ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 815/2132/13
адміністративне провадження № К/9901/29040/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року (головуючий суддя - Вовченко О.А.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року (головуючий суддя - Скрипченко В.О., судді - Золотніков О.С., Осіпов Ю.В.)
у справі № 815/2132/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-Плюс"
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
про скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РАФ-Плюс" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "РАФ-Плюс") звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Приморському районі м. Одеси), в якому просило:
- визнати протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо проведення позапланової виїзної перевірки TOB "РАФ-ПЛЮС" з питань підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків ПП "СІ.ТІ.ДЖИ", ПП "ІНТАЙМ-ЕЛІТ" та складання акту від 18.01.2013 № 238/22-5/31185987 "Про результати позапланової виїзної перевірки TOB "РАФ-ПЛЮС" з питань підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків ПП "СІ.ТІ.ДЖИ" за період з березня 2010 року по січень 2011 року та з ПП "ІНТАЙМ-ЕЛІТ" за період з січня 2010 року по грудень 2010 року";
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 13.02.2013 № 0000422250, яким TOB "РАФ-ПЛЮС" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1731854,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 13.02.2013 № 0000412250, яким TOB "РАФ-ПЛЮС" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1385484,00 грн.
На обґрунтування своїх позовних вимог Товариство зазначило про правомірність формування даних податкового обліку за результатами господарських відносин із ПП "СІ.ТІ.ДЖИ" та ПП "ІНТАЙМ-ЕЛІТ" у періоді, що перевірявся, та протиправність дій контролюючого органу з проведення перевірки платника.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з питань підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків ПП "СІ.ТІ.ДЖИ", ПП "ІНТАЙМ-ЕЛІТ" та складання акту від 18.01.2013 № 238/22-5/31185987 "Про результати позапланової виїзної перевірки TOB "РАФ-ПЛЮС" з питань підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків ПП "СІ.ТІ.ДЖИ" за період з березня 2010 року по січень 2011 року та з ПП "ІНТАЙМ-ЕЛІТ" за період з січня 2010 року по грудень 2010 року";
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0000422250 від 13.02.2013;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0000412250 від 13.02.2013.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських відносин із ПП "СІ.ТІ.ДЖИ", ПП "ІНТАЙМ-ЕЛІТ" у періоді, що перевірявся, та підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій. Також суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій контролюючого органу з проведення перевірки та складання за її наслідками акта перевірки, з огляду на те, що перевірка проводилася контролюючим орган у період з 17.01.2013 по 18.01.2013, а копія наказу про проведення перевірки була вручена головному бухгалтеру позивача під розписку 17.01.2013, тобто в перший день перевірки, а не до початку її проведення, як передбачено пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково:
- скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0000422250 від 13.02.2013;
- скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0000412250. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що посадові особи контролюючого органу були допущені до проведення перевірки, а отже, позивач на момент проведення перевірки не вважав дії відповідача такими, що не відповідають нормам чинного податкового законодавства, порушують його права, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Також апеляційний суд зазначив про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині щодо оскарження дій контролюючого органу зі складання акта перевірки, зазначивши при цьому, що обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. При цьому, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що надані платником первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "СІ.ТІ.ДЖИ", ПП "ІНТАЙМ-ЕЛІТ" у періоді, що перевірявся, визнав протиправними та скасував оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючого органу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2016 року касаційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси задоволено частково, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 1015 року у справі № 815/2132/13 скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 13.02.2013 № 0000422250 та № 0000412250. Справу в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 13.02.2013 № 0000422250 та № 0000412250 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 1015 року у справі № 815/2132/13 залишено без змін.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині та направляючи справу у відповідній частині на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що судом апеляційної інстанції законно та обґрунтовано відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки та складання акта перевірки. Також суд касаційної інстанції зазначив, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "ІНТАЙМ-ЕЛІТ" підтверджується наданими платником первинними документами, що досліджувалися судами попередніх інстанцій під час розгляду справи. Вказав, що укладені між позивачем та ПП "ІНТАЙМ-ЕЛІТ" правочини відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані платником у своїй господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів. При цьому, суд касаційної інстанції вказав про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про реальність господарських відносин між позивачем та ПП "СІ.ТІ.ДЖИ" у спірному періоді. Вищий адміністративний суд України, зокрема, зазначив, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою порушення кримінальної справи № 201201100058 щодо посадових осіб ПП "Софітек Плюс", ПП "Агроресрс-південь", ПП "Одеська будівельна компанія", ТОВ "АК Алана", ПП "Клин-Маркет" за ознаками злочинів, передбачених статтями 205, 212 Кримінального кодексу України, в рамках якої встановлено, що вищевказані підприємства є фіктивними та створені з метою надання податкової вигоди третім особам, зокрема, ПП "СІ.ТІ.ДЖИ". Також суд касаційної інстанції зазначив, що судами не надано оцінки доводам контролюючого органу про безтоварність операцій, здійснених ПП "СІ.ТІ.ДЖИ", викладених в акті перевірки та службовій записці ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 15.11.2012 №2095/07.
Таким чином, під час нового розгляду справи предметом розгляду була правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських відносин із ПП "СІ.ТІ.ДЖИ".
За результатами нового розгляду справи, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0000422250 від 13.02.2013;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0000412250 від 13.02.2013.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність формування Товариством даних податкового обліку у періоді, що перевірявся.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначив, що господарські операції між позивачем та ПП "СІ.ТІ.ДЖИ" фактично не виконувалися, натомість були спрямовані на мінімізацію платником своїх податкових зобов`язань. Контролюючий орган наголошує на тому, що проведеним аналізом матеріалів кримінально справи, а саме вилученими банківськими документами, а також податковою звітністю "фіктивних" підприємств, встановлено, що одним з підприємств-контрагентів, які нібито знаходилися у фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Софітек Плюс" є ПП "СІ.ТІ.ДЖИ".
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
26 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень КАС України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства щодо підтвердження взаємовідносин з ПП "Інтайм-Еліт" за період з січня 2010 року по грудень 2010 року та ПП "Сі.Ті.Джи" за період з березня 2010 року по січень 2011 року, за результатами якої складено акт від 18.01.2013 №238/22-5/31185987 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:
- підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 1385483,00 грн;
- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого платником занижено податок на додану вартість на загальну суму 1108387,00 грн, зокрема, за січень 2010 року - 57980,00 грн, за лютий 2010 року - 76736,00 грн, за березень 2010 року - 248178,00 грн, за квітень 2010 року - 100964,00 грн, за травень 2010 року - 87010,00 грн, за червень 2010 року - 78029,00 грн, за липень 2010 року - 36015,00 грн, за серпень 2010 року - 81167,00 грн, за вересень 2010 року - 43253,00 грн, за листопад 2010 року - 18140,00 грн, за грудень 2010 року - 280915,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 13.02.2013:
- № 0000422250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1731854,00 грн, з яких за основним платежем - 1385483,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 346371,00 грн;
- № 0000412250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1385484,00 грн, з яких за основним платежем - 1108387,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 277097,00 грн.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, Суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств").
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").
З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України).
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту/валових витрат.
При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/валових витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит/валові витрати, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 71 КАС України, (тут і далі у редакції, чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит/валові витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (Покупець) та ПП "СІ.ТІ.ДЖИ" (Постачальник) укладено договір поставки від 01.09.2009 № 55/09О, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставляти, а Покупець - приймати та оплачувати обладнання, техніку, інветар, МБП, інструменти, запасні частини, комплектуючі, інші товари виробничого призначення.
Також 06.12.2010 між позивачем (Замовник) та ПП "СІ.ТІ.ДЖИ" (Виконавець) укладено договір № 12/12ТО, за умовами якого Виконавець зобов`язується виконати згідно з заявками Замовника роботи по технічному обслуговуванню та ремонту техніки, автомобілів.
02.02.2010 між позивачем (Замовник) та ПП "СІ.ТІ.ДЖИ" (Виконавець) укладено договір №02-02-10/РО, за умовами якого Виконавець зобов`язується виконати по завданню Замовника роботи по ремонту обладнання Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Крім того, між позивачем (Покупець) та ПП "СІ.ТІ.ДЖИ" (Постачальник) укладено договір поставки від 01.07.2010 №07/10П, за умовами якого Постачальник зобов`язується за заявками Покупця поставити поліграфічну продукцію, а Покупець прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, передбачених договором.
На підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів позивач надав копії видаткових накладних, податкових накладних, актів на списання ТМЦ, довіреностей, платіжних доручень, актів про результати ремонту устаткування, акти про результати ремонту і/чи технічного обслуговування, макетів листівок, звітів про результати проведення рекламної компанії тощо.
Так, судами досліджено первинні документи, які є підставою для податкового обліку. Вказані документи, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом.
Також на виконання вказівок Вищого адміністративного суду України суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили, що кримінальне провадження відносно посадових осіб ПП "СІ.ТІ.ДЖИ" № 32014160000000301 від 17.12.2014 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, а саме у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Крім того, контролюючий орган, пославшись у своїх запереченнях на наявність кримінальної справи № 201201100058, порушеної за фактом організації… фіктивного підприємництва і навмисного ухилення від сплати податків з використанням ПП "Софітек Плюс", за ознаками складу злочинів, передбачених частиною третьою статті 27, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, відносно засновника та директора ПП "Агроресурс-Південь" - ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, відносно засновника, директора ТОВ "АК Алана" - ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, відносно директора, засновника ПП "Клин-Макет" - ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, а також за фактом організації, створення фіктивних суб`єктів підприємницької діяльності, не надав жодних доказів на підтвердження своїх доводів про те, що контрагент позивача - ПП "СІ.ТІ.ДЖИ" знаходилось у фінансово-господарських відносинах із ПП "Софітек Плюс".
Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних за господарськими операціями з ПП "СІ.ТІ.ДЖИ", як підставу для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, то такі доводи відповідача обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, зважаючи на те, що вказаний документ є обов`язковим для здійснення господарських операцій щодо надання послуг перевезення. В межах спірних відносин податковий кредит та валови витрати по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувалися, а отже, в межах спірних правовідносин товарно-транспортна накладна не є первинним бухгалтерським документом на підставі якого, позивачем сформовано податковий кредит/валові витрати за результатами здійснення господарських операцій з ПП "СІ.ТІ.ДЖИ".
Також контролюючим органом всупереч вимог статті 71 КАС України (у редакції до 15.12.2017) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов укладених договорів, як не було надано і доказів про наявність фактів, які встановлені судами, однак не враховані під час прийняття рішень, та свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.
У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраними судами на підставі статті 11 КАС України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов`язань за результатами господарських відносин з вказаним вище контрагентом.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій з ПП "СІ.ТІ.ДЖИ", натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки/, враховуючи вимоги статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору), за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем податкові зобов`язання за господарськими операціями з вказаним вище контрагентом сформовано безпідставно за господарськими операціями, які не виконувались.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення - без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,