ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 822/6142/15
касаційне провадження № К/9901/39894/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Герром Інвест-Ярмолинці"
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Данилюк У.Т.)
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Драчук Т.О.; судді - Матохнюк Д.Б., Сапальова Т.В.)
у справі № 822/6142/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Герром Інвест-Ярмолинці"
до Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Герром Інвест-Ярмолинці" (далі - ТОВ "Герром Інвест-Ярмолинці"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - Городоцька ОДПІ; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року № 0000672200 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 601053,75 грн.
Справа розглядалася судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 05 жовтня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ТОВ "Герром Інвест-Ярмолинці" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що ним як сільськогосподарським підприємством не порушено спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, а відповідачем, у свою чергу, не доведено використання платником сум коштів, що не сплачені до бюджету внаслідок застосування податкової пільги, не за призначенням.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Герром Інвест-Ярмолинці".
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
16 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Герром Інвест-Ярмолинці" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 30 червня 2015 року, за результатами якої складено акт від 15 жовтня 2015 року № 417/22/34515768.
Перевіркою встановлено, зокрема, порушення платником вимог пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 203.1 статті 203, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з поданням уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, липень 2014 року, жовтень 2014 року, згідно з якими виправлялися помилково задекларовані суми податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю "Лампка агро", Товариством з обмеженою відповідальністю "Карнел Трейд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорноострівське ХПП". У цих уточнюючих розрахунках платником завищено значення рядків 21.2 (залишок від`ємного значення попереднього звітного періоду) шляхом невірного перенесення до них показників рядків 24 відповідних податкових декларацій з податку на додану вартість.
На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказане порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року № 0000672200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 601053,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваного акта індивідуальної дії у відповідній частині, Верховний Суд виходить із такого.
Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язанням, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.
За правилами пункту 209.2 статті 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 209.3 статті 209 ПК України якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
При застосуванні наведених законодавчих норм норм до спірних правовідносин слід враховувати, що у випадку, якщо помилково задекларована платником надмірна сума залишку від`ємного значення податку на додану вартість в уточнюючому розрахунку не була врахована при обчисленні суми податку на додану вартість, яка залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства та використовується за наведеними правилами, то підстави для застосування до платника штрафу в порядку пункту 123.2 статті 123 ПК України відсутні.
У разі ж використання платником штучно збільшеного залишку від`ємного значення податку на додану вартість при розрахунку суми податку на додану вартість у скороченій податковій декларації такі дії мають кваліфікуватися як застосування податкової пільги не за призначенням, що, відповідно, зумовлює накладення на платника відповідної суми штрафу.
У справі, яка розглядається, суди, перевіривши порядок декларування позивачем сум податку на додану вартість у поданих податкових деклараціях за жовтень 2013 року, липень 2014 року, жовтень 2014 року та прослідкувавши динаміку змін задекларованих показників за наслідками подання ним відповідних уточнюючих розрахунків до цих декларацій, встановили, що ТОВ "Герром Інвест-Ярмолинці" використано штучно збільшений залишок від`ємного значення податку на додану вартість при розрахунку суми податку.
Зокрема, з`ясовано, що фактично позивачем правильно відкореговано показники рядка 18 декларацій (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду) - збільшено на 12598,00 грн відповідно до уточнюючого розрахунку до декларації за жовтень 2013 року, на 52000,00 грн згідно з уточнюючим розрахунком до декларації за липень 2014 року та на 482144,00 грн відповідно до уточнюючого розрахунку до декларації за жовтень 2014 року.
Однак, одночасно ТОВ "Герром Інвест-Ярмолинці" штучно (безпідставно) збільшено та використано в обрахунках залишок від`ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 27093,00 грн відповідно до уточнюючого розрахунку до декларації за жовтень 2013 року, в розмірі 52000,00 грн згідно з уточнюючим розрахунком до декларації за липень 2014 року та в розмірі 482144,00 грн відповідно до уточнюючого розрахунку до декларації за жовтень 2014 року, що призвело до заниження рядків 24 (залишок від`ємного значення в деклараціях за жовтень 2013 року та липень 2014 року) або 25 (сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного періоду в декларації за жовтень 2014 року) податкової звітності.
Тобто, позивач, збільшуючи суму від`ємного значення (рядок 24), одночасно зменшив суму податкового кредиту, який в подальшому мав би бути задекларований та використаний для цілей статті 209 ПК України - для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
За таких обставин висновок судових інстанцій про те, що платник фактично скористався спеціальним режимом оподаткування податком на додану вартість на суму 480843,00 грн, порушивши при цьому порядок, визначений чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, ґрунтується на правильному застосуванні норма матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ "Герром Інвест-Ярмолинці" без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -