ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 507/1292/17
провадження № 51-3368км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Іваненка І.В., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря судового
засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Нескородяного А.М.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Марченка В.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Марченка Василя Михайловича на вирок Любашівського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2017 року, вирок Одеського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Кожухівка Васильківського району Київської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Любашівського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною 1, пунктом 2 частини 3 статті 76 цього Кодексу.
Цим вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 11 вересня 2016 року о 10 год 40 хв, не маючи при собі посвідчення на право керування транспортним засобом, вживши алкогольні напої, керуючи автомобілем "Mercedes-benz S350", реєстраційний знак " НОМЕР_1", що належить ОСОБА_2, який знаходився у вказаному автомобілі поруч із ним, рухаючись по лівій смузі автодороги "Київ-Одесса" у напрямку міста Одеса на 320 км+250 м вказаної автодороги у Любашівському районі Одеської області зі швидкістю 128 км/год, наближаючись до стаціонарного посту дорожньої поліції і нерегульованого пішохідного переходу, ігноруючи дорожні знаки 1.32, 3.29, 6.10, 5.35.1, 5.35.2, здійснив зіткнення із автомобілем "Toyota camry", реєстраційний знак " НОМЕР_2", під керуванням ОСОБА_3, який рухався у правій смузі попутному напрямку зі швидкістю 60-70 км/год, та намагався здійснити випередження автомобіля "Volkswagen caddy 1.9 SDI", реєстраційний знак " НОМЕР_3", шляхом перестроювання у ліву попутну смугу руху. Після зіткнення автомобіль "Mercedes-benz S350" контактував із металевим бар`єрним огородженням, а автомобіль "Toyota camry" - із автомобілем "Volkswagen caddy 1.9 SDI".
У результаті дорожньо-транспортної пригоди настала смерть водія ОСОБА_3 та пасажира автомобіля "Toyota camry" ОСОБА_4, а пасажир цього автомобіля ОСОБА_5 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 06 листопада 2017 року у порядку статті 379 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) внесено виправлення до резолютивної частини вироку цього суду від 20 жовтня 2017 року стосовно ОСОБА_1 та викладено її у наступній редакції.
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Вироком Одеського апеляційного суду від 03 червня 2021 року вирок місцевого суду у частині призначеного покарання скасовано, ухвалено у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за частиною 3 статті 286 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років без позбавлення права керувати транспортними засобами. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 червня 2021 року вирок місцевого суду змінено, виключено з його мотивувальної частини вказівку про невизнання обставиною, яка обтяжує покарання, факт вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв. Доповнено мотивувальну частину вказівкою на те, що обставиною, яка обтяжує покарання, призначеного засудженому, є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Марченко В.М. не погоджується із постановленими стосовно ОСОБА_1 судовими рішеннями, просить їх скасувати з підстави істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог стверджує, що місцевий суд не досліджував безпосередньо письмові докази, які у подальшому поклав в основу обвинувального вироку суду стосовно його підзахисного, чим порушив приписи статті 23 КПК.
Окрім того, на переконання сторони захисту, місцевим судом не встановлено об`єктивної сторони складу злочину, вчиненого ОСОБА_1, оскільки не зазначено у вироку які саме порушення Правил дорожнього руху є причиною наслідків, визначених частиною 3 статті 286 КК.
Апеляційний суд вищезазначені порушення не усунув та, більше того, у ході розгляду кримінального провадження не виконав приписи статей 321, 405 КПК, оскільки позбавив сторону захисту можливості виступити у судових дебатах, про що свідчать журнали судових засідань. Також за наслідками судового розгляду стосовно однієї особи було постановлено два різні за своєю правовою природою процесуальних рішення, а саме вирок і ухвала, що суперечить практиці Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Не погоджується захисник і з висновками суду про встановлення ознак вживання засудженим алкоголю, так як підзаконні нормативно-правові акти, які використовувалися судом апеляційної інстанції, не регулюють питання доказування у кримінальному провадженні та не є процесуальними джерелами доказів у розумінні статті 84 КПК.
Враховуючи викладене постановлені судами рішення не відповідають приписам статей 370, 419, 420 КПК, а тому підлягають скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Марченко В.М. наполягав на задоволенні його касаційної скарги за доводами, викладеними у ній.
Засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу свого захисника, стверджував про незаконність судових рішень.
Прокурор стверджував про обґрунтованість постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, а отже і відсутність підстав для їх скасування за доводами сторони захисту.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, засудженого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із обвинувальним вироком суду, потерпілий ОСОБА_6 та прокурор у справі Купріна І.В. звернулися до апеляційного суду за правилами пункту 1 частини 1 статті 395 КПК зі скаргами та доповненнями до них, у яких наводили доводи, зокрема стосовно невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування приписів статті 75 КК та, як наслідок, невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості злочину та його особі через м`якість.
Ухвалами Апеляційного суду Одеської області від 08 грудня 2017 року та 18 січня 2018 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за вищезазначеними апеляційними скаргами було призначено до розгляду в суді апеляційної інстанції.
06 квітня 2021 року потерпілий ОСОБА_6 відмовився від поданої ним раніше апеляційної скарги у порядку частини 1 статті 403 КПК, у зв`язку з чим ухвалою суду апеляційне провадження у цій частині було закрито.
У подальшому апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги прокурора прокуратури Одеської області Купріної І.В. ухвалою від 03 червня 2021 року скаргу сторони обвинувачення частково задовольнив, змінив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1, доповнивши його мотивувальну частину вказівкою про те, що обставиною, яка обтяжує покарання, призначене засудженому є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.
Того ж дня у цій справі апеляційним судом ухвалено вирок, яким апеляційну скаргу прокурора прокуратури Одеської області Купріної І.В. задоволено частково, скасовано вирок місцевого суду у частині призначеного ОСОБА_1 покарання. Ухвалено у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 визначено реальну міру покарання. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Однак з прийнятими апеляційним судом рішеннями неможливо погодитися.
Так, згідно з приписами частини 1 статті 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити вирок або ухвалу без змін; змінити вирок або ухвалу; скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок; скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу; скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження; скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
За правилами статті 420 КПК судове рішення у формі вироку, яким апеляційний суд скасовує вирок місцевого суду та постановляє свій, ухвалюється у разі необхідності застосування більш суворого покарання, закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції, або ж неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Тобто у разі необхідності прийняття рішення, яким погіршується становище засудженого з урахуванням особливостей, передбачених статтею 337 КПК.
При цьому у разі якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про наявність підстав, визначених частиною 1 статті 408 КПК, для зміни вироку місцевого суду, а саме: пом`якшити призначене засудженому покарання, змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення і застосувати статтю (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення; зменшити суму, яка підлягає стягненню, або збільшити її, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення; чи в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого, - постановляється ухвала суду.
Виходячи з вищевикладеного, за загальним правилом за наслідками розгляду кримінального провадження у апеляційному порядку стосовно однієї особи за однією кримінально-правовою кваліфікацією апеляційний суд має право прийняте лише одне з процесуальних рішень, визначених частиною 1 статті 407 КПК.
Зазначені колегією суддів висновки узгоджуються з позицією викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 вересня 2018 року (справа № 373/626/16, провадження № 51-3529км18) та не суперечать правовому висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 128/2455/15-к, яка містить винятки із озвученого питання.
Так, відповідно до правового висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, про який йшлося раніше, у випадках порушення в апеляціях питання про погіршення становища одних засуджених (виправданих) та про скасування чи зміну вироку суду першої інстанції щодо інших таких осіб з інших підстав, апеляційний суд, за наявності для того підстав, постановляє вирок тільки щодо тих засуджених (виправданих), становище яких погіршується, а щодо решти виносить ухвалу.
Проте у справі, яка переглядається, апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги сторони обвинувачення у кримінальному провадженні стосовно однієї особи, одного і того ж епізоду протиправних дій постановив одночасно два протилежні процесуальні рішення. Така практика суперечить чинному кримінальному процесуальному закону та принципу правової визначеності як складової верховенства права. А відтак доводи сторони захисту у цій частині є слушними.
Більше того, у ході апеляційного розгляду, як слідує із журналів судових засідань від 06 квітня та 03 червня 2021 року, апеляційним судом порушено приписи частини 3 статті 405 КПК. Так, після виступу прокурора Трофімова В.С., потерпілого ОСОБА_6 та його представника Лужанова С.В. судовий розгляд було відкладено на іншу дату. Однак у день наступного слухання справи, а саме 03 червня 2021 року, стороні захисту не було надано слова у судових дебатах, не оголошувалося судом і рішення про їх закінчення.
Такі обставини беззаперечно свідчать про порушення принципів юридичної рівності, змагальності та справедливого судового розгляду, згідно з якими кожній стороні повинна надаватися розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (рішення у справі "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., заява №17748/91, пункт 38).
Наведені порушення апеляційного суду перешкодили суду ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення, що у відповідності до приписів пункту 1 частини 1 статті 438 КПК є підставою для їх скасування.
До того ж, апеляційний суд у вступних частинах постановлених судових рішень виклав короткий зміст вироку місцевого суду, який оскаржувався, без урахування ухвали Любашівського районного суду Одеської області від 06 листопада 2017 року, якою у порядку статті 379 КПК було внесено виправлення описок, допущених у вироці від 20 жовтня 2017 року стосовно ОСОБА_1 .
Враховуючи наведені вище істотні порушення вимог КПК, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а вирок та ухвала, постановлені апеляційним судом, - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати наведене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Беручи до уваги, що ОСОБА_1 було взято під варту у порядку виконання вироку, він підлягає звільненню з-під варти.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд