ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 804/15600/15
касаційне провадження № К/9901/45713/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року (головуючий суддя - Царікова О.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чумак С.Ю., судді - Гімон М.М., Юрко І.В.)
у справі № 804/15600/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд полімер ЛТД"
до Дніпропетровської митниці ДФС
про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд полімер ЛТД" (далі - ТОВ "Гранд полімер ЛТД"; позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - митниця; відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення від 21 травня 2014 року № 110100000/2014/200080/1 про коригування митної вартості товарів і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21 травня 2014 року № 110100000/2014/00161.
Справа розглядалася судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 15 січня 2016 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Митниця звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що подані позивачем документи не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою митниці.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 липня 2013 року між позивачем та фірмою "ERMANO ENTERPRISE LTD" (Велика Британія) укладено зовнішньоекономічний контракт № 30-07/2013 на поставку поліетилену та поліпропілену різних марок.
На виконання вимог зазначеного контракту до ТОВ "Гранд полімер ЛТД" надійшов товар: полімери етилену у первинних формах, поліетилен з питомою густиною менш як 0,94: поліетилен високого тиску в гранулах, марка LDPE В 21/2-20625.
З метою декларування вказаного товару позивач подав до митниці митну декларацію № 110100000/2014/212244, в якій митна вартість імпортованого товару заявлена за основним методом - за ціною контракту на рівні 1,73 дол. США/кг.
Разом з декларацією ТОВ "Гранд полімер ЛТД" подано: зовнішньоекономічний контракт від 30 липня 2013 року № 30-07/13; додаткову угоду від 30 грудня 2013 року № 1; додаткову угоду від 17 лютого 2014 року № 2; додаткову угоду від 18 лютого 2014 року № 3; договір-заявку на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні від 07 травня 2014 року № 07/05-2; договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07 травня 2014 року № 70501; контракт-заявку № 13/05-1; міжнародну транспортну накладну (СМR) № 0627442; докази оплати товару від 06 травня 2014 року; рахунок-фактуру від 15 травня 2014 року № 2; рахунок-фактуру від 15 травня 2014 року № СФ-0000276; довідку про транспортні витрати від 15 травня 2014 року № 15/05-1; комерційний інвойс від 08 травня 2014 року № 08/05/14; комерційний інвойс від 08 травня 2014 року № 6180001330; пакувальний лист; проформу-інвойс; проформу-інвойс від 30 квітня 2014 року № 120 від виробника на постачальника; сертифікат походження товару від 14 травня 2014 року № 720; сертифікат якості від 02 травня 2014 року № 631; інформацію про позитивні результати СЕС контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю органів Державної екологічної інспекції України "Екологічний контроль ввіз/вивіз дозволено"; митну декларацію країни відправлення від 16 травня 2014 року 14/ROST/1970е0060057; лист фірми "ERMANO ENTERPRISE LTD" від 21 травня 2014 року № 21/05-14.
Вважаючи подані позивачем документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару такими, що не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відповідачем запропоновано йому шляхом направлення 20 травня 2014 року електронного повідомлення надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
20 травня 2014 року ТОВ "Гранд полімер ЛТД" на зазначену вимогу подано до відповідача додаток від 18 лютого 2014 року № 3 до зовнішньоекономічного контракту від 30 липня 2014 року № 30-07/2013, рахунок-фактуру від 15 травня 2014 року № 2, лист від фірми "ERMANO ENTERPRISE LTD" (Великобританія) від 21 травня 2014 року № 21/05-14, проформу-інвойс від 30 квітня 2014 року № 120 від виробника на постачальника, виписку з бухгалтерської документації від 21 травня 2014 року № 21/05.
За результатами дослідження поданих до митного оформлення документів митницею прийнято рішення від 21 травня 2014 року № 110100000/2014/200080/1 про коригування митної вартості товарів із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21 травня 2014 року № 110100000/2014/00161.
Підставою для прийняття вищезазначених актів індивідуальної дії, за доводами відповідача, послугувало те, що: документ, наданий в якості виписки з бухгалтерської документації від 21 квітня 2014 року № 21/05, за своїм змістом не відповідає вимогам Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а зазначена в ньому інформація повною мірою не ідентифікує господарську операцію та обставини її здійснення; в рахунку-фактурі від 15 травня 2014 року № 2 не зазначено підстави внесення до нього змінених даних особою, яка склала відповідний документ, що робить його юридично некоректним.
За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31 березня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьмортранс" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос-Нова", про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, який має враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивачем подано митниці належні та допустимі докази на підтвердження ціни імпортованого товару. Зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.
В свою чергу, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані ТОВ "Гранд полімер ЛТД" документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортований товар, а всі сумніви митниці є лише припущеннями.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -