Постанова
Іменем України
07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 755/10195/17
провадження № 51-4556 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Остапука В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
захисника Медвідь Ю.В. (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року у кримінальному провадженні № 12017100040005850 за обвинуваченням
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Нові Санжари Полтавської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року ОСОБА_1 засуджений за ч. 5 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_1 зараховано строк його попереднього ув`язнення з 17 травня 2017 року по 24 березня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року апеляційну скаргу засудженого залишено без задоволення, а вирок районного суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він за попередньою змовою з невстановленими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, з метою відкритого викрадення чужого майна виставили на сайті " ІНФОРМАЦІЯ_2" оголошення щодо купівлі та продажу валют, зазначивши при цьому номер мобільного телефону НОМЕР_1 .
26 травня 2017 року потерпілий ОСОБА_2 на вказаному сайті побачив це оголошення та, маючи намір обміняти грошові кошти в сумі 25 000 євро, зателефонував за вказаним номером і домовився про зустріч.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна в особливо великих розмірах, невстановлені особи разом із ОСОБА_1 на автомобілі "Opel Omega", д.н.з. НОМЕР_2, прибули до обумовленого місця за адресою: м. Київ, бульвар Верховної Ради, 33, де невстановлена особа застосувала до потерпілого насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я, нанесла удар ОСОБА_2 кулаком в голову, від чого останній впав. Після цього невстановлена особа відкрито висмикнула з рук потерпілого пакет із грошима та планшетом, який під час втечі передала ОСОБА_1 .
Після цього ОСОБА_1 та невстановлені особи зникли з місця вчинення злочину, заподіявши потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 732 075 грн.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що його вина в інкримінованому злочині не доведена, оскільки потерпілий його не впізнав; вирок суду ґрунтується на недопустимих доказах, зокрема: протоколі обшуку автомобіля, який проведений неуповноваженою особою; ухвалах слідчого судді, що винесені з порушенням вимог процесуального закону; протоколі проведення впізнання за участю свідка ОСОБА_3, яке було проведено з порушеннями КПК України. Також засуджений вказує на те, що апеляційний суд не перевірив явку учасників сторін та не повідомив про причини неявки потерпілого, судовий розгляд в апеляційному суді проведено з порушеннями вимог ст. 404 КПК України, а ухвала цього суду не відповідає ст. 419 цього Кодексу, оскільки не містить мотивів на спростування доводів апеляційної скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник у судовому засіданні повністю підтримав скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення скарги і просив залишити судові рішення без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Згідно зі ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. З усіх інших касаційний суд рішення судів першої та апеляційної інстанцій не переглядає.
У касаційній скарзі засуджений стверджує про свою невинуватість та висловлює доводи щодо недопустимості ряду доказів, які суд поклав в основу вироку. Аналогічні доводи засуджений наводив і в своїй апеляційній скарзі, які підлягали перевірці під час судового розгляду з наведенням в ухвалі відповідей на них.
Суд касаційної інстанції неодноразово наголошував, що ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК України.
Відповідно до вимог зазначеної норми закону, у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, крім іншого, зазначаються короткий зміст вимог апеляційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала, а також мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. Крім того, при залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто, суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК України завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
Однак вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись із вироком місцевого суду, засуджений подав апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями до неї, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушував питання про скасування вироку місцевого суду і призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
Серед доводів апеляційної скарги засуджений зазначав про те, що вирок ґрунтується на припущеннях, його вина не доведена жодними допустимими доказами, оскільки потерпілий його безпосередньо не впізнав. Вказував на те, що суд не встановив усіх обставин підготовки до вчинення злочину, його дати та ролі ОСОБА_1 в ньому, не зазначив у чому проявилася попередня змова. Також засуджений посилався на недопустимість таких доказів, як: протокол впізнання його свідками за фотокартками, протокол обшуку в автомобілі "Opel Omega", що здійснений неуповноваженою особою, ухвали слідчих суддів про дозвіл на проведення обшуку й накладення арешту на майно, протокол обшуку в квартирі АДРЕСА_2 від 15 травня 2017 року.
Під час апеляційного провадження сторона захисту також звертала увагу суду на недопустимість вищезазначених доказів.
За наслідками апеляційного розгляду суд визнав скаргу необґрунтованою й залишив вирок без зміни.
Однак у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції не навів переконливих спростувань усіх аргументів сторони захисту. Попри їх конкретність й те, що оскаржений вирок вирішальною мірою базується на доказах, допустимість яких заперечувалась, апеляційний суд формально виклав наведені в скарзі доводи, з достатньою повнотою їх не перевірив, не провів ретельного аналізу й оцінки доказів, на які посилався засуджений. При цьому суд лише обмежився цитуванням усіх доказів, відображених у рішенні місцевого суду, без їх відповідної оцінки, як про це порушувалося питання в апеляційній скарзі, та послався на правильність висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Проте наведену позицію суду не можна визнати вмотивованою.
Так, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив та не надав оцінки доводам сторони захисту про недопустимість використання як доказів, зокрема, протоколу впізнання його свідками за фотокартками та протоколу обшуку в автомобілі "OpelOmega".
За змістом судового рішення, вказані доводи взагалі не були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, оскільки будь-яких обґрунтованих і достатніх мотивів на їх спростування в ухвалі суду не наведено.
Водночас, як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи сторони захисту щодо визнання недопустимими доказами ухвали слідчих суддів про дозвіл на проведення обшуку й накладення арешту на майно, зазначив про можливість того, що ці докази є недопустимими, проте вказав, що це не впливає на судове рішення. Апеляційний суд послався на наявність інших доказів, отриманих у передбаченому законом порядку, які є достатніми та дозволяють зробити висновок про наявність фактів і обставин, що мають значення для кримінального провадження та доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні інкриміновано йому злочину. Проте, які саме докази мав на увазі суд, в ухвалі не вказано.
Наведені обставини свідчить, що апеляційний суд допустився істотних суперечностей у формулюванні своїх висновків. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд у цьому кримінальному провадженні було здійснено формально, закріплених у ст. 2 КПК України завдань кримінального провадження не виконано, а тому постановлена цим судом ухвала не може вважатися такою, що відповідає вимогам статей 370, 419 цього Кодексу.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції.