ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 822/1013/17
касаційне провадження № К/9901/41520/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року (головуючий суддя - Майстер П.М.)
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Білоус О.В.; судді - Курко О.П., Совгира Д.І.)
у справі № 822/1013/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек-ХПП"
до Головного управління ДФС у Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек-ХПП" (далі - ТОВ "Агротек-ХПП"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДФС у Хмельницькій області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 січня 2017 року № 0000021401.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 15 травня 2017 року позов задовольнив.
Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДФС у Хмельницькій області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що оспорювані витрати позивача відносяться до складу первісної вартості об`єктів основних засобів у порядку пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - П(С)БО 7 "Основні засоби").
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Хмельницькій області.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Агротек-ХПП" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2016 року, за результатами якої складено акт від 09 грудня 2016 року № 0107/22-01-14-01/34708115.
Перевіркою встановлено порушення платником вимог статті 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 5, 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - П(С)БО 16 "Витрати"), пункту 8 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року № 193 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 4, 8 П(С)БО 7 "Основні засоби", пунктів 5.4, 5.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року № 39 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку із завищенням собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на суму 1178840,00 грн за рахунок віднесення до їх складу вартості будівельних робіт, наданих Приватним підприємством "Араме", будівельних матеріалів і транспортно-експедиційних послуг, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля постачбуд", із доставки бетонних сумішей (у тому числі послуг міксера) до об`єкта облаштування території, що фактично є витратами на створення групи основних засобів - інших необоротних матеріальних активів, а також безпідставним віднесенням до інших операційних витрат: вартості матеріалів у сумі 46016,00 грн, використаних на будівництво частини виробничого комплексу-об`єкта основного засобу зерносушарки Strahl 12000 - будівлі приміщення пультової за актом виконаних робіт від 30 січня 2015 року № АТ-0000001, що фактично є витратами на будівництво частини об`єкта основного засобу; вартості придбаного клапану перекидного ковшового в розмірі 25500,00 грн, що фактично є витратами на придбання об`єкта основного засобу; вартості транспортних послуг із доставки бетонних сумішей (у тому числі послуг міксера) в сумі 31383,00 грн, що фактично є витратами на створення матеріального необоротного активу - хлібоприймального пункту; вартості послуг зі складання технічного паспорта на під`їзну колію, довжиною 963,6 м, відповідно до акта виконаних робіт від 30 жовтня 2015 року № АТ-0000335 у сумі 6667,99 грн, що є витратами на створення групи основних засобів - інших необоротних матеріальних активів; вартості матеріалів і робіт з ізоляції силосних резервуарів у розмірі 90045,00 грн, що фактично є витратами на створення групи основних засобів - будівель, споруд, передавальних пристроїв.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 січня 2017 року № 0000021401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 255868,00 грн за основним платежем та 105357,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
За правилами пункту 14 П(С)БО 7 "Основні засоби" первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.
Згідно з пунктом 15 П(С)БО 7 "Основні засоби" витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
За правилами пункту 32 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року № 561 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Методичні рекомендації), витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.
Відповідно до підпункту 15.4 пункту 15 П(С)БО 16 "Витрати" до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
У справі, яка розглядається, судами з`ясовано, що оспорювані витрати цілком об`єктивно віднесено платником до складу витрат, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування, на підставі пункту 15 П(С)БО 7 "Основні засоби".
Адже, виконані Приватним підприємством "Араме" роботи, а також надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля постачбуд" транспортно-експедиційні послуги не призвели до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання території ТОВ "Агротек-ХПП".
Щодо вартості матеріалів, використаних на будівництво частини виробничого комплексу-об`єкта основного засобу зерносушарки Strahl 12000 - будівлі приміщення пультової, то судовими інстанціями встановлено, що наказом позивача від 05 січня 2015 року № 3/1 "Про організацію та проведення поточних ремонтів на підприємстві" визначено перелік необхідних робіт та матеріалів для проведення поточного ремонту будівлі пультової, про що складено відповідний дефектний акт від 30 січня 2015 року з переліком таких матеріалів та робіт.
Тобто, в наведеній ситуації здійснювався поточний ремонт вже існуючого основного засобу - зерносушарки Strahl 12000, яка введена в експлуатацію 30 вересня 2014 року, що підтверджується копією наказу ТОВ "Агротек-ХПП" від 30 вересня 2014 року № 38/1. Проведення такого поточного ремонту жодним чином не вплинуло на збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання основного засобу, а було спрямоване на підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання.
Щодо витрат на придбаного клапана перекидного ковшового в розмірі 25500,00 грн, то відповідно до абзаців восьмого, дев`ятого пункту 4 П(С)БО 7 "Основні засоби" основними засобами є матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Об`єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством/установою.
Судами попередніх інстанцій установлено, що розглядуваний клапан не є конструктивно відокремленим предметом, оскільки виконує лише певні функції в складі обладнання хлібоприймального пункту, зокрема, останній використовується для зміни напрямку потоків зерна в таких трубах і, відповідно, його самостійне функціонування не є можливим, а відтак витрати на придбання такого клапана не є витратами на придбання основних засобів.
Щодо віднесення платником вартості послуг зі складання технічного паспорта на під`їзну колію в сумі 16667,00 грн, вартості транспортних послуг із доставки бетонних сумішей (у тому числі послуг міксера) в розмірі 313383,00 грн, а також витрат на матеріали та роботи з ізоляції силосних резервуарів у сумі 90045,00 грн до інших операційних витрат, то відповідно до абзацу шістнадцятого пункту 4 П(С)БО 7 "Основні засоби" капітальними інвестиціями в необоротні матеріальні активи є витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.
Натомість згідно з пунктом 30 Методичних рекомендацій витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов`язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання.
В той же час, за встановлених у справі обставин, наведені вище витрати жодним чином не вплинули на збільшення майбутніх економічних вигод, а лише були спрямовані на підтримання основних засобів у стані, в якому вони придатні для використання із запланованою метою, а тому правомірно включені позивачем до інших операційних витрат.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДФС у Хмельницькій області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -