ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 923/236/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1) фізичної особи-підприємця Хомусяк Наталії Сергіївни і 2) заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Херсонської області від 31.03.2021 (суддя Литвинова В. В.)
і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 (головуючий суддя Поліщук Л. В., судді Будішевська Л. О., Таран С. В.)
у справі № 923/236/19
за позовом заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської міської ради
до фізичної особи-підприємця Зотіна Андрія Борисовича,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - фізична особа-підприємець Хомусяк Наталія Сергіївна,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Херсонська міська рада в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,
про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності,
(у судове засідання з`явилися представники: позивача - Гребеник І. А., відповідача - Петренко Н. О.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник керівника Херсонської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Херсонської міської ради (далі - Позивач) до Господарського суду Херсонської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Зотіна Андрія Борисовича (далі - Відповідач), третя особа Фізична особа-підприємець Хомусяк Наталія Сергіївна (далі - Третя особа) про (з урахуванням заяви про зміну предмета позову): 1) визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України №5218483 від 22.08.2013 про державну реєстрацію за Зотіним А. Б. права власності на магазин, розташований по АДРЕСА_1; 2) скасування державної реєстрації права власності Зотіна А. Б. на магазин площею 20 м2 за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за Відповідачем на магазин площею 20 м2 прийнято, а державну реєстрацію права власності проведено з порушенням положень статей 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 26, 27, 29, 42, 44, 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок), а саме за відсутності необхідних документів, які б підтверджували факт набуття Відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна.
Короткий зміст судових рішень
3. Справа розглядалася неодноразово. Під час нового розгляду справи рішенням Господарського суду Херсонської області від 31.03.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021, у задоволенні позову відмовлено.
4. Судові рішення аргументовані тим, що права Позивача, за захистом яких звернувся Прокурор, не були порушені Відповідачем, оскільки державна реєстрація спірного об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 відбулася на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 02.09.2010 у справі №15/133-ПН-10, а також Відповідачу на підставі укладеного з Позивачем договору оренди земельної ділянки від 26.03.2019, надано в орендне користування земельну ділянку площею 0,0220 га під магазин, який знаходиться по АДРЕСА_1.
5. Суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи дослідили, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 02.09.2010 у справі №15/133-ПН-10 визнано за Зотіним А. Б. право власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі приписів частин третьої, п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виходячи, зокрема. з того, що позивачем надані докази того, земельна ділянка, на якій розташований спірний об`єкт, надається йому у користування, Херсонським ДБТІ розроблена технічна документація на цей об`єкт, у якій відсутні будь-які зауваження до будівлі, окрім того що вона є самозабудовою, що відповідач надав позивачу дозвіл на торгівлю в об`єкті торгівлі за адресою, за якою розташований цей об`єкт. Із тексту цього рішення вбачається, що позов заявлено про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна - магазин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури і ФОП Хомусяк Н. С. подали касаційні скарги, в яких просять скасувати рішення і постанову, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи ФОП Хомусяк Н. С. (узагальнено)
7. ФОП Хомусяк Н. С. обґрунтовує підстави касаційного оскарження п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
8. Зазначає про застосування судами попередніх інстанцій приписів ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.01.2021 у справі № 910/27779/14, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, а також вказує, що суди проігнорували вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.12.2020 у цій справі.
9. Третя особа зазначає, що суди не врахували висновків Верховного Суду щодо умов застосування преюдиції, викладених у постановах від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, від 18.12.2019 у справі № 761/29966/16-ц, від 11.08.2020 у справі № 225/1649/17, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 29.04.2021 у справі № 920/1111/19, від 08.06.2021 у справі № 916/1801/20.
10. Суди застосували приписи ст.ст. 331, 376 ЦК України, ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ч.ч. 4, 5 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.03.2021 у справі № 759/17450/14-ц, від 21.03.2018 у справі № 509/1784/17, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 26.05.2020 у справі № 922/1708/18, постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 1328цс15.
11. Також, ФОП Хомусяк Н. С. посилається на порушення судами приписів ст.ст. 86, 236, 237, 316 ГПК України.
Доводи Прокурора (узагальнено)
12. Прокурор обґрунтовує підстави касаційного оскарження п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
13. Зазначає про застосування судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 331, 376 ЦК України, статті 26, 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" без врахування висновків Верховного Суду, щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, які викладено у справах № 910/10987/18, № 308/5988/17-ц, № 910/22575/17, №910/10932/17, №202/3520/16-ц, №806/1640/17, №815/4063/15, №766/46/19, № 923/236/19 та висновку Верховного Суду України, викладеного у справі №6-1328цс15.
Позиція інших учасників справи
14. Позивач подав відзив на касаційні скарги Прокурора і Третьої особи, в якому не погоджується з доводами касаційних скарг, зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані рішення і постанову - без змін.
15. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу Третьої особи, в якому не погоджується з її доводами з підстав, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення і постанову - без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. За договором купівлі-продажу від 27.12.2006, укладеним між ОСОБА_1 і Зотіним А .Б., останній придбав металевий кіоск площею 20 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
17. Земельна ділянка площею 0,0030 га по АДРЕСА_1, на якій розташований металевий кіоск із надання побутових послуг, перебувала у користуванні ПФ "Алекс-Тол" на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного ПФ "Алекс-Тол" з Позивачем 11.04.2006 (державна реєстрація 28.04.2006), строком до 27.01.2008, цільове використання земельної ділянки: під кіоском із надання побутових послуг. При цьому, в пункті 2 договору зазначено, що на земельній ділянці не знаходяться об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури.
18. 31.03.2010 приватний підприємець Зотін А. Б. отримав торговий патент на право здійснення торговельної діяльності у кіоску по АДРЕСА_1 зі строком дії до 31.03.2011.
19. У серпні 2010 року ПП Зотін А. Б. звернувся до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації із заявою про реєстрацію права власності на магазин по АДРЕСА_1, на яку йому 05.08.2010 надано відповідь про неможливість здійснення державної реєстрації права власності на магазин у зв`язку із відсутністю необхідних правовстановлюючих документів на вищезазначене нерухоме майно.
20. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 02.09.2010 у справі №15/133-ПН-10, що набрало законної сили, визнано за Відповідачем право власності на магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
21. 27.05.2013 на замовлення Зотіна А. Б., як власника спірного об`єкту, КП "Херсонське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради виготовлено технічний паспорт на магазин за адресою: АДРЕСА_1, в якому зазначено, що документи не оформлені.
22. 22.08.2013 державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Сіволіним М. Ю., на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 02.09.2010 у справі №15/133-ПН-10 прийнято рішення № 5218483 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно державної реєстрації права власності на магазин загальною площею 20 м2 за адресою: АДРЕСА_1 та його складову частину вимощення, за Зотіним А. Б., з внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про таку реєстрацію, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна № 160324368 від 20.03.2019 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 8348704 від 22.08.2013.
23. На момент прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення та внесення відповідного запису про таку реєстрацію в Україні діяли ДБН 360-92** "Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень", затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44.
Відповідно до вимог вищезазначених будівельних норм об`єкти нерухомого майна можливо розміщувати на земельній ділянці через яку проходять інженерні комунікації на певній відстані, а саме можливо розміщувати об`єкти нерухомого майна до мережі водопроводу не менше як 5 метрів, до каналізації не менше як 3 метри. Прокурором не надано беззаперечних доказів того, що належний відповідачу магазин розташований з порушенням норм ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій". Зокрема, в листі міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" від 28.02.2019 № 02/08-02/762, на який посилається Прокурор в обґрунтування пред`явлених вимог, такої інформації не міститься.
24. Власником земельної ділянки площею 0,0220 га, розташованої по АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: 6510136300:01:001:1791, на якій знаходиться вищевказане майно, є Херсонська міська рада.
25. Рішенням Херсонської міської ради від 30.03.2018 року № 1346 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Зотіну А. Б. орієнтовною площею 0,0220 га із земель комунальної власності, по АДРЕСА_1, під магазин.
26. За змістом висновку про погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду фізичній особі-підприємцю Зотіну А. Б. площею 0,0220 га під магазин по АДРЕСА_1 від 15.05.2018 № 03-18-306, наданому Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради, відповідно до затвердженої рішенням міської ради від 20.02.2015 за № 1724 містобудівної документації Плану зонування території м. Херсона, заявлена земельна ділянка площею 0,0220 га знаходиться в зоні змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови Ж-3, переважними видами використання якої передбачено розміщення магазину. Враховуючи розроблений у 2012 році КП "Геополіс" "Аналіз території в межах вулиць Миру Бериславського шосе Чорноморської І. Кулика з метою визначення резервних територій для будівництва об`єктів житла та соцкультпобуту", а також надані розроблені ФОП Літвіновою О. Ю. передпроектні пропозиції щодо будівництва магазину по АДРЕСА_1, управлінням містобудування та архітектури погоджено наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду фізичній особі-підприємцю Зотіну А. Б. площею 0,0220 га під магазин по АДРЕСА_1, за умови використання земельної ділянки за цільовим призначенням з дотриманням чинного земельного та містобудівного законодавства.
27. Відповідно до містобудівної документації, затвердженої рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 19.02.2019 № 92, а саме схеми інженерних мереж, споруд та проєктного плану поєднаного з планом червоних ліній детального плану території обмеженого вул. Іллюши Кулика-Чорноморською-О. Шовкуненка-Миру, на земельній ділянці з кадастровим номером 6510136300:01:001:2150, до складу якої входить земельна ділянка площею 0,0220 га, розташована по АДРЕСА_1, передбачено розміщення магазину Відповідача.
28. Рішенням Херсонської міської ради від 30.11.2018 року № 1751 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок та передано в оренду строком на 5 років фізичній особі-підприємцю Зотіну А. Б. земельну ділянку, площею 0,0220 га із земель комунальної власності, за адресою: АДРЕСА_1, під будівництво та обслуговування будівель торгівлі (під магазин), категорія земель землі житлової та громадської забудови. Кадастровий номер земельної ділянки: 6510136300:01:001:1791
29. Між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) 26.03.2019 на підставі рішення Позивача від 30.11.2018 №1751 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0220 га, під магазин, яка знаходиться у АДРЕСА_1 із земель комунальної власності, кадастровий номер земельної ділянки: 6510136300:01:001:1791, строком на 5 років. У пункті 3 договору зазначено, що на земельній ділянці розміщений об`єкт нерухомого майна: магазин, який належить Орендарю на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 02.09.2010 у справі №15/133-ПН-10 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
30. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
Щодо суті касаційних скарг
31. Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор послався на те, що відповідно до пунктів 26, 27 Порядку (чинного на час проведення реєстрації) необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком; документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Також зазначає про те, що державну реєстрацію права власності проведено з порушенням пунктів 44 та 46 Порядку.
32. Водночас, Прокурор звертає увагу на те, що рішенням суду у справі №15/133-ПН-10 визнано за Відповідачем право власності на магазин, проте, не встановлено, що цей магазин є об`єктом нерухомого майна, не зазначено площу земельної ділянки, на якій він розташований, не вказано, що цей об`єкт введено в експлуатацію в установленому законом порядку. При цьому, пунктом 46 Порядку визначено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв`язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об`єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); документ, що зазначений у пункті 27 цього Порядку та підтверджує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв`язку з набуттям права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.
33. Передаючи цю справу на новий розгляд Верховний Суд у своїй постанові від 23.12.2020 вказав (1) на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що Прокурор, звертаючись з цим позов до суду обрав неефективний спосіб захисту, а також вказав на необхідність судам: (2) дослідити підстави виникнення права власності у Відповідача на магазин як на об`єкт саме нерухомого майна, тоді як за договором купівлі-продажу від 27.12.2006 Відповідачем придбано металевий кіоск площею 20 м2 за адресою: АДРЕСА_1, а земельна ділянка за цією адресою перебувала в орендному користуванні іншої особи на підставі договору оренди земельної ділянки від 11.04.2006 (державна реєстрація договору 28.04.2006) з цільовим призначенням під кіоском із надання побутових послуг, про що зазначено судом апеляційної інстанції. При цьому, в пункті 2 договору зазначено, що на земельній ділянці не знаходяться об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури; (3) дослідити зібрані у справі докази на предмет виникнення у Відповідача підстав, з яких виникло у нього право власності на магазин саме як на об`єкт нерухомості і, як наслідок, наявність підстав у Відповідача зареєструвати предмет купівлі-продажу за договором від 27.12.2006 як об`єкт нерухомості, а у державного реєстратора - наявності підстав щодо здійснення такої реєстрації.
34. Під час нового розгляду справи суди дослідили, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 02.09.2010 у справі №15/133-ПН-10, що набрало законної сили, задоволено позов ПП Зотіна А. Б. до Херсонської міської ради, Херсонського Державного бюро технічної інвентаризації та визнано за ПП Зотіним А. Б. право власності на магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Ухвалюючи зазначене рішення про задоволення позову господарський суд керувався положеннями частин третьої та п`ятої статті 376 ЦК України, які регулюють підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, та виходив із того, зокрема, що позивачем надані докази того, земельна ділянка, на якій розташований спірний об`єкт, надається йому у користування, Херсонським ДБТІ розроблена технічна документація на цей об`єкт, у якій відсутні будь-які зауваження до будівлі, окрім того що вона є самозабудовою, що відповідач надав позивачу дозвіл на торгівлю в об`єкті торгівлі за адресою, за якою розташований цей об`єкт. Із тексту зазначеного рішення вбачається, що позов заявлено про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна магазин.
35. Суд апеляційної інстанції зазначив, що прокурор, звертаючись з цим позовом про скасування державної реєстрації та посилаючись на те, що магазин, на який визнано судом право власності за рішенням у справі №15/133-ПН-10, не є об`єктом нерухомого майна та, при цьому, стверджуючи про відсутність будь-яких належних та допустимих доказів будівництва спірного об`єкта нерухомості, здійсненого з дозволу відповідного органу контролю на виконання будівельних робіт із затвердженням відповідної технічної документації, відсутність належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка, на якій збудоване спірне майно, у передбаченому законом порядку була надана Відповідачу у власність або користування, фактично намагається переглянути остаточне рішення Господарського суду Херсонської області від 02.09.2010 у справі №15/133-ПН-10, яким визнано за Відповідачем у даній справі право власності не на металевий кіоск, а вже на об`єкт нерухомого майна - магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
36. За результатом розгляду справи, здійснивши на підставі наданої процесуальним законом компетенції власну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням доводів та заперечень сторін, суди дійшли висновку, що державна реєстрація за Відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна - магазин загальною площею 20 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та його складову частину вимощення, на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 02.09.2010 у справі №15/133-ПН-10, проведена державним реєстратором у відповідності до діючих на момент прийняття рішення про державну реєстрацію прав частини третьої статті 17, частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 26, 27 Порядку. При цьому суди вказали на помилковість посилання прокурором на пункти 42, 44, 46 Порядку, оскільки ці пункти відносяться до розділу, який не регулює особливості державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а регулює особливості державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
37. З наведеного вбачається, що суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог ч.ч. 1-5 ст. 236, ч. 5 ст. 310, ч. 1 ст. 316 ГПК України повно та всебічно з`ясували обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, на виконання вказівок Верховного Суду встановили обставини щодо підстави виникнення права власності у Відповідача на магазин як на об`єкт нерухомого майна та дійшли вмотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
38. Безпідставними є посилання Прокурора на застосування судами приписів ст.ст. 331, 376 ЦК України, ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 26, 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" без врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у цій справі, оскільки суди врахували висновки Верховного Суду, як в частині ефективності обраного Прокурором способу захисту, так і в частині необхідності встановлення підстав виникнення у Відповідача права власності на нерухоме майно та виконали вказівки, які містила ця постанова.
39. Вказаним також спростовуються доводи Третьої особи щодо неврахування судами попередніх інстанцій вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у цій справі.
40. Суд також не приймає до уваги посилання Прокурора на справу № 766/46/19, стосовно якої у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у цій справі, яка переглядається, містяться висновки щодо подібності та схожості певною мірою обставин у цих двох справах, оскільки такі висновки Верховного Суду були спрямовані на спростування висновків судів (під час первісного розгляду справи) щодо неефективності обраного Прокурором у цій справі способу захисту. В той час, як в оскаржуваних судових рішеннях, ухвалених за результатом нового розгляду справи, такі висновки відсутні.
41. Зі змісту п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
42. Посилання Прокурора на те, що суди не застосовали до спірних правовідносин статті 331, 376 ЦК України, статті 26, 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статтю 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та безпідставного не врахували правових висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, які викладено у справах №308/5988/17-ц, №202/3520/16-ц, №910/22575/17, №910/10932/17, №806/1640/17, №815/4063/15 та висновку Верховного Суду України, викладеного у справі №6-1328цс15, вже були спростовані Верховним Судом у постанові від 23.12.2020 у цій справі, яка переглядається, з посиланням на те, що правовідносини у цих справах не є подібними до цієї справи №923/236/19, що розглядається, враховуючи предмет і підстави позовів, характер спірних правовідносин та сферу правового регулювання, а тому відсутні підстави для застосування правових висновків Верховного Суду, викладених у цих постановах, до правовідносин у цій справі. Верховний Суд зазначив, що висновки, сформульовані у зазначених Прокурором справах, не можуть бути застосовними у цій справі з огляду на відмінність правовідносин між сторонами відповідних спорів (пункти 24, 27 постанови Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 923/236/19).
43. У касаційній скарзі Прокурор також посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, про те, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
44. ФОП Хомусяк Н. С. також посилається на наведений висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, а також на подібні за змістом висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 910/27779/14, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.
45. Предметом розгляду справи № 910/10987/18 були вимоги банку про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Спірним у цій справі було питання щодо наявності у відповідача права власності на іпотечне майно, а також різниці між відомостями, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та чинними, нескасованими правовстановлюючими документами (ч. 2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Висновки Верховного Суду у наведеній постанові стосувалися недослідження судами всіх обставин справи, встановлення яких має вирішальне значення для правильного вирішення спору.
46. Предметом розгляду справи № 910/27779/14 були вимоги про зобов`язання відповідача за власний рахунок знести самочинно збудовану надбудову (поверхи), які були зведені без дотримання будівельних норм, за відсутності необхідної проєктно-кошторисної документації. У наведеній постанові Верховний Суд досліджував питання правомірності закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі (постанова суду апеляційної інстанції була скасована із направленням справи для продовження розгляду) за наявності права власності фізичних осіб на об`єкти нерухомого майна - квартири, що розташовані у житловому будинку, про знесення якого заявлено позов. Висновки Верховного Суду у наведеній справі щодо застосування приписів ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і ст. 376 ЦК України стосуються питання дослідження юрисдикції спору в наведеній справі.
47. Предметом розгляду справи № 911/3594/17 були вимоги про визнання протиправним і скасування рішення виконавчого комітету сільради про надання згоди на реєстрацію права спільної власності територіальних громад. Спірним у цій справі було питання юрисдикції спору в наведеній справі. Велика Палата Верховного Суду у цій справі з посиланнями на приписи ст.ст.11, 316, 328 ЦК України, ст.ст. 2, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дійшла висновку, що оскаржуване рішення не є підставою для реєстрації права власності за відповідачем чи іншими особами, оскільки не створює будь-яких юридичних наслідків.
48. Предметом розгляду справи № 925/1121/17 були вимоги про визнання права власності на частину будівлі та скасування рішення про припинення права власності. Спірним у наведеній справі було питання наявності чи відсутності у позивача права власності на нерухоме майно, на яке банк зареєстрував за собою право власності на підставі іпотечного договору. Верховний Суд у наведеній справі вказав на правильність застосування судами приписів ст.ст. 328, 392 ЦК України, ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст. 5, 23,37 Закону України "Про іпотеку" з огляду на встановлені обставини правомірності набуття позивачем права власності на спірні приміщення, який у свою чергу не є набувачем спірного майна у контексті вимог ст. 23 Закону України "Про іпотеку".
49. Предметом розгляду справи № 916/675/15 були вимоги про передачу в оренду спірної земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди цієї земельної ділянки. Спірним у наведеній справі було питання надання в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності без проведення земельних торгів. Верховний Суд вказав на правильність висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на встановлені обставини відсутності обставин для передачі земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів, зокрема, у зв`язку з відсутністю на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності відповідача (суди у наведеній справі встановили обставини скасування судових рішень, якими за відповідачем було визнано право власності на автостоянку).
50. За таких обставин, наведені скаржниками постанови стосуються правовідносин, які є відмінними від правовідносин, які склалися у справі, яка переглядається, як за переметом позовних вимог (визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності та скасування державної реєстрації права власності), так і за підставами позову (недотримання вимог ст.ст. 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.п. 26, 27, 29, 42, 44, 46 Порядку), а також за встановлених фактичних обставин справи (зокрема, але не виключно, щодо визнання за відповідачем рішенням суду, яке набрало законної сили, права власності на майно, щодо якого було здійснено державну реєстрацію прав). Наведене свідчить про неподібність правовідносин у наведених справах і справі яка переглядається.
51. Таким чином, необґрунтованими є доводи скаржників про застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права без врахування висновків Верховного Суду, викладених у наведених постановах, та про необхідність застосування цих висновків Верховним судом під час касаційного перегляду справи.
52. Стосовно доводів Третьої особи, викладених у пункті 9 цієї постанови, Суд зазначає таке.
53. Так у касаційній скарзі Третя особа зазначає, що ФОП Хомусяк Н. С. і Прокурор не були учасниками справи № 15/133-ПН-10, а тому це рішення не має преюдиціального значення для них.
54. Суд зазначає, що безвідносно до висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 08.06.2021 у справі № 916/1801/20, на яку посилається третя особа у скарзі (та від якого колегія суддів не вважає за необхідне відступати), відповідно до якого подібність правовідносин, про яку йдеться у п. 1 ч. 2 чт. 287 ГПК України, стосується саме загального правила застосування положень ст. 75 ГПК України, наведені скаржником постанови щодо умов застосування преюдиції ухвалені з урахуванням інших фактичних обставин цих справ.
55. Так у справі яка переглядається, суди встановили, що судовим рішенням у справі № 15/133-ПН-10, яке набрало законної сили, за Відповідачем визнано право власності на магазин, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи та керуючись положеннями частин третьої та п`ятої статті 376 ЦК України, які регулюють підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно та, відповідно, визнали цю обставину такою, що не підлягає повторному доказуванню.
56. Разом з тим, у наведених Третьою особою справах, зокрема у справі № 753/11000/14-ц про стягнення вартості квартири у прив`язці до курсу іноземної валюти Верховний Суд виходив з того, що відповідач не був учасником іншої справи на яку посилається позивач, тому це рішення не має преюдиціального значення для нього і заборгованість відповідача має доводитися позивачем на загальних підставах; у справі № 225/1649/17 про визнання права власності на легкові автомобілі суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, не взяв до уваги результати експертизи в кримінальному провадженні по якому розслідування не закінчено, вирок у кримінальній справі не постановлювався, тому факти і обставини на які посилався позивач, не є преюдиційними, оскільки не встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили; у справі № 917/1345/17 про стягнення безпідставно одержаних коштів (дивідендів) суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог, зокрема, за встановлених судами обставин набуття учасником дивідендів на підставі рішення загальних зборів за відсутності встановлення у іншій справі факту непроведення цих загальних зборів; у справі № 920/1111/19 про стягнення заборгованості за активну електричну енергію Верховний Суд вказав на умови застосування преюдиції у відповідь на усні пояснення сторони, надані суду касаційної інстанції під час судового засідання.
57. Таким чином, у наведених скаржником постановах, Верховний Суд здійснив перевірку застосування судами норми процесуального закону, яка надає можливість сторонам у справі повторно не доказувати факти, які були встановлені процедурно іншим судом в іншій справі, у відповідності до конкретних обставин справи. Висновки судів у справі, яка переглядається, щодо застосування приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України наведеним висновкам не суперечать, а здійснені з урахуванням обставин цієї справи, як щодо суб`єктного складу сторін, так і щодо обставин, встановлених щодо цих сторін у іншій справі.
58. Прокурор і Третя особа в касаційних скаргах заперечують законність набуття Відповідачем права власності на магазин як на об`єкт нерухомого майна та вказують на неправильне застосування судами приписів ст.ст. 331, 376 ЦК України, ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 26, 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
59. Відповідні доводи касаційної скарги Прокурора відхилені Верховним Судом з посиланням на відсутність підстав враховувати висновки у наведених Прокурором постановах, з огляду на неподібність правовідносин у наведених ним справах і у справі № 923/236/19 (колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначених висновків).
60. Разом з тим, наведені Третьою особою висновки Верховного Суду щодо питань застосування вказаних норм матеріального права стосуються правовідносин, які також не є подібними до правовідносин у цій справі.
61. Так, відповідні висновки стосувалися правовідносин щодо визнання права власності на самочинно збудоване майно (справи № 759/17450/14-ц, № 509/1784/17, 6-1328цс15), зобов`язання знести самочинно побудоване приміщення паркінгу (справа № 916/2791/13), визнання права власності та витребування із чужого незаконного володіння квартиру, щодо якої у позивача наявні майнові права (справа № 522/1029/18), витребування майна з чужого незаконного володіння (справа № 922/1708/18), у той час як предметом розгляду цієї справи є вимоги про скасування державної реєстрації права власності на магазин.
62. Таким чином, як і у випадку наведених Прокурором постанов, так і стосовно наведених Третьою особою постанов, правовідносини у цих постановах не є подібними до правовідносин у справі № 923/236/19, враховуючи предмет і підстави позовів, характер спірних правовідносин та сферу правового регулювання. Висновки, сформульовані у зазначених Третьою особою справах, не можуть бути застосовними у цій справі з огляду на відмінність правовідносин між сторонами відповідних спорів.
63. Суд зазначає, що доводи скаржників щодо невизнання за Відповідачем права власності на спірний об`єкт - магазин, концептуально не узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.10.2020 у справі № 910/2939/19, щодо правомірності виникнення права власності на здійснене самочинне будівництво, яке було підтверджене державою та визнано відповідним судовим рішенням, на підставі якого було проведено державну реєстрацію речового права.
64. Наведені Третьою особою порушення норм процесуального права (пункт 11 цієї постанови) пов`язані з незгодою останньої зі встановленими судами обставинами справи і не обґрунтовані належним чином підставами касаційного оскарження, передбаченими ч. 2 ст. 287 ГПК України, а тому не приймаються Судом до уваги.