Постанова
іменем України
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 446/2314/20
провадження № 51-4000км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Іваненка І. В., Луганського Ю. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Шевченко О. О.,
у режимі відеоконференції:
захисника Рачинського В. З.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури на ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 липня 2021 року про повернення апеляційної скарги у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова та жителя АДРЕСА_1 ),
щодо вчинення суспільно небезпечних діянь, передбачених частинами 1, 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області ухвалою від 08 червня 2021 року застосував до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, заступник керівника Львівської обласної прокуратури оскаржив його до апеляційного суду.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 05 липня 2021 року повернув апеляційну скаргу прокурора на вищевказану ухвалу місцевого суду на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з поданням її після закінчення строку апеляційного оскарження.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заступник керівника Львівської обласної прокуратури, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суть доводів сторони обвинувачення зводиться до того, що рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги прокурора, поданої на ухвалу місцевого суду про застосування примусових заходів медичного характеру, є незаконним, оскільки цю скаргу прокурор подав із дотриманням передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК 30-денного строку, встановленого для оскарження ухвал про застосування примусових заходів медичного характеру.
Стверджує про безпідставне посилання цього суду в рішенні від 05 липня 2021 року на недотримання апелянтом семиденного строку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 395 КПК, адже такий строк визначений для інших ухвал суду першої інстанції, крім ухвал про застосування примусових заходів медичного характеру, для яких п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК передбачено окремий строк апеляційного оскарження - 30 днів.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Шевченко О. О., навівши відповідні пояснення, підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Захисник Рачинський В. З. висловив доводи, у яких заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі, Суд дійшов висновку,що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Як убачається з матеріалів провадження, місцевий суд постановив рішення, яким задовольнив клопотання прокурора та застосував до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Також в ухвалі місцевого суду вказано, що вона може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи діб зі дня її оголошення.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Апеляційний суд на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу прокурора подано з пропуском семиденного строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду і сторона обвинувачення не заявила клопотання про поновлення цього строку. З огляду на це суд, керуючись положеннями п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, повернув апеляційну скаргу.
Однак із таким рішенням суд касаційної інстанції не може погодитися.
За приписами ст. 516 КПК ухвала суду про застосування чи відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру, продовження, зміну, припинення застосування примусових заходів медичного характеру або відмова у цьому може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру протягом 30 днів з дня їх проголошення.
Таким чином, строк апеляційного оскарження зазначеної вище ухвали місцевого суду від 08 червня 2021 року становив 30 днів і з урахуванням установлених у ст. 115 КПК правил обчислення процесуальних строків тривав із 08 червня до 09 липня 2021 року.
Як убачається з матеріалів провадження, заступник керівника Львівської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу 17 червня 2021 року, тобто в межах установленого законом строку апеляційного оскарження.
Отже, апеляційний суд, не врахувавши наведених вище положень кримінального процесуального закону, дійшов помилкового висновку про те, що апеляційну скаргу подано після закінчення строку апеляційного оскарження ухвали місцевого суду.
Між тим, суд першої інстанції у своєму рішенні також неправильно зазначив строк апеляційного оскарження свого судового рішення, вказавши сім діб замість 30 днів, як це встановлено у п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК.
Апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури, неправильно витлумачив положення норми ст. 395 КПК, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно повернути апелянту як подану з пропуском строку на апеляційне оскарження.
За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно врахувати викладене в цій постанові та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд