ПОСТАНОВА
Іменем України
19 жовтня 2021 року
Київ
справа №140/2108/18
адміністративне провадження № К/9901/16383/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г., -
розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року (прийняте судом у складі судді Андрусенко О.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр), Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - ГУ Держгеокадастру), про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати:
- рішення Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру, оформленого протоколом № 18/494 від 04.09.2018, в частині внесення подання про анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 від 19.12.2013 № 011597;
- наказу Держгеокадастру від 04.10.2018 № 147 "Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів" в частині анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 від 19.12.2013 № 011597.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 18.11.2019 відмовив у задоволенні позову.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 25.03.2020 рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що позивач, як розробник документації із землеустрою зобов`язаний дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні, а тому повинен знати, що відповідно до пунктів "а", "в", "д" частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.
Крім того, згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
У свою чергу, частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Враховуючи вищевказане, ОСОБА_1 було порушено вищезазначені норми земельного законодавства, оскільки ним розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 8,1561 га, частина якої є землями комунальної власності, а частина землями державної власності.
Також, позивачем в порушення статті 791 Земельного кодексу України розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а не проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Позивач, як розробник документації із землеустрою мав подати технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника. Однак, в порушенням вищевказаних норм земельного законодавства ОСОБА_1 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Прилісненській сільській раді для проведення геологорозвідувальних робіт в селі Галузія Маневицького району Волинської області площею 8,1561 га та не вчинено жодних дій для внесення відомостей про дану земельну ділянку до Державного земельного кадастру.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру, що ОСОБА_1 під час розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Прилісненській сільській раді для проведення геологорозвідувальних робіт в селі Галузія Маневицького району Волинської області площею 8,1561 га допущено порушення вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, які послугували підставою для внесення подання Держгеокадастру і видання останнім спірного наказу про анулювання ОСОБА_1 кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
06 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року, 14 травня 2020 року у справах №№ 802/1607/16-а, 803/164/17 відповідно.
Так, зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував частину другу статті 68 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV (далі - Закон № 858-IV) "Про землеустрій" та не врахував висновок касаційного суду про те, що, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідачами під час встановлення факту грубого порушення позивачем вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою досліджувались, збирались та оцінювались додаткові докази, аналізувалась попередня робота позивача, проводилась перевірка кваліфікації та якості його професійної підготовки, як інженера-землевпорядника, проводилась оцінка характеру порушення, категорії виконавця, об`єктивних та суб`єктивних ознак здійснюваного порушення, то це свідчить про відсутність достатніх підстав стверджувати про допущення ним саме грубого порушення вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
На обґрунтування оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС, зазначив, що суд першої інстанції постановив ухвалу про задоволення клопотання позивача про витребування з Господарського суду Волинської області судового рішення, яке набрало законної сили, про правомірність володіння органом місцевого самоврядування спірної земельної ділянки та акта експертизи, яка була призначена. Однак зазначений доказ судом фактично не витребовувався та не досліджувався, рішення про прийняття чи відхилення витребуваного доказу в мотивувальній частині рішення відсутнє.
В основу рішення суду першої інстанції покладено висновок експерта Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27 березня 2019 року, з якого вбачається, що він був зроблений в мерах кримінального провадження, не підготовлений для подання до суду, експерт не був обізнаний з кримінальною відповідальністю за завідомо неправдивий висновок, про яку попереджається саме судом господарським чи адміністративним. Господарським судом цей висновок визнаний неприйнятним.
У відзивах на касаційну скаргу Держгеокадастр та ГУ Держгеокадастру просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 липня 2020 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 14 липня 2020 року відкрив касаційне провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19.12.2013 ОСОБА_1 отримав кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника, який підтверджує відповідність інженера-землевпорядника кваліфікаційним характеристикам професії та його спроможність самостійно складати окремі види документації із землеустрою та документації з оцінки земель (крім експертної грошової оцінки земельних ділянок), виконувати топографо-геодезичні і картографічні роботи, проводити інвентаризацію земель, перевіряти якість ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою.
Рішенням Прилісненської сільської ради від 20.11.2017 № 11/6 вирішено погодити Комунальному підприємству "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради у тимчасове користування терміном на два роки земельну ділянку орієнтовною площею 8 га для проведення геологорозвідувальних робіт в межах спеціального дозволу на користування надрами у населеному пункті село Галузія згідно з поданими графічними матеріалами.
21.11.2017 між Приватною фірмою "Ю-КОМ" (виконавець), в особі директора ОСОБА_1 з однієї сторони та Прилісненської сільської ради (замовник), в особі сільського голови Терещенка І.І., з другої сторони укладено договір №21-11.1 на розробку технічної документації із землеустрою. Згідно з пунктом 1.1 даного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання проектно-вишукувальних робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для проведення геологорозвідувальних робіт в селі Галузія, Маневицького району, Волинської області.
07.12.2017 Прилісненська сільська рада прийняла рішення №12/7, яким затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Прилісненській сільській раді для проведення геологорозвідувальних робіт площею 8,1561 га в селі Галузія Маневицького району Волинської області.
Відповідно до угоди №30 про тимчасове користування земельною ділянкою для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт від 12.12.2017 Прилісненська сільська рада (сторона 1) з одного боку та Комунальне підприємство "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради, з другого боку уклали дану угоду, відповідно до якої сторона 1 надає дозвіл стороні 2 на користування земельною ділянкою та проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт, в тому числі з дослідно-промисловою розробкою ділянок надр покладів бурштину.
Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки відповідно до угоди № 30 про тимчасове користування земельною ділянкою для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт від 12.12.2017 Прилісненська сільська рада з одного боку (сторона 1) та Комунальне підприємство "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради (сторона 2) з другого боку, склали даний акт про те, що стороною 1 було передано, а стороною 2 отримано земельну ділянку площею 8,1561 га, місцезнаходження земельної ділянки село Галузія Маневицького району Волинської області для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт, в тому числі з дослідно-промисловою розробкою ділянок надр покладів бурштину.
На виконання наказу ГУ Держгеокадастру від 23.05.2018 №237-ДК державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру було здійснено державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів під час використання земель орієнтовною площею 8 га, що розташовані на території села Галузія Прилісненської сільської ради Маневицького району Волинської області.
За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 12.06.2018 №237-ДК/233/АП/09/01-18, яким встановлено, що рішення Прилісненської сільської ради від 20.11.2017 №11-6 та від 07.12.2017 №12/7 прийняті в порушенням вимог статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законам України; статті 25 та пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", де зазначено, що сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання та вирішувати відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Крім того, за результатами проведеної перевірки встановлено, що при погодженні надання та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Прилісненській сільській раді для проведення геологорозвідувальних робіт в селі Галузія Маневицького району Волинської області в частині земельної ділянки орієнтовною площею - 6 га, яка відноситься до земель державної форми власності, Прилісненською сільською радою було порушено вимоги пунктів "а", "в" та "д" статті 12, статті 791 та частину п`яту статті 122 Земельного кодексу України та статті 19 Закону України "Про землеустрій" та абзаців першого та другого пункту 2 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення, пункту 5 статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр". Також зазначено, що угода № 30 від 12.12.2017, яка укладена між Прилісненською сільською радою та КП "Волиньприродресурс" про тимчасове користування земельною ділянкою для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт, укладена в порушення вимог пункту 1 статті 97 Земельного кодексу України, так як Прилісненська сільська рада не є власником всієї земельної ділянки площею - 8,1516 га, а лише її частини орієнтовною площею - 2,2 га.
Листом від 16.07.2018 №21-3-0.44-4909/2-18 ГУ Держгеокадастру повідомила Кваліфікаційну комісію Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, що сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_1 здійснено порушення кваліфікаційних вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
30.08.2018 на засіданні Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру ухвалено звернутися з поданням до Держгеокадастру щодо анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 .
Кваліфікаційна комісія Держгеокадастру звернулася з поданням про анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_1 .
Наказом Держгеокадастру від 04.10.2018 №147 анульовано кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника ОСОБА_1 .
Вважаючи рішення Кваліфікаційного комісії Держгеокадастру в частині внесення подання про анулювання кваліфікаційного сертифіката ОСОБА_1 та наказ Держгеокадастру від 04.10.2018 №147 в частині анулювання кваліфікаційного сертифіката ОСОБА_1 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
За змістом положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 26 Закону № 858-IV, розробниками документації із землеустрою є фізичні особи-підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Згідно з пунктом "а" частини другої статті 28 Закону № 858-IV розробники документації із землеустрою зобов`язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою.
Статтею 60 Закону № 858-IV визначено, що державний контроль за проведенням землеустрою, виконанням запроектованих заходів із землеустрою і дотриманням вимог, встановлених цим Законом, законами України та іншими нормативно-правовими актами при розробці документації із землеустрою, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, центральними органами виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до повноважень, визначених законом.
Частиною дев`ятнадцятою статті 66 Закону № 858-IV передбачено, що кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника анулюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин:
а) за зверненням сертифікованого інженера-землевпорядника;
б) у разі набрання законної сили рішенням суду про обмеження дієздатності особи (інженера-землевпорядника), визнання її недієздатною, безвісно відсутньою;
в) за поданням Кваліфікаційної комісії в разі встановлення факту порушення інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою відповідно до статті 68 цього Закону;
г) на підставі свідоцтва про смерть.
За змістом частин першої, другої статті 68 Закону № 858-IV, яка встановлює відповідальність за порушення законодавства у сфері землеустрою, особи, винні в порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із законом. Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання), зокрема, з підстав грубого порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою (абзац 2 частини другої статті 68 Закону № 858-IV).
Водночас, в силу приписів частин сьомої, восьмої статті 611 Закону № 858-IV під час здійснення заходів державного нагляду виконавців робіт із землеустрою центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, перевіряє дотримання сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень законів, інших нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою. За наявності підстав для анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника акт перевірки є обов`язковим для розгляду на засіданні Кваліфікаційної комісії. За результатами розгляду акта Кваліфікаційна комісія направляє подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець наділив Держгеокадастр повноваженнями здійснювати державний нагляд у сфері землеустрою та приймати рішення про анулювання кваліфікаційного сертифіката на підставі відповідного подання Кваліфікаційної комісії. Кваліфікаційна комісія, у свою чергу, формує таке подання за наслідками розгляду відповідних звернень заінтересованих осіб, а також актів Держгеокадастру, в яких зафіксовані порушення сертифікованими інженерами-землевпорядниками положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
Колегія суддів зауважує, що законодавець розмежував два окремі випадки внесення подання про позбавлення (анулювання) кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, а саме: за наслідком розгляду актів, складених за результатами здійснених заходів державного нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (стаття 611 Закону № 858-IV); за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою (стаття 68 Закону № 858-IV).
Слід наголосити, що жодною вищенаведеною нормою не встановлено заборони для центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері землеустрою, на звернення до Кваліфікаційної комісії саме як до органу державної влади у порядку статті 68 Закону №858-IV, як і не встановлено статтею 611 цього Закону імперативного припису щодо здійснення останнім державного нагляду виключно шляхом проведення планових та позапланових заходів.
Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №806/290/16, від 23.01.2020 у справах №804/5700/16 та №821/1216/17, від 30.01.2020 у справі №806/3290/17 та від 30.03.2020 у справі №140/2220/18.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу анульовано кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника внаслідок порушення ним вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, про що Головне управління Держгеокадастру повідомило Держгеокадастр листом 16.07.2018 № 21-3-0.44-4909/2-18. З огляду на наведену у вказаному листі інформацію Кваліфікаційна комісія прийняла рішення звернутися з поданням до Держгеокадастру щодо анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, виданого позивачу. Підставою слугував акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 12.06.2018 № 237-ДК/233/АП/09/01-18, яким встановлено, що рішення Прилісненської сільської ради від 20.11.2017 № 11/6 та від 07.12.2017 № 12/7 про надання дозволу на розроблення та про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Прилісненській сільській раді для проведення геологорозвідувальних робіт в селі Галузія Маневицького району Волинської області в частині земельної ділянки орієнтовною площею 6 га, яка відноситься до земель державної форми власності, прийняті в порушення вимог статті 19 Конституції України, статті 25 та пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктів "а", "в" та "д" статті 12, статті 79-1 та частини п`ятої статті 122 Земельного кодексу України та статті 19 Закону України "Про землеустрій" та абзаців першого та другого пункту 2 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень, пункту 5 статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр". Також у листі зазначено, що технічна документація розроблена інженером-землевпорядником ОСОБА_1 в порушення вимог пункту "а" статті 12 Закону України "Про землеустрій", абзаців першого та другого пункту 2 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр", а саме земельна ділянка площею - 8,151 га не була сформована та право власності (користування) у Прилісненської сільської ради не виникло до 2004 року.
Водночас, Закон № 858-IV не дає визначення поняття "грубого порушення суб`єктом господарювання або ж інженером-землевпорядником вимог нормативно-правових актів", яке застосоване у статті 68 цього Закону. Відтак, це поняття, носить оціночний характер і для з`ясування характеру певного допущеного порушення слід досліджувати його в сукупності з усіма обставинами його вчинення та з урахуванням попередніх проступків. У кожному конкретному випадку наявність факту допущення особою саме грубого порушення повинна встановлюватися, виходячи з об`єктивних та суб`єктивних ознак вчиненого діяння.
Тобто, визнання порушення нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою грубим залежить від оцінки таких критеріїв, кожний з яких має самостійне значення: характеру порушення; категорії виконавця; об`єктивних ознак здійснюваного порушення; суб`єктивних ознак здійснюваного порушення.
Такий правовий висновок викладений зокрема у постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 803/164/17, на яку здійснено посилання у касаційній скарзі.
Так, у справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що з витягу із протоколу засідання Кваліфікаційної комісії № 8 від 30.08.2018 вбачається, що останньою був розглянутий лише лист ГУ Держгеокадастру від 16.07.2018 № 21-3-0.44-4909/2-18 і при прийнятті рішення про звернення до Держгеокадастру з поданням щодо анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника позивачу Кваліфікаційна комісія взяла до уваги виключно інформацію що містилася у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою, від 12.06.2018 № 237-ДК/233/09/01-18, згідно з яким Прилісненською сільською радою було порушено вимоги законодавства у сфері землеустрою, з якої неможливо встановити наявність вчинення саме грубого порушення позивачем, як сертифікованим інженером-землевпорядником, положень нормативно-правових актів.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідачами під час встановлення факту грубого порушення позивачем вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою досліджувались, збирались та оцінювались додаткові докази, аналізувалась попередня робота позивача, проводилась перевірка кваліфікації та якості його професійної підготовки, як інженера-землевпорядника, проводилась оцінка характеру порушення, категорії виконавця, об`єктивних та суб`єктивних ознак здійснюваного порушення, що свідчить про відсутність достатніх підстав стверджувати про допущення ним саме грубого порушення вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
Натомість, суди першої та апеляційної інстанцій прийняли оскаржувані судові рішення без урахування висновку Верховного Суду, при цьому, надаючи оцінку діям відповідачів, суди самі мотивували підстави для анулювання сертифікату, посилаючись також на докази, які не існували під час прийняття Спірних рішень (як от висновок експерта Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.03.2019 з іншої справи Господарського суду Волинської області), до того ж так і не встановили того, що позивачем було допущено саме грубе порушення вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
З огляду на викладене, враховуючи вимоги статті 2 КАС, відповідачі як суб`єкти владних повноважень не довели факту вчинення ОСОБА_1 грубого порушення вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
Слід також зазначити, що у постанові від 03 грудня 2020 року у справі № 810/1097/18, Верховний Суд за подібних правовідносин зазначив, що юридична відповідальність є однією з форм захисту суспільства та держави від посягань на відповідні цінності, головними з яких відповідно до статті 3 Конституції України є людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека. При цьому, юридична відповідальність ґрунтується, у першу чергу, на державному примусі як специфічному впливі на поведінку особи, заснованому на організованій силі та спрямованому на безумовне виконання санкціонованих державою правил поведінки (норм права). Такий примус передбачає його регламентованість виключно законом, наявність чітко встановлених меж застосування та здійснення лише компетентним суб`єктом владних повноважень.
Мета застосування державою юридичної відповідальності до правопорушника обумовлена цілями, заради яких вона запроваджується. До таких основних цілей слід віднести наступну:
Охоронна - зупинити триваюче правопорушення (протиправний стан);
Правозабезпечувальна - досягнути результату у формі приведення поведінки (діяльності) відповідного суб`єкта до стану правомірної;
правовідновлювальна (компенсаційна) - відновити порушене право потерпілого та компенсувати йому матеріальний і моральний збиток, заподіяний правопорушенням;
попереджувальна (превентивна) - попередити вчинення нових правопорушень з боку як самого правопорушника (приватна превенція), так і інших суб`єктів (загальна превенція);
процедурно-процесуальна - офіційно визнати правопорушника винним у здійсненні протиправного діяння;
виховна - перевиховати правопорушника шляхом забезпечення у нього сталого спрямування на неухильне дотримання норм права;
каральна (штрафна) - покарати правопорушника у формі понесення ним додаткових втрат, зокрема, й анулювання кваліфікаційного сертифікату.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 803/1122/17, від 05.03.2019 у справі № 814/1049/18.
Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що спірні рішення Держгеокадастру та Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру прийняті без дотримання встановлених законом вимог.
Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що прийняті на підставі неправильного застосування норм матеріального права, та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
За правилами частини першої, шостої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпунктів б, в) пункту 4 частини першої статті 356 КАС в резолютивній частині постанови касаційного суду зазначається рішення про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
ОСОБА_1 за подання позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 705,00 грн та у сумі 528,60 грн, всього - 1233,60 грн (квитанції від 24.10.2018 №№ 0.0.1168237240.1, 0.0.1168240138.1), за подання апеляційної скарги - у сумі 1153,00 грн (квитанція від 13.12.2019 № 50) та за подання касаційної скарги - у сумі 1682,00 грн (квитанція від 04.05.2020 № 6).
Такі обставини відповідно до вимог статті 139 КАС зумовлюють ухвалення рішення про стягнення з Держгеокадастру на користь позивача судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Керуючись статтями 139, 344, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,