ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 917/1697/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги: (1) Споживчого кооперативу "Народна кооперація Полтавщини", (2) Полтавської міської ради та (3) Приватного акціонерного товариства "Полімпекс"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22 червня 2021 року (головуючий - Слободін М.М., судді: Шутенко І.А., Россолов В.В.) у справі
за позовом Полтавської міської ради
до Приватного акціонерного товариства "Полімпекс"
про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, припинення речового права на майно.
У судовому засідання взяли участь представники: Полтавської міської ради - Лисанець А.Ф.; ПрАТ "Полімпекс" - Скорік Ю.Б., Бочарова В.М., Старицька Ю.Ю.; СК "Народна кооперація Полтавщини" - Цокало Т.М., Ананченко О.М., Храбров Є.П.
(судове засідання з розгляду касаційних скарг відкладалося з 29.09.2021 на 13.10.2021 - див. ухвалу Касаційного господарського суду від 29.09.2021 у даній справі)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Полтавська міська рада (далі також "Позивач") звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Полімпекс" (далі також "Відповідач", ПрАТ "Полімпекс") про:
- визнання недійсним і скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Полтавського МУЮ Полтавської області Даньшіної А.В. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 3470929 від 26.06.2013 щодо внесення змін до запису про нерухоме майно за номером 88262353101 до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 88262353101 / спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- визнання недійсним свідоцтва про право власності, серія та номер 5393981, виданого Відповідачу 26.06.2013 Реєстраційною службою Полтавського МУЮ Полтавської області, державний реєстратор Даньшіна А.В.;
- припинення речового права ПрАТ "Полімпекс" на майно (торгові павільйони, палатки-навіси, хвіртка, ворота, огорожа), відомості щодо яких були внесені до запису про нерухоме майно за номером 88262353101 до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 88262353101 / спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Даньшіної А.В.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- державним реєстратором Реєстраційної служби Полтавського МУЮ Полтавської області Даньшіною А.В без дотримання законодавчо встановленої процедури було вчинено дії з державної реєстрації права приватної власності за ПрАТ "Полімпекс" на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться на належній територіальній громаді міста Полтава земельній ділянці площею 2,0428 га по вул. Новий Базар, 9, у місті Полтава. Зокрема, державним реєстратором було зареєстровано право приватної власності Відповідача на побудовані без відповідних дозволів Полтавської міської ради (як власника вказаної земельної ділянки) об`єкти;
- Позивач стверджував, що в порушення діючого на той час Порядку державної реєстрації Відповідач не надав реєстратору цілий ряд документів, а саме: документів, що посвідчують речове право на земельну ділянку; витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; документу, що зазначений у пункті 27 Порядку і який підтверджує право власності на об`єкти нерухомого майна; документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; документу, що підтверджує присвоєння спірним об`єктам нерухомого майна адреси;
- Полтавська міська рада підкреслювала, що відповідно до приписів частини 1 статті 375 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) виключно власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам, і саме власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі. Оскільки ПрАТ "Полімпекс" не отримувало права на забудову належної територіальній громаді міста Полтава земельної ділянки, то реєстрація за ним права власності на такі об`єкти в обхід законодавчо визначеної процедури порушує права Позивача, як власника земельної ділянки;
- крім цього, рада звертала увагу також на те, що частина зареєстрованих об`єктів взагалі не відноситься до нерухомого майна, проте внаслідок проведеної реєстрації неправомірно набула такого статусу.
Короткий зміст заперечень на позов
3. Відповідач проти позову заперечував і зазначав, що:
- даний спір носить публічно-правовий характер, оскільки предмет і підстави позову жодним чином не пов`язані з майновими правами Полтавської міської ради на торгові павільйони, палатки-навіси, хвіртки, ворота, огорожі, право власності на які були зареєстровані за Відповідачем;
- свідоцтво на нерухоме майно від 26.06.2013, яке оспорюється Позивачем, видавалося у звязку із приведення статутних документів у відповідність до нової редакції Закону України "Про акціонерні товариства" та зміною назви товариства;
- державний реєстратор при вчиненні оспорюваних дій та видачі свідоцтва про право власності діяв у відповідності до законодавства та не мав підстав для відмови у вчиненні реєстраційних дій;
- Позивачем не доведено факт порушення його прав та інтересів оспорюваними діями державного реєстратора, оскільки право власності ПрАТ "Полімпекс" ним не оспорюється, а будь-яких реєстраційних дій, пов`язаних із реєстрацією права власності на земельну ділянку, власником якої є Позивач, державним реєстратором не вчинялося.
Короткий зміст і мотиви судових рішень
4. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.03.2021 (з урахуванням ухвали від 30.03.2021 про виправлення описки) позов задоволено.
4.1. Визнано недійсним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Полтавського МУЮ Полтавської області Даньшіної А.В. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 3470929 від 26.06.2013 щодо внесення змін до запису про нерухоме майно за номером 88262353101 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 88262353101 / спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
4.2. Визнано недійсним свідоцтво про право власності, серія та номер: 5393981, видане 26.06.2013, видавник: Реєстраційна служба Полтавського МУЮ Полтавської області, державний реєстратор Даньшіна А.В.
4.3. Припинено речове право ПрАТ "Полімпекс" на: - торгові павільйони (переносні) №3-1158; - палатки-навіси (переносні) № 1159-1440; - хвіртка № 1, 1443, 1448; -ворота № 2, 1444, 1446. 1450, 1451, 1452, 1453, 1454, 1456; - огорожа №1442, 1445, 1447,1449, 1455 відомості щодо яких були внесені до запису про нерухоме майно за номером 88262353101 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 88262353101 / спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області Даньшіної А.В. про внесення змін до запису Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно № 3470929 від 26.06.2013.
4.4. Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю заявлених позовних вимог і безпідставністю заперечень Відповідача щодо них.
5. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2021, рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позовних вимог про припинення речового права Відповідача на спірні об`єкти. В іншій частині рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
5.1. Постанова апеляційного господарського суду мотивована таким:
- рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про скасування оспорюваного рішення державного реєстратора та свідоцтва про право власності є цілком законним та обґрунтованим;
- в той же час, задоволення вимоги про припинення речового права ПрАТ "Полімпекс" на спірні об`єкти є неправомірним, виходячи з того, що припинення права власності, тобто позбавлення суб`єкта одного з базових прав, має відбуватися виключно на підставах і в порядку, встановленому законом. У спірних правовідносинах Позивач взагалі не послався на жодну норму закону, яка регламентує припинення права власності. Так само суд першої інстанції, вирішуючи спір, послався на судове тлумачення, яке в жодному разі не може підміняти собою норм законів про власність, а також на приписи норм, які регламентують діяльність державних реєстраторів і не мають жодного відношення до підстав припинення права власності та не регламентують діяльності суду по припиненню права власності. Аналіз матеріалів справи показує, що наявність передбачених законом підстав не тільки не заявлялася Позивачем у позові і не доводилася в ході вирішення спору судом першої інстанції, але й не досліджувалась судом першої інстанції у достатньому обсязі. Будь-яке казуїстичне тлумачення закону судом на користь вимоги про припинення права власності є нічим іншим, аніж безпідставним втручанням у право мирного володіння майном, а тому у цій частині позову суду належало відмовити.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
6. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, Полтавська міська рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою у якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Підставою касаційного оскарження визначає приписи пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
7. Також не погодившись із постановою апеляційного господарського суду до Верховного Суду з касаційною скаргою звернулося і ПрАТ "Полімпекс". У скарзі просить постанову апеляційного господарського суду (і рішення місцевого господарського суду) в частині задоволених позовних вимог скасувати, а справу у цій частині направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Підставою касаційного оскарження визначає приписи пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
8. Крім цього, в порядку, що передбачений частиною 4 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Споживчого кооперативу "Народна кооперація Полтавщини" (далі СК "Народна кооперація Полтавщини", Кооператив) у якій заявник просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у даній справі скасувати, а рішення Господарського суду Полтавської області від 18.03.2021 залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги Позивача (узагальнено)
9. Полтавська міська рада стверджує, що постанову апеляційного господарського суду прийнято з неправильним застосуванням приписів частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також без урахування висновків Верховного Суду щодо їх правильного застосування, які було викладено у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19.
9.1. Позивач вказує, що відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ухвалення судових рішень, пов`язаних з питанням державної реєстрації має супроводжуватись одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав. Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд правильно врахував вказаний висновок Верховного Суду і припинив речове право Відповідача на спірні об`єкти. Водночас, апеляційний господарський суд вказаний висновок проігнорував і в результаті неправомірно відмовив у задоволенні позову у цій частині.
10. Крім цього, Позивач зазначає, що постанову апеляційного господарського суду прийнято також з неправильним застосуванням положень частини 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і здійснене апеляційним судом правозастосування у цій частині суперечить висновкам Верховного Суду, які було викладено у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.
10.1. Так, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що припинення речового права Відповідача на спірні об`єкти буде вважатися втручанням у право "мирного володіння майном", але за твердженням скаржника, суд не врахував, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого права. Відповідач, який самочинно збудував спірні об`єкти, в силу положень статей 375, 376 ЦК України не набув права власності на них, а тому про право мирного володіння у цьому випадку мова йти не може. Отже, припинення речового права ПрАТ "Полімпекс" є наслідком виконання вимог закону і не становитиме жодного втручання у право останнього.
Доводи Відзиву Відповідача на касаційну скаргу Позивача (узагальнено)
11. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти доводів, які у ній викладено. Постанову апеляційного господарського суду в оскаржуваній частині вважає законною та обґрунтованою. Звертає увагу касаційного суду на неподібність правовідносин у справах, які переглядалися Верховним Судом (на них посилається Полтавська міська рада) і цією справою. Просить у задоволенні скарги відмовити, а оскаржувану постанову господарського суду апеляційної інстанції залишити без змін.
11.1. В ході розгляду даної справи Відповідач заявив також клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Позивача.
Доводи касаційної скарги Відповідача (узагальнено)
12. ПрАТ "Полімпекс" стверджує, що наразі є як обов`язкові так і факультативні підстави для направлення даної справи на новий розгляд.
12.1. Відповідач зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті про права, інтереси та обов`язки державного реєстратора Реєстраційної служби Полтавської МУО Полтавської області Даньшіної Аліни Віталіївни, проте її судами до участі у справі залучено не було.
12.2. Крім цього, Відповідач вказує, що істотні для даної справи обставини суди установили на підставі недопустимих доказів.
12.2.1. Зазначає, що спір у даній справі стосується захисту прав землевласника, але обставини того, що власником спірної земельної ділянки є саме Полтавська міська рада суду установили на підставі інформації з Кадастрової карти України, що в розумінні Господарського процесуального кодексу України є недопустимим.
12.2.2. Разом з цим, недопустимим доказом є також використаний судами для висновку про самочинність побудови спірних об`єктів технічний паспорт від 27.04.2011 року, адже такий техпаспорт не може розглядатися як документ, що підтверджує або спростовує право власності, оскільки має зовсім іншу сутність. Техпаспорт не міг оцінюватися судами окремо від актів Державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, рішення органу місцевого самоврядування щодо розміщення та експлуатації речового ринку, робочого проекту ринку та свідоцтва про право власності на нього.
Доводи відзиву Позивача на касаційну скаргу Відповідача (узагальнено)
13. Полтавська міська рада усі доводи ПрАТ "Полімпекс" вважає безпідставними та необґрунтованими. Рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині вважає правильними та законними. Просить у задоволенні касаційної скарги Відповідача відмовити.
Доводи касаційної скарги СК "Народна кооперація Полтавщини" (узагальнено)
14. У своїй касаційній скарзі Кооператив стверджує, що він не приймав участі у розгляді цієї справи, однак при прийняті оскаржуваної постанови, апеляційним господарським судом було вирішено питання про його права, інтереси та обов`язки.
14.1. Обґрунтовуючи вказане скаржник зазначає, що його члени є дійсними власниками частини об`єктів право власності на які було зареєстровано за Відповідачем на підставі оспорюваного у даній справі рішення державного реєстратора. Ухвалення апеляційним судом постанови, якою відмовлено у задоволенні позовної вимоги Полтавської міської ради про припинення речового права ПрАТ "Полміпекс" на спірні об`єкти та констатація наявності такого права у останнього безумовно зачіпає права, інтереси та обов`язки членів Кооперативу.
14.2. Крім цього, як і Позивач, Кооператив (з тих же підстав і мотивів) стверджує, що постанову апеляційного господарського суду у даній справі прийнято без урахування висновків Верховного Суду, які були викладені у постановах від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19 та від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.
14.3. У касаційній скарзі Кооператив також просить суд касаційної інстанції постановити окрему ухвалу щодо суду апеляційної інстанції в порядку положень статті 246 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи відзиву Відповідача на касаційну скаргу Кооперативу (узагальнено)
15. Відповідач заперечує проти задоволення касаційної скарги Кооперативу. Стверджує, що судом апеляційної інстанції не вирішувались питання про права, інтереси чи обов`язки Кооперативу. По суті скарги ПрАТ "Полімпекс" висуває такі ж заперечення, як і щодо касаційної скарги Позивача. Просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Кооперативу або ж залишити подану скаргу без задоволення.
Доводи заяви Позивача щодо касаційної скарги Кооперативу (узагальнено)
16. У своїй заяві Полтавська міська рада підтримує касаційну скаргу Кооперативу, позаяк прохальні частині касаційних скарг вказаних осіб збігаються. В той же час, у тексті вказаної заяви Позивач окремо просить касаційний суд не зволікати з прийняттям остаточного рішення у справі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
17. Щодо касаційної скарги СК "Народна кооперація Полтавщини" Верховний Суд зазначає таке.
18. Відповідно до частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.
18.1. Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи:
- учасники справи;
- особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
18.2. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в касаційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
18.3. Разом з цим, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
19. Як вже зазначалося, Кооператив у касаційній скарзі стверджує, що оскаржуваною постановою апеляційного господарського суду було вирішено питання про його права, інтереси та обов`язки у звязку із тим, що господарським судом апеляційної інстанції не було задоволено вимог Позивача про припинення речового права Відповідача на спірні об`єкти частина яких знаходиться у власності членів Кооперативу.
19.1. Але Верховний Суд з вказаним твердженням не погоджується і вважає його безпідставним, позаяк із вказаних аргументів жодним чином не слідує наявності тих умов з якими законодавець пов`язує можливість оскарження судового рішення не залученою до участі у справі особою (пункти 16. - 16.3. цієї Постанови).
19.2. Крім цього, у даному випадку заявник фактично виступає не в інтересах Кооперативу як юридичної особи, яка є самостійним учасником цивільних правовідносин, а в інтересах членів цього кооперативу, при цьому, без їх персоніфікації. Але, наявність майнового інтересу члена Кооперативу (фізичної особи) не є тотожним наявності інтересу у самого Кооперативу; законодавство про кооперацію не передбачає права кооперативу представляти фізичну особу у приватних спорах.
19.3. Водночас, Верховний Суд констатує також, що спір у даній справі є спором, що пов`язаний із захистом права власника земельної ділянки на розпорядження такою ділянкою, оскільки позов заявлено Полтавською міською радою для захисту прав та законних інтересів саме на земельну ділянку, на якій розташовані спірні, зареєстровані, як нерухомість, об`єкти. Тобто, предметом цього спору є порушення прав землевласника з боку Відповідача, а не самі спірні об`єкти, як об`єкти речового права, а тому і доводи Кооперативу про те, що суд у даній справі позбавив чи міг позбавити членів Кооперативу прав на такі об`єкти є необґрунтованими.
19.4. Пунктом 3 частини 1 статті 296 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
19.5. Враховуючи, що СК "Народна кооперація Полтавщини" не доведено, а Верховним Судом не встановлено обставин, які давали б підстави вважати, що судом апеляційної інстанції вирішено питання про права, інтереси чи обов`язки Кооперативу, в силу згаданого вище припису пункту 3 частини 1 статті 296 ГПК України, касаційне провадження за касаційною скаргою такої особи підлягає закриттю.
20. У звязку з наведеним, клопотання Кооперативу про постановлення окремої ухвали, про звернення до Конституційного Суду України (заявлено в судовому засіданні), про доповнення доводів касаційної скарги по суті (заявлено в судовому засіданні), про визнання дій сторони зловживанням процесуальними правами (заявлено у судовому засіданні) Верховний Суд не розглядає.
21. Щодо касаційної скарги Полтавської міської ради, яка подана з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.
22. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
22.1. Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:
(1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
(2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
23. Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
23.1. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
23.2. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, п. 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.
23.3. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
24. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, проаналізувавши судові рішення, висновки з яких, на думку Позивача, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановила таке.
25. У справі № 922/2589/19 Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЯЖОР" про скасування рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С. В. від 18.06.2019 (індексний номер 47394896) про державну реєстрацію змін до об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі літ."А-1" по вул. Жутівській, 118 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта 1452243363101).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.11.2019 позовні вимоги було задоволено повністю.
За наслідками перегляду справи № 922/2589/19 в апеляційному порядку, постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 12.11.2019 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована положеннями статей 13, 15, 16 ЦК України і статей 4, 269 ГПК України, з посиланням на які апеляційний суд виходив з того, що позивач обрав і підтримав неналежний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки такий спосіб захисту не є ефективним, не узгоджується з нормами чинного законодавства та не спроможний призвести до відновлення порушеного права, а також позивач не довів належними доказами порушення відповідачем прав і законних інтересів Харківської міської ради як власника земельної ділянки та органу, якому делеговано повноваження зі здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Здійснивши касаційний перегляд вказаної постанови апеляційного господарського суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, постановою від 23.06.2020, постанову господарського суду апеляційної інстанції скасував, справу № 922/2589/19 направив на новий апеляційний розгляд.
У постанові від 23.06.2020 касаційний суд констатував, що у порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України суд апеляційної інстанції під час розгляду справи належним чином не спростував висновок місцевого суду про прийняття держреєстратором оспорюваного рішення з метою легалізації спірних навісів як об`єктів самочинного будівництва, оскільки спірні об`єкти не були прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Крім того касаційний суд зауважив, що апеляційний суд не перевірив і не надав правової оцінки доводам скаржника про те, що зазначений спір виник у зв`язку із захистом Харківською міської радою прав територіальної громади м. Харкова на земельну ділянку, на якій відповідач неправомірно збільшив загальну площу її забудови на 1309,1 м2 за рахунок спорудження спірних навісів без дозволів позивача.
Разом з цим, колегія суддів Касаційного господарського суду не погодилася і з висновком апеляційного суду про те, що, пред`явивши позовну вимогу про скасування рішення державного реєстратора, Харківська міська рада обрала неналежний і неефективний спосіб захисту своїх прав.
Верховний Суд у цій частині відмітив, що при вирішенні спору апеляційний суд фактично застосував до спірних правовідносин положення пункту 1 частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній до 16.01.2020), відповідно до якого у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Але, касаційний суд зауважив, що з 16.01.2020, тобто на час ухвалення оскаржуваної постанови, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а тому Верховний Суд вирішив, що апеляційний суд помилково зазначив про необхідність застосування позивачем такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав. Суд відмітив, що зважаючи на те, що рішення Господарського суду Харківської області від 12.11.2019 у цій справі скасовано апеляційним судом 29.01.2020, тобто станом на 16.01.2020 не набрало законної сили, касаційний суд не виключає наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин позивача буде позбавлено можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, запропонований в оскаржуваній постанові, а саме шляхом ухвалення судового рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на спірні навіси.
25.1. Аналіз наведеного дає можливість стверджувати про те, що постанова Касаційного господарського суду від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19 хоча і була прийнята за матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце у справі № 917/1697/20, проте за іншого предмета позову та фактичних обставин спору, що не дає підстав вважати правовідносини у цих справах подібними.
Так, у справі № 922/2589/19 позивачем не заявлялося, а судами (відповідно) взагалі і не розглядалося вимог про припинення речового права відповідача на спірні об`єкти (навіси), тобто вимог, питання розгляду яких Полтавська міська рада як раз вважає спірним у даному провадженні. Крім цього, постановою від 23.06.2020 Верховний Суд направив справу № 922/2589/19 на новий апеляційний розгляд, а тому фактичні обставини спору у тій справі ще не можна вважати повно встановленими, позаяк касаційний суд надав обов`язкові до виконання вказівки, що прямо чи опосередковано з такими обставинами пов`язані.
За викладеного, посилання Позивача на постанову Касаційного господарського суду від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19 в якості підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, колегією суддів Касаційного господарського суду не приймаються.
26. Разом з цим, у справі № 910/10987/18 Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонас" про: звернення стягнення на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 151110Z25 від 27.01.2010, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. 27.01.2010 та зареєстрованим в реєстрі за № 54, належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Сонас", а саме: двокімнатну квартиру № 1, загальною площею 194,20 кв.м, житловою площею 110,70 кв.м; двокімнатну квартиру № 2, загальною площею 186,50 кв.м, житловою площею 84,80 кв.м, в рахунок погашення наявної станом на 24.01.2018 (включно) заборгованості Приватного акціонерного товариства "Укрпідшипник" перед позивачем за кредитним договором № 15106К134 від 22.11.2006 у розмірі 52 736 944, 64 євро та 24 767 022, 81 грн. Позивач просив визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеною в ході виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.
Позовні вимоги у справі № 910/10987/18 мотивовані тим, що позичальник за кредитним договором № 15106К134 від 22.11.2006 - Відкрите акціонерне товариство "Укрпідшипник" в порушення взятих на себе зобов`язань не погасив заборгованість за кредитним договором, в забезпечення виконання зобов`язань за яким між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" був укладений іпотечний договір № 151110Z25 від 27.01.2010, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н. О. 27.01.2010 та зареєстрований в реєстрі за № 54. Внаслідок невиконання зобов`язань за кредитним договором № 15106К134 від 22.11.2006 позивач як іпотекодержатель набув право на задоволення своїх грошових вимог за кредитним договором за рахунок предмету іпотеки. За твердженням позивача відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником предмета іпотеки є Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонас". У зв`язку з переходом права власності на предмет іпотеки до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонас" останній відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" набув статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором.
Господарський суд міста Києва рішенням від 27.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019, відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.
За наслідками здійснення касаційного провадження у справі № 910/10987/18, постановою Касаційного господарського суду від 24.01.2020, вказані судові рішення скасовано; справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.
26.1. Вже викладене дає підстави стверджувати про те, що правовідносини, які склалися між учасниками у справі № 910/10987/18 не є подібними тим, що мають місце у справі № 917/1697/20, оскільки різняться вони предметом, підставами, та суттю позовних вимог, матеріально-правовим регулюванням, фактичними обставинами. Більше того обставини справи № 910/10987/17 ще належить встановити на новому розгляді.
За викладеного, посилання Позивача в якості підстави касаційного оскарження, що передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України на постанову Касаційного господарського суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, колегією суддів також не приймаються.
27. Підсумовуючи колегія суддів звертає увагу Позивача на тому, що цитування у касаційній скарзі норм законодавства, наведення постанов Верховного Суду з цитуванням окремих витягів з їх тексту без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених статтею 287 ГПК України, а тому вказане (відповідно) не дає Верховному Суду підстав для розгляду поданої скарги по суті.
28. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
28.1. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
28.2. Зважаючи на те, що постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду, прийняті касаційним судом у неподібних справі № 917/1697/20 правовідносинах, колегія суддів Касаційного господарського суду, на підставі наведеного вище пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Полтавської міської ради у даній справі.
28.3. Інші доводи касаційної скарги приписами пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України не охоплюються, вони не були підставою для відкриття касаційного провадження, а тому Верховним Судом і не розглядаються.
29. Водночас, колегія суддів Касаційного господарського суду у цій частині вважає доцільним ще раз акцентувати, що спір у даній справі є спором пов`язаним із захистом права землевласника. Предметом цього спору є порушення прав землевласника з боку Відповідача, а не самі спірні об`єкти, як об`єкти речового права. Таким чином відсутні підстави вважати, що даний спір пов`язаний з порушенням цивільних прав на такі об`єкти.
29.1. У подібних даній справі правовідносинах (постанова від 17.02.2021 у справі № 918/158/20) Верховний Суд вже вказував, що у такому спорі належним та ефективним способом захисту буде саме скасування державної реєстрації спірних об`єктів (рішення реєстратора).
29.2. Крім цього, у постанові від 22.06.2021 у справі № 908/924/20 Верховний Суд вже також звертав увагу на тому, що при розгляді позовних вимог суди мають оцінювати чи є необхідним саме для ефективного захисту речового права, зміна чи припинення прав інших учасників справи, тобто чи лише за таких дій відповідне право буде захищеним.
30. Щодо касаційної скарги ПрАТ "Полімпекс", яка подана з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.
31. Як вже вказувалося вище, у своїй касаційній скарзі Відповідач стверджує, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті про права, інтереси та обов`язки державного реєстратора Реєстраційної служби Полтавської МУО Полтавської області Даньшіної А.В. хоча до участі у справі її залучено не було, що, на думку, ПрАТ "Полміпекс" є безумовною підставою для скасування оскаржуваних рішення і постанови.
31.1. Але з приводу вказаних аргументів колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що:
(1) ПрАТ "Полімпекс" взагалі не наділений повноваженнями представляти інтереси Даньшіною А.В. у судах та замість вказаної особи вирішувати питання, чи порушені її права, інтереси або обов`язки, у зв`язку з прийняттям оспорюваних рішень у справі (аналогічний підхід у питанні застосування пункту 8 частини 1 статті 310 ГПК України вже застосувався Касаційним господарським судом, зокрема, у постанові від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19, від 28.10.2020 у справі № 923/965/19);
(2) разом з цим, з матеріалів цієї справи убачається, що у підготовчому провадженні господарський суд першої інстанції, як це передбачено статтею 177 ГПК України, з`ясовував остаточний склад учасників судового процесу і встановив, що наразі посада державного реєстратора Реєстраційної служби Полтавського МУЮ Полтавської області відсутня (внаслідок змін у структурі реєстраційної служби), Даньшіна В.А. на такій посаді не працює;
(3) крім цього, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17, державний реєстратор зобов`язаний виконувати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 357/7734/18 та багатьох інших);
(4) за викладеного усі доводи ПрАТ "Полімпекс" у цій частині є безпідставними, необґрунтованими, а тому Верховним Судом відхиляються.
32. Що ж до доводів Відповідача про те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені на підставі недопустимих доказів слід вказати наступне.
33. Так, згідно із частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
33.1. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина 2 статті 73 ГПК України).
34. Відповідно до статті 77 ГПК України ("допустимість доказів") обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
35. Допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування (постанови Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 913/38/20, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 26.02.2021 у справі № 908/2847/19, від 14.04.2021 у справі № 910/7431/19, від 09.06.2021 у справі № 920/505/20).
36. Натомість за змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
37. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
38. Однак відповідно до положень пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України до повноважень суду касаційної інстанції належить вирішення питання тільки щодо допустимості доказу. Установлення цього дефекту доказу є питанням права в тому значенні, що висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.
39. З оскаржуваних рішень у даній справі вбачається, що суди зіслалися на технічний паспорт від 27.04.2011 року констатуючи його наявність у переліку документів, які Відповідач подав для проведення 26.06.2013 спірної реєстраційної дії; крім того підкреслили, що такий техпаспорт не є правовстановлюючим документом. Висновків про те, що такий техпаспорт "підтверджує самочинність проведеного будівництва" рішення судів не містять.
39.1. У той же час стверджуючи про те, що використаний судами документ є недопустимим доказом, Відповідачем взагалі не зазначено наявності передбачених чинним законодавством обставин, які б зумовлювали визнання його недопустимим. Доводи скаржника у цій частині зводяться до необхідності вирішення питання щодо належності доказу, тобто переоцінки його змісту, що виходить за межі визначених статтею 300 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.
39.2. Скаржник помилково ототожнює категорії належності та допустимості доказів та не враховує вимоги частини 2 статті 86 ГПК України, відповідно до якої саме суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
40. Що ж до заперечень скаржника про використання судами інформації з Кадастрової карти України, то такі заперечення є не тільки безпідставними (з мотивів, що наведені вище), а і суперечливими, оскільки протягом тривалого часу існування відносин з Полтавської міською радою ПрАТ "Полімпекс" ніколи не сумнівалося у тому, що спірна земельна ділянка знаходиться у комунальній власності, більше того, усіма своїми діями скаржник визнавав та підтверджував її належність територіальній громаді міста Полтава. Жодних заперечень щодо дійсного власника землі Відповідач не висловлював і в ході розгляду цієї справи, а тому наведення таких заперечень суду касаційної інстанції є зловживанням своїми процесуальними правами. Посилання судів в оскаржуваних рішеннях на інформацію з Кадастрової карти України, зазначення кадастрового номеру ділянки було здійснено виключно з метою додаткового обґрунтування таких рішень і жодних порушень при цьому судами не допущено.
41. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
42. Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що прийняті у справі рішення і постанова (в оспорюваних частинах) повністю відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані. Водночас подана ПрАТ "Полімпекс" касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
42.1. Інші доводи касаційної скарги Відповідача приписами пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України не охоплюються, вони не були підставою для відкриття касаційного провадження, а тому Верховним Судом і не розглядаються.