Постанова
Іменем України
12 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 339/121/20
провадження № 61-6288св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Болехівська центральна міська лікарня",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2020 року у складі судді Головенко О. С. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Максюти І. О., Горейко М. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Болехівська центральна міська лікарня" Болехівської міської ради Івано-Франківської області (далі - КНП "Болехівська ЦМЛ") про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтовано тим, що до 03 квітня 2020 року вона працювала на посаді лікаря-стоматолога стоматологічного кабінету консультативно-діагностичного відділення в КНП "Болехівська центральна міська лікарня".
Наказом директора КНП "Болехівська ЦМЛ" від 03 квітня 2020 року № 66-к її звільнено з роботи, у зв`язку зі скороченням штату і чисельності працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
ОСОБА_1 вважає, що при звільненні відповідачем грубо порушено вимоги Конституції України та КЗпП України, оскільки вона мала переважне право на залишення на роботі в зв`язку з тим, що їй залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку та є лікарем вищої категорії.
Також, на переконання позивача, в порушення вимог статті 43 КЗпП України, її звільнення проведено за відсутності згоди профспілкового комітету організації.
Крім того, 23 січня 2020 року по 05 лютого 2020 року вона проходила підвищення кваліфікації в ДВНЗ "Івано-Франківський національний медичний університет", а з 06 лютого 2020 року по 07 березня 2020 року перебувала у відпустці. Про майбутнє вивільнення ніхто персонально її не повідомляв, а тому, вважає, що її не було належним чином повідомлено про наступне вивільнення, як цього вимагає стаття 492 КЗпП України.
Вказувала, що розірвання трудового договору може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої вона є.
Відповідач, долучивши звернення до голови Івано-Франківської організації профспілки України працівників охорони здоров`я від 05 лютого 2020 року та голові профспілкового комітету Мухопад О., не подав доказів на підтвердження отримання вказаного направлення.
З приводу відмови 10 лютого 2020 року № 24-01-05 Івано-Франківської обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я, то це вказує на те, що членські внески перестали перераховувати не з вини членів профспілки, а за вказівкою відповідача, заяву про вихід з профспілки чи про призупинення перерахування членських внесків вона не писала.
Окрім того, відповідач звернувся до профспілок пізніше, ніж за три місяці до намічуваних звільнень, більше того, належний доказ звернення до первинної профспілкової організації відповідачем в матеріалах справи взагалі відсутній.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд:
- визнати незаконним і скасувати наказ директора КНП "Болехівська ЦМЛ" від 03 квітня 2020 року № 66-к "Про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-стоматолога стоматологічного кабінету консультативно-діагностичного відділення в КНП "Болехівська ЦМЛ" за пунктом 1 статті 40 КзпП України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-стоматолога стоматологічного кабінету консультативно-діагностичного відділення в КНП "Болехівська ЦМЛ" з 06 квітня 2020 року;
- стягнути із КНП "Болехівська ЦМЛ" середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 квітня 2020 року по день поновлення на роботі.
Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем дотримано процедуру звільнення позивача з роботи, оскільки встановлено, що у КНП "Болехівська ЦМЛ" дійсно мало місце скорочення штатної чисельності працівників, зокрема скорочено штатну чисельність на 79,0 штатних одиниць, скорочено всі посади стоматологічного кабінету. 06 лютого 2020 року ОСОБА_1 під розписку попереджена про майбутнє звільнення з посади з 04 квітня 2020 року та запропоновано переведення на вакантну посаду сестри медичної приймального відділення КНП "Болехівська ЦМЛ", однак позивач не подала заяви про переведення на вакантну посаду. Суд також взяв до уваги, що 05 лютого 2020 року відповідач звернувся із поданням до первинної профспілкової організації Болехівської ЦМЛ та Івано-Франківської обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я для отримання погодження на звільнення працівників лікарні, зокрема ОСОБА_1 та отримав відповідь (лист від 10 лютого 2020 року № 24/01-05) про те, що у зв`язку із тим, що від членів профспілки не надійшло жодної заяви про вступ у первинну профспілкову організацію КНП "Болехівська ЦМЛ", обласний комітет профспілки на підставі пункту 2 статті 72 статуту Професійної спілки працівників охорони здоров`я України приймає рішення про припинення діяльності первинної профспілкової організації Болехівської ЦМЛ, як організаційної структури галузевої профспілки. Також надано відповідь, що звільнення ОСОБА_1 не потребує їх згоди.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції повно та всебічно розглянуто справу, а доводи апелянта це не спростовують.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У квітні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позов.
Як підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 01 липня 2015 року у справі № 6-491цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, постановах Верховного Суду від 02 серпня 2018 року у справі № 465/2454/16-ц, від 28 серпня 2019 року у справі № 761/37621/16-ц, від 12 серпня 2020 року у справі № 306/1325/18, від 27 лютого 2019 року у справі № 333/5300/17-ц. Крім того, заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки судами не досліджено зібрані у справі докази.
У касаційній скарзі заявник також зазначає, що:
- 06 лютого 2020 року вона перебувала у відпустці, для того, щоб належним чином повідомити її про майбутнє звільнення, відповідач зобов`язаний був її відкликати з відпустки або направити повідомлення рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Проте відповідачем цього не було зроблено, чим порушено порядок повідомлення заявника персонально про наступне вивільнення, як цього вимагає стаття 492 КЗпП України;
- відповідач ввів суд в оману, надавши в перший раз на вимогу ухвали суду першої інстанції від 08 травня 2020 року недостовірну інформацію про наявність вакантних посад. Твердження відповідача, з якими погодилися суди попередніх інстанцій, що вакантна посада лікаря приймального покою заявнику не пропонувалася через те, що її кваліфікація не відповідала вимогам для прийняття на цю посаду, є безпідставними, оскільки вона є лікарем вищої категорії, проходила ряд курсів та навчань. Відповідач мав би створити комісію для здійснення перевірки щодо наявності та відповідності у позивача кваліфікації та досвіду роботи до кваліфікаційних вимог посади лікаря приймального покою, проте цього здійснено не було. Відповідач не повідомляв заявника про наявність вакантних посад, які існували на час її роботи і на день звільнення, і в матеріалах справи така відмова відсутня;
- профспілкові членські внески перестали перераховувати не з вини членів профспілки, а за вказівкою директора КНП "Болехівська ЦМЛ", який не має права втручатися в діяльність профспілки. Болехівська центральна міська лікарня перетворена (шляхом реорганізації), а не ліквідації, на КНП "Болехівська ЦМЛ" на підставі рішення Болехівської міської ради від 20 серпня 2019 року № 08-45/19, проте згідно із довідкою про доходи, виданою відповідачем, профспілкові внески стягувалися із заробітної плати позивача в серпні, вересні, жовтні 2019 року, тобто після реорганізації, чому суди не надали правової оцінки. КНП "Болехівська ЦМЛ" є правонаступником всіх прав та обов`язків Болехівської центральної міської лікарні, станом на день звільнення та на сьогоднішній день первинна профспілкова організація Болехівської центральної міської лікарні, до якої входила позивач, не ліквідована, створювати нову профспілку не було необхідності (слід змінити тільки назву), тому саме вона мала надавати згоду чи обґрунтовану відмову щодо мого звільнення. Проте звільнення позивача відбулося без відповідного погодження із профспілковим комітетом, згода або обґрунтована відмова в наданні згоди якого є обов`язковою;
- лист голові профспілкового комітету не містить посаду, прізвище особи, яка його отримала, що свідчить про відсутність доказів вручення чи квитанції про направлення вказаної заяви голові профспілкового комітет ОСОБА_2 . Відповідач порушив передбачену частиною третьою статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" процедуру та звернувся до профспілок пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень.
У червні 2021 року до Верховного Суду від КНП "Болехівська ЦМЛ" надійшов засобами поштового зв`язку відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якій відповідач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними.
У липні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло письмове пояснення до її касаційної скарги, надане на відзив відповідача.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 30 квітня 2021 року) відкрито касаційне провадження у справі (на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України), витребувано матеріали справи № 339/121/20 із Болехівського міського суду Івано-Франківської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2021 року матеріали справи № 339/121/20 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанційустановлено, що ОСОБА_1 здобула спеціальність лікаря-стоматолога у Львівському державному інституті, який закінчила 29 червня 1989 року.
Позивач з 26 липня 1990 року працювала на посаді лікаря-стоматолога, перебуваючи у трудових відносинах із відповідачем, що підтверджується наказом № 22-к по Болехівській ЦМЛ.
Згідно з посвідченням від 22 березня 2013 року позивачу присвоєно вищу категорію лікаря.
Відповідно до рішення Болехівської міської ради "Про припинення діяльності Болехівської ЦМЛ шляхом її перетворення в КНП "Болехівська ЦМЛ" Болехівської міської ради від 20 серпня 2019 року № 08-45/19 припинила свою діяльність Болехівська ЦМЛ та створено КНП "Болехівська ЦМЛ".
01 листопада 2019 року позивача переведено на посаду лікаря-стоматолога консультативно-діагностичного відділення в КНП "Болехівська ЦМЛ".
Відповідно до наказу директора КНП БЦМЛ "Про скорочення чисельності та штату працівників" від 03 лютого 2020 року № 23-к у лікарні скорочено штатну чисельність на 79,0 штатних одиниць, скорочено всі посади стоматологічного кабінету: лікарів-стоматологів, лікарів-стоматологів-терапевтів, сестри медичної зі стоматології та молодшої медичної сестри. Скорочено, зокрема, і посаду лікаря-стоматолога із стоматологічного кабінету, яку займала ОСОБА_1 .
Цим же наказом створено комісію по скороченню працівників, а інспектора з кадрів ОСОБА_3 зобов`язано повідомити працівників про наступне вивільнення у встановленому законом порядку.
На виконання вказаного наказу 06 лютого 2020 року ОСОБА_1 комісією у складі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_5 попереджено про майбутнє звільнення з посади з 04 квітня 2020 року та запропоновано переведення на вакантну посаду сестри медичної приймального відділення КНП "Болехівська ЦМЛ", що підтверджується її підписом із зазначенням дати про ознайомлення.
Вказаний факт позивач оспорювала, подавши заяву про уточнення позовних вимог, посилаючись на те, що вона з 23 січня 2020 року по 05 лютого 2020 року проходила підвищення кваліфікації в ДВНЗ "Івано-Франківський національний медичний університет", а з 06 лютого 2020 року по 07 березня 2020 року перебувала у відпустці, тому ніхто персонально не повідомляв її про майбутнє вивільнення.
Позивачу того ж дня, 06 лютого 2020 року, запропоновано переведення на вакантну посаду сестри медичної приймального відділення КНП "Болехівська ЦМЛ".
Після створення КНП "Болехівська ЦМЛ" на підприємстві не створено та не зареєстровано жодного виборчого органу чи профспілкової організації.
У Болехівській ЦМЛ була первинна профспілкова організація, яка з часу припинення діяльності Болехівської ЦМЛ фактично не функціонувала, на її рахунок працівниками лікарні не проводилося відрахувань, але юридично вона не була ліквідована.
Відповідач звернувся 05 лютого 2020 року із поданням до первинної профспілкової організації Болехівської ЦМЛ та Івано-Франківської обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я для отримання погодження на звільнення працівників лікарні, зокрема ОСОБА_1 .
Отримавши таке повідомлення 06 лютого 2020 року головою профспілкового комітету, що підтверджується її підписом, первинна профспілкова організація Болехівської ЦМЛ протягом двох місяців (до часу звільнення позивача) не надала жодної відповіді на вказане подання.
Також встановлено, що позивач була членом виборного профспілкового органу.
Згідно з листом від 10 лютого 2020 року № 24/01-05 Івано-Франківська обласна організація профспілки працівників охорони здоров`я повідомила про те, що у зв`язку із тим, що від членів профспілки не надійшло жодної заяви про вступ у первинну профспілкову організацію КНП "Болехівська ЦМЛ", обласний комітет профспілки на підставі пункту 2 статті 72 статуту Професійної спілки працівників охорони здоров`я України приймає рішення про припинення діяльності первинної профспілкової організації Болехівської ЦМЛ, як організаційної структури галузевої профспілки. Також надано відповідь, що звільнення ОСОБА_1 не потребує їх згоди.
Відповідно до штатного розпису КНП "Болехівська ЦМЛ" станом на 03 лютого 2020 року в лікарні в період з 03 лютого 2020 року до 06 квітня 2020 року були три вакантні посади сестри медичної приймального відділення КНП "Болехівська ЦМЛ", які відповідали кваліфікації позивача.
Позивач до дня звільнення (до 06 квітня 2020 року) не подала відповідачу письмову заяву про переведення її на одну з вакантних посад, які їй запропоновано. Інші працівники таким правом скористались, зокрема такі заяви були подані ОСОБА_6 - 26 лютого 2020 року, ОСОБА_7 - 03 квітня 2020 року, ОСОБА_8 - 24 лютого 2020 року. Після звільнення позивача вказані особи згідно з наказом від 06 квітня 2020 року № 90-к переведені на вакантні посади сестри медичної приймального відділення КНП "Болехівська ЦМЛ".
Наказом КНП "Болехівська ЦМЛ" від 03 квітня 2020 року № 66-к ОСОБА_1, лікаря-стоматолога з стоматологічного кабінету консультативно-діагностичного відділення КНП "Болехівська ЦМЛ", звільнено з 06 квітня 2020 року у зв`язку зі скороченням штату і чисельності працівників.
Допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_5, яка працює головною медсестрою, пояснила, що була створена комісія у зв`язку із скороченням КНП "Болехівська ЦМЛ", членом якої вона була. Комісія вручала працівникам повідомлення про скорочення, було запропоновано вакантні посади, працівники розписувалися і отримували вказані повідомлення. Крім того, вказала, що 06 лютого 2020 року в складі комісії: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в приймальні директора було вручено таке повідомлення ОСОБА_1, яка його підписала, поставивши свій підпис, дату.
Свідок ОСОБА_4, яка працює головним бухгалтером, пояснила, що вона також була у складі комісії, створеної у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників КНП "Болехівська ЦМЛ". ОСОБА_1 було вручено в приймальні у кабінеті головного лікаря (директора) 06 лютого 2020 року повідомлення про звільнення комісією у складі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, де позивач поставила свій особистий підпис. Були два примірники такого повідомлення, один позивач взяла собі, а оригінал - залишився в комісії.
Свідок ОСОБА_3, яка працює інспектором по кадрах, пояснила, що у лютому місяці 2020 року видано наказ про скорочення штату та повідомлено ОСОБА_1 про те, що її посада підлягає скороченню. Всі працівники були повідомлені про звільнення, в тому числі і ОСОБА_1, яка засвідчила своїм підписом вказане повідомлення. У повідомленні пропонували ОСОБА_1 посаду медичної сестри приймального покою, однак вона не подала заяву, щоб її перевести на цю посаду.
Крім того вказала, що ОСОБА_1 по 05 лютого 2020 року перебувала на курсах, а з 06 лютого 2020 року - у відпустці. Однак, побачивши ОСОБА_1, у коридорі лікарні 06 лютого 2020 року, вона запропонувала їй підписати повідомлення про майбутнє звільнення. Дане повідомлення ОСОБА_1 підписала у кабінеті головного лікаря (директора) 06 лютого 2020 року в присутності членів комісії: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Також свідок надала суду другий примірник повідомлення (оригінал), де проставлений особистий підпис ОСОБА_1 .
Ухвалою Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2020 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті явку позивача ОСОБА_1 визнано обов`язковою для дачі особистих пояснень. Позивач в судове засідання для дачі пояснень не з`явилася.