ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 820/7547/15
адміністративне провадження № К/9901/28964/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року (головуючий суддя - Самойлова В.В.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Любич Л.В., судді - Сіренко О.І., Спаскін О.А.)
у справі №820/7547/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ - ЕМЗ"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ - ЕМЗ" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ - ЕМЗ") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Московському районі), правонаступником якої є Головне управління ДПС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень - рішень.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правомірність формування Товариством даних податкового обліку. Вказав, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими, ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб контролюючого органу, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року, адміністративний позов задоволено:
- скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 11.03.2015 № 0000532201, № 0000562201, № 0000572201, №0000582201 та від 15.06.2015 №0001832201;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ - ЕМЗ" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про безпідставність висновків контролюючого органу про заниження Товариством оподаткованого доходу з огляду на те, що дохід від продажу акцій ВАТ "ЕКОПАЛИВО-УКРАЇНА" був компенсований витратами на їх придбання. Суди дійшли висновку про правомірність формування платником даних податкового обліку за результатами господарських операцій із ПАТ "Завод крупних електричних машин", ТОВ "Реамет", ДП "Харківський електромеханічний завод". Вказали, що на момент укладання договору комерційної концесії закон не передбачав обов`язку сторін здійснювати його державну реєстрацію. Суди зазначили, що діяльність Товариства не має сталого збиткового характеру та вказали, що окремі операції з продажу продукції, собівартість якої в силу об`єктивних обставин перевищує отримані доходи, не мають впливу на позитивний економічний результат діяльності підприємства за відповідний податковий період. Також суди вказали, про безпідставність застосування до Товариства фінансових санкцій на підставі абзацу 6 статті 1 Указу Президента України №436/59 від 12.06.1995 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 24 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
26 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017, далі - КАС України).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну виїзну планову перевірку ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ - ЕМЗ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 24.02.2015 № 512/20-34-22-01-05/36224585 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:
- пунктів 135.1, 135.2, 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено доходи від реалізації готової продукції на 1773848,00 грн, зокрема, за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 на 723278,00 грн, за 2013 рік на 1050570,00 грн;
- пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства, за 2012 рік на 8344268,06 грн;
- пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ - ЕМЗ" завищено витрати по собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 на 563393,00 грн;
- пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення Товариством собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на 579694,00 грн, зокрема, за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 на 245899,00 грн, за 2013 рік на 333795,00 грн;
- підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, пункту 138.11 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством неправомірно віднесено до складу адміністративних витрат відшкодування податку на землю у сумі 3523790,00 грн, зокрема, за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 - 1986271,00 грн, за 2013 рік -1537519,00 грн;
- підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено адміністративні витрати на суму 977520,00 грн, зокрема, за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 на суму 327520 грн, за 2013 рік на суму 650000,00 грн;
- підпункту 139.1.11 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством завищено адміністративні витрати за 2013 рік на 250583,00 грн;
- підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем зайво віднесено до складу витрат на збут суму 516964,00 грн, зокрема, за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 - 316571,00 грн, за 2013 рік - 200393,00 грн;
- пунктів 138.2, 138.5, 138.11 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого платником зайво віднесено до складу інших витрат 416967,00 грн;
- пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товриством завищено інші витрати на 114200 грн, у т.ч. за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 на 114200,00 грн.;
- пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України з урахуванням акту перевірки від 14.11.2012 №2720/22-104/36224585 підприємством завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього звітного року з податку на прибуток за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 на 174157,00 грн та за 2013 рік на 8151838,00 грн.
- заниження позивачем суми податку на прибуток на 2314320,00 грн, зокрема, за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 - 1047032,00 грн, за 2013 рік - 1267288,00 грн;
- пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від`ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 1172866,00 грн, зокрема, за грудень 2013 року - 1172886,00 грн;
- пунктів 2.11, 7.44 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення:
- № 0000532201 від 11.03.2015, яким за порушення порядку ведення касових операцій у національній валюті України, на підставі абзацу 6 статті 1 Указу Президента України №436/59 від 12.06.1995 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 990,00 грн;
- № 0000562201 від 11.03.2015, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6348821,00 грн;
- № 0000572201 від 11.03.2015, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 3471480,00 грн, зокрема, 2314320,00 грн - за основним платежем та 1157160,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- № 0001832201 від 15.06.2015, яким за наслідками арифметичної помилки донараховано збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 173559,00 грн, у тому числі 115706,00 грн - за основним платежем та 57853,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0000582201 від 11.03.2015, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1172886,00 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, Суд виходить з наступного.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 135.2 статті 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань (пункт 135.4 статті 135 ПК України).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Пунктом 138.4 статті 138 ПК України визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6 статті 138 ПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Постачальник) та ПАТ "Завод крупних електричних машин" (Покупець) укладено договір поставки від 05.09.2011 № 11-557, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати товар у власність покупця в обумовлені у специфікації строки, а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього.
Як встановлено судами попередніх інстанцій Постачальник реалізував Покупцю запчастини до електродвигунів, вартість яких склала 8873385,00 грн, при цьому сума реалізації даних товарів склала 7099537,00 грн.
Верховний Суд зазначає, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції або отримати дохід у майбутніх періодах, про що обґрунтовано вказали суди попередніх інстанцій.
Крім того, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що причиною реалізації товару за ціною, нижчою його собівартості слугував виявлений брак продукції, що поставлялася.
Враховуючи вищевикладене, висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог пунктів 135.1, 135.2. 135.4 статті 135 ПК України та, як наслідок, заниження доходу від реалізації готової продукції на 1773848,00 грн є необґрунтованими.
Відповідно до пункту 153.8 статті 153 ПК України для цілей цього підпункту під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів, або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв`язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв`язку з таким продажем, обміном або відчуженням.
Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів, або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв`язку з таким придбанням.
Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Витрати платника податку, понесені при придбанні цінних паперів, які використані платником в операціях РЕПО, не враховуються у визначенні фінансових результатів за операціями з торгівлі цінними паперами протягом строку РЕПО, а враховуються при визначенні фінансових результатів за операціями РЕПО в порядку, передбаченому в пункті 153.9 цієї статті.
Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від`ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.
Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від`ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.
У разі якщо платник податку виступає інвестором при первинному розміщенні цінних паперів або наступного продажу власних акцій емітентом, або у разі внесення коштів до статутного капіталу емітента, то витрати, сплачені (нараховані) таким платником податку емітенту таких цінних паперів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.
Усі інші витрати та доходи платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначеними цим підпунктом, враховуються у визначенні об`єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Кодексом.
За результатами проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що станом на 01.07.2012 на балансі Товариства обліковувались акції емітента ВАТ "Екопаливо Україна" на загальну суму 8344268,06 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про те, що в порушення вимог пункту 153.8 статті 153 ПК України Товариство не включило до складу доходів у 2012 році суму 8344268,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів №Б49/11-2 від 01.09.2011 позивач придбав у ТОВ "КУА "Система плюс" акції ВАТ "Екопаливо-Україна" у кількості 1652330 штук на загальну суму 8344268,06 грн.
У подальшому, зазначені цінні папери були реалізовані на користь ТОВ "Контракт-центр Україна" на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.11.2012 №Б18/12-1 у кількості 1652330 штук на загальну суму 8344268,06 грн.
Зазначені операції були відображені Товариством у Додатку ЦП "Розрахунок фінансових результатів від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами" до декларації з податку на прибуток за 2012 рік.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дохід від продажу акцій ВАТ "Екопаливо-Україна" був компенсований витратами на їх придбання, а тому висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України та заниження доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства, за 2012 рік на 8344268,06 грн є необґрунтованими.
Щодо висновків контролюючого органу про порушення Товариством вимог пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України та завищення витрат по собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 на 563393,00 грн, Суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ПАТ "Завод крупних електричних машин" (Продавець) укладено договір поставки від 12.09.2011 № 11563 по виконанню робіт по просоченню секцій обмоток електродвигунів та інших послуг.
На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивач надав копії податкових накладних, актів прийому-передачі, довіреностей, специфікацій, рахунків на оплату, актів здачі-прийняття робіт, товарно-транспортних накладних, банківських виписок.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що надані платником первинні документи підтверджують правомірність формування Товариством витрат за результатами виконання умов зазначеного договору. При цьому, Суд зазначає, що товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Між ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ - ЕМЗ" (Замовник) та ПП "Детективно-юридичне агентство "Кратос"" (Охоронець) укладено договори про надання послуг з охорони об`єктів від 08.09.2011 №08/09/2011 та від 28.12.2012 № 28/12/12-8, за умовами якого Замовник доручає, а Охоронець зобов`язується в порядку, передбаченому цим договором, прийняти під свою відповідальність об`єкти охорони та здійснювати щодо них заходи охорони, а Замовник - сплатити за вказані послуги.
На підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів позивач надав копії актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, банківських виписок.
Також між позивачем (Замовник) та ТОВ "Реамет" (Підрядник) укладено договір підряду від 20.02.2012 №4/3, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання наступних робіт: демонтаж та розборку непрацюючого обладнання та металоконструкцій, що перебувають на території Замовника; порізка та сортування металоконструкцій після їх розборки та демонтажу с доведенням до норм ДСТУ 4121-2002.
На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивач надав копії калькуляції, актів виконаних робіт, податкових накладних, прибуткових ордерів, актів на списання основних засобів, банківських виписок.
Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що надані платником первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Детективно-юридичне агентство "Кратос"", ТОВ "Реамет" у періоді, що перевірявся, натомість відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду належних доказів на підтвердження викладених в Акті перевірки висновків про відсутність фактичного здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами.
28 липня 2011 року між позивачем (Користувач) та ДП "Харківський електромеханічний завод" (Правоволоділець) укладено договір комерційної концесії, за умовами якого Правоволоділець зобов`язується надати Користувачу за плату право користування відповідно до даного договору комплексом належних першому прав, які можуть застосовуватися при виготовленні та продажу конкурентноспроможної, високотехнологічної продукції, яка визначена у невід`ємному до цього договору додатку № 1.
Відповідно до статті 1115 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути фізична та юридична особи, які є суб`єктами підприємницької діяльності.
Згідно зі статтею 1118 ЦК України договір комерційної концесії укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним.
Правоволоділець зобов`язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов`язаних із здійсненням цих прав (стаття 1120 ЦК України).
Статтею 367 Господарського кодексу України визначено, що договір комерційної концесії повинен бути укладений у письмовій формі у вигляді єдиного документа. Недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.
Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив реєстрацію суб`єкта господарювання, що виступає за договором як правоволоділець. Якщо правоволоділець зареєстрований як суб`єкт господарювання не в Україні, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який зареєстрував суб`єкта господарювання, що є користувачем.
У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір лише з дня його державної реєстрації. Відсутність реєстрації договору позбавляє сторони права в разі спору посилатися на цей договір.
Порядок державної реєстрації договорів комерційної концесії (субконцесії), який затверджений наказом Міністерства юстиції України № 1601/5 від 29 вересня 2014 року (далі - Порядок № 1601/5), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2014 року за № 1194/25971.
Пунктом 5 цього Порядку встановлено, що державна реєстрація договору комерційної концесії (субконцесії), договору про внесення змін до цього договору, договору про його розірвання проводиться державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - державний реєстратор) в Єдиному державному реєстрі незалежно від місцезнаходження/місця проживання сторін договору.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність посилань контролюючого органу на те, що договір комерційної концесії не містить відмітки про його державну реєстрацію, оскільки відповідний договір укладений 28 липня 2011 року, при цьому Порядок № 1601/5 набрав чинності 29 вересня 2014 року.
Таким чином, висновки контролюючого органу про завищення Товариством витрат на суму 114200,00 грн є необґрунтованими.
Щодо доводів контролюючого органу про неправомірність віднесення Товариством до складу адміністративних витрат витрат по відшкодуванню податку на землю в сумі 3523790,00 грн, Суд виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, за Товариством зареєстровано право власності на об`єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: м. Харків, проспект Московський, 199.
Між позивачем (Сторона - 2) та ДП "Харківський електромеханічний завод" (Сторона - 1) укладено договір по відшкодуванню витрат зі сплати податку на землю, за умовами якого Сторона - 1 здійснює нарахування податку на землю за земельну ділянку, розташовану під об`єктом нерухомості, розташованим за адресою: м. Харків, проспект Московський, 199, а Сторона - 2 своєчасно відшкодовує Строні - 1 суму оплати у повному обсязі на підставі рахунків.
За таких обставин, висновки контролюючого органу про порушення Товариством підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, пункту 138.11 статті 138 ПК України, зокрема, щодо неправомірного віднесення до складу адміністративних витрат відшкодування податку на землю у сумі 3523790,00 грн є необґрунтованими, що також вірно було встановлено судами попередніх інстанцій.
Крім того, скаржником не наведено жодних доводів, що не розглядалися та не були спростовані судами попередніх інстанцій на підтвердження правомірності застосування до Товариства штрафних санкцій за порушення позивачем порядку ведення касових операцій у національній валюті України, на підставі абзацу 6 статті 1 Указу Президента України №436/59 від 12.06.1995 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,