ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 918/333/13-г
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Волковицька Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на ухвалу Господарського суду Рівненської області
у складі судді Горплюка А.М.
від 03.02.2021
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів Бучинської Г.Б., Грязнова В.В., Василишина А.Р.
від 16.06.2021
за скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії та бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі № 918/333/13-г
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
про стягнення 18 471 755,99 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст скарги
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.04.2013, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2013, позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково, присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 16 289 350,80 грн заборгованості за поставлений природний газ, 93 363,12 грн інфляційних, 492 023,09 грн 3% річних, 798 509,49 грн пені та 68 820,00 грн судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання зазначеного вище рішення суду 10.07.2013 Господарським судом Рівненської області видано наказ № 918/333/13-г.
Судовий наказ 21.010.2013 направлений стягувачем на виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за яким було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області у справі № 918/333/13-г від 10.07.2013.
Державним виконавцем при примусовому виконанні вказаного рішення суду вчинено ряд заходів, зокрема, 25.11.2013 винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №40655119; 20.01.2014 постановою державного виконавця виконавче провадження № 40655119 поновлено та 13.06.2014 накладено арешт на грошові кошти, що акумулюються та надходять на усі банківські рахунки боржника (в т.ч. і на рахунки які можуть бути відкриті боржником після винесення вказаної постанови); 05.09.2014 винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №40655119.
22.07.2019 скаржником на адресу Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надіслано запит про хід виконання наказу від 10.07.2013 № 918/333/13-г.
08.08.2019 на адресу скаржника надійшла відповідь, в якій Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вказав, що 06.04.2015 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі вимог пункту 3 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (чинного на час вчинення виконавчих дій).
14.12.2020 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Рівненської області зі скаргою на дії державного виконавця, одночасно заявивши клопотання про поновлення строку для подання цієї скарги.
Скарга мотивована тим, що ним у встановлені строки звернено наказ Господарського суду Рівненської області № 918/333/13-г від 10.07.2013 до виконання. Однак державний виконавець не забезпечив його виконання та безпідставно 06.04.2015 закінчив виконавче провадження. Про ухвалення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження стягувачу стало відомо лише 08.08.2019 із відповіді Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на його запит.
Стягувач не отримував від органу Державної виконавчої служби постанову про закінчення виконавчого провадження і відповідно не знав і не міг знати про порушення його прав.
Скаржник зазначає, що Законом України "Про виконавче провадження" (в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачений обов`язок державного виконавця постанову про закінчення виконавчого провадження надсилати як сторонам так і на адресу суду або органу, який видав виконавчий документ. В матеріалах справи також відсутня постанова про закінчення виконавчого провадження від 06.04.2015.
Крім того, враховуючи, що при примусовому виконанні рішення 05.09.2014 державним виконавцем була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження ВП № 40655119, державний виконавець після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, зобов`язаний був винести постанову про поновлення виконавчого провадження та продовжити примусове виконання рішення суду і лише після цього вирішувати питання про закінчення виконавчого провадження.
У зв`язку з цим стягувач був переконаний, що виконавче провадження залишається зупиненим і виконавчі дії не вчиняються, оскільки постанови про його поновлення не отримував, така постанова взагалі не виносилась, натомість державний виконавець прийняв рішення про закінчення виконавчого провадження, інформація щодо таких дій розміщена в Автоматизованій системі виконавчих проваджень.
Далі зазначив, що виконавчі дії за вказаним виконавчим провадженням вчинялись державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV (чинного на час вчинення виконавчих дій) за допомогою Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, прийняття рішень в якому не були безумовними та могли бути вчинені поза межами даного реєстру. Відповідно процесуальні документи виконавчого провадження, які були внесені до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень не розкривали повного змісту матеріалів виконавчого провадження.
Наведене за його доводами стало поважною причиною попуску строку на оскарження дій органу державної виконавчої служби щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 40655119.
2. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду і мотиви їх прийняття.
Господарський суд Рівненської області ухвалою від 03.02.2021 відмовив Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у поновленні строку на подання скарги на дії державного виконавця. Скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишив без розгляду.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що при зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця, саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності непереборних обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" мало змогу слідкувати за винесенням державним виконавцем постанов в межах даного виконавчого провадження, зокрема постанови про закриття виконавчого провадження від 06.04.2015, у тому числі і за допомогою відповідних інформаційних реєстрів.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 ухвала місцевого господарського суду від 03.02.2021 у справі № 918/333/13-г залишена без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03.02.2021 та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 у справі № 918/333/13-г, у якій просило скасувати ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким поновити строк для подання скарги на дії органу державної виконавчої служби та задовольнити скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії чи бездіяльність державного виконавця і визнати неправомірною постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.04.2015 ВП № 40655119.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Касаційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подана на підставі пункту 2 абзацу 1 частини 2 та абзацу 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування доводів касаційної скарги заявником зазначено про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права та існує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 та від 08.06.2021 у справі № 918/333/13-г.
Зазначає, що вирішуючи питання щодо строку звернення позивача до суду зі скаргою на дію або бездіяльність державного виконавця разом із клопотанням про поновлення строку на подачу скарги, суди невірно застосували положення статті 341 Господарського процесуального кодексу України та не врахували приписи статей 8, 129-1 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Скаржник зазначив, що у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 та від 08.06.2021 у справі № 918/333/13-г, Верховний Суд, зробивши висновок щодо обов`язку стягувача слідкувати за винесенням державним виконавцем постанов в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, припустився надмірних узагальнень, які потребують перегляду (відступлення від попереднього висновку) адже цей висновок поширюється на велику кількість правовідносин, а проявлений при цьому надмірний формалізм при вирішенні питання про обчислення строку звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця не повинен призводити до ілюзорності фундаментальних прав, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) і статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право особи мирно володіти своїм майном) та мати наслідком порушення Україною своїх міжнародних зобов?язань.
5. Узагальнена позиція інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити її без задоволення, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03.02.2021 та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 у справі № 918/333/13-г залишити без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що доводи скаржника про поважність причин пропуску строку на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження є неспроможними та мали бути заявлені під час розгляду його попередньої скарги при новому її розгляді. Доводи стягувача у новій скарзі не містять будь-яких пояснень чому строк на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження був пропущений більш ніж на 4 роки. При цьому скаржник ігнорує висновки Верховного Суду з цього питання та фактично намагається переглянути вже вирішене судом питання щодо пропуску процесуального строку. Всупереч твердженням стягувача 10-денний строк на подання скарги відраховується від дати постанови про закінчення виконавчого провадження, а не ухвали суду про повернення попередньої скарги.
6. Розгляд клопотань.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" заявило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Суд не знаходить підстав для задоволення вищезазначеного клопотання, оскільки у справі № 918/333/13-г оскаржується ухвала Господарського суду Рівненської області від 03.02.2021, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021, про відмову у поновленні строку на подання скарги на дії органу державної виконавчої служби та залишення скарги на дії та бездіяльність державного виконавця без розгляду на підставі статті 118 Господарського процесуального кодексу України.
Частина 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки оскаржені судові рішення у справі № 918/333/13-г не є тими рішеннями, якими закінчено розгляд справи, згідно з вимогами процесуального закону, перегляд таких судових рішень здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Наведені заявником доводи не можуть бути підставою для здійснення перегляду оскаржених у справі № 918/333/13-г судових рішень у іншому порядку. Верховний Суд перевіряє в межах касаційної скарги у цій справі аргументи про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та не може встановлювати обставини справи, збирати та перевіряти докази і надавати їм оцінку. Право висловити свою позицію надано учасникам справи шляхом подання відзиву на касаційну скаргу, який враховується судом під час розгляду справи. Інших обставин, які б давали підстави для висновку про необхідність розгляду касаційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, заявником не наведено та судом не встановлено.
7.Позиція Верховного Суду.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Щодо суті касаційної скарги
Спірним є питання існування поважних, незалежних від волі скаржника обставин, що зумовили пропуск ним строку на звернення до суду із скаргою на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця щодо виконання наказу № 918/333/13-г вперше 16 серпня 2019 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17 вересня 2019 року у справі №918/333/13-г задоволено скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії та бездіяльність державного виконавця. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не надсилання стягувачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 40655119 по примусовому виконанню наказу господарського суду Рівненської області від 10 липня 2013 року у справі №918/333/13-г. Визнано неправомірною постанову про закінчення виконавчого провадження від 06 квітня 2015 року ВП № 40655119. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не надсилання стягувачу копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 06 квітня 2015 року №ВП 40655119. Зобов`язано посадову особу (начальника органу ДВС) усунути порушення (поновити порушене право), скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 06 квітня 2015 року ВП №40655119 та відновити виконавче провадження ВП №40655119.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 серпня 2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на ухвалу Господарського суду Рівненської області (скарга на дії державного виконавця) від 17 вересня 2019 року у справі №918/333/13-г залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Рівненської області (скарга на дії державного виконавця) від 17 вересня 2019 року у справі № 918/333/13-г змінено, шляхом виключення з мотивувальної частини абзацу 6 на сторінці 5 даної ухвали наступного змісту: "Відповідно правонаступником Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", у зв`язку з чим у органу ДВС не було підстав для закінчення виконавчого провадження".
Постановою Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17 вересня 2019 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 серпня 2020 року у справі №918/333/13-г скасовано. Справу №918/333/13-г направлено до Господарського суду Рівненської області для нового розгляду скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії та бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Висновки Верховного Суду обґрунтовані тим, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримавши у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи.
Крім того, отримуючи від державної виконавчої служби постанови, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було обізнане про існування виконавчого провадження та не було позбавлене можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження.
Скаржник як юридична особа, яка багато років здійснює професійну господарську діяльність на ринку України і має значний досвід участі у судових процесах (як свідчать дані є Єдиного державного реєстру судових рішень), міг усвідомлювати порушення свого права державним виконавцем та передбачити відповідні процесуальні обмеження в подальшому.
За результатами нового розгляду у справі № 918/333/13-г ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24 листопада 2020 року скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без розгляду.
14.12.2020 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" знову звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця та подало клопотання про поновлення строку на подання такої скарги.
В обґрунтування пропуску десятиденного строку Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначено, що про закінчення виконавчого провадження (постанова від 06 квітня 2015 року) стягувачу стало відомо тільки 08 серпня 2019 року, коли останній отримав від органу державної виконавчої служби відповідь на запит.
Крім того, скаржник вказував, що з інформації, що розміщена в Автоматизованій системі виконавчих проваджень вбачається, що у ВП №40655119 постанова про поновлення виконавчого провадження державним виконавцем не виносилась, а відтак, скаржник був переконаний, що виконавче провадження є зупиненим, виконавчі дії не вчиняються.
Виходячи з наведених скаржником доводів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що скаржник визнав факт наявності у нього доступу до Автоматизованої системи виконавчих проваджень та що він мав можливість слідкувати за винесенням державним виконавцем постанов в межах даного виконавчого провадження, а тому наведені у скарзі причини пропуску процесуального строку не можуть вважатись поважними в розумінні статей 119, 341 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містять посилань на дійсно істотні перешкоди, які не залежали від волі скаржника, для своєчасного та належним чином оформленого звернення зі скаргою до господарського суду.
Судова колегія погоджується з цими висновками судів попередніх інстанцій. Заперечення скаржника, викладені в касаційній скарзі, що дії за вказаним виконавчим провадженням вчинялись державним виконавцем у відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV за допомогою Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, прийняття рішень в якому не були безумовними та могли бути вчинені поза межами даного реєстру, а Автоматизована система виконавчих проваджень почала функціонувати лише з 2016 року, висновків судів не спростовують.
На час прийняття 06.04.2015 державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, відомості про проведення всіх виконавчих дій вносились до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (пункт 3.1 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 р. № 43/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 р. за № 388/7709).
Пунктом 3.2. цього Положення передбачено, що унесення відомостей до Єдиного реєстру здійснюється державним виконавцем або уповноваженою посадовою особою органу ДВС.
Згідно з пунктом 3.3. Положення відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія.
У разі здійснення виконавчої дії за межами органу ДВС відомості про таку дію вносяться до Єдиного реєстру протягом двох робочих днів після її проведення або надходження повідомлення про її проведення.
Наведеним спростовуються доводи скаржника про можливість вчинення виконавчих дій поза межами Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.
Крім того скаржник у скарзі на дії державного виконавця визнав, що у нього був наявний доступ до відповідних інформаційних систем, які забезпечували йому доступ до інформації про виконавче провадження, а також саме скаржник зазначив, що інформація щодо прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №40655119 була розміщена у Автоматизованій системі виконавчих проваджень, а не Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень і саме така назва інформаційної системи була зазначена судами попередніх інстанцій. Однак невірна вказівка на назву інформаційної системи, в якій відображалась інформація щодо стану виконавчого провадження, не спростовує фактичної наявності у ній інформації щодо вчинених у ВП №40655119 виконавчих дій та наявності у скаржника доступу до її даних.
Правильно суди попередніх інстанцій відхилили і доводи Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про те, що дана скарга подана протягом десяти днів з дня отримання ухвали Господарського суду Рівненської області від 24 листопада 2020 року у справі №918/333/13-г.
Право на оскарження рішень та дій виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Постановлення судом ухвали про залишення скарги на дії та бездіяльність державного виконавця у зв`язку з пропуском строку для звернення без клопотання про поновлення такого строку без розгляду не зумовлює початок відліку нового строку на подання такої скарги, а також встановлені у цьому судовому рішенні обставини звернення стягувача зі скаргою на дії ДВС з порушенням строку без клопотання про його поновлення, не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку на звернення зі скаргою.
За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.
При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця, саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності непереборних обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.
Оскільки скаржником не спростовано наявності у нього можливостей контролювати виконавче провадження та своєчасно отримувати інформацію про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, інших об`єктивних, що не залежали від його волі, обставин пропуску строку на подання скарги на дії та бездіяльність державного виконавця скаржником не наведено, суди попередніх інстанцій правильно застосували положення статті 119, 341 Господарського процесуального кодексу України та відмовили Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у поновленні строку на подання скарги на дії органу ДВС.
Не знайшли свого підтвердження і доводи касаційної скарги про наявність підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.10.2020 та від 08.06.2021 у справі № 918/333/13-г, які були застосовані попередніми інстанціями.
Так, принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.
Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom") Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 зі справи № 823/2042/16).
Щодо відступу від правового висновку Верховного Суду викладеного у постановах від 08.10.2020 та від 08.06.2021 у справі № 918/333/13-г, то зазначені постанови не містять висновку щодо обов`язку стягувача слідкувати за винесенням державним виконавцем постанов в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, на що вказує скаржник.
У наведених постановах Верховним Судом зокрема зазначено, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримавши у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи.
А також, що отримання скаржником 08.08.2019 від відділу державної виконавчої служби відповіді на адвокатський запит від 22.07.2019 щодо стану виконання наказу від 10.07.2013 № 918/333/13-г не підтверджує однозначно, що про припинення виконавчого провадження з виконання наказу від 10.07.2013 № 918/333/13-г скаржник не міг дізнатися раніше, зокрема реалізувавши своє право знати про стан виконавчого провадження.
Про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, то це є сталою та послідовною судовою практикою, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17 і суд у справі № 918/333/13-г не вбачає підстав для відступу від неї.