 26.11.2020 було скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ" у відзиві на заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у цій справі про банкрутство вказувало на те, що між ним та ініціюючим кредитором існує спір, який є предметом перегляду Голосіївського районного суду м. Києва та наразі ним не вирішений.
Встановивши наведені вище обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 передчасно звернувся з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ", оскільки боржник, як вбачається з зустрічної позовної заяви у справі № 752/1591/20, оспорює дійсність Договору позики, на підставі якого у нього виникло зобов`язання відносно ОСОБА_1, а відтак, несплата боргу за Договором поруки вказує не на неплатоспроможність боржника, а на невизнання ним боргу.
Аргументи ОСОБА_1 у касаційній скарзі про наявність підстав для відкриття провадження у даній справі про банкрутство, оскільки заборгованість є безспірною і на момент відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ" не існувало відкритого провадження з розгляду спору з вимогами боржника до ініціюючого кредитора, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, який суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.
Суд зауважує, що поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Таким чином спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути спору про право.
Юридичні факти - це певні життєві обставини, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Отже, на дату проведення підготовчого засідання усі суперечності між кредитором та боржником з приводу їх прав та обов`язків мають бути ними усунені самостійно або вирішені в судовому порядку з ухваленням судового рішення. Вимоги ініціюючого кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили би прострочення виконання грошового зобов`язання боржника. У такому разі безспірність не слід обов`язково пов`язувати (ототожнювати), ставити в залежність, з наявністю судового рішення.
Наведений правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20.
З огляду на вищезазначене, у даному конкретному випадку зміст правовідносин сторін, встановлені судами фактичні обставини справи та незгода боржника з вимогами заявника у своїй сукупності свідчить про існування такого спору, а аргументи касаційної скарги ініціюючого кредитора не доводять неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду щодо застосування ст. 39 КУзПБ.
Разом з цим, матеріали справи свідчать про те, що судом першої інстанції при визнанні вимог ініціюючого кредитора до боржника не були досліджені первинні документи, на яких ґрунтуються вимоги заявника, достеменно не встановлено, що вони беззаперечно підтверджують дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводять прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.
Крім того, місцевим господарським судом належним чином не досліджено та беззаперечно не встановлено відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора, як необхідної передумови для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Враховуючи викладене вище та з огляду на досліджені і встановлені судом апеляційної інстанції обставини існування між ініціюючим кредитором та боржником спору, результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що конкретні обставини цієї справи в їх сукупності свідчать про передчасність відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ", а доводи касаційної скарги є такими, що цей висновок не спростовують.
При цьому, апеляційним судом правильно застосовано ст. 39 КУзПБ, а висновки, викладені в оскаржуваній постанові, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які послався ОСОБА_1 у касаційній скарзі.
Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані доводи заявника касаційної скарги про те, що оскаржуваною постановою про відмову у відкритті провадження у справі № 910/667/21 про банкрутство ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ", з урахуванням передачі Голосіївським районним судом міста Києва справи №752/1591/20 на розгляд до господарського суду в межах цієї справи про банкрутство, порушено його ( ОСОБА_1 ) права на доступ до суду та справедливий суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Delcourt v. Belgium", "Bellet V. France").
Так, відмова у відкритті провадження у цій справі про банкрутство не свідчить про автоматичне закриття господарським судом позовного провадження у справі №752/1591/20 та відмову суду від здійснення судового розгляду справи за правилами ГПК України, а також не перешкоджає, за наявності підстав, повторному зверненню кредитора з заявою до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, а відтак, право скаржника на доступ до правосуддя оскаржуваною апеляційною постановою у цій справі не порушується та не обмежується.
Наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі аргументи зводяться до помилкового тлумачення скаржником норм чинного законодавства, посилань на необхідність надати переоцінку обставинам справи та, з урахуванням викладеного вище, не спростовують висновку апеляційного суду про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ".
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 300 ГПК України).
Виходячи з аналізу наведених вище норм, встановлених судами обставин справи у їх сукупності, меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновком апеляційного суду про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ".
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), яку згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Відтак, наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень, допущених судом апеляційної інстанцій при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ" за заявою ОСОБА_1 .
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 910/667/21 прийнята у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд